Справа № 152/435/20
іменем України
17 листопада 2020 року м. Шаргород
Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:
головуючого - Войнаровського І.В.,
за участі:
секретаря - Дешевої В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Залокоцька Вікторія Дживанівна до Плебанівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання в порядку спадкування права постійного користування земельною ділянкою,
В квітні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) в особі представника, яка діє на підставі довіреності - адвоката Залокоцької Вікторії Дживанівни (далі - представник позивача) звернувся до Шаргородського районного суду Вінницької області з позовною заявою до Плебанівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області (далі - відповідач 1), Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі - відповідач 2) про визнання в порядку спадкування права постійного користування земельною ділянкою.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . Згідно запису у погосподарській книзі, особовий рахунок № НОМЕР_2 , на час відкриття спадщини разом зі спадкодавицею проживав та був зареєстрований чоловік - ОСОБА_3 (батько позивача), який прийняв спадщину шляхом вступу у фактичне володіння та управління спадковим майном після смерті дружини, але не встиг оформити своїх спадкових прав та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно, зокрема і земельна ділянка площею 1,00 га, яка знаходиться на території Плебанівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, із цільовим призначенням - для ведення особистого підсобного господарства, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії ВН № 115, виданого на ім'я ОСОБА_2 .
Після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняв син - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується витягом зі Спадкового реєстру №59356806 від 10.02.2010 року та спадковою справою.
13 березня 2020 року представник позивача звернулася до приватного нотаріуса Шаргородського районного нотаріального округу Вінницької області Цимбалюка І.М. з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім'я довірителя - ОСОБА_1 . Однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом було відмовлено у зв'язку з тим, що не було подано документу, який посвідчує право власності спадкодавця на майно, а не право постійного користування землею.
Позивач спадщину прийняв, про що спадкова справа відкрита на ім'я померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .
Отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку позивач не має можливості у зв'язку з тим, що не було подано документу, який посвідчує право власності спадкодавця на майно, а не право постійного користування землею.
За таких обставин, позивач та представник позивача, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просили суд визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 право постійного користування землею для ведення особистого підсобного господарства розміром 1,00 умовних кадастрових га, що розташована на території Плебанівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області.
Позивач та представник позивача в судове засідання не з'явилися, однак 17 листопада 2020 року від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити.
Відповідач 1 в судове засідання не з'явився, відповідно до заяви, поданої до суду 22 травня 2020 року, зазначив, що не заперечує щодо розгляду цієї цивільної справи, просив її розглянути за відсутності представника (а.с. 45).
Відповідач 2 в судове засідання не з'явився, 18 травня 2020 року подав до суду відзив, в якому заперечував щодо задоволення позовних вимог, зазначивши з посиланням на нормативну базу, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акту на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право (а.с. 39-41).
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.
Дослідивши матеріали судової справи, оцінивши доводи сторін та докази, на які вони посилаються, проаналізувавши нормативні акти, що регулюють правовідносини, у яких виник спір, суд встановив таке.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 10).
Згідно запису у погосподарській книзі, особовий рахунок № НОМЕР_2 , на час відкриття спадщини разом зі спадкодавицею проживав та був зареєстрований чоловік - ОСОБА_3 (батько позивача), який прийняв спадщину шляхом вступу у фактичне володіння та управління спадковим майном після смерті дружини, але не встиг оформити своїх спадкових прав, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 помер, що підтверджується копією довідки Плебанівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області від 14.05.2019 року № 277/02-20 та копією свідоцтва про смерть ОСОБА_3 Серії НОМЕР_3 (а.с. 17, 11).
Після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно, зокрема, земельна ділянка площею 1,00 га, яка знаходиться на території Плебанівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, із цільовим призначенням - для ведення особистого підсобного господарства, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії ВН № 115, виданого на ім'я ОСОБА_2 (а.с. 15,16).
Після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняв син - позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується витягом зі Спадкового реєстру №59356806 від 10.02.2010 року та копією спадкової справи №47/2018 (а.с.13, 62-69).
13 березня 2020 року представник позивача ОСОБА_4 звернулася до приватного нотаріуса Шаргородського районного нотаріального округу Вінницької області Цимбалюка І.М. з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім'я довірителя - ОСОБА_1 . Однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом було відмовлено у зв'язку з тим, що не було подано документу, який посвідчує право власності спадкодавця на майно, а не право постійного користування землею, що підтверджується копією постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 13.03.2020 року (а.с.19).
Позивач ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті батька - ОСОБА_3 , що вбачається зі спадкової справи відкритої на ім'я померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 (а.с.62-69).
Однак, отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку позивач не має можливості у зв'язку з тим, що не було подано документу, який посвідчує право власності спадкодавця на майно, а не право постійного користування землею.
Згідно з частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно ст. ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) та спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.
Згідно ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Отже, в порядку спадкування може передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).
Померла набула право користування земельною ділянкою для ведення особистого підсобного господарства. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності: громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.
Згідно зі статтею 48 Земельного кодексу України в редакції 1990 року земля сільськогосподарського призначення передається у власність і надається у користування: громадянам - для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби.
Стаття 141 ЗК України містить вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою. Смерть особи - користувача земельної ділянки не є підставою припинення на право користування земельною ділянкою.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про особисте селянське господарство» ведення особистого селянського господарства припиняється в разі, зокрема: якщо не залишилось жодного члена господарства або спадкоємця, який бажає продовжити його ведення.
Таким спадкоємцем є позивач.
Пунктом 6 Перехідних положень Земельного кодексу України в редакції 2001 року встановлено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.
Абзацом 11 пункту 5.3 Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 зазначено, що стаття 92 Земельного кодексу України не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте в установленому законодавством порядку станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення.
Тобто, вище згаданим Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 року положення пункту 6 визнано неконституційним та скасовано в частині зобов'язання переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди.
Частиною 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 року № 449 "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" визначено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.
В пункті 10 Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" зазначено, що відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)...
Про зазначене також підтвердив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", пункт 3.5.
В силу ст. 116 ЗК України громадяни набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.
Статті 81, 131 ЗК України передбачають, що громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі прийняття спадщини, міни, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.
Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.
Державний акт, виданий після смерті спадкодавця при зазначенні в ньому дати прийняття уповноваженим органом відповідного рішення про передачу у власність земельної ділянки за життя спадкодавця, свідчить про набуття спадкодавцем права власності на земельну ділянку.
Поряд з цим, державний акт на право постійного користування землею серії ВН 115 від 29 грудня 2001 року на ім'я ОСОБА_2 , виданий після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 , за рішенням 14 сесії 3 скликання Плебанівської сільської ради народних депутатів Шаргородського району Вінницької області від 26 листопада 2001 року.
Після смерті у фізичної особи припиняється його цивільна правоздатність, тобто відсутні всі цивільні права та обв'язки.
Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Таким чином, встановлені в судовому засіданні обставини суперечать положенням Цивільного кодексу України щодо спадкування, зокрема, вимогам ст. 25 ЦК України, а також вимогам ст. 125 Земельного кодексу України тощо, а тому суд доходить висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд
У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Згідно зі статтями 273, 354, 355 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду через Шаргородський районний суд Вінницької області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 27 листопада 2020 року.
Суддя І.В. Войнаровський