м. Вінниця
12 листопада 2020 р. Справа № 120/4205/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича,
за участі секретаря судового засідання Карпінської Тетяни Василівни,
представника позивача Балтака Олексія Олеговича,
представника відповідача Тимошевської Юлії Йосипівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Водолій" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява приватного підприємства "Водолій" до Головного управління ДПС у Вінницькій області із вимогами щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 квітня 2020 року №0020535204 та №0020525204.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що за результатами проведеної камеральної перевірки щодо порушення приватним підприємством "Водолій" правил сплати (перерахування) узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за листопад 2019 року, за грудень 2019 року та згідно з податковим повідомленням-рішенням від 14 січня 2020 року №0002025204 виявлено порушення термінів своєчасності сплати узгоджених сум грошового зобов'язання.
У зв'язку із виявленими порушеннями 24 квітня 2020 року Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення №0020535204, яким приватне підприємство зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10 відсотків, що становить 1783,60 гривні, а також податкове повідомлення-рішення №0020525204, яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20 відсотків, що становить 10480,37 гривень.
Не погодившись із прийнятими рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Державної податкової служби України. Проте, за результатами розгляду поданої скарги 29 липня 2020 року прийнято рішення, яким відмовлено у задоволенні поданої приватним підприємством скарги.
Позивач вважає, що прийнятті податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки підприємство намагалося своєчасно сплатити суми податкових зобов'язань, однак кошти поверталися на рахунок підприємства.
Ухвалою від 21 серпня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; призначено розгляд справи на 15 вересня 2020 року.
14 вересня 2020 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову та зазначає, що за результатами проведеної камеральної перевірки щодо порушення позивачем правил сплати (перерахування) узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість 25 березня 2020 року складено акт 7094/02-32-52-04/30355390. Під час перевірки виявлено порушення підприємством термінів сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість згідно з податковими деклараціями з податку на додану вартість за листопад 2019 року та за грудень 2019 року, а також у зв'язку із прийнятим податковим повідомленням-рішенням №0002025204 від 14 січня 2020 року. На підставі виявлених порушень контролюючим органом 24 квітня 2020 року прийнято податкові повідомлення-рішення №0020535204 та №0020525204. Відповідач вказує на те, що відповідно до пунктів 57.1, 57.3 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Крім того, відповідно до пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації. При цьому, відповідальність платника за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання, передбачена пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, відповідно до якої у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу. Разом із тим, за даними інформаційної системи органів державної податкової служби позивачем лише 31 січня 2020 року сплачено кошти в рахунок погашення нарахованих податкових зобов'язань відповідно до податкових декларацій з податку на додану вартість за листопад 2019 року та за грудень 2019 року, а також на підставі прийнятого податкового повідомлення-рішення №0002025204 від 14 січня 2020 року. При цьому, відповідачем зазначено, що у платіжних дорученнях №54 від 27 грудня 2019 року, №638, №645 від 23 січня 2020 року, №649 від 29 січня 2020 року рахунок отримувача і сам отримувач не відповідали один одному, а у платіжному дорученні №61 від 30 грудня 2019 року позивачем невірно зазначено номер рахунку, що, на його думку, є недотриманням платником податку процедури перерахунку коштів. Таким чином, на думку відповідача, підстави для задоволення позову відсутні.
В ході судового засідання, що відбулося 15 вересня 2020 року, судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати, якою задоволено заявлене представником позивача клопотання щодо відкладення розгляду справи, у зв'язку із чим розгляд справи відкладено на 01 жовтня 2020 року.
29 вересня 2020 року представником позивача подано додаткові письмові пояснення.
01 жовтня 2020 року представником позивача подано заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням на лікарняному.
Крім того, 01 жовтня 2020 року від представника відповідача на адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку із його участю у судовому засіданні у справі №120/3648/19-а, розгляд якої відбувається у іншому суді.
Ухвалою суду від 01 жовтня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача та клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено на 19 жовтня 2020 року.
13 жовтня 2020 року представником позивача подано заяву про відкладення розгляду справи.
В ході судового засідання, що відбулося 19 жовтня 2020 року, судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати, якою задоволено заявлене представником позивача клопотання щодо відкладення розгляду справи.
Під час судового засідання 02 листопада 2020 року судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати, якою витребувано у відповідача належним чином засвідчену копію податкового повідомлення-рішення №0002025204 від 14 січня 2020 року з доказами його отримання позивачем, у зв'язку із чим оголошено перерву у судовому засіданні до 12 листопада 2020 року.
09 листопада 2020 року відповідачем надано витребувані судом докази.
12 листопада 2020 року представником позивача подано заяву, у якій просив вирішити питання про стягнення витрат на правову допомогу після прийняття рішення за результатами розгляду цієї справи.
У судовому засіданні 12 листопада 2020 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, що наведені у позовній заяві.
Натомість, представник відповідача заперечувала щодо задоволення позовних вимог, посилаючись при цьому на доводи, що викладені у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив такі обставини.
Старшим державним ревізором-інспектором відділу податків і зборів з юридичних осіб Жмеринського управління Головного управління ДПС у Вінницькій області проведено камеральну перевірку щодо порушення правил сплати (перерахування) приватним підприємством "Водолій" узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість відповідно до податкових декларацій з податку на додану вартість за листопад та за грудень 2019 року, а також відповідно до податкового повідомлення-рішення №0002025204 від 14 січня 2020 року.
За результатами проведеної перевірки 25 березня 2020 року складено акт №7094/02-32-52-04/30355390, у якому зафіксовано виявлені в ході перевірки порушення пункту 203.2 статті 203 та пунктів 57.1, 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, що полягали у несвоєчасній сплаті грошових зобов'язань з податку на додану вартість відповідно до самостійно поданої приватним підприємством "Водолій" податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2019 року, податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2019 року та згідно з податковим повідомленням-рішенням №0002025204 від 14 січня 2020 року.
На підставі вказаного акту перевірки Головним управлінням ДПС у Вінницькій області 24 квітня 2020 року прийнято податкові повідомлення-рішення №0020535204, яким встановлено порушення строку сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 17836 гривень на 22, 1, 3, 3, 3 календарних днів та зобов'язано сплатити штраф в розмірі 10% у сумі 1783,60 гривень, а також №0020525204, яким встановлено порушення строку сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 52401,85 гривню на 32 календарних дні та зобов'язано сплатити штраф в розмірі 20% у сумі 10480,37 гривень.
Не погоджуючись із вказаними податковими рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, подавши 05 червня 2020 року до Державної податкової служби України скаргу.
Рішенням Державної податкової служби України від 29 липня 2020 року №24075/6/99-00-06-02-05-06 відмовлено у задоволенні поданої підприємством скарги.
Надаючи правову оцінку податковим рішенням, що оскаржуються, суд зважає на таке.
Згідно із статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
При цьому, податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Пунктом 54.1 статті 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до абзацу 1 пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (пункт 57.3 статті 57 ПК України)
Пунктом 203.2 статті 203 ПК України, яка визначає порядок подання податкової декларації з податку на додану вартість та строки розрахунків з бюджетом, передбачено, що сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
При цьому, статтею 126 ПК України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Відтак, законодавець визначив обов'язок платника податків самостійно сплачувати суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку; такий обов'язок платника податків передбачений і у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК України. При цьому, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу.
В ході судового розгляду встановлено, що відповідно до платіжних доручень №54 від 27 грудня 2019 року, №61 від 30 грудня 2019 року, №638 від 23 січня 2020 року, №645 від 27 січня 2020 року, №649 від 29 січня 2020 року приватним підприємством "Водолій" здійснено перерахування коштів зі сплати податку на додану вартість відповідно до самостійно поданих податкових декларацій з податку на додану вартість за листопад 2019 року та за грудень 2019 року, а також у зв'язку із нарахованим податковим зобов'язанням на підставі податкового повідомлення-рішення №0002025204 від 14 січня 2020 року.
Однак, вказані кошти повернулись на особистий рахунок підприємства із вказівкою на необхідності уточнення реквізитів отримувача.
І лише 31 січня 2020 року після чергової спроби сплати узгодженої суми грошових зобов'язань приватному підприємству "Водолій" вдалося здійснити таку оплату, що підтверджується платіжним дорученням №582 від 31 січня 2020 року.
Відтак, судом встановлено, що приватним підприємством "Водолій" під час перерахування узгоджених сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість відповідно до податкових декларацій за листопад 2019 року та за грудень 2019 року, а також на виконання податкового повідомлення-рішення №0002025204 від 14 січня 2020 року допущено помилки у платіжних дорученнях, що й слугувало підставою для затримки сплати відповідних зобов'язань.
Разом із тим, слід врахувати, що дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті вищевказаних зобов'язань, не можуть бути підставою для застосування штрафних санкцій, передбачених статтею 126 ПК України. При цьому, допущення помилки під час перерахування платником податків суми грошового зобов'язання має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 червня 2020 року у справі №808/3455/15, від 06 жовтня 2020 року у справі №804/14569/15 та ряду інших.
Таким чином, зважаючи на те, що позивач вживав дії щодо перерахування до бюджету узгоджених сум грошового зобов'язання, проте такі не надходили за належністю, тому до такого платника податків безпідставно застосовувати відповідальність у вигляді накладення штрафних санкцій.
Більше того, з метою своєчасної сплати коштів до бюджету приватне підприємство "Водолій" 30 січня 2020 року зверталося до контролюючого органу із зверненням надати вірні реквізити рахунків для оплати сум податку на додану вартість.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення №0020535204 та №0020525204, що прийняті Головним управлінням ДПС у Вінницькій області 24 квітня 2020 року, є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовну заяву належить задовольнити.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зважає на положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною 1 якої визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач при зверненні до суду з позовом сплатив судовий збір в розмірі 2102 гривні, що підтверджується платіжним документом від 12 серпня 2020 року.
Відтак, на користь позивача слід стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 2102 гривні за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 243, 245, 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву приватного підприємства "Водолій" задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0020535204 та №0020525204, що прийняті Головним управлінням ДПС у Вінницькій області 24 квітня 2020 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області на користь приватного підприємства "Водолій" витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: приватне підприємство "Водолій" (місцезнаходження: 23536, Вінницька обл., Шаргородський р-н, с. Рахни-Лісові, вул. Центральна, 79; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 30355390)
Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (місцезнаходження: 21001, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 43142454)
Рішення суду в повному обсязі складено 17.11.2020
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович