м. Вінниця
01 грудня 2020 р. Справа № 120/4971/20-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що під час звільнення з військової служби, відповідачем протиправно не було здійснено з ним розрахунку по усім видам забезпечення, а саме не було нараховано та виплачено індексації доходів за період з 01.12.2015 року по 14.04.2019 року.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому він з позовними вимогами не погоджується та заперечує проти них. Зазначає, що позивач помилково визначив період за який необхідно здійснити нарахування індексації, оскільки він проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 в період з 14.04.2016 року по 14.04.2019 року, а не з 27.07.2015 року, як він стверджує. Крім того зазначає, що відповідно до роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 року за № 248/3/9/1/2 у зв'язку із внесенням змін до порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати. Проведення індексації грошових доходів населення, у тому числі грошового забезпечення, здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів. Постанова Кабінету міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 не передбачає механізму нарахування та виплати сум індексації за попередні періоди.
Окремо зауважує, що нарахування індексації грошового забезпечення позивачу належить до дискреційних повноважень військової частини.
Позивачем надано відповідь на відзив, у якій зазначає, що відповідно до військового квитка та записів зроблених у ньому, 27.05.2015 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 був зарахований у розпорядження командира частини. Таким чином період нарахування та виплати індексації ним визначено вірно. Стосовно визначення базового місяця для розрахунку індексації зауважує, що згідно рішення Уряду, яким визначено, що зміни окладів військовослужбовців відбулися в січні 2008 року та в березні 2018 року, тобто місяці у яких набрали чинності постанови КМУ від 07.11.2007 року № 1294 та постанови КМУ від 30.08.2017 року № 704. При цьому стверджує, що у місяці підвищення посадових окладів повинні враховуватись абз. 4, 6 п. 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення" затверджених постановою КМУ № 1078 від 17.07.2003 року.
Відповідачем надано заперечення на відповідь на відзив у якому зазначає, що відповідно до Закону України 911-VІІІ, від 01.01.2016 року, яким визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 %. Таким чином обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати працівників було запроваджено знову, але за дещо зміненими правилами, з травня 2016 року індекс споживчих цін перевищив установлений поріг індексації 103 % та склав 104,1 %. Тому величина приросту цін для проведення індексації заробітної плати у червні 2016 року становитиме 4,1 %.
Відповідно до ухвали про відкриття провадження від 24.09.2020 року розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про часткове задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.
Встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу з 27.07.2015 року на посаді водія у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується даними з військового квитка серії НОМЕР_2 виданого 24.06.2015 року.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по строковій частині) від 14.04.2019 року № 87 виключений зі списків військової частини.
04.04.2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо нарахування та виплати індексації доходів за період проходження служби.
Відповідачем відповіді на звернення позивача надано не було.
Щодо суті позовних вимог.
Стосовно періоду проходження ОСОБА_1 військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , суд зазначає наступне.
Відповідно до Положення "Про військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу", затвердженого Указом Президента України від 30 грудня 2016 року № 582/2016, військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу (далі - військовий квиток) є документом, що посвідчує особу військовослужбовця (військовозобов'язаного) та визначає належність його власника до виконання військового обов'язку. (п. 1 зазначеного положення).
Відповідно до норм п. 4 положення визначено, що військовий квиток являє собою зшиту в накидку нитками книжечку розміром 88 х 125 мм, що має тверду обрізну з закругленими кутами обкладинку, обтягнуту бумвінілом темно-зеленого кольору, і 32 сторінки.
На першу сторінку військового квитка вносяться число, місяць, рік і місце народження, дані про освіту, основну цивільну спеціальність та сімейний стан власника військового квитка.
Друга - дванадцята сторінки військового квитка призначені для внесення записів про належність власника військового квитка до військової служби, а тринадцята - п'ятнадцята сторінки - записів про облік у запасі.
На шістнадцятій і сімнадцятій сторінках військового квитка вносяться записи про дозвіл на носіння зброї, вісімнадцятій сторінці - відомості про щеплення, дев'ятнадцятій - двадцять першій сторінках - записи про видачу та вилучення мобілізаційних розпоряджень, а на двадцять другій - двадцять п'ятій сторінках - відмітки про військовий облік.
Двадцять шоста - двадцять восьма сторінки військового квитка призначені для службових відміток.
На двадцять дев'ятій - тридцять другій сторінках військового квитка розміщується інформація щодо правил військового обліку громадян України, а також порядку видачі, обміну військового квитка і користування ним.
На внутрішньому правому боці обкладинки військового квитка біля згину наклеєно смужку паперу чи тканини завширшки 10 мм для вміщення мобілізаційних розпоряджень.
Зразок військового квитка затверджує Міністерство оборони України.
Враховуючи зазначене та досліджуючи записи, які містяться у військовому квитку серії НОМЕР_2 виданого 24.04.2015 року позивача судом встановлено, що ОСОБА_1 27.05.2015 року наказом командира частини НОМЕР_1 за № 146 зарахований у розпорядження командира частини НОМЕР_1 .
03.08.2015 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 151 приступив до виконання обов'язків на посаді "водія" ВОС 837037А.
14.04.2019 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 87 виключений зі списків особового складу частини.
Із зазначеного слідує, що позивач розпочав проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 із 27.05.2015 року, даний факт відповідачем спростовано не було.
Таким чином судом в межах правового поля досліджується період з 01.12.2015 року по 14.04.2019 року повністю, згідно якого ОСОБА_1 не в повному обсязі було здійснено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення.
Вирішуючи спір, суд виходив з того, що відповідно до частини 1 статті 1-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.
Згідно зі статтею 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Грошове забезпечення військовослужбовців врегульовано статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Частиною 1 цієї статті передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення".
За визначенням, наведеним у статті 1 цього Закону, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Частиною 1 статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру зокрема оплата праці (грошове забезпечення).
Згідно зі статтею 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. (стаття 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення")
Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення.
Вказаний Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Пунктом 2 Порядку №1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.
Згідно з пунктом 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти до висновку, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Обґрунтовуючи правомірність невиплати позивачу індексації грошового забезпечення у період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року, відповідач не посилався на відсутність обставин, передбачених статтею 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення для проведення індексації". Натомість наголошував не відсутності коштів та самого механізму виплати.
Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005 року у справі "Кечко проти України" (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Отже, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 року у справі №9-рп/2013 зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 року у справі №240/4911/18 та від 07.08.2019 року у справі №825/694/17.
Суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності коштів та механізму виплати індексації, оскільки вказані обставини жодним чином не впливають на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.
Тож суд погоджується з позивачем, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, оскільки не нараховував та не виплачував йому індексацію його грошового забезпечення у період з 01.12.2015 року однак до 30.11.2018 року, що призвело до порушення прав позивача на належне забезпечення. Тому з метою захисту прав позивача позов слід задовольнити в цій частині та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу таку індексацію за вказаний період.
Щодо вимоги позивача про врахування базового місяця з моменту підвищення посадового окладу 01.01.2008 року за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року та позиції відповідача з цього приводу, суд звертає увагу на наступне.
У зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" від 09.12.2015 року № 1013, п. 5 Порядку №1078 викладено в наступній редакції: "У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку".
Отже, починаючи з 09.12.2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, у тому числі військовослужбовець.
Пунктом 1 Постанови № 1013 внесено зміни до Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, що призвело до збільшення посадових окладів працівників, заробітна плата яких обчислюється за вказаною тарифною сіткою.
Відповідно до п. 3 Постанови № 1013 міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів доручено вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 року розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов'язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 року, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.
Для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.
Виходячи з аналізу п. п. 1-3 Постанови № 1013, базовий місяць січень 2016 року застосовується для подальшої індексації заробітної плати за посадами, оклади (тарифні ставки) за якими підвищилися в грудні 2015 року у зв'язку з прийняттям Постанови № 1013, що відповідає положенням п. 5 Порядку № 1078 в редакції з 09.12.2015 року.
При цьому, абз. 2 п. 3 Постанови № 1013 не встановлює базовий місяць для обчислення індексації, оскільки вказана правова норма містить застереження про те, що обчислення індексу споживчих цін здійснюється відповідно до Порядку № 1078 в редакції з 09.12.2015 року. Тобто, абз. 2 п. 3 Постанови № 1013 є бланкетною нормою, яка не може тлумачитися без урахування положень Порядку № 1078.
В свою чергу Порядок № 1078 пов'язує обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації зі зміною окладів (тарифних ставок), тому базовий місяць індексації грошового забезпечення (заробітної плати) змінюється виключно у разі підвищення посадових окладів (тарифних ставок).
У своїй відмові відповідач зазначає про те, що базовий місяць індексації слід обчислювати з січня 2016 року.
Водночас, такі доводи відповідача не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, оскільки підвищення розміру додаткових видів грошового забезпечення не є підставою для зміни базового місяця індексації.
Станом на момент виникнення спірних правовідносин тарифні ставки (оклади) військовослужбовців обчислювалися відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 року № 1294, яка набрала чинності 01.01.2008 року.
Зміна тарифних ставок (окладів) військовослужбовців відбулась лише з 01.01.2018 року у зв'язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Отже, в грудні 2015 року тарифні ставки (оклади) військовослужбовців не змінилися, тому підстави для обчислення індексації грошового забезпечення позивача з урахуванням базового місяця - січень 2016 року, відсутні.
Таким чином, з урахуванням п. 5 Порядку № 1078 індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року підлягає обчисленню з урахуванням базового місяця, що відповідає місяцю зміни тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, тобто січня 2008 року.
Щодо вимоги позивача в частині нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2018 року по 14.04.2019 року з урахуванням абз. 4 п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 5 зазначеної постанови, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Тобто, він є базовим для обчислення індексу споживчих цін.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
При цьому, у разі підвищення посадових окладів у місяці, в якому право на індексацію ще не виникло, такий місяць є базовим.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності 01.03.2018 року, затверджено нові збільшені схеми тарифних розрядів та ставок за посадами та тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців.
З огляду на зазначене, суд вважає, що березень 2018 року, в якому відбулось підвищення посадового окладу позивача, та відповідно і інших складових грошового забезпечення, є базовим для обчислення індексу споживчих цін, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з наступного місяця, тобто з квітня 2018 року.
Згідно інформації Держстату України, розміщеному на їх офіційному веб сайті, про індекс споживчих цін:
- індекс споживчих цін у березні 2018 склав 101,1;
- індекс споживчих цін у квітні 2018 року склав 100,8;
- індекс споживчих цін у травні 2018 року склав 100,0;
- індекс споживчих цін у червні 2018 року склав 100,0;
- індекс споживчих цін у липні 2018 року склав 99,3;
- індекс споживчих цін у серпні 2018 року склав 100,0;
- індекс споживчих цін у вересні 2018 року склав 101,9.
- індекс споживчих цін у жовтні 2018 року склав 101,7.
Відповідно до положень Порядку № 1078, розрахунок індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком, починаючи з місяця наступного за базовим.
Оскільки березень 2018 року є базовим місяцем (значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків та індексація грошового забезпечення відповідно не нараховується), індекс споживчих цін у листопаді 2018 року склав 103,7 (1,008*1,00*1,00*0,993*1,00*1,019*1,017*100).
Отже, індекс споживчих цін не перевищував 103% до листопада 2018 року.
У листопаді ж 2018 року індекс споживчих цін за вказаний місяць складав 103,7%.
З урахуванням положень Порядку № 1078, оскільки індекс споживчих цін у листопаді 2018 року складає 103,7%, то у наступному місяці і підлягає індексація грошового забезпечення військовослужбовців.
Враховуючи вищенаведене та те, що з квітня 2018 року по жовтень 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%, оскільки індекс споживчих цін лише у листопаді 2018 року складав 103,7%, а також те що відповідно до довідки відповідача від 19.10.2020 року №350/139/11/536/пс у період грудень 2018 квітень 2019 року індексація грошового забезпечення була нарахована та виплачена позивачу, спростування зазначеного позивачем не надано, тому суд доходить висновку, що відповідачем було вірно обчислено та виплачено позивачу суми індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 14.04.2020 року.
Стосовно твердження позивача, що надана військовою частиною довідка-розрахунок за № 350/139/11/536/пс від 19.10.2020 року не може вважатися фактом виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 суд зазначає наступне.
Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
Відповідно до статті 3 Закону України ""Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.
Пунктом 2 стаття 9 зазначеного закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України:- назву документа (форми); - дату складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, досліджуючи надану військовою частиною довідку судом встановлено, що остання відповідає нормам чинного законодавства, тому суд відхиляє твердження позивача, як необгрунтоване.
Відтак, вимоги позивача в частині визнання нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 14.04.2019 року з урахуванням абз. 4 п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Щодо інших аргументів, на які посилався позивач, як на підставу для задоволення позову то, в даному випадку, варто зазначити, що судом рішення про часткове задоволення позовних вимог приймалось з урахування судової практики Європейського Суду з прав людини.
Так, у п. 23 Рішення у справі "Проніна проти України" від 18 липня 2006 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення, що також кореспондується з пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
В даному випадку, позивач надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування протиправної бездіяльності Військової частини НОМЕР_3 щодо невиплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із встановленням базового місяця січня 2008 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов'язаних з розглядом справи, судом не встановлено, питання про розподіл судових витрат у цій справі суд не вирішує.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 07.12.2015 року по 28.02.2018 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 07.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Альчук Максим Петрович