ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"01" грудня 2020 р. справа № 300/2471/20
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Главач І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання до їх вчинення,-
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (надалі - відповідач), в якій просить суд:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 30.11.2018 та з 01.12.2018 по 20.12.2019 щодо неповного нарахування та виплати індексації;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 30.11.2018;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 з 01.12.2018 по 20.12.2019 перерахунок нарахованої індексації грошового забезпечення з врахуванням вимог пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та здійснити її виплату з урахуванням проведених виплат;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення із ОСОБА_1 своєчасного повного розрахунку при звільненні;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні з врахуванням середньоденної заробітної плати 565,77 гривень за період з 21.12.2019 по день ухвалення судового рішення по справі.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач протиправно, в порушення норм Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, Закону України “Про оплату праці”, Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за № 100 від 08.02.1995, станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу не провів з ним розрахунку, зокрема не виплатив індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 30.11.2018, а за період з 01.12.2018 по 20.12.2019 виплатив не в повному обсязі, та внаслідок непроведення своєчасного, повного розрахунку при звільненні позивача стягненню з відповідача підлягає середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням середньоденної заробітної плати в розмірі 565,77 гривень за період з 21.12.2019 до ухвалення судового рішення по справі.
Ухвалою від 29.09.2020 Івано-Франківський окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 262 КАС України.
07.10.2020 відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження в даній справі. Правом подання відзиву на позов не скористався.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, відзиві на позов встановив наступне.
ОСОБА_1 з 12.10.1998 по 20.12.2019 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 01.07.2020 №350/493/146ПС (а.с. 14).
Згідно копії з витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.12.2019 за № 286 позивача, звільненого наказом командира повітряного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 29.11.2019 №82 у запас за станом здоров'я, з 20.12.2019 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с. 8).
На заяву позивача від 03.06.2020 відповідач у листі за № 350/493/744/пс від 02.07.2020 повідомив ОСОБА_1 про те, що індексація грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 30.11.2018 не виплачувалась через те, що право на її отримання не виникало. З 01.12.2018 до 20.12.2019 індексація виплачена, на підтвердження чого долучено довідку-розрахунок про розмір невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.02.2018 (а.с. 12, 13).
Предметом розгляду даної адміністративної справи є ненарахування та невиплата позивачу сум індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 30.11.2018 та ненарахування та невиплата позивачу сум індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2018 по 20.12.2019 в повному розмірі; не проведення своєчасного повного розрахунку при звільненні, а саме: невиплати індексації грошового забезпечення; стягнення середнього заробітку (середнє грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням середньоденної заробітної плати в розмірі 565,77 гривень за період з 21.12.2019 до ухвалення судового рішення по справі.
Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” від 25.03.1992 за №2232-ХІІ (надалі - Закон № 2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій визначає Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».
Відповідно до статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо: індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Згідно з частиною 2 статті 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, відповідно до Конституції України, визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Стаття 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає грошове забезпечення військовослужбовців.
Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (частина 1 статті 9 Закону).
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина 2 статті 9 Закону).
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина 3 статті 9 Закону).
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення».
Відповідно до статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до статті 1 даного Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях (стаття 3 Закону).
Згідно з статтею 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Стаття 5 даного Закону визначає джерела коштів на проведення індексації грошових доходів населення.
Відповідно до статті 6 зазначеного Закону у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України за № 1078 від 17.07.2003 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників (далі - Постанова).
Згідно пункту 1-1 Постанови підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Відповідно до пункту 2 Постанови індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, в тому числі грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Згідно з пунктом 4 даної Постанови індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Таким чином, враховуючи аналіз вказаних норм права, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, в тому числі грошове забезпечення військовослужбовців.
30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, яка набрала законної сили 01.03.2018. Вказаною постановою підвищено розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців, у зв'язку з чим, на думку відповідача, з місяця підвищення грошового забезпечення відсутні підстави для нарахування індексації так, як в березні 2018 року індекс споживчих цін приймається за 1.
При цьому, відповідно до абзаців 1-4 пункту 5 Постанови у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 04.08.2020 року №350/493/827пс, грошове забезпечення ОСОБА_2 за лютий 2018 року складало 11582,40 грн., а в місяці підвищення грошового забезпечення в березні 2018 року позивачу виплачено 12158,10 грн. Вбачається, що розмір підвищення грошового доходу становить 575,70 грн. (12158,10 грн. -11582,40 грн.), що не перевищує суму індексації в 2176,07 грн., що склалась у місяці підвищення доходу і підтверджується розрахунком індексації наданим відповідачем. Таким чином, позивач має право на отримання індексації грошового забезпечення з березня 2018 року, розрахованої відповідно до пункут 5 Постанови.
Суд встановив, що відповідно до наданого відповідачем листа за № 350/493/744/пс від 02.07.2020 та довідки-розрахунку індексації за період з 01.01.2016 до 28.02.2018, позивачу за період з січня 2016 року до лютого 2018 року нараховано, однак, не виплачено індексацію грошового забезпечення та за період з березня 2018 року до 20.12.2019 не нараховано та не виплачено таку індексацію.
Щодо зазначеного у вказаному листі відповідача твердження про те, що за період з 01.03.2018 до 30.11.2018 індексація грошового забезпечення позивачу не виплачувалась через те, що право на її отримання не виникало, а з 01.12.2018 по 20.12.2019 індексація виплачена позивач, то доказів на підтвердження цих обставин відповідач суду не надав.
Як наслідок, заявлені позивачем позовні вимоги щодо невиплати йому індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.01.2016 по 30.11.2018, а з 01.12.2018 по 20.12.2019 неповної виплати індексації, є обґрунтованими та належать задоволенню шляхом визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 30.11.2018 та з 01.12.2018 по 20.12.2019 щодо неповного нарахування та виплати індексації.
Оскільки розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу, і який виплачував йому грошове забезпечення, то саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов'язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення.
За таких обставин, з метою ефективного захисту та відновлення порушених прав позивача основні позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 30.11.2018 та з 01.12.2018 по 20.12.2019 щодо неповного нарахування та виплати індексації та шляхом зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 30.11.2018 та з 01.12.2018 по 20.12.2019 провести перерахунок нарахованої індексації грошового забезпечення з врахуванням вимог пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та здійснити її виплату з урахуванням проведених виплат
При цьому, суд зазначає, що відсутність коштів на індексацію грошового забезпечення жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у відповідача обов'язку щодо нарахування індексації грошового забезпечення позивачу, і не можуть позбавляти позивача права на отримання належних йому сум невиплаченого доходу.
Позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо непроведення з ОСОБА_1 своєчасного повного розрахунку при звільненні охоплюються задоволеними судом позовними вимогами про визнання протиправними дій відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 30.11.2018 та з 01.12.2018 по 20.12.2019 щодо неповного нарахування та виплати індексації.
Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку (середнього грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні з врахуванням середньоденної заробітної плати 565,77 гривень за період з 21.12.2019 по день ухвалення судового рішення по справі, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 293 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009, особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням. У разі спору про розмір сум, належних військовослужбовцю при звільненні, йому в день виключення із списків особового складу виплачується сума, не оспорювана керівництвом органу Держприкордонслужби, у якому проходив службу цей військовослужбовець.
На підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
Судом встановлено, що грошове забезпечення у спірний період позивачу не нараховане та не виплачене у повному розмірі, однак, під час розгляду вказаної справи такий не може бути встановлений у зв'язку із невчиненням відповідачем дій щодо розрахунку та виплати конкретного розміру індексації. З урахуванням такого суд позбавлений можливості встановити істотність цього розміру, порівняно із середнім заробітком, що повинно бути враховано при застосуванні положень статті 117 КЗпП України.
Крім цього, варто зазначити правовий висновок, який висловив Конституційний Суд України у рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012: «за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Невиплата власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум і вимога звільненого працівника щодо їх виплати є трудовим спором між цими учасниками трудових правовідносин.
Згідно з частиною першою статті 233 Кодексу працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
З огляду на наведене Конституційний Суд України дійшов висновку, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 806/2164/16.
Посилання позивача на наявні в матеріалах справи розрахунки середньомісячного грошового забезпечення є необґрунтованими, оскільки як зазначалося вище, індексація є змінною ненарахованою величиною, а тому суд позбавлений можливості стягнення середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби по день постановлення судом рішення, оскільки такі вимоги заявлені передчасно та їх вирішення в судовому порядку є можливим лише після фактичного нарахування та виплати позивачу сум індексації грошового забезпечення.
Зважаючи на викладене, позовні вимоги щодо стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середнього заробітку (середнього грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні з врахуванням середньоденної заробітної плати 565,77 гривень за період з 21.12.2019 року по день ухвалення судового рішення по справі не підлягають задоволенню.
Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України “Про судовий збір” позивач звільнений від сплати судового збору.
З огляду на те, що позивач не поніс судових витрат по сплаті судового збору, за відсутності доказів понесення сторонами інших судових витрат у справі, керуючись частиною 5 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про те, що відсутні підстави для розподілу судових витрат у справі.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 30.11.2018 та з 01.12.2018 по 20.12.2019 щодо неповного нарахування та виплати індексації.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) провести нарахування та виплату ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 30.11.2018.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) провести ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) з 01.12.2018 по 20.12.2019 перерахунок нарахованої індексації грошового забезпечення з врахуванням вимог пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та здійснити її виплату з урахуванням проведених виплат.
В задовленні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 );
відповідач: Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).
Суддя Главач І.А.