Справа № 405/2515/20
Провадження №2-а/405/79/20
30 липня 2020 року Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:
головуючого судді Іванової Л.А.
при секретарі Гершкул М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кропивницькому в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 405/2515/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до інспектора роти № 2 батальйону № 4 управління патрульної поліції в Миколаївській області Милованова Миколи Олександровича (вул. Новозаводська, 1-Б/1, м. Миколаїв), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: управління патрульної поліції в Миколаївській області (вул. Новозаводська, 1-Б/1, м. Миколаїв) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Кіровограда з адміністративним позовом, уточнення до якого (позову) подано позивачем 02.06.2020 року, до інспектора роти № 2 батальйону № 4 управління патрульної поліції в Миколаївській області Милованова М.О., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: управління патрульної поліції в Миколаївській області, в якому просить скасувати постанову серії ЕАК № 2411907 від 19.04.2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.в обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що оскаржуваною постановою на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме: невиконання вимог дорожньої розмітки 1.18 та дорожнього знаку 5.16 «Рух по смугам». Вказав, що він, керуючи автомобілем по вул. Одеська, 2А в с. Коблеве Миколаївської області та побачивши розмітку руху, рухався в своєму напрямку, не порушуючи її вимог. Після зупинки, відповідач повідомив його про причину зупинки, однак відеофіксацію зупинки та спілкування з ним (позивачем) не здійснював. Також відповідач позбавив його (позивача) права надати письмові пояснення та заперечення, та, крім того, незважаючи на його усні пояснення та фактичні обставини справи, - безпідставно виніс оскаржувану постанову. Вважає, що накладення на нього адміністративного стягнення є необґрунтованим, а тому просить скасувати оскаржувану постанову, яка також не відповідає вимогам ст.283 КУпАП щодо змісту постанови.
Ухвалою суду від 29.04.2020року відкрито провадження у справі за вказаним вище адміністративним позовом та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику в судове засідання учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Крім того, ухвалою суду від 04.06.2020 року у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження з викликом в судове засідання учасників справи, -відмовлено.
Від представника відповідачадо суду надійшов відзив на адміністративний позов від 26.05.2020 року вих. № 9288/41/16-2020, зареєстрований в суді 29.05.2020 року за вх. № 12232, в якому (відзиві) представник відповідача по суті адміністративного позову зазначив, що під час несення служби на СП в с. Коблево «Гарпун» поліцейськими УПП в Миколаївській області ДПП було виявлено порушення ПДР України водієм автомобіляAudiQ8, номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 , який рухався автодорогою М-14 «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ» 57 км в крайній лівій смузі прямо, не маючи наміру повертати ліворуч за умови наявності дорожнього знаку 5.16 «Напрямок руху по смугам» та дорожньої розмітки 1.18, хоча ліва смуга на зазначеній ділянці дороги була призначена для здійснення повороту ліворуч. Встановивши факт правопорушення, що підтверджується відеозаписом з відеореєстратора «20200420105029002193», на якому зафіксовано рух транспортного засобу в крайній лівій полосі для руху транспортних засобів, а також письмовим рапортом поліцейського, який являється письмовим поясненням посадової особи (інспектора) безпосередньо керівництву стосовно обставин справи, відповідач виніс оскаржувану постанову. Вказав, що відповідач врахував всі необхідні обставини при розгляді справи та виніс оскаржувану постанову відповідно до вимог чинного законодавства. Також зазначив, що позов подано до неналежного відповідача, оскільки працівники органів Національної поліції при розгляді справ про адміністративні правопорушення діють від їх імені, а тому вони не наділені самостійною процесуальною правоздатністю. За таких обставин, просить відмовити у задоволенні позову.
Крім того, до відзиву на адміністративний позов відповідачем додано як доказ по справі матеріали відео-фіксації з місця адміністративного правопорушення від 19.04.2020 року, що здійснювалась на реєстратор службового автомобіля, на носії інформації - DVD-R диску та рапорт відповідача.
Також, від представника позивача - адвоката Живіцької Н.В. надійшла відповідь на відзив, зареєстрована в суді 02.06.2020 року за вх. № 12461, в якій, зокрема, зазначено, що візуальне спостереження за дотриманням ПДР України може бути доказом у справі лише тоді, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку, тобто відповідними фото, відеозаписом, однак відповідач фото та відеофіксацію події не здійснював. Крім того, посилання відповідача на оскаржувану позивачем постанову як на беззаперечний доказ вчинення ним правопорушення є помилковим, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Крім того, на прохання позивача відповідач жодного доказу не надав. При цьому, рапорт поліцейського не є однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Окрім того, відповідач не вжив заходів щодо надання позивачу можливості реалізувати своє право на правову допомогу, що тягне за собою закриття справи про адміністративне правопорушення. За таких обставин, просить задовольнити позов.
Зваживши доводи, викладені в позові та у відповіді на відзив на позов на обґрунтування позовних вимог, враховуючи заперечення відповідача проти позову, викладені у відзиві на позовну заяву, дослідивши докази по справі в їх сукупності, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1ст. 5 КАС Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Положенняст. 5 КАС Україниє реалізацією ч. 1ст. 55 Конституції України, яка визначає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, у разі, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 19.04.2020 року інспекторомроти № 2 батальйону № 4 УПП в Миколаївській областіМиловановим М.О.винесено постанову серії ЕАК № 2411907про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1ст. 122 КУпАПта на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн.
Вказана постанова мотивована тим, що 19.04.2020 року о 16 год. 41 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом AudiQ8, номерний знак НОМЕР_1 по вул. Одеська, 2А в с. Коблеве, порушив вимоги дорожньої розмітки 1.18 та дорожнього знаку 5.16 «Рух по смугам», чим порушив п.п.8.4ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Позивачем оскаржується правомірність винесеного відповідачем інспекторомроти № 2 батальйону № 4 УПП в Миколаївській областіМиловановим М.О. як суб'єктом владних повноважень рішення у формі постанови серії ЕАК № 2411907від 19.04.2020року.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно доЗакону України «Про дорожній рух»встановлюютьПравила дорожнього руху, затвердженіпостановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
В свою чергу, конкретні правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормамиКодексуадміністративного судочинства України,Кодексу України про адміністративні правопорушення,Закону України «Про дорожній рух»,Закону України «Про Національну поліцію»,Правил дорожнього руху.
Відповідно до п. 8.1 ПДР України регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Відповідно до п. 8.5 ПДРдорожня розмітка поділяється на горизонтальну та вертикальну і використовується окремо або разом з дорожніми знаками, вимоги яких вона підкреслює або уточнює. Горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 1 розділу 34 цих Правил. (п.п. 8.5.1. ПДРУкраїни).
Згідно з п. 8.4ПДРУкраїни дорожні знаки поділяються на групи:а) попереджувальні знаки;б) знаки пріоритету;в) заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі;г) наказові знаки;д) знаки сервісу;е) таблички до дорожніх знаків.
Відповідно до пп. 1.18Розділу 34 ПДРУкраїни горизонтальна розмітка 1.18 показує дозволені на перехресті напрямки руху по смугах. Застосовується самостійно або в поєднанні із знаками 5.16, 5.18; розмітка із зображенням тупика наноситься для зазначення того, що поворот на найближчу проїзну частину заборонено; розмітка, яка дозволяє поворот ліворуч з крайньої лівої смуги, дозволяє також розворот.
Згідно з пп. 5.16 Розділу 33 ПДР Україниінформаційно-вказівний знак 5.16 «Напрямки руху по смугах» показує кількість смуг на перехресті і дозволені напрямки руху по кожній з них.
Частиною 1ст. 122 КУпАПпередбачено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Об'єктом цього адміністративного проступку є суспільні відносини у галузі забезпечення безпеки дорожнього руху.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається, зокрема, у формі порушення розмітки проїзної частини доріг та вимог дорожніх знаків.
Суб'єкт адміністративного проступку - спеціальний (водій транспортного засобу, тобто особа, яка в установленому порядку отримала дозвіл на керування транспортним засобом - водійське посвідчення тощо).
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так й у формі необережності.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановленийКодексом України про адміністративні правопорушення.
Статтею 245 КУпАПвизначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно дост. 251 КУпАПдоказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративноївідповідальності, потерпілих, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно дост. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1ст. 9 КАС Українирозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1ст. 72 КАС Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Виходячи із норм, викладених вст. 77 КАС України, за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає саме на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
При цьому, окремо слід звернути увагу на те, що відповідно до вимог ч. 2ст. 77 КАС України у справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Надаючи оцінку належності і допустимості наданому відповідачем в якості доказу відео-файлу«20200420105029002193», який міститься на цифровому носії інформації DVD-R диску, судом відзначається, що зазначений файл містить записз відеореєстратору поліцейського автомобіля, на якому (записі) зафіксованотранспортний засіб AudiQ8, номерний знак НОМЕР_1 , який рухається по ділянці дороги з дорожньою розміткою.Однак, даний відеозапис, з урахуванням кута огляду відеокамери, місця здійснення відеозаписуне спростовує доводи позивача щодо дотримання ним вимог дорожньої розмітки,оскільки не містить безпосередньої фіксації дій водія ОСОБА_1 під час керування останнім транспортним засобом, які б вказували на порушення ним вимог дорожньої розмітки 1.18 та вимог дорожнього знака 5.16 та містили б ознаки адміністративного правопорушення, виявлення яких відповідачем стало підставою для винесення оскаржуваної постанови.
При цьому, як вбачається із рапорта інспектора взводу № 2роти № 2 батальйону № 4 УПП в Миколаївській області Милованова М.О. від 17.05.2020 року під час несення служби 19.04.2020 року по вул. Одеська, 2, смт Коблеве Березанського району Миколаївської області було помічено транспортний засіб Audi Q8, номерний знак НОМЕР_1 , водій якого порушив ПДР України, а саме вимоги дорожнього знак 5.16 та дорожньої розмітки 1.18, тому було прийнято рішення зупинити даний транспортний засіб. Підійшовши до нього, він повідомив причину зупинки та пред'явив вимогу водієві про надання документів. Водієм виявився ОСОБА_1 , якому було повідомлено про розгляд справи з приводу порушення ним п. 8.4 ПДР України, відповідальність за яке, передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП. Водію було роз'яснено його права. Також поліцейський запитав у нього чи бажає він (позивач) ними скористатися, на що отримав відмову. Розгляд справи поліцейський провів у відповідності до ст.ст. 276 278, 279 КУпАП, за наслідками розгляду якої виніс оскаржувану постанову. При цьому, водій ОСОБА_1 поводив себе з працівниками поліції грубо та нетактовно, що проявилось у нецензурній лайці, саркастично-іронічних висловлюваннях на адресу поліцейського ОСОБА_2 , не пов'язаних з його професійною діяльністю.
На підставі досліджених судом зазначених вище доказів, зокрема, у вигляді відеофайлу, судом відзначається, що даний відеозапис, за відсутності безпосередньої фіксації на ньому події адміністративного правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_1 ,- не обґрунтовує обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а саме: не є даними, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа - відповідач інспектор роти № 2 батальйону № 4 УПП в Миколаївській області Милованов М.О. встановив порушення вимог п.8.4 Правил дорожнього руху та прийшов до висновку про наявність адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 122 КУпАП та винність ОСОБА_1 в його (адміністративному правопорушенні) вчиненні або інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи про адміністративне правопорушення.
Орім того, судом відзначається, що особою, яка порушила провадження у справі про адміністративне правопорушення, позивачу інкриміновано порушення п.8.4ПДР України, яким передбачена класифікація дорожніх знаків, тим самим, зазначений пункт не є імперативною нормою, не встановлює для учасників дорожнього руху жодних правил поведінки та обов'язків, а лише передбачає наявність дорожніх знаків як елементу регулювання дорожнього руху.
Крім того, на переконання суду, рапорт працівника поліції, який до того ж датований 17 травня 2020 року, в той час як оскаржувана позивачем постанова винесена відповідачем 19 квітня 2020 року, не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Більш того, ні відео-фіксація з місця адміністративного правопорушення від 19.04.2020 року, що здійснювалась на реєстратор службового автомобіля, ні рапорт відповідача, не зазначені відповідачем в оскаржуваній постанові в якості доказів, які додаються до постанови, на підставі чого та відповідно до вимог ч. 2ст. 77 КАС України у справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Тим самим, оскаржувана постанова серії ЕАК № 2411907від 19.04.2020 року не містить посилання на інші докази (пояснення свідків, речові докази, показання технічних приладів чи технічних засобів тощо) за результатами оцінки яких відповідач встановив порушення вимог п. 8.4 Правил дорожнього рухута прийшов до висновку про наявність адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 122 КУпАПта винність ОСОБА_1 в його (адміністративному правопорушенні) вчиненні, що, в свою чергу, об'єктивно позбавляє суд можливості належним чином дослідити докази по справі про адміністративні правопорушення в разі їх наявності та надати їм відповідну правову оцінку на предмет їх належності і допустимості, повноти та достатності для визнання правомірності рішення суб'єкта владних повноважень.
З огляду на зазначене, враховуючи відсутність в діях ОСОБА_1 об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 122 КУпАП, а саме: відсутність в діях останнього у відповідній дорожній обстановці порушення вимог розмітки проїзної частини дороги,суд приходить до висновку, що постанова серії ЕАК № 2411907від 19.04.2020 рокув справі про адміністративне правопорушення, винесена суб'єктом владних повноважень -інспектором роти № 2 батальйону № 4 УПП в Миколаївській областіМиловановим М.О. не містить достатніх та беззаперечних доказів порушення позивачем ОСОБА_1 вимог п. 8.4Правил дорожнього руху, та, як наслідок, вчинення ним адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1ст. 122 КУпАП, більш того, вина позивача не підтверджується будь-якими іншими, передбаченими процесуальним законом доказами.
Як наслідок, судом не встановлено, з яких саме міркувань виходив відповідач інспектор роти № 2 батальйону № 4 УПП в Миколаївській області Милованов М.О., визнаючи позивача винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 122 КУпАП, та у порушенні ним (позивачем) вимог п. 8.4 Правил дорожнього руху, зокрема, як зазначено у постанові серії ЕАК № 2411907від 19.04.2020 року про те, що порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху виразилося у порушенні вимог дорожньої розмітки 1.18 та дорожнього знаку 5.16 «Рух по смугам», яким чином давав оцінку та досліджував обставини, на підставі яких прийшов до такого висновку та виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення, притягнувши позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1ст. 122 КУпАП, у зв'язку з чим та за наведених вище обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість твердження позивача про безпідставність винесеної відповідачем відносно нього постанови і накладення адміністративного стягнення за відсутності в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.
Щодо доводів представника відповідача про неналежність відповідача у справі судом відзначається наступне.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 4, ч. 3 ст. 46 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Як вбачається з п. 7 ч. 1 ст. 4 цього Кодексу суб'єкт владних повноважень це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до ч. 2 ст. 222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Таким чином,відповідач інспектор роти № 2 батальйону № 4 УПП в Миколаївській областіМилованов М.О. виніс оскаржувану постанову та в розумінні ст. 4 КАС України являється суб'єктом владних повноважень, а тому він є належним відповідачем у даній справі.
Відповідно до п. 2 ч. 2ст. 245 КАС Україниу разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно з п. 3 ч. 3ст. 286 КАС Україниза наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно позивача не проведено всебічного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи, на підставі чого адміністративний позов підлягає задоволенню, у зв'язку з чим постанова в справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 2411907від 19.04.2020 року відносно ОСОБА_1 , як така, що винесена суб'єктом владних повноважень в порушення вимог ст.ст.245,251,280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, підлягає скасуванню, а провадження по справі, - закриттю.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.5,6,9,72,77,121, 132,139,241,242,244,245,246,250,255,293,295,297 Кодексу адміністративного судочинства України, ч. 1 ст.122, ст.ст.251,254,256,283,288,289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до інспектора батальйону № 4 роти № 2 управління патрульної поліції в Миколаївській області Милованова Миколи Олександровича (вул. Новозаводська, 1-Б/1, м. Миколаїв), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: управління патрульної поліції в Миколаївській області (вул. Новозаводська, 1-Б/1, м. Миколаїв) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,- задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 2411907від 19.04.2020 року, винесену інспектором роти № 2 батальйону № 4 управління патрульної поліції в Миколаївській області Миловановим Миколою Олександровичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн.
Справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, - закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з підстав, передбачених ч.ч. 2, 3ст. 295 КАС України.
Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції, яким є Третій апеляційний адміністративний суд через Ленінський районний суд м. Кіровограда.
Суддя Ленінського
районного суду
м. Кіровограда Лілія Андріївна Іванова