м. Вінниця
01 грудня 2020 р. Справа № 120/4606/20-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що звернувшись з клопотання про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території Ходацької сільської ради Барського району Вінницької області. За результатами розгляду зазначеного клопотання позивача, відповідач надав відповідь "Щодо розгляду звернення", відповідно до якої повідомив, що у зв'язку з проведенням державної інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності-несформованих земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення та земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі. Шляхом наповнення формування земельних ділянок для наповнення Державного земельного кадастру на території Вінницької області, надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою не можливо.
Відповідачем надано відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зокрема зазначає, що наказом головного управління від 22.01.2020 року № 2-1837/15-20-сг "Про проведення державної інвентаризації земель" запроваджено проведення за рахунок коштів Держбюджету державну інвентаризацію земель на території Вінницької області, несформованих земельних ділянок державної власності та земельних ділянок державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі. Таким чином, з метою проведення державної інвентаризації земель державної власності на території Вінницької області, управлінням було підготовлено та передано до ТОВ "Лед.ком" (товариство, що надає послуги з проведення державної інвентаризації земель державної власності на території Вінницької області, на підставі договору від 24.06.2020 року № 129) планово-картографічні матеріали, на яких зазначено місце розташування та орієнтовна площа несформованих земельних ділянок, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі. Серед яких є викопіювання з чергового кадастрового плану Ходацької сільської ради Барського району, на якому відображена бажана земельна ділянка для позивача, тому надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою не можливо.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, то відповідач зазначає, що в матеріалах адміністративного позову відсутнє належне обґрунтування заявлених витрат та не надано належних та допустимих доказів щодо зазначеної суми таких витрат.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що 29.05.2020 року ОСОБА_1 звернувся до управління Держгеокадастру із клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території Ходацької сільської ради Барського району Вінницької області.
За наслідком розгляду вказаного звернення 19.07.2020 року відповідач листом № М-14863/0-1508/0/95-20 повідомив, що з підстав проведення державної інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності - несформованих земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення, відомості про які відсутні в державному земельному кадастрі, шляхом формування земельних ділянок для наповнення державного земельного кадастру Вінницької області, надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою не можливо.
Щодо суті позовних вимог.
Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно із статтю 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 18 Земельного Кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.
Згідно зі статтею 116 Земельного Кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:
а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України. Зокрема, частиною шостою цієї статті визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з ч. 7 статті 118 Земельного Кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Як встановлено з матеріалів справи позивачу фактично відмовлено у наданні відповідного дозволу з підстав інвентаризації земель сільськогосподарського призначення.
Водночас суд наголошує, що вичерпний перелік випадків, за наявності яких може бути відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначено у частині сьомій статті 118 ЗК України, і підстави, якими керувався відповідач, відмовляючи позивачу, до них не належать.
Отже, відмова головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, викладена у формі листа від 19.07.2020 року № М-14863/0-1508/0/95-20 у наданні позивачу вказаного дозволу визнається судом протиправною. Тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Крім того, звертаючись до суду з цим позовом, позивач просить суд захистити його порушені права та інтереси шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, та прийняти мотивоване рішення у відповідності до норм Земельного кодексу України.
Оцінюючи позовні вимоги в цій частині, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Норму аналогічного змісту закріплено також у пункті 11 частини другої статті 245 КАС України.
Таким чином, з огляду на предмет спору та обставини справи, позовні вимоги щодо покладення на відповідача обов'язку повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою узгоджуються з повноваженнями суду при вирішенні справи по суті, а прийняття судом такого рішення забезпечуватиме ефективний захист прав та інтересів позивача, порушених незаконною відмовою відповідача.
Суд вважає зазначені позовні вимоги обґрунтованими і такими, що відповідають чинному законодавству.
Так, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з обов'язкових етапів у процедурі безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок державної або комунальної власності.
Як вже зазначалось, відповідно до ч. 7 статті 118 Земельного Кодексу України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у місячний строк розглядає клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Отже, при вирішенні питання про надання або відмову у наданні вказаного дозволу відповідач здійснює владно-управлінські функції на підставі закону та від імені держави вирішує питання щодо передачі земельних ділянок у власність або користування громадянам.
Тобто, відповідне рішення є актом організаційно-розпорядчого характеру, що видається органом державної влади в процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України та спрямований на їх реалізацію.
Відтак за своєю юридичною природою рішення про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, що приймається відповідно до ч. 7 статті 118 Земельного Кодексу України, має відповідати формі розпорядчого документа.
Правовий статус головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521.
Пунктом 8 Положення № 333 передбачено, що головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.
Крім того, згідно з п. 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої наказом Держгеокадастру від 15.10.2015 № 600, накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань.
При цьому пунктом 123 Типової інструкції визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.
Отже, положеннями вказаних нормативно-правових актів передбачено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру має видаватися відповідний наказ. Водночас листи складаються у разі надання відповіді на звернення громадян.
Відтак рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим правовим актом індивідуальної дії у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.
Аналогічна правова позиція викладена у численних постановах Верховного Суду, зокрема від 14.08.2019 у справі № 480/4298/18, від 16.05.2019 у справі № 812/1312/18, від 06.06.2019 у справі № 812/922/16, від 10.10.2019 у справі № 814/1959/17.
Відповідної позиції також дотримується Велика Палата Верховного Суду, про що свідчать висновки, наведені у постанові від 28.11.2018 під час розгляду справи №820/4219/17.
З огляду на викладене, суд робить висновок, що за результатами розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою відповідач повинен прийняти відповідне управлінське рішення у відповідності до норм Земельного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).
У силу приписів ч. 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши доводи учасників справи, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Щодо заявлених до відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає про таке.
Згідно чч. 1-5 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Також у постанові Верховного Суду від 17.08.2020 у справі № 160/4615/19 вказується на те, що враховуючи положення статті 134 КАС України, на підтвердження розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, суду повинні бути надані, зокрема, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Наданий позивачем договір № 5/08-20 про надання правової допомоги, який немість відомостей щодо обумовленої суми гонорару адвоката та не є підтвердженням понесених ним витрат на правничу допомогу адвоката. Будь - які платіжні документи, які доводять дійсні витрати позивача на оплату послуг адвоката у справі відсутні.
Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог закону суд вирішує питання компенсації витрат не адвокату як особі, яка надавала правничу допомогу, а саме позивачу, як стороні у справі, яка понесла відповідні витрати на оплату послуг адвоката. Таким чином, суд повинен прийти до висновку, що саме позивач здійснив відповідні дійсні витрати, які необхідно компенсувати на його користь.
У даному випадку суд враховує позицію Верховного Суду та вимоги закону щодо необхідності встановлення реального характеру понесених позивачем витрат на правничу допомогу, які повинні бути належним чином підтверджені і доведені.
Враховуючи те, що у справі відсутні докази понесених позивачем дійсних витрат на правничу допомогу, суд погоджується з доводами відповідача, відтак відхиляє заяву позивача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент.номер НОМЕР_1 ) до головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, ЄДРПОУ 39767547) про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати відмову головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, викладену в листі від 19.07.2020 року №М-14863/0-1508/0/95-20 у задоволенні клопотання про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га на території Ходацької сільської ради Барського району Вінницької області.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га, на території Ходацької сільської ради Барського району Вінницької області та прийняти вмотивоване рішення у формі розпорядчого документу.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент.номер НОМЕР_1 ) сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 840,80 грн, за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, ЄДРПОУ 39767547).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Альчук Максим Петрович