Рішення від 30.11.2020 по справі 640/20502/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2020 року м. Київ № 640/20502/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Чудак О.М., за участю секретаря судового засідання Лисун А.А., представника позивача Васянович Д.С., представника відповідача Приступи О.О., у відсутність третьої особи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Міністерства внутрішніх справ України до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про визнання дій протиправними, скасування постанови,

установив:

Міністерство внутрішніх справ України (МВС України) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , з урахуванням уточненого позову, про:

- визнання дій Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови від 07.08.2020 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн у виконавчому провадженні у №62562039, - протиправними;

- скасування постанови державного виконавця Торбинської О.М. з відділу примусового виконання Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 07.08.2020 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн у виконавчому провадженні у №62562039 на підставі пунктів 1, 3 статті 18 та пункту 9 частини першої, частини другої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

В обґрунтування заявлених вимог представник зазначив про безпідставність накладення штрафу на позивача, оскільки рішення суду, на виконання якого виданий виконавчий лист, виконано позивачем добровільно і до відкриття виконавчого провадження №62562039.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.10.2020 позовну заяву МВС України прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити у задоволенні позовних вимог, адже накладення державним виконавцем штрафу на боржника за невиконання судового рішення здійснюється з метою організації виконання такого рішення суду.

В засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представники відповідача просили відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Третя особа у судове засідання не прибула, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Отже суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду 11.03.2020, у справі №640/17788/19 задоволено позов ОСОБА_1 до комісії МВС України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни в особі МВС України про визнання протиправним та скасування рішення Комісії від 09.04.2019 №1/ІІ/ХІ/1 про відмову ОСОБА_1 у наданні статусу учасника бойових дій; зобов'язано відповідача надати ОСОБА_1 статус учасника бойових дій, як особі, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення.

02.07.2020 на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2019 у справі № 640/17788/19 комісією МВС України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни ОСОБА_1 було надано статус учасника бойових дій.

14.07.2020 на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2019 у справі № 640/17788/19 відкрито виконавче провадження №62562039. В постанові про відкриття виконавчого провадження №62562039, яка отримана позивачем 21.07.2020, встановлювався боржнику строк для виконання рішення суду - 10 робочих днів.

Заявою МВС України від 29.07.2020 за №24943/22-2020, зареєстрованою відділом примусового виконання Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 06.08.2020 за №16174, державного виконавця повідомлено, що на виконання вказаного рішення суду комісією МВС України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни 02.07.2020 ОСОБА_1 надано статус учасника бойових дій. Враховуючи, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2020 у справі № 640/17788/19 виконано повністю ще до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, боржник просив закінчити виконавче провадження №62562039 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

07.08.2020 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника, з огляду на невиконання рішення суду у визначений строк.

Не погоджуючись з такими діями і постановою державного виконавця, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок та умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі не виконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Отже, правомірними вважаються дії державного виконавця, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з частинами першою, другою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Згідно зі статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувана про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення регламентовано положеннями статті 63 Закону, згідно з частиною першою якої за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частини другої статті 63 Закону у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Поважними в розумінні наведених норм закону можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його волевиявлення. Даючи оцінку тому, чи правомірно на боржника накладено штраф за невиконання судового рішення, потрібно з'ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк.

Отже, накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.

Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

При цьому, умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. Джерелом відомостей про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом можуть слугувати будь-які докази, що містять відповідну інформацію, вид та обсяг яких залежить від характеру правовідносин, суті та змісту покладеного на боржника зобов'язання та мотивів рішення, яке примусово виконується.

Як убачається із матеріалів справи, позивачем на виконання рішення суду 02.07.2020 надано ОСОБА_1 статус учасника бойових дій. Таким чином, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2019 у справі № 640/17788/19 виконано боржником, про що повідомлено державного виконавця заявою МВС України від 29.07.2020 за №24943/22-2020, яка отримана Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 06.08.2020, тобто до прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов висновку про протиправність дій державного виконавця щодо винесення постанови про накладення штрафу за відсутності факту перевірки виконання рішення суду боржником у виконавчому провадженні №62562039, адже накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання (виконати судове рішення) та, як наслідок, необхідність скасування такої постанови, а відтак вимоги МВС України є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно наявних у справі платіжних доручень від 31.09.2020 №1464 та №1465 позивачем за подання позову сплачено судовий збір у загальному розмірі 4204,00 грн.

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягає судовий збір у сумі 4204,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 77, 139, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов Міністерства внутрішніх справ України до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про визнання дій протиправними, скасування постанови, - задовольнити повністю.

Визнати дії Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови від 07.08.2020 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн у виконавчому провадженні №62562039 протиправними.

Скасувати постанову державного виконавця Торбинської О.М. відділу примусового виконання Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 07.08.2020 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн у виконавчому провадженні №62562039.

Стягнути на користь Міністерства внутрішніх справ України понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 4204,00 грн (чотири тисячі двісті чотири гривні 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 287, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Міністерство внутрішніх справ України (вулиця Богомольця, 10, місто Київ, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00032684).

Відповідач - Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (м. Київ) (вулиця Гоороецького, 13, місто Київ, 01001, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00015622).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Повний текст рішення складено й проголошено в судовому засіданні 30.11.2020.

Суддя О.М. Чудак