19 листопада 2020 року
м. Київ
Справа № 910/11361/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
О. О. Мамалуй- головуючий, О. М. Баранець, В. І. Студенець
за участю секретаря судового засідання - В.В. Шпорт,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна інноваційна компанія нових технологій»
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2020
у складі колегії суддів: С. І. Буравльов- головуючий, С. А. Пашкіна, В. В. Андрієнко
на рішення господарського суду міста Києва від 25.11.2019
суддя: Н. Б. Плотницька
та на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2019
суддя: Н. Б. Плотницька
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна столиця»
до товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна інноваційна компанія нових технологій»
про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн. та упущеної вигоди у розмірі 60 000,00 грн.
за участю представників учасників:
позивача: Л.В. Бєлоус
відповідача:
Д.В. Джус ВСТАНОВИВ :
1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна столиця» (далі - ТОВ «Торгівельна столиця», позивач) звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна інноваційна компанія нових технологій» (далі - ТОВ «Міжнародна інноваційна компанія нових технологій», відповідач) про:
- визнання інформації: «Надо же как-то общими усилеями наказывать уголовником и шарлатанов.», що була розміщена ТОВ «Міжнародна інноваційна компанія нових технологій» 26.07.2019 в системі електронних закупівель ProZorro в мережі Інтернет, недостовірною та такою, яка порушує право на недоторканність ділової репутації;
- зобов'язання ТОВ «Міжнародна інноваційна компанія нових технологій» протягом двох днів з дня набрання законної сили рішенням суду розмістити в системі електронних закупівель ProZorro в мережі Інтернет спростування та повідомити про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його резолютивної частини;
- стягнення відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000,00 грн та упущеної вигоди в розмірі 60 000,00 грн.
Позов мотивовано тим, що відповідач 26.07.2019 розмістив у системі електронних закупівель ProZorro недостовірну інформацію, яка порушує право на недоторканість ділової репутації ТОВ «Торгівельна столиця», та завдало позивачеві моральної шкоди та збитків у вигляді упущеної вигоди.
2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття
Рішенням господарського суду міста Києва від 25.11.2019 у справі № 910/11361/19, позов ТОВ «Торгівельна столиця» задоволено частково.
Визнано інформацію, викладену у вимозі UA-2019-07-02-002295-b.b3 «Надо же как-то общими усилеями наказывать уголовником и шарлатанов.» ТОВ «Міжнародна інноваційні компанія нових технологій», яка була розміщена 26.07.2019 о 16:17 в системі електронних закупівель ProZorro в мережі Інтернет за адресою: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-07-02-002295-b недостовірною та такою, яка порушує право на недоторканність ділової репутації ТОВ «Торгівельна столиця».
Зобов'язано ТОВ «Міжнародна інноваційна компанія нових технологій» протягом двох днів з дня набрання законної сили рішенням суду у справі № 910/11361/19 розмістити в системі електронних закупівель ProZorro в мережі Інтернет за адресою: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-07-02-002295-b таким способом, яким було порушено, спростування недостовірної інформації, викладеної у вимозі UA-2019-07-02-002295-b.b3 26.07.2019 о 16:17 такого змісту: «СПРОСТУВАННЯ. Інформація ТОВ «Міжнародна інноваційна компанія нових технологій» про те, що: «Надо же как-то общими усилеями наказывать уголовником и шарлатанов.» викладена у вимозі UA-2019-07-02-002295-b.b3 26.07.2019 о 16:17, розміщеній за адресою: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-07-02-002295-b НЕ ВІДПОВІДАЄ ДІЙСНОСТІ», а також шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його резолютивної частини.
В іншій частині позову щодо заявлених вимог ТОВ «Торгівельна столиця» до ТОВ «Міжнародна інноваційна компанія нових технологій» про відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000,00 грн та упущеної вигоди в розмірі 60 000,00 грн відмовлено.
Судове рішення мотивовано тим, що у вимозі відповідач фактично стверджується про незаконну діяльність позивача, що можна перевірити на істинність та спростувати, встановивши чи дійсно посадові особи позивача були засуджені за вчинення злочину, у тому числі шахрайство, тому вказана інформація у розумінні ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» не є оціночним судженням або вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, така інформація відповідає ознакам фактичного твердження, оскільки містить посилання на фактичні обставини, які можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності.
Твердження відповідача щодо позивача як «уголовников и шарлатанов» у будь-якому випадку сприймаються громадськістю та діловою спільнотою негативно, адже пов'язують юридичну особу із злочинною діяльністю.
Конкретні негативні вислови про «уголовников и шарлатанов» створюють враження про дійсні протиправні дії позивача, та сприймаються потенційними замовниками як факти вчинення позивачем шахрайських дій, що завдає шкоду іміджу та порушує недоторканність ділової репутації позивача.
Суд першої інстанції, відмовляючи позивачеві в позові в частині стягнення з відповідача моральної шкоди та упущеної вигоди вказав на недоведеність заподіяння позивачу моральної шкоди та наявності втрат.
Додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 28.11.2019 у справі №910/11361/19 стягнуто з відповідача на користь позивача 3 842,00 грн витрат по сплаті судового збору.
Крім того, судом, враховуючи часткове задоволення позову, визнано обґрунтованими заявлені судові витрати на професійну правничу допомогу сторін у рівних частинах на суму 10 000,00 грн та зазначено, що сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній зазначену суму.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2020 у даній справі залишено без змін рішення та додаткове рішення суду першої інстанції та стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції в розмірі 5 500,00 грн.
Постанова мотивована обґрунтованістю позовних вимог позивача щодо захисту ділової репутації та спростування недостовірної інформації.
Суд апеляційної інстанції погодився з розподілом судом першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу з огляду на їх обґрунтованість.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 25.11.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2020 у справі № 910/11361/19 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог.
Крім того, відповідач просить скасувати додаткове рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2019 в частині стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві у відшкодуванні судових витрат на професійну правничу допомогу.
З тексту касаційної скарги та заяви вбачається, що скарга обґрунтовується положеннями п. 1, п. 3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Скаржник вказує на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах у справах: № 753/16545/17, № 727/5418/17 та в постанові Великої Палати Верховного Суд у справі № 904/4494/18 та зазначає, що інформація, яка викладена відповідачем є оціночним судженням.
Крім того, відповідач наголошує на тому, що судом апеляційної інстанції необґрунтовано стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу, оскільки ордери на надання правової допомоги не містять номерів посвідчень адвокатів та ким вони видані.
Касаційна скарга мотивована тим, що адвокат Москаленко А.В. надавала позивачеві правову допомогу на підставі довіреності від 12.08.2019, в якій відсутнє посилання на договір про правову допомогу від 31.07.2019 і вона не має ніякого відношення до вказаного договору, оскільки довіреність являється окремою підставою для підтвердження повноважень адвоката як представника. Відповідач вказує на відсутність висновку Верховного Суду із вказаного питання.
4. Позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити без змін рішення господарського суду міста Києва від 25.11.2019, постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2020 та додаткове рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2019 у справі № 910/11361/19, а касаційну скаргу відповідача - без задоволення.
5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій
02 липня 2019 року Управлінням освіти Подільської районної державної адміністрації на електронному сайті https://prozorro.gov.ua/ опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів UA-2019-07-02-002295-b, предметом закупівлі яких є згідно з ЄЗС ДК 021:2015 - 19640000-4 «Поліетиленові мішки та пакети для сміття» Придбання пакетів для сміття у кількості 9348 уп. Очікувана вартість визначена у розмірі 548 705,00 грн з ПДВ. Критерії вибору переможця - ціна 100%.
Учасниками цих відкритих торгів були ТОВ «Торгівельна столиця», яке запропонувало 371 989,98 грн з ПДВ, та ТОВ «Міжнародна інноваційна компанія нових технологій», яке запропонувало 547 088,16 грн з ПДВ.
23 липня 2019 року о 14:59 за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-07-02-002295-b було опубліковано інформацію, відповідно до якої переможцем відкритих торгів UA-2019-07-02-002295-b став позивач - ТОВ «Торгівельна столиця».
26 липня 2019 року о 16:17 ТОВ «Міжнародна інноваційна компанія нових технологій» за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-07-02-002295-b в розділі «Вимоги про усунення порушення» опублікувало вимогу UA-2019-07-02-002295-b.b3 «Размер пакетов. А еще обязательно выдайте кладовщикам линейку и микрометр, чтобы на приемке меряли размеры. Я даже для такой благородной цели Вам несколько микрометров подарю, передам курьером. Надо же как-то общими усилиями наказывать уголовников и шарлатанов. Правда?».
ТОВ «Торгівельна столиця», вважаючи вищенаведену інформацію недостовірною, а її поширення в інформаційно-телекомунікаційній системі ProZorro в мережі Інтернет порушенням прав позивача на недоторканність ділової репутації, що ставить під сумнів дотримання позивачем моральних та правових норм, та значно підриває його ділову репутацію перед замовником та іншими учасниками публічних закупівель, звернувся з відповідним позовом до суду.
6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови
З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідач в касаційній скарзі просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 25.11.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2020 у справі № 910/11361/19 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позову.
Крім того, відповідач просить скасувати додаткове рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2019 в частині стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві у відшкодуванні судових витрат на професійну правничу допомогу.
Верховним Судом переглядаються судові рішення лише в оскаржуваних частинах та в межах доводів касаційної скарги.
Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
Положеннями ст. 94 ЦК України передбачено, що юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про інформацію» (далі - Закон), приписи якої кореспондуються з ч. 1 ст. 200 ЦК України, під інформацією розуміються будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, під документом - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.
Статтею 5 Закону встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Частинами 1, 2 ст. 7 Закону визначено, що право на інформацію охороняється законом. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
Відповідно до ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є зокрема, ділова репутація, ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
Згідно з ч. 4 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Положеннями ч. 1 ст. 91 ЦК України в контексті зі ст. 277 ЦК України передбачено, що право на спростування недостовірної інформації належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, яка порушує право на ділову репутацію юридичної особи.
При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18).
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Негативною необхідно вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 30 Закону ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Тобто, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.
Таким чином, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, необхідно визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Відповідно до ч. 7 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що інформація, поширена 26.07.2019 о 16:17 ТОВ «Міжнародна інноваційна компанія нових технологій» за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-07-02-002295-b в розділі «Вимоги про усунення порушення» у вимозі UA-2019-07-02-002295-b.b3 наступного змісту: «Размер пакетов. А еще обязательно выдайте кладовщикам линейку и микрометр, чтобы на приемке меряли размеры. Я даже для такой благородной цели Вам несколько микрометров подарю, передам курьером. Надо же как-то общими усилиями наказывать уголовников и шарлатанов. Правда?» стосується позивача, оскільки учасниками відкритих торгів UA-2019-07-02-002295-b були позивач та відповідач. Інші учасники у відкритих торгах участі не приймали. Сайт https://prozorro.gov.ua/ є відкритим та доступним для всіх, вказана інформація була доведена до відома всіх осіб, які виявили бажання ознайомитися з інформацією про публічні торги UA-2019-07-02-002295-b. Вказана вимога була опублікована 26.07.2019 після того як переможцем відкритих торгів UA-2019-07-02-002295-b 23.07.2019 було обрано позивача.
Суд зазначає, що витягами з сайту Судової влади України підтверджується відсутність вироків щодо позивача та його директора, а також довідкою 19213351800480293127, виданою Департаментом інформатизації Міністерства внутрішніх справ України, з якої вбачається, що «За обліками МВС громадянин(ка) України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України до кримінальної відповідальності не притягується, не знятої чи не погашеної судимості немає та в розшуку не перебуває».
Суди попередніх інстанцій, на підставі належним чином оцінених доказів, врахувавши зміст поширеної відповідачем інформації щодо позивача в її системному зв'язку з фактичними обставинами справи, обґрунтовано відхилили доводи відповідача про те, що спірна інформація стосується не ТОВ «Торгівельна столиця», а Управління освіти Подільської районної державної адміністрації.
З огляду на наведені вище норми права та встановлений попередніми судовими інстанціями склад правопорушення відповідача та не встановлення судами будь-якого процесуального статусу, передбаченого законодавством України, розглядати позивача як сторону або іншого учасника кримінального провадження, Верховний Суд вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій, що вказана інформація не є оціночним судженням, а є негативною і недостовірною, яка підлягає спростуванню.
Попередніми судовими інстанціями правильно зазначено, що конкретні негативні вислови про «уголовников и шарлатанов», які викладені у вимозі UA-2019-07-02-002295-b.b3 створюють у користувачів інформаційно-телекомунікаційної системи ProZorro враження про дійсні протиправні дії позивача, та сприймаються потенційними замовниками як факти вчинення позивачем шахрайських дій, тобто вчинення протиправних дій позивачем відносно замовників, контрагентів та споживачів, що завдає шкоду іміджу та порушує недоторканність ділової репутації позивача.
Верховним Судом не приймаються до уваги посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 727/5418/17, в якій Судом встановлено, що звернення сторони до компетентного органу для перевірки інформації є реалізацією особою конституційного права, передбаченого ст. 40 Конституції України, а не поширенням недостовірної інформації.
Як встановлено судами попередніх інстанцій у цій справі інформацію відповідачем розміщено 26.07.2019, а як стверджує відповідач, до Управління освіти Подільської районної державної адміністрації він звертався 09.07.2019 і зазначене звернення не є предметом розгляду у даній справі.
Відповідач у касаційній скарзі посилається на постанову Верховного суду від 26.09.2019 у справі № 753/16545/17, в якій Суд зазначив, що спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). В будь-якому випадку це має бути інформація, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів не залежить від їх суб'єктивного сприйняття чи заперечення через думки і погляди особи.
Крім того, у справі № 753/16545/17 суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вислови сторони не містять фактичних даних, а є вираженням його суб'єктивної думки і поглядів, направлених на критичну оцінку певних дій, тобто є його оціночними судженнями.
Як встановлено судами попередніх інстанцій у цій справі поширена відповідачем інформація є твердженням про факти, яких не існувало, які не були перевірені відповідачем та які не можуть бути підтверджені.
Верховним Судом відхиляються доводи відповідача щодо незалучення співвідповідачем - ДП «Прозорро» з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №904/4494/18, оскільки у справі №904/4494/18 відповідач не спростував, що особи, які на момент оприлюднення спірної інформації не перебували з ним у трудових відносинах і не оспорював авторства спірних відеосюжетів.
Підставою звернення до господарського суду з позовом є порушення прав чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звертається з таким позовом. При цьому, реалізуючи своє право на судовий захист, позивач визначає зміст свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу та обґрунтовує підстави позову, виходячи з власного суб'єктивного уявлення про порушення права чи охоронюваного законом інтересу особою, до якої пред'явлено позов, а також визначає спосіб захисту такого права.
Підставою звернення позивача до суду з відповідним позовом стало порушення відповідачем права позивача на недоторканість ділової репутації.
Також судами попередніх інстанцій встановлено в діях ТОВ «Міжнародна інноваційна компанія нових технологій» склад правопорушення.
Крім того, ДП «Прозорро» відповідно до наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 18.03.2016 № 473 «Про визначення веб-порталу Уповноваженого органу з питань закупівель у складі електронної системи закупівель та забезпечення його функціонування» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) та Порядку функціонування електронної системи закупівель та проведення авторизації електронних майданчиків», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 № 166 визначено відповідальним за забезпечення функціонування веб-порталу.
З огляду на зазначене, посилання скаржника, як на підставу для касаційного оскарження, на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи Верховним Судом.
Відповідач у касаційній скарзі просить скасувати додаткове рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2019 та прийняти нове, яким відмовити позивачеві у стягненні з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу.
Касаційна скарга мотивована тим, що адвокат Москаленко А.В. надавала позивачеві правову допомогу на підставі довіреності від 12.08.2019, в якій відсутнє посилання на договір про правову допомогу від 31.07.2019 і вона не має ніякого відношення до вказаного договору, оскільки довіреність являється окремою підставою для підтвердження повноважень адвоката як представника. Відповідач вказує на відсутність висновку Верховного Суду із вказаного питання.
Як встановлено судом першої інстанції 31.07.2019 між ТОВ «Торгівельна столиця» (замовник) та Адвокатським бюро «Москаленко і Партнери» (виконавець) укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати замовнику правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором. Договір набирає чинності з моменту його підписання і дії до 31.12.2020.
В якості доказів здійснення позивачем витрат на послуги адвоката у даній справі у розмірі 20 000,00 грн представником позивача долучено до матеріалів справи акт приймання-передачі правової (правничої) допомоги від 14.08.2019, звіт про надану правову (правничу) допомогу від 19.08.2019 та платіжне доручення від 01.08.2019 №1478 на суму 20 000,00 грн.
06 вересня 2019 року між ТОВ «Міжнародна інноваційна компанія нових технологій» (клієнт) та Адвокатським об'єднанням «Дія Закону» (виконавець) укладено договір про надання правової допомоги № 06-09/19 відповідно до умов якого адвокат приймає на себе зобов'язання представляти інтереси клієнта по справі №910/11361/19.
В якості доказів здійснення відповідачем витрат на послуги адвоката у даній справі у розмірі 15 000,00 грн представником відповідача долучено до матеріалів справи рахунок-фактуру на оплату послуг від 06.09.2019 № 06-09-01/19 на суму 15 000,00 грн, платіжне доручення від 12.09.2019 № 737 про оплату послуг на суму 15 000,00 грн та акт приймання-передачі наданих послуг від 25.11.2019 № 25-11-01/19.
Суд першої інстанції, посилаючись на норми ч. 1 ст. 129 ГПК України, визнав обґрунтованими заявлені судові витрати сторін у рівних частинах на суму 10 000,00 грн та вказав, що сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній зазначену суму.
Відповідно до ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Частиною 4 ст. 60 ГПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.
Як встановлено судом першої інстанції 31.07.2019 між ТОВ «Торгівельна столиця» (замовник) та Адвокатським бюро «Москаленко і Партнери» (виконавець) укладено договір про надання правової допомоги.
Довіреністю від 12.08.2019 довіритель лише визначив повноваження адвоката, межі наданих представникові прав та перелік дій, які він може вчиняти для виконання доручення.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.11.2019 у справі №817/66/16 висловила позицію про те, що системний аналіз положень статей 26 та 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» дозволяє дійти висновку, що надання правової допомоги адвокатом без укладення договору в письмовій формі, зокрема лише на підставі довіреності, не допускається, окрім випадків, передбачених ч. 2 ст. 27 цього Закону.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд вважає, що відсутність в довіреності посилань на договір про надання правової допомоги не є підставою для відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.
Оскільки витрати сторін на професійну правничу допомогу документально підтверджені та враховуючи часткове задоволення позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про покладення на сторін в рівних частинах витрат на професійну правничу допомогу.
З огляду на зазначене, посилання скаржника, як на підставу для касаційного оскарження, на п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи Верховним Судом.
У касаційній скарзі відповідач вказує на те, що судом апеляційної інстанції необґрунтовано стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу, оскільки ордери на надання правової допомоги не містять номерів посвідчень адвокатів та ким вони видані.
Як встановлено судом апеляційної інстанції позивач просив суд стягнути з відповідача 5 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката у суді апеляційної інстанції.
В підтвердження відповідної вимоги позивач надав суду: копію договору № 02/20-ц про надання правової допомоги від 23.01.2020; копію додаткової угоди від 05.03.2020; копію акта про надання правової допомоги від 27.03.2020; копію платіжного доручення № 1899 від 28.05.2020 на суму 2 750,00 грн; копію платіжного доручення №17 від 16.04.2020 на суму 2 750,00 грн.
Як зазначалося вище ордер - це письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Крім того, відповідно до положень ч. ч. 1, 3 ст. 26 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ордер може бути оформлений лише на підставі вже укладеного договору.
Тобто, ордер є документом, який лише посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги, тоді як увесь обсяг повноважень адвоката діяти від імені клієнта обумовлюється предметом договору про надання правової допомоги. Відсутність в ордері номера посвідчення не є підставою для відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу надану адвокатом.
Суд апеляційної інстанції, врахувавши час на підготовку матеріалів до судового слухання, участь адвоката в судових засіданнях, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, дійшов правомірного висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.
7. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 309 ГПК України).
Верховний Суд констатує, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а тому визначені законом підстави для зміни або скасування судових рішень відсутні.
8. Судові витрати
Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.
Заява позивача щодо покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу буде розглянута після подання позивачем доказів понесення таких витрат.
Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна інноваційна компанія нових технологій» залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 25.11.2019, додаткове рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2020 у справі № 910/11361/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. О. Мамалуй
Суддя О. М. Баранець
Суддя В. І. Студенець