26 листопада 2020 року
м. Київ
Справа № 911/2759/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В.Г.,
суддів: Білоуса В.В., Катеринчук Л.Й.,
за участю секретаря судового засідання - Хмельовського В.О.,
за участю представників:
Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» - Єгорова В.С.,
Акціонерного товариства «Укртрансгаз» - Онищенка І.П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за вх. № 6833/2020 та Акціонерного товариства «Укртрансгаз» за вх. № 6722/2020
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2020
у складі колегії суддів: Попікової О.В. (головуюча), Корсака В.А., Євсікова О.О.
та на рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2020
у складі судді Мальованої Л.Я.
у справі за позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз»
до Комунального підприємства «Борщагівка»,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»,
про стягнення 1 173 948,53 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
Обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій.
1. 28.09.2016 ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (постачальник) та КП «Борщагівка» (споживач) уклали договір постачання природного газу № 1639/1617-ТЕ-17 (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 23.01.2017 № 1), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов'язався оплатити його на умовах цього договору.
Постачальник передає споживачу з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) природний газ обсягом до 470 тис.куб.м, зокрема у лютому 2017 року - 85,20 тис.куб.м. Допускається відхилення місячного обсягу переданого природного газу в розмірі +/- 5% підтвердженого постачальником планового обсягу без узгодження сторін. Підписаний сторонами акт приймання-передачі природного газу, відповідно до п. 3.4 цього договору, вважається узгодженням сторонами загального обсягу переданого газу у відповідному місяці постачання газу (п.п. 2.1, 2.4 договору).
У відповідності з п. 2.6 договору, розподіл (транспортування) природного газу за цим договором здійснює оператор розподільних мереж (ГТС), а саме ПАТ «Київоблгаз», з яким споживач уклав відповідний договір.
Обсяги постачання підтверджуються постачальником шляхом подання оператору ГТС номінації на відповідний місяць постачання (розрахунковий період) в установленому законодавством порядку. Постачальник протягом 3-х днів з моменту підтвердження оператором ГТС номінації повідомляє споживачу про розмір поданої номінації шляхом надсилання відповідного повідомлення на електронну адресу, зазначену споживачем у розділі 13 цього договору (абзаци 2, 3 п. 3.2 договору).
Згідно з п. 3.4 договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі.
У розділі 6 договору сторони встановили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов'язковим. Оплата за природний газ здійснюється таким чином: 1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі, коли на споживача поширюється дія статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання»; 2) в будь-якому випадку споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 6.1 цього договору - в разі, коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу; 3) з поточного рахунку споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі, коли на споживача не поширюється дія статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання» в частині відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання; 4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором; 5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника.
Оплата споживачем вартості наданої оператором ГТС послуги з балансування здійснюється з урахуванням положень п. 3.8 цього договору з урахуванням таких особливостей: споживач сплачує постачальнику вартість наданої оператором ГТС послуги з балансування протягом 5 банківських днів з дня отримання рахунку постачальника; оплата здійснюється на розрахунковий рахунок постачальника, який зазначається в надісланому споживачеві рахунку із призначенням платежу.
2. 27.10.2016 ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (постачальник) та КП «Борщагівка» (споживач) уклали договір постачання природного газу № 1794/1617-БО-17 (зі змінами, внесеними додатковими угодами від 28.10.2016 № 1, від 27.10.2016 № 2, від 30.12.2016 № 3, від 23.01.2017 № 4), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов'язався оплатити його на умовах цього договору.
Постачальник передає споживачу з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) природний газ обсягом до 18,5 тис.куб.м, зокрема у лютому 2017 року - 3,4 тис.куб.м. Допускається відхилення місячного обсягу переданого природного газу в розмірі +/- 5% підтвердженого постачальником планового обсягу без узгодження сторін. Підписаний сторонами акт приймання-передачі природного газу, відповідно до п. 3.4 цього договору, вважається узгодженням сторонами загального обсягу переданого газу у відповідному місяці постачання газу (п.п. 2.1, 2.4 договору).
У відповідності з п. 2.6 договору, розподіл (транспортування) природного газу за цим договором здійснює оператор розподільних мереж (ГТС), а саме ПАТ «Київоблгаз», з яким споживач уклав відповідний договір.
Обсяги постачання підтверджуються постачальником шляхом подання оператору ГТС номінації на відповідний місяць постачання (розрахунковий період) в установленому законодавством порядку. Постачальник протягом 3-х днів з моменту підтвердження оператором ГТС номінації повідомляє споживачу про розмір поданої номінації шляхом надсилання відповідного повідомлення на електронну адресу, зазначену споживачем у розділі 13 цього договору (абзаци 2, 3 п. 3.2 договору).
Згідно з п. 3.4 договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі.
У розділі 6 договору сторони встановили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов'язковим. Оплата за природний газ здійснюється таким чином: 1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі, коли на споживача поширюється дія статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання»; 2) в будь-якому випадку споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 6.1 цього договору - в разі, коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу; 3) з поточного рахунку споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі, коли на споживача не поширюється дія статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання» в частині відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання; 4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором; 5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника.
Оплата споживачем вартості наданої оператором ГТС послуги з балансування здійснюється з урахуванням положень п. 3.8 цього договору з урахуванням таких особливостей: споживач сплачує постачальнику вартість наданої оператором ГТС послуги з балансування протягом 5 банківських днів з дня отримання рахунку постачальника; оплата здійснюється на розрахунковий рахунок постачальника, який зазначається в надісланому споживачеві рахунку із призначенням платежу.
3. Листом від 16.03.2017 № 26-2691/1.2-17 АТ «НАК «Нафтогаз України» повернуло КП «Борщагівка» без підписання акти приймання-передачі природного газу за лютий 2017 року відповідно до договорів постачання природного газу від 28.09.2016 № 1639/1617-ТЕ-17 та від 27.10.2016 № 1794/1617-БО-17 (підписані з боку КП «Борщагівка»).
4. Водночас, 31.01.2017 між Публічним акціонерним товариством «Нафтогаз України» (Продавець) та ПАТ «Укртрансгаз» (Покупець) укладено договір № 1701001564-ВТВ про закупівлю природного газу.
Відповідно до умов Договору АТ «НАК «Нафтогаз України» передало, а ПАТ «Укртрансгаз» прийняло у лютому 2017 року імпортований природний газ для забезпечення виробничо-технологічних потреб, власних потреб та для забезпечення балансування обсягом 643 105,799 тис.куб.м.
5. Згідно з наданим АТ «Укртрансгаз» реєстром обсягів газу, що були використані споживачами по договорах з АТ «НАК «Нафтогаз України», із мереж ПАТ «Київоблгаз» в лютому 2017 року КП «Борщагівка» було використано 87,837 тис.куб.м газу.
Подання позовної заяви до суду.
6. АТ «Укртрансгаз» звернулось до Господарського суду Київської області із позовом до КП «Борщагівка» про зобов'язання повернути в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в об'ємі 87,837 тис. куб. метрів та про стягнення 586 974,26 грн, що є вартістю безпідставно набутого майна.
7. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач у лютому 2017 року набув з газотранспортної системи без будь-якої правової підстави та договірних відносин з АТ «Укртрансгаз» природний газ, власником якого є позивач, що, на думку АТ «Укртрансгаз», свідчить про наявність правових підстав для зобов'язання КП «Борщагівка» повернути безпідставно набуте майно та стягнення вартості набутого майна у порядку статей 1212, 1213 ЦК України.
Розгляд справи судами.
8. 01.03.2020 рішенням Господарського суду Київської області відмовлено у задоволенні позову АТ «Уктрансгаз».
9. 10.06.2020 ухвалою Північного апеляційного господарського суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - АТ «НАК «Нафтогаз України».
10. 10.08.2020 постановою Північного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Київської області від 01.03.2020 у справі № 911/2759/19 залишено без змін.
11. Судові рішення мотивовані тим, що КП «Борщагівка» має договірні відносини з АТ «НАК Нафтогаз України», у спірний період спожило природний газ на підставі укладених з АТ «НАК «Нафтогаз України» договорів постачання природного газу. Таким чином, позивач не довів належними та допустимими доказами наявність умов, які є правовою підставою для застосування статті 1212 ЦК України.
Також суди вказали, що враховуючи положення договорів, укладених між позивачем та відповідачем, а також між відповідачем та третьою особою у справі, норми розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р «Про деякі питання опалювального сезону 2016/2017», фактичне отримання природного газу відповідачем у лютому 2017 року, то відповідно обсяги споживання природного газу відповідачем не можуть бути кваліфіковані як несанкціонований відбір природного газу.
Крім того, зазначено, що в порушення умов укладених договорів (якими було передбачено отримання відповідачем у лютому 2017 року спірного обсягу природного газу) відповідача не було повідомлено про те, що природний газ у лютому 2017 року поставлятись не буде.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ.
А. Доводи осіб, які подали касаційні скарги.
12. 27.08.2020 АТ «Укртрансгаз» (скаржник-1) подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу за вх. № 6722/2020 на рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2020, в якій наведено прохання скасувати ці судові рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
13. У касаційній скарзі підставами касаційного оскарження АТ «Укртрансгаз» зазначило пункт 3 частини другої та підпункти а, б, в пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, а саме:
- відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статей 1212, 1213 ЦК України у випадку несанкціонованого відбору природного газу. Водночас, скаржник-1 вказав, що до спірних правовідносин належить застосовувати висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 20.12.2018 у справі № 920/169/18, від 10.06.2020 у справі № 904/4018/19 (щодо передумов для визнання зобов'язань договірними) та у постанові від 18.05.2020 у справі № 826/16697/17 (щодо правового значення договору в контексті господарської операції та умов встановлення дійсного руху активу (природного газу) між постачальником і споживачем);- суди першої та апеляційної інстанцій не врахували позицій Верховного Суду щодо неможливості виходу за межі позовних вимог, викладених у постановах від 22.03.2018 у справі № 904/2092/17, від 20.02.2018 у справі № 911/653/17, від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17;
- ця касаційна скарга, на думку скаржника, стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики з цього питання;
- справа № 911/2759/19 становить значний суспільний інтерес, оскільки предметом розгляду справи є безпідставне набуття природного газу з газотранспортної системи АТ «Укртрансгаз», який, в свою чергу, зобов'язаний був у спірний період здійснювати безпечне та безперебійне транспортування природного газу споживачам на всій території України та до країн Європейського Союзу;
- справа має виняткове значення для АТ «Укртрансгаз», оскільки стосується правовідносин щодо несанкціонованого споживання природного газу з ГТС позивача, який в силу статті 7 Закону України «Про трубопровідний транспорт», як товариство, що мало на балансі та обслуговувало магістральні газопроводи, має важливе народногосподарське та оборонне значення.
14. Скаржник-1 наголошує на тому, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій стосовно відбору природного газу відповідачем нібито за договорами постачання природного газу з АТ «НАК «Нафтогаз України» не відповідає обставинам справи та не підтверджується жодними належними і допустимими доказами.
15. 07.09.2020 АТ «НАК «Нафтогаз України» (скаржник-2) подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу за вх. № 6833/2020 на рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2020, в якій наведено прохання скасувати ці судові рішення в частині відмови у стягненні вартості природного газу та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення з відповідача 586 974,26 грн.
16. У касаційній скарзі підставами касаційного оскарження АТ «НАК «Нафтогаз України» зазначило пункт 1 частини другої та підпункти б, в пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, а саме:
- відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статей 1212, 1213 ЦК України у випадку несанкціонованого відбору природного газу. Водночас, вказано, що:
- висновки судів попередніх інстанцій не відповідають позиції щодо правової природи кондикційного зобов'язання, викладеній у постанові Верховного Суду від 09.09.2019 у справі № 910/12929/18;
- дійшовши висновку про споживання відповідачем природного газу з ресурсу АТ «НАК «Нафтогаз», апеляційний суд вийшов за межі предмета доказування у цій справі всупереч висновків, наведених у постановах Верховного Суду: від 22.03.2018 у справі № 904/2029/17 (щодо складу сторін у спорі щодо номінацій та виникнення небалансів природного газу); від 20.02.2018 у справі № 911/653/17 (щодо предмету доказування у спорі про відновлення газопостачання); від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17 (щодо можливості розгляду в окремому провадженні спору щодо ненадання номінацій АТ «НАК «Нафтогаз України»);
- оцінюючи обставини справи та подані докази, суди попередніх інстанцій не врахували висновків наведених у постанові Верховного Суду України від 12.09.2017 у справі № 826/10933/14 та постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17, від 04.04.2018 у справі № 904/5094/17, від 26.06.2018 у справі № 803/1362/16 (щодо правової природи та переліку первинних документів, які містять відомості про господарську операцію), а також висновків наведених у постанові Верховного Суду від 28.04.2020 у справі № 826/15568/16, від 10.04.2020 у справі № 808/954/17, від 06.03.2020 у справі № 803/13/16 (щодо визначальних ознак господарської операції);- висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 18.05.2020 у справі № 826/16697/17, стосовно умов, необхідних для встановлення факту постачання природного газу;
- висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 904/4018/19 стосовно правомірності віднесення до договірних відносин будь-яких правочинів;
- справа становить значний суспільний інтерес.
17. АТ «НАК «Нафтогаз України» посилається на те, що суди попередніх інстанцій, здійснивши висновки про споживання відповідачем природного газу з ресурсу АТ «НАК «Нафтогаз України», вийшли за межі доказування у цій справі. Зазначає також скаржник-2 про відсутність доказів постачання природного газу з ресурсу АТ «НАК «Нафтогаз України», а також, що судами не досліджено фактичні обставини справи.
Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу.
18. 15.10.2020 до Верховного Суду від КП «Борщагівка» надійшов відзив на касаційні скарги АТ «НАК «Нафтогаз України» та АТ «Укртрансгаз», в якому з посиланням на правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права наведено прохання відмовити у задоволенні цих касаційних скарг.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.
А. Щодо суті касаційних скарг.
19. Заслухавши присутніх у судовому засіданні учасників справи, розглянувши матеріали справи, здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає про таке.
20. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
21. Тому відхиляються доводи касаційних скарг, викладені у пунктах 14 і 17 цієї ухвали, так як це призведе до виходу за межі повноважень суду касаційної інстанції, оскільки в силу положень частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
22. Верховний Суд визнає необґрунтованими доводи про те, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, оскільки незгода скаржників із рішенням суду попередньої інстанції не підтверджує його незаконність, не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача є звичайним передбачуваним процесом. Подані касаційні скарги фактично зводяться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішення, ухваленого судом апеляційної інстанції, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржники вважають незаконним. Твердження скаржників, що рішення суду за наслідком розгляду цієї скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики є безпідставними, оскільки у поданих касаційних скаргах відсутнє посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи.
23. Відповідно до положень частини першої статті 300 ГПК України Верховний Суд розглядає доводи касаційних скарг тільки в частині, що стала підставою для відкриття касаційного провадження, тобто з підстав того, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
24. За приписами пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
25. В оскарженій постанові суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правовідносини сторін у цьому спорі регулюються нормами зобов'язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень статей 1212, 1213 ЦК України.
26. Скаржники у касаційних скаргах посилалися на те, що суди в оскаржуваних рішеннях не врахували висновки Верховного Суду, викладені у низці постанов щодо застосування положень статті 1212 ЦК України.
27. Із цього приводу судова колегія відзначає, що за змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
28. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
29. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23.10.1996; «Brualla Gomes de la Torre v. Spain» від 19.12.1997).
30. Надаючи оцінку доводам АТ «НАК «Нафтогаз України» та АТ «Укртрансгаз» стосовно відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, колегія суддів касаційної інстанції враховує таке.
31. Верховним Судом у постанові від 25.02.2020 у справі № 905/2248/18 за позовом АТ «Укртрансгаз» до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» про зобов'язання повернути природний газ у певному обсязі або відшкодувати його вартість за подібних предмета та підстав позову вже було викладено висновок щодо питання застосування норм права у подібних даній справі правовідносинах.
Так, Верховним Судом взято до уваги, що відповідно до Положення «Про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758, розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.10.2015 № 1064-р «Деякі питання опалювального сезону 2015/16 року», розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р «Про деякі питання опалювального сезону 2016/2017», АТ «НАК «Нафтогаз України» було зобов'язане видати номінації Комунальному комерційну підприємству Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» та Обласному комунальному підприємству «Донецьктеплокомуненерго», відповідно до договорів, які укладені між ними, та постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, і це є обов'язком АТ «НАК «Нафтогаз України», а не його правом.
У постанові Верховного Суду у справі № 905/2248/18 констатовано, що, враховуючи встановлений спеціальним законодавством у сфері газопостачання механізм постачання природного газу, можливість відбору підприємствами теплокомуненергетики із газотранспортної системи погоджених у відповідних договорах з Компанією обсягів природного газу перебуває у безпосередній залежності від належного виконання Компанією своїх зобов'язань з підтвердження обсягів природного газу шляхом своєчасної видачі номінацій. Тобто видача Компанією номінацій є однією із гарантій безперебійного постачання виробнику теплової енергії природного газу з метою виробництва теплової енергії в опалювальний сезон. Водночас, визначений розпорядженням обов'язок надати номінації до початку опалювального сезону не свідчить про обмеження його періодом, який закінчується із початком опалювального сезону, оскільки полягає у забезпеченні належної підготовки до опалювального сезону та забезпечення природним газом протягом усього сезону (зазначена правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №904/5621/17, від 05.03.2019 у справі №923/351/18).
32. Відтак, доводи скаржників у частині відсутності висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються висновками Верховного Суду у постанові 25.02.2020 у справі № 905/2248/18.
33. Посилання скаржників на постанову Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 904/4018/19 як на наявність різної правозастосовчої практики Судом оцінюються критично, оскільки вказаною постановою справу № 904/4018/19 передано на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області у зв'язку із тим, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
34. Посилання скаржників на неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду, викладеного в постанові Верховного Суду від 18.05.2020 у справі № 826/16697/17, колегією суддів також не приймаються, з огляду на таке.
35. У вказаній постанові Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначив, що «саме по собі ігнорування (невиконання) НАК «Нафтогаз України» визначеного обов'язку із видачі номінацій та поставки газу, що призвело до невиконання господарського зобов'язання саме постачальником, може мати наслідком притягнення такої особи до відповідальності відповідно до положень статті 59 Закону № 329-VIII, а також відшкодування збитків згідно з приписами статті 216 ГК України. Водночас, такі обставини не є тотожними фактичному руху матеріального активу, з яким ПК України і пов'язує реальність господарської операції як підстави для відображення відповідних зобов'язань в податковому обліку платника податків».
36. Оцінюючи доводи скаржників, колегія суддів враховує, що в постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц (абзац 18), від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11 (абзац 20), від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац 18), зазначено що подібність правовідносин (про яку йдеться в статті 287 ГПК України), означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16.
37. При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З'ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
38. Зважаючи на наведене, посилання скаржників на викладені в постанові у справі № 826/16697/17 висновки не можуть розглядатися як підстави касаційного оскарження ухвалених у даній справі судових рішень, оскільки такі висновки зроблені щодо правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі № 911/2759/19, вони відрізняються предметом спору, підставами позову, змістом позовних вимог та встановленими фактичними обставини.
39. Аналогічний висновок викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного суду в постанові від 18.08.2020 у справі № 917/1568/19, і колегія суддів не вбачає у даному випадку підстав для відступу від такого висновку.
40. Також не беруться до уваги доводи скаржників про невідповідність оскаржених судових рішень висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 20.12.2018 у справі № 920/169/18.
41. Зазначеною вище постановою справу № 920/169/18 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва з огляду на те, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а також не було надано належної оцінки доводам учасників справи.
42. Крім того, позовні вимоги у справі № 920/169/18 мотивовані тим, що спірні грошові кошти перераховані Відповідачці помилково із посиланням у графі призначення платежу відповідного платіжного доручення на договір, який між сторонами не укладався, чого не мало місця у цій справі, що переглядається.
43. Також у справі № 920/169/18 зроблено висновок, що сплата однією стороною грошових коштів другій стороні поза межами платежів, передбачених договором чи договорами, зокрема переплата понад визначену в договорі (договорах) суму, не може бути визнана такою, що здійснена на підставі відповідного договору. Однак, подібний висновок не може бути застосовано при розгляді справи № 911/2759/19, оскільки обставин переплати суми за зобов'язаннями, як і відсутності договірних відносин у цій справі не встановлено.
44. Крім того, за замістом наведених у касаційній скарзі АТ «НАК «Нафтогаз України» посилань на правові позиції суду касаційної інстанції, а саме постанови Верховного Суду України від 12.09.2017 у справі № 826/10933/14 (за позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень), постанов Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 803/1362/16 (за позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень), від 28.04.2020 у справі № 826/15568/16 (за позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень), від 10.04.2020 у справі № 808/954/17 (за позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень), від 06.03.2020 у справі № 803/13/16 (за позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень) вбачається, що вказані постанови є відмінними від справи, що розглядається, за суб'єктним складом, предметом спору та правовим регулюванням таких відносин.
45. Також колегія суддів касаційної інстанції відхиляє доводи скаржників про те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, з'ясовуючи обставини виконання/невиконання АТ «НАК «Нафтогаз України» розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р «Деякі питання опалювального сезону 2016/17 року», що обґрунтовані посиланням на практику, викладену в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 911/653/17 (позов про стягнення з відповідача на користь позивача частини вартості компенсації обсягів небалансу в грудні 2016 року у розмірі 800 000 грн), від 22.03.2018 у справі № 904/2092/17 (позов про припинення дії, що порушує право), від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17, від 04.04.2018 № 904/5094/17 (позови про зобов'язання відновити газопостачання, яке припинено на підставі актів про припинення газопостачання).
46. Аналіз змісту наведених вище постанов, дає підстави для висновку, що визначальна відмінність предмету та підстав позову у даній справі та у постановах Верховного Суду, на які посилаються касатори, однаково як і не подібність правовідносин у таких справах за будь-яким іншим із зазначених вище критеріїв, не дає підстав для касаційного оскарження в розумінні пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
47. Також, Верховний Суд відхиляє посилання АТ «НАК «Нафтогаз України» на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 09.09.2019 у справі № 910/12929/18, оскільки зі змісту цієї постанови вбачається, що сторонами у спорі є АТ «Сбербанк» та ТОВ «ШЕЙК», а предметом позову є стягнення з орендаря безпідставно набутих грошових коштів за договорами суборенди.
48. Судами у справі № 910/12929/18 встановлено наявність договірних відносин у сфері кредитування та встановлено передачу майна боржника відповідачу за чинним договором оренди, внаслідок чого апеляційний суд дійшов висновку про набуття орендодавцем від суборендарів плати за чинними договорами суборенди та відсутність у нового власника майна правових підстав для стягнення з орендаря спірної суми як такої, що набута безпідставно. Касаційний господарський суд у цій справі погодився з висновками апеляційного суду. У зазначеному випадку апеляційний та касаційний суди погодилися з відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог про витребування грошових коштів від орендаря на користь власника майна в порядку статті 1212 ЦК України як таких, що набуті ним на підставі чинного договору оренди, який є обов'язковим для нового власника. Отже, висновок Верховного Суду у справі № 910/12929/18 стосується неподібних за предметом та підставами позову відносин, а також сформований, виходячи з відмінних фактичних обставин та матеріально-правового регулювання.
49. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
50. Також, за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, чого не знайшло підтвердження у поданих касаційних скаргах.
Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
51. Доводи скаржників про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, та про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах не знайшли свого підтвердження, а тому Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження за касаційними скаргами АТ «Укртрансгаз» та АТ «НАК «Нафтогаз України» на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, та на підставі пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України в частині доводів про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України).
Керуючись статтями 234, 235, 287, 296 ГПК України, Верховний Суд
1. Закрити касаційне провадження за касаційними скаргами Акціонерного товариства «Укртрансгаз» за вх. № 6722/2020 та Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за вх. № 6833/2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2020 та рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2020 у справі № 911/2759/19.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Г. Пєсков
Судді В.В. Білоус
Л.Й. Катеринчук