іменем України
01 грудня 2020 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 739/842/20
Головуючий у першій інстанції - Іващенко А. І.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1342/20
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді: Мамонової О.Є.,
суддів: Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлен ня учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 03 вересня 2020 року (ухвалене о 13:22, повний текст рішення складено 11 вересня 2020 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на своє утримання, -
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просила на підставі ст. 88 СК України стягувати на її користь щомісячно з відповідача аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу).
Позов обґрунтовувала тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час шлюб розірвано, позивачка проживає з донькою, яка є особою з інвалідністю та не може обходитися без постійного стороннього догляду і знаходиться в залежності від особи, яка нею опікується. Вказані обставини заважають працевлаштуватись позивачці, джерелом доходів є соціальна допомога. Відповідач працює та має можливість надавати допомогу.
Рішенням Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 03.09.2020 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідач є працездатною особою, постійно працює, а тому може надавати допомогу. Розмір заробітку відповідача, перебування на його утриманні дітей впливає на розмір аліментів, але аж ніяк не є підставою для відмови в позові.
Заявниця зазначає, що право на утримання не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким проживає дитина з інвалідністю.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим.
Відповідач вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність у нього можливості надавати утримання позивачці.
Звертає увагу, що позивачка ніде не працює і не надала суду будь-яких доказів того, що хвороба дитини є перешкодою у її працевлаштуванні. Зазначає, що дитина відвідує шкільний заклад і тільки на час канікул залишається вдома, що свідчить про те, що позивачка має всі можливості для працевлаштування і отримування додаткового доходу.
Вказує, що він отримує мінімальну заробітну плату, на яку утримує свою нову сім'ю, зокрема, на його утриманні в даний час знаходиться неповнолітня дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також його малолітній син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і мати - ОСОБА_6 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи, отримує мізерну пенсію і вимагає постійного догляду у зв'язку з незадовільним станом здоров'я.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення у справі.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 не має можливості надавати матеріальне утримання у розмірі 1/4 частини від доходу на утримання позивачки ОСОБА_1 .
Однак з таким висновком районного суду не може повністю погодитись апеляційний суд, зважаючи на наступне.
Судом у справі встановлено, що сторони з 18.02.2005 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 17.11.2014 (а.с. 8, 9).
Від шлюбу мають спільну неповнолітню дочку - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 3). ОСОБА_7 є дитиною з інвалідністю, з посвідчення серії НОМЕР_1 від 11.09.2012 вбачається, що їй призначено державну соціальну допомогу, членом сім'ї, якому призначено державну соціальну допомогу, є мати - ОСОБА_1 (а.с. 4).
Позивачка ОСОБА_1 разом з дочкою ОСОБА_7 зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6-7).
Позивачка ніде не працює, згідно з довідкою про отримання допомоги від 06.07.2020 № 1122 ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПСЗН Шосткинської міської ради та отримує допомогу малозабезпеченим сім'ям та державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям інвалідам, загальна сума доходу за період з 01.01.2020 по 01.07.2020 становить 21 615,16 грн (а.с. 2, 28-29).
Відповідач ОСОБА_2 працює у ТОВ «Комунальник» на посаді оператора очисних споруд ІІ розряду, загальна сума доходу за січень - червень 2020 року становить 34 828,18 грн (а.с. 24).
Відповідач має малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 25).
Відповідно до розписки від 22.08.2017 ОСОБА_1 отримала суму в розмірі 50 000 грн в рахунок аліментів на ОСОБА_7 до 18 років від ОСОБА_2 та претензій по аліментам не має і до суду звертатись не буде (а.с. 30).
Відповідачем до відзиву на апеляційну скаргу додано довідку про доходи, за якою загальна сума його доходу за травень - жовтень 2020 становить 35 086,50 грн, копію акту обстеження житлових умов від 05.11.2020, яким встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_2 , разом з ним проживають ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , а також документи на підтвердження того, що його мати ( ОСОБА_6 ) є особою з інвалідністю ІІ групи та отримує пенсію по інвалідності.
Статтею 1 СК України передбачено, що цей Кодекс визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів.
Регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою: зміцнення сім'ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов'язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім'ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.
Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (ч. 10 ст. 7 СК України).
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.
Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Утримання одному з подружжя надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою. За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі (ч. 1, 2 ст. 77 СК України).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.
Статтею 88 СК України встановлено, що якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною з інвалідністю та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає.
Розмір аліментів тому з подружжя, з ким проживає дитина з інвалідністю, визначається за рішенням суду відповідно до частини першої статті 80 цього Кодексу, без урахування можливості одержання аліментів від своїх батьків, повнолітніх дочки або сина.
Частина 1 даної статті встановлює підстави, за яких виникає зазначене вище право:
1) один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною з інвалідністю;
2) дитина не може обходитися без постійного стороннього догляду;
3) цей з подружжя опікується нею;
4) другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Відсутність хоча б однієї із перерахованих підстав не призводить до виникнення відповідного юридичного складу та не надає особі права на утримання. Доказування у такій категорії справ має ґрунтуватися на сукупності доказів. Інвалідність дитини підтверджується відповідним висновком МСЕК. Проживання з дитиною слід доводити довідкою житлово-експлуатаційної організації та показами свідків. Опікування над дитиною та неможливість дитини обходитись без постійного стороннього догляду слід підтвердити показаннями свідків та відповідними медичними документами, в тому числі рекомендаціями лікарів, випискою з амбулаторної картки хворого, довідкою лікувальної установи тощо. Не менш важливим є доказування платоспроможності платника аліментів.
Особливістю цього права є його тривалий характер, оскільки воно триває протягом всього часу проживання з дитиною-інвалідом та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає.
З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що відповідно до медичного висновку № 4 від 24.06.2016, виданого Новгород-Сіверською ЦРЛ, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має помірну розумову відсталість (F71) (а.с. 5).
Загальноприйнятою класифікацією для кодування медичних захворювань є Міжнародна класифікація хвороб (МКХ-10), розроблена ВООЗ та введена в дію у 1993 році.
Відповідно до МКХ-10 помірна розумова відсталість (F71) - орієнтовний IQ коливається від 35 до 49 (у зрілому віці розумовий розвиток відповідає розвитку у віці 6-9 років). Ймовірна помітна відсталість у розвитку з дитинства, але більшість може навчатись і досягти певного ступеню незалежності в самообслуговуванні, набути адекватних комунікаційних і учбових навичок. Дорослі будуть потребувати різного виду підтримки в побуті і на роботі.
ЛКК КНП «ШДЛ» Шосткинської міської ради встановлено індивідуальну програму реабілітації дитини-інваліда № 24 (вікова категорія від 0 до 18 років) від 07.03.2019 (далі ІПР), відповідно до якої ОСОБА_7 є ученицею 4 класу СЗОШ № 10, наявність інвалідності з 31.08.2012, клініко-функціональний діагноз та код за МКХ-10 - F71 помірна розумова відсталість, супутні захворювання (код за МКХ-10) - «астигматизм обоих глаз Н52,2, пр. кифосколиоз М41,0, інші проблеми, пов'язані із залежністю від особи, що забезпечує догляд та допомогу Z74,8 (а.с. 10-16).
У розділі 13 ІПР «Обмеження життєдіяльності» вказано, що дитина має ІІІ ступінь обмеження до виконання ІПР: до самообслуговування, до орієнтації, до спілкування, до контролю за своєю поведінкою, до трудової діяльності, до навчання; до пересування не обмежена.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» обмеження життєдіяльності - повна або часткова втрата особою внаслідок захворювання, травми або вроджених вад здатності або можливості самообслуговування, самостійного пересування, спілкування, орієнтації, контролювання своєї поведінки.
Згідно з п. 1.16. Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом МОЗ України від 05.09.2011 № 561, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.11.2011 за № 1295/20033, у разі встановлення інвалідності і ступеня втрати здоров'я комісія розробляє на підставі плану медичної реабілітації, що обов'язково надається лікарем, або за участю лікаря індивідуальну програму реабілітації інваліда, в якій визначаються обсяги та види реабілітаційних заходів, методи та строки їх здійснення, засоби реабілітації та відповідальні за виконання. Комісія відповідає за якість розроблення індивідуальної програми реабілітації інваліда та здійснює у межах своїх повноважень контроль за її виконанням.
Відповідно до Положення про лікарсько-консультативну комісію, затвердженого постановою КМУ від 21.11.2013 № 917 «Деякі питання встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям», Це Положення визначає механізм проведення медико-соціальної експертизи хворих, що не досягли повноліття, і потерпілих від нещасного випадку на виробництві дітей віком від 15 до 18 років, дітей з інвалідністю (далі - діти) з метою встановлення ступеня обмеження життєдіяльності під час взаємодії із зовнішнім середовищем та часу настання інвалідності.
Лікарсько-консультативні комісії (далі - комісії) визначають, серед іншого: наявність стійкого розладу функцій організму та відповідно можливі обмеження життєдіяльності дитини під час взаємодії із зовнішнім середовищем; категорію «дитина з інвалідністю» або «дитина з інвалідністю підгрупи А», причину і час настання інвалідності, а також ступінь втрати працездатності (у відсотках) у дітей віком від 15 до 18 років, які потерпіли від нещасного випадку на виробництві; потребу дитини з інвалідністю у забезпеченні її технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань; потребу дитини з інвалідністю у медичній допомозі та соціальних послугах, в тому числі додатковому харчуванні, у забезпеченні лікарськими засобами, постійному сторонньому догляді, диспансерному нагляді, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування тощо; ступінь стійкого обмеження життєдіяльності для направлення дитини з інвалідністю до реабілітаційних установ та інших установ, що здійснюють соціальне обслуговування. Складають (коригують) за участю представників органів управління освіти та соціального захисту населення індивідуальну програму реабілітації дитини з інвалідністю, в якій визначаються обсяги реабілітаційних заходів, строки їх проведення та виконавці; здійснюють контроль за повнотою та ефективністю виконання зазначеної програми.
Порядком встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям, затвердженим постановою КМУ від 21.11.2013 № 917 (далі - Порядок), визначено механізм, умови та критерії встановлення лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів (далі - комісії) інвалідності дітям.
Пунктами 15-18 Порядку передбачено, що під час комплексної оцінки різних показників, що характеризують стійкі порушення функцій організму, встановлюють такі ступені їх вираження: I ступінь - незначні порушення; II ступінь - помірні порушення; III ступінь - виражені порушення; IV ступінь - значно виражені порушення.
Основними категоріями життєдіяльності є здатність до: самообслуговування; самостійного пересування; орієнтації; спілкування; контролювання своєї поведінки; навчання; трудової діяльності.
Під час комплексної оцінки різних показників, що характеризують рівень обмеження основних категорій життєдіяльності, встановлюються такі ступені їх вираження:
здатність до самообслуговування - здатність дитини самостійно задовольняти основні фізіологічні потреби, провадити повсякденну побутову діяльність, зокрема володіти навичками особистої гігієни. III ступінь передбачає нездатність до самообслуговування, потреба у постійній сторонній допомозі та повна залежність від інших осіб;
здатність до орієнтації - здатність дитини до адекватного сприйняття навколишнього середовища, до визначення часу і місця перебування, оцінки ситуації. III ступінь передбачає нездатність до орієнтації (дезорієнтація) і потреба в постійній допомозі та (або) нагляді інших осіб;
здатність до спілкування - здатність дитини до встановлення контактів з іншими особами шляхом сприйняття, переробки і передачі інформації. III ступінь передбачає нездатність до спілкування і потреба в постійній допомозі інших осіб;
здатність контролювати свою поведінку - здатність дитини до усвідомлення себе і адекватної поведінки з урахуванням соціально-правових та морально-етичних норм. III ступінь передбачає нездатність контролювати свою поведінку, неможливість її корекції, потреба в постійній допомозі (нагляді) інших осіб;
здатність до навчання - здатність дитини до сприйняття, запам'ятовування, засвоєння і відтворення знань (загальноосвітніх, професійних та інших), оволодіння навичками та вміннями (професійними, соціальними, культурними, побутовими). III ступінь передбачає значне обмеження здатності до навчання (здатність до здобуття лише певних освітніх рівнів (початкової загальної або базової загальної середньої освіти);
здатність до трудової діяльності - здатність дитини провадити трудову діяльність з дотриманням вимог до змісту, обсягу, якості та умов виконання роботи. III ступінь передбачає здатність тільки до провадження елементарних видів трудової діяльності, що не потребують здобуття будь-якої освіти.
Ступінь обмеження основних категорій життєдіяльності дитини визначається виходячи з результатів оцінки їх відхилення від норми, що відповідає певному періоду (віку) біологічного розвитку дитини.
У розділі 14 ІПР «Реабілітаційні заходи та їх реалізація» вказано, що ОСОБА_7 потребує щорічно 2 рази на рік відновної терапії, профілактичних заходів, психіатричної допомоги та медичного спостереження, фізичного консультування та лікувального масажу, а також 1 раз на квартал лікувальної фізкультури; щорічно протягом року психолого-педагогічного консультування та діагностики, психологічної та педагогічної корекції, навчання основним соціальним навичкам, а також щорічно протягом курсу працетерапії.
У розділах 15, 16 ІПР вказано, що реабілітаційний потенціал низький; метою реабілітації є часткове відновлення обмеження життєдіяльності, соціально-побутового стану, професійної та трудової діяльності та психолого-педагогічна реабілітація.
З вищевикладеного вбачається, що дочка сторін ОСОБА_7 має клініко-функціональний діагноз - F71 помірна розумова відсталість, супутні захворювання та інші проблеми, пов'язані із залежністю від особи, що забезпечує догляд та допомогу, значне обмеження життєдіяльності - нездатність до самообслуговування та повна залежність від інших осіб, нездатність до навчання, до трудової діяльності, до орієнтації (дезорієнтація), до спілкування та нездатність контролювати свою поведінку, а також потребує постійних реабілітаційних заходів, метою яких є лише часткове відновлення обмеження життєдіяльності, соціально-побутового стану, професійної та трудової діяльності.
Зазначені медичні документи дають підстави стверджувати, що дочка сторін ОСОБА_7 є дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду.
У свою чергу, відповідач є працездатним чоловіком, працює та отримує постійний дохід, тобто має можливість належним чином виконувати покладені на нього законодавством зобов'язання, а саме сплачувати аліменти на утримання своєї колишньої дружини, яка проживає з дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею.
Крім того, відповідач має на праві власності двокімнатну квартиру, загальною площею 49,6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 , та житловий будинок з надвірними будівлями, загальною площею 64,1 кв.м, за адресою, АДРЕСА_3 , що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 234657573 та № 234657965.
Зазначене вище в сукупності є тими підставами, за яких позивачка ОСОБА_1 має право на утримання відповідно до ст. 88 СК України.
Необхідність утримувати іншу дитину не виключає обов'язку відповідача надавати матеріальне утримання позивачці з наведених вище підстав.
Позивачка надала суду першої інстанції належні та допустимі докази на підтвердження заявлених нею вимог, які в своїй сукупності є достатніми підставами для висновку про необхідність стягнення аліментів на її утримання.
За викладених обставин, висновок районного суду про те, що відповідач не має можливості надавати матеріальне утримання позивачці саме у розмірі 1/4 частини його доходу є слушним, однак повна відмова у задоволенні позову не відповідає викладеним у рішенні суду обставинам справи.
За вищевикладених встановлених та підтверджених обставин справи та вимог законодавства, колегія суддів вважає, що 1/8 частина заробітку (доходу) ОСОБА_2 буде достатнім розміром та відповідатиме потребам ОСОБА_1 і можливостям відповідача надавати таку допомогу.
Належні та допустимі докази того, що відповідач не має змоги сплачувати аліменти у розмірі 1/8 частини заробітку у матеріалах справи відсутні.
Доводи відповідача про те, що на його утриманні перебувають малолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та мати, яка є особою з інвалідністю, не знайшли свого підтвердження, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження цих фактів. Долучені відповідачем до відзиву на апеляційну скаргу докази, не були подані до суду першої інстанції, неможливість їх подання до суду першої інстанції останнім жодним чином не обґрунтована, а тому відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України не можуть бути прийняті апеляційним судом.
Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів у розмірі 1/8 частки всіх видів його заробітку (доходу).
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376 ч. 1 п. 3, 4 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 03 вересня 2020 року - скасувати.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на своє утримання - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) аліменти на її утримання у розмірі 1/8 частини його заробітку (доходу) на увесь час проживання ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та опікування нею.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуюча Судді: