Справа № 139/923/20
01 грудня 2020 року смт Муровані Курилівці
Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в особі судді Коломійцевої В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової і моральної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової і моральної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем їй внаслідок нанесення легких тілесних ушкоджень завдано майнову та моральну шкоду, яку вона просила стягнути в загальному розмірі 12500 грн, з яких: 2500 грн - майнова шкода; 10000 грн - моральна шкода. А також просила стягнути з ОСОБА_2 судові витрати.
Ухвалою Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 05.11.2020 було прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач копію ухвали та доданих до неї матеріалів отримав особисто 10.11.2020 (а.с. 25), відзив до суду не направив. Жодних заяв чи клопотань від нього не надходило.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до таких висновків.
Судом встановлено, що вироком Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області № 139/762/20 від 29.09.2020, що набрав законної сили 30.10.2020, ОСОБА_2 визнано винним та призначено покарання за ч. 1 ст. 125 КК України у виді громадських робіт на строк шістдесят годин (а.с. 6-7, 22-23).
Згідно вказаного вироку, ОСОБА_2 о 21-ій годині 20 хвилин 24 серпня 2020 року, перебуваючи на АДРЕСА_1 , під час сварки із ОСОБА_1 умисно наніс їй не менше трьох ударів кулаками в область обличчя.
Потерпілій ОСОБА_1 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 204 від 28 серпня 2020 року, було спричинено наступні тілесні ушкодження: синці на верхньому та нижньому повіці правого ока, синець на верхньому повіці лівого ока, синець із забоєм м'яких тканин на лівій щоці в дільниці дуги нижньої щелепи, садно в дільниці внутрішнього кута правого ока, яке переходить до перенісся, садна в дільниці перенісся справа, три садна по краю правої очиці, які розташовані в один ряд, дві садни на верхньому повіці лівого ока, садно на лівому скаті носа, садна на кінчику носа зліва, садно на лівій щоці біля крила носа, садно в лобній дільниці справа від середньої лінії, синець в лобній дільниці, крововилив в білкову оболонку лівого ока у внутрішнього кута. Відповідно до висновку експерта тілесні ушкодження, які виявлено у потерпілої виникли від дії тупого предмета, можливо від зажатої в кулак руки, та від дії предмета із загостреною травмуючою поверхнею, яким міг бути вільний край нігтя пальця руки, нанесені, можливо, 24 серпня 2020 року та належать усі в сукупності та кожне окремо до категорії легких тілесних ушкоджень, які не спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом вказаних норм зобов'язання з відшкодування шкоди - це такі цивільно-правові зобов'язання, в яких потерпіла сторона (кредитор) має право вимагати від боржника (заподіювача шкоди) повного відшкодування протиправно завданої шкоди шляхом надання відповідного майна в натурі або відшкодування збитків.
Крім того, з огляду на положення статті 509 та з урахуванням приписів статей 11, 22, 599, 1166 - 1168 ЦК України факт завдання особі шкоди, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).
Зазначене підтверджується правовою позицією Верховного Суду України № 6-954цс16 від 26.10.2016.
Як вбачається з копії виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (а.с. 8), довідки № 1401 Мурованокуриловецької ЛКК при КНП «ЦПМСД Мурованокуриловецької районної ради Вінницької області» від 09.10.2020 (а.с. 9), копії чеків від 27.08.2020 та 25.08.2020(а.с. 9 зворот) позивач ОСОБА_1 у зв'язку із завданням їй тілесних ушкоджень використала медикаментів на загальну суму 1421 грн 45 коп.
Зазначені медикаменти були використані безпосередньо після завдання ОСОБА_3 ОСОБА_1 тілесних ушкоджень у зв'язку з чим у суду відсутні сумніви щодо їх використанням саме у зв'язку з побиттям.
Разом з тим, суд не бере до уваги чеки від 06.10.2020 та 09.10.2020 на загальну суму 587 грн 45 коп. (а.с. 10), оскільки позивачем не надано жодного доказу того, що вказані медикаменти вона придбала саме у зв'язку із станом після ЗЧМТ, а не бронхіту та кардіосклерозу про що зазначено у Довідці ЛКК.
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідачем не надано жодного доказу відшкодування ним завданої позивачу майнової шкоди у зв'язку з лікуванням останньої, а тому кошти в сумі 1421 грн 45 коп. підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .
Крім того, відповідно до ст. 11 ЦК України, завдання моральної шкоди є підставою виникнення самостійних цивільних правовідносин.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ст. 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Вирішуючи питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд приходить до переконання, що винними діями відповідача, через вчинений злочин, позивачу дійсно спричинено моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню, а позов частковому задоволенню.
Так, згідно статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає у тому числі: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Таким чином, будь-який факт протиправної поведінки щодо особи має наслідком отримання даною особою моральної шкоди, оскільки вона впевнена, що її права є непорушними (ст. 21 Конституції України).
Виходячи із наведеного, суд вважає, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої їй внаслідок протиправної поведінки відповідача.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Разом з тим, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз (правова позиція Верховного Суду України № 6-28008св10 від 13.07.2011 року).
Зазначеними вище випискою із медичної карти позивача та довідкою ЛКК стверджується, що нанесення їй тілесних ушкоджень станом на 09.10.2020 має наслідки для її здоров'я, через що їй поставлено діагноз: «Стан після ЗЧМТ».
Таким чином, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, судом з'ясовано, що за своїм характером кримінальне правопорушення, скоєне стосовно позивача, було спрямоване проти здоров'я особи, що є однією із важливіших цінностей та свобод людини охоронюваних державою.
Суд вважає доведеним, що безперечно позивач страждала внаслідок незаконних дій відповідача, протиправні дії відносно неї стали перешкодою для активної та повноцінної життєдіяльності, викликали появу негативних переживань.
Судом також встановлено погіршення здібностей потерпілої, подія злочину досі перешкоджає можливостям її активної та повноцінної життєдіяльності. Хоча, при цьому, суду не надано доказів, що вказане погіршення є клінічно невідворотним.
Визначаючи ступінь вини заподіювача, суд враховує, що порушення є умисним, оскільки пов'язане з завданням шкоди внаслідок фізичного насильства.
Виходячи із вищезазначеного, враховуючи обставини скоєного злочину, характер та обсяг страждань, яких зазнала позивач, тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, керуючись вимогами розумності і справедливості, суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди відповідачем повинен бути встановлений судом на рівні 10000 грн.
Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про необхідність задоволити позов частково та стягнути з відповідача на користь позивача 11421 грн 45 коп. завданої шкоди, з яких: 1421 грн 45 коп. - майнова шкода; 10000 грн - моральна шкода.
Згідно положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню також 2000 грн понесених останньою судових витрат на правову допомогу (а.с. 11-13).
Крім того, відповідно до п.п 2, 6 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи, а також у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, судовий збір на користь держави має бути стягнутий з відповідача у розмірі, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", тобто в сумі 840 грн 80 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 22-23, 1166-1167, 1177, 1187 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 81, 89, 141, 263, 288, 289 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 11421 гривню 45 копійок завданої шкоди, з яких: 1421 гривня 45 копійок - майнова шкода; 10000 гривень - моральна шкода.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2000 гривень судових витрат на правову допомогу.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 840 гривень 80 копійок на користь держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Рішення складено 01.12.2020.
Суддя: