іменем України
Справа №377/438/20
Провадження №3/377/125/20
01 грудня 2020 року суддя Славутицького міського суду Київської області Малишенко Т.О., за участю секретаря судового засідання - Маряхіної І.В., прокурора Сосюра О.М., без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, розглянула справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від управління стратегічних розслідувань в Київській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 172-6 КУпАП:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер відсутній, працюючого на посаді директора Комунального підприємства «Славутич-Електромережі» Київської області, пенсіонер, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
ОСОБА_2 , обіймаючи по 31.01.2018 року останній робочий день, відповідно до наказу №КП000000003) посаду директора КП «Славутич-Електромережі» Славутицької міської ради Київської області, являючись суб'єктом відповідальності відповідно до п.п.«а'п.2ч.1ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» та примітки до ст. 172-6 КУпАП, на якого поширюється його дія, в порушення вимог абз.2 ч.2 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» та пп.3 ч.5 Розділу ІІ Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Реєстру, затвердженого рішенням НАЗК №3 від 10.06.2016 року без поважних причин, несвоєчасно, а саме лише 28.11.2019 року подав декларацію після звільнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2018 рік, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачене ч.1 ст. 172-6 КУпАП.
Справа до суду надійшла 23.07.2020 року, відповідно до вимог ст.277 КУпАП справа до розгляду призначена у п,ятнадцятиденний строк з дня отримання справи. В той же час від ОСОБА_2 , до суду надходило декілька письмових заяв про відкладення розгляду справи із-за карантину так як він відноситься до групи осіб ризику зараження. На призначене судове засідання 01.12.2020 року ОСОБА_2 , не з,явився про день судового засідання повідомлений належним чином, надав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності в зв'язку з хворобою.
Заслухавши думку прокурора з приводу неявки ОСОБА_2 , в судове засідання, вирішено продовжити розгляд справи за його відсутності з врахуванням того, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 із 12 березня 2020 року на всій території України запроваджено карантин, який продовжено Постановою Кабінету Міністрів від 22 липня 2020 року №641 до 31 грудня 2020 року.
Прокурор обставини, викладені у протоколі про вчинення адміністративного правопорушення, підтримав, зазначив про наявність в діях ОСОБА_2 , ознак діянь, передбачених ч.1 ст.172-6 КУпАП, вважав, що строки притягнення до адміністративної відповідальності не пропущені відповідно до рапорту, письмових пояснень ОСОБА_2 , і протоколу.
Заслухавши прокурора та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 , вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП.
Рішенням Славутицької міської ради Київської області від 08.07.2016 №277-15-VII утворено КП «Славутич - Електромережі». Згідно зі статутом КП «Славутич - Електромережі» засновником юридичної особи є Славутицька міська рада Київської області. КП «Славутич - Електромережі» є юридичною особою публічного права.
Згідно із ст. 4 статуту КП «Славутич - Електромережі», вищою посадовою особою підприємства є директор, що діє на підставі контракту, який призначається па посаду міським головою за конкурсом та на умовах трудового договору(контракту).
Розпорядженням Славутицького міського голови від 28.02.2017 року №21ос ОСОБА_4 за результатами конкурсного відбору, за його згодою призначено на посаду КП «Славутич - Електромережі» з 01 березня 2017 року, на умовах контракту.
01.03.2017 року між Славутицькою міською радою Київської області в особі міського голови ОСОБА_5 та громадянином ОСОБА_2 укладено контракт терміном на один рік, згідно з яким останній призначається на посаду директора КП «Славутич - Електромережі».
Згідно з наказом (розпорядження) № 01/К від 01.03.2017 року ОСОБА_3 , вступив на посаду директора КП «Славутич Електромережі».
ОСОБА_3 , згідно зі статутом підприємства та контрактом, як директор КП «Славутич Електромережі», наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, тобто є посадовою особою, яку наділено організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями.
У відповідності до абзацу 14 ч.1 ст.1 Закону суб'єкти декларування - особи, зазначені у п.1, пп. «а» і пп. «в» п.2, п.4 і п.5 ч.1 ст.3 цього Закону, інші особи, які зобов'язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.
Абзацом 2 ч. 2 ст. 45 Закону визначено, що особи, які припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у пп. «а» і «в» п.2, п.5 ч.1 ст.3, зобов'язані наступного року після припинення діяльності подавати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.
Відповідно до пп.3 п.5 розділу II Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Реєстру, затвердженого рішенням НA3K від 10.06.2016 №3, декларація суб'єкта декларування, який припинив діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах «а», «в» пункту 2, пункті 5 частини 1 статті 3 Закону, подається до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком, у якому було припинено таку діяльність. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.
Встановлено, що згідно розпорядження Славутицького міського голови Київської області від 23.01.2018 року № 14 ос ОСОБА_4 було 31.01.2018 року звільнено з посади директора КП «Славутич - Електромережі» та розірвано контракт. Підставою для звільнення послугувала заява ОСОБА_4 про звільнення із займаної посади за власним бажанням та контракт від 01.03.2017 року.
Відповідно до наказу (розпорядження) № КП 000000003 від 31.01.2018 року ОСОБА_3 , припинив дію трудового договору (контракту) та отримав трудову книжку.
Отже ОСОБА_3 , будучи звільненим з посади директора КП «Славутич Електромережі» Славутицької міської ради Київської області, був зобов'язаний у наступному році, після припинення діяльності, подати декларацію після звільнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тобто подати декларацію за 2018 рік у 2019 році - до 01.04.2019 року.
Зазначені докази підтверджують, що ОСОБА_3 , будучи державним службовцем, є суб'єктом, на якого поширюється дія Закону та є суб'єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією.
Вина ОСОБА_4 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, підтверджується зібраними та дослідженими судом доказами.
Зокрема, протоколом про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст.172-6 КУпАП, № 159 від 16.07.2020 року, яким встановлено факт вчинення порушення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, вимог Закону України «Про запобігання корупції», відповідно вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, роздрукованою з офіційного сайту Національного агентства з питань запобігання корупції відомістю про час подання декларації, письмовими поясненнями та іншими матеріалами справи в їх сукупності.
Відповідальність за вчинене правопорушення передбачена ч.1 ст.172-6 КУпАП за ознаками несвоєчасного подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Причин, які б свідчили про поважність несвоєчасного неподання ОСОБА_2 , декларації після звільнення за 2018 рік у 2019 році, на час розгляду справи не встановлено.
З урахуванням наведеного, вважаю, що вина ОСОБА_2 , в скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, доведена повністю.
Разом з тим до 20.10.2019 року редакція ч.3 ст.38 КупАП визначала, що адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, може бути накладено протягом трьох місяців з дня виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення, з 20.10.2019 року ч.4 ст.38 КупАП визначає зокрема що адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов,язаного з корупцією може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
З даної норми вбачається, що строк накладення стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, має відраховуватися з дня його виявлення. Орган Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України вважає днем виявлення правопорушення, день складання рапорту їх працівника - 16.07.2020 року (а.с.11), а також протоколу від 16.07.2020 року. Проте рапорт працівника є внутрішнім документом (доповідною) і не є доказом, а складання протоколу це остаточний, завершальний етап складання процесуального документу на підставі раніше виявлених фактів щодо встановлених порушень, які підпадають під заборони встановлені законодавством у сфері боротьби з корупцією. При цьому слід звернути увагу на те, що діючим законодавством чітко не визначено, який момент слід розуміти під виявленням правопорушення. Керуючись принципом верховенства права і дотримуючись букви закону моментом виявлення порушення, пов'язаного з корупцією є момент отримання інформації про таке порушення уповноваженими (особою чи органом державної влади). При цьому складання адміністративного протоколу про вчинення порушення, пов'язаного з корупцією - є лише окремою процесуальною дією, вчиненою на підставі виявленого факту порушення, пов'язаного з корупцією (факт виявлення порушення - це окрема подія, яка завжди передує складанню протоколу про вчинення порушення).
Згідно з вимогами ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на недосконалість чинного законодавства України і необхідність дотримуватися принципу правової визначеності. Вказане ЄСПЛ зокрема висловлює у рішеннях «Єлоєв проти України» від 06 листопада 2008 року, «Фельдман проти України» від 08 квітня 2010 року, «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, тощо.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, з вимогою, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого питання, порушує вимогу «якості закону». В разі, коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосовувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
З досліджених у судовому засіданні матеріалів справи вбачається, що 28.11.2019 року ОСОБА_2 , подав декларацію, хоча повинен був подати до 01.04.2019 року. 12.03.2020 року ДСР НП України було спрямовано листа до Славутицької міської Ради про надання інформації щодо ОСОБА_2 , та копій необхідних документів, 21.04.2020 року Славутицькою міською радою були направлені копії запрошених документів. 22.05.2020 року ОСОБА_2 , дав письмові пояснення з приводу несвоєчасного подання декларації, яке пов,язане з тим що він забув. В подальшому 16.07.2020 року було складено рапорт і протокол про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією відносно ОСОБА_2 .
Матеріали справи не містять відомостей початку проведення перевірки ДСР НП України стосовно дотримання ОСОБА_2 , вимог Закону України «Про запобігання корупції».
При цьому було встановлено, що Декларацію за 2019 рік ОСОБА_2 , почав заповнювати 27.11.2019 року, подав Декларацію за 2019 рік - 28.11.2019 року, про що зазначено на офіційному веб-сайті НАЗК.
Тобто інформацією про правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_2 , спеціально уповноважені органи у сфері протидії корупції (згідно з положеннями ст.1 Закону України «Про запобігання корупції») володіли вже на 02.04.2019 року. Разом з цим відповідно до наданих матеріалів найбільш вірогідним днем виявлення інкримінованого ОСОБА_2 , правопорушення є 02.04.2019 року, оскільки фактичним моментом виявлення правопорушення є дата закінчення етапу системи подання та оприлюднення відповідно до Закону декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Зволікання, як з проведенням ефективної перевірки так і зі складенням протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, не може бути підставою для штучного подовження строків, визначених у ст.38 КУпАП.
Таким чином, на момент розгляду судом справи про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відносно ОСОБА_2 , закінчились строки, які діяли до 20.10.2019 року і були передбачені ч.3 ст.38 КупАП, три місяці.
Відповідно до вимог п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП ( на час вчинення до 20.10.2019 року). Оскільки на час розгляду справи судом вказані строки закінчились, провадження в справі підлягає закриттю.
Згідно п.7 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Враховуючи викладене, ОСОБА_2 , необхідно визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, із закриттям провадження у справі, у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративних стягнень, із підстав, передбачених п.7 ст.247 КУпАП. При цьому, хоча нормами КУпАП прямо не передбачено необхідності визнання вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення у випадку закриття провадження у справі, вважаю, що встановивши вимоги до постанови у справі про адміністративне правопорушення, законодавець не зробив будь-яких виключень щодо постанов про закриття провадження у справі про адміністративні правопорушення, із чого необхідно зробити висновок про те, що виконання вимог ч.2 ст. 283 КУпАП є обов'язковим і для цього виду постанов. Зазначене вище узгоджується із правовою позицією Європейського суду з прав людини щодо порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення. Так, у рішенні Суду «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень. Такими критеріями є: «критерій національного права», який визначає те, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; «критерій кола адресатів», відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; «критерій мети та тяжкості наслідків» за змістом якого, вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання. Зазначені положення знайшли в подальшому своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ, зокрема: «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Лучанінова проти України» та інших.
Зважаючи на зазначену вище правову позицію ЄСПЛ у питанні порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення, вважаю, що закриття справи у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення за своєю суттю є закриттям справи із нереабілітуючих підстав, що указує на можливість визнання вини.
Керуючись ст. ст. 279, 280, 283-285 КУпАП, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст. 172-6 КУпАП закрити у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративних стягнень, із підстав, передбачених п.7 ст.247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Т. О. Малишенко