Провадження № 11-кп/803/3123/20 Справа № 193/831/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
17 листопада 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
захисника-адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, матеріали за апеляційною скаргою прокурора Софіївського відділу Жовтоводської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_9 на ухвалу Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2020 року щодо ОСОБА_7 , -
Встановила:
цією ухвалою задоволено подання начальника ДУ “Софіївська виправна колонія (№45)” про умовно-дострокове звільнення засудженого
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дуброва Житковицького району Гомельської області Республіки Білорусь, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого:
- 24 лютого 2017 року Іллічівським районним судом м. Маріуполя Донецької області за ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 71 КК України до 10 років позбавлення волі,
та звільнено його із місць позбавлення волі на не відбутий строк покарання - 1 рік 3 місяці 17 днів.
Приймаючи таке рішення суд послався на те, що засуджений ОСОБА_7 не представляє суспільної небезпеки, своєю поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, про що свідчить його позитивна характеристика. Невідбутий термін покарання складає 1 рік 3 місяці 17 днів, а тому суд першої інстанції прийшов до висновку, що існують підстави для застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення.
Оцінивши поведінку засудженого ОСОБА_7 за весь час відбування покарання, суд вважав подання обґрунтованим, підтвердженим поданими доказами та таким, що підлягає задоволенню.
В апеляційній скарзі:
- прокурор просить вказану ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні клопотання державної установи «Софіївська виправна колонія №45» щодо засудженого ОСОБА_7 , про умовно-дострокове звільнення від подальшого відбуття покарання.
Вважає, що вказана ухвала суду підлягає скасуванню внаслідок невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам.
Прокурор зазначає, що засуджений ОСОБА_7 відбуває покарання у виді позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину (ч. 2 ст. 121 КК України), а саме відбуває покарання у виді позбавлення волі за вчинення злочину проти життя та здоров'я особи. Крім того останній неодноразово судимий, а саме 5 разів за вчинення корисливих тяжких злочинів, та злочинів проти життя та здоров'я осіб. Більш того засуджений ОСОБА_7 21 грудня 2011 року був засуджений Приморським районним судом м. Маріуполя Донецької області за ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі. Після чого останній був звільнений 24 липня 2014 року умовно-достроково на 1 рік 2 місяця 27 днів. Після чого перебуваючи в умовно-достроковому звільнені, не виправдовуючи покладені на нього судом обов'язки, 01.07.2015 року вчинив новий тяжкий злочин проти життя та здоров'я особи, заподіявши тілесні ушкодження своїй співмешканці, від яких настала її смерть. За час відбування покарання в ДУ «Софіївська виправна колонія (№45)» ОСОБА_7 характеризується посередньо, має 3 заохочення та 2 стягнення.
Таким чином, на думку прокурора, в даному конкретному випадку наявні лише формально-юридичні підстави умовно-дострокового звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_7 , та передчасно прийнято рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, яка підтримала вимоги апеляційної скарги та просила її задовольнити, засудженого та його захисника, які просили апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу суду, - без змін, перевіривши надані матеріали, співставивши їх з доводами апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 81 КК України, до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Відповідно до роз'яснень, які викладені в п. п. 2, 17 постанови № 2 від 26 квітня 2002 року Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому, головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправної установи, а також його наміри щодо залучення до суспільно корисної праці.
Згідно ст. 6 КВК України, виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Висновок про виправлення засудженого має ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь час відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передує розгляду питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від покарання.
Суд першої інстанції розглядаючи подання начальника ДУ “Софіївська виправна колонія (№45)” про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_7 від відбування покарання, належним чином не врахував загальну характеристику засудженого за весь час відбування покарання.
Згідно наданих матеріалів встановлено, що ОСОБА_7 засуджений 24 лютого 2017 року Іллічівським районним судом м. Маріуполя Донецької області за ч. 2 ст. 121 КК України до 9 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину за вироком Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21 грудня 2011 року та остаточно призначено покарання у виді 10 років позбавлення волі. Зараховано в строк покарання строк попереднього ув'язнення з 01 липня 2015 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Ухвалою Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2020 року, згідно ч. 5 ст. 72 КК України, зараховано в строк відбування покарання час утримання під вартою з 13 жовтня 2011 року по 01 березня 2012 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання: 01 липня 2015 року. Кінець строку відбування покарання: 19 грудня 2021 року.
З 08 липня 2015 року ОСОБА_7 утримувався в Маріупольській установі виконання покарань. Під час утримання в установі, допускав порушення вимог режиму утримання, мав 2 стягнення.
З 07 червня 2018 року ОСОБА_7 відбуває покарання в Державній установі "Софіївська виправна колонія (№45)". За час відбування покарання характеризується посередньо, має 3 заохочення та 2 стягнення. Відбув частини строку покарання.
Враховуючи викладене, дані про особу засудженого, який неодноразово судимий за вчинення корисливих тяжких злочинів, та злочинів проти життя та здоров'я осіб, та те, що 24 липня 2014 року ОСОБА_7 був звільнений умовно-достроково на 1 рік 2 місяця 27 днів, але відповідних висновків для себе не зробив та 01.07.2015 року знову вчинив новий тяжкий злочин проти життя та здоров'я особи. Колегія суддів вважає, що вказані обставини свідчать про те, що засуджений систематично притягувався до кримінальної відповідальності, але висновків про неможливість вчинення кримінальних правопорушень не зробив та знову був засуджений до покарання пов'язаного з позбавленням волі.
Окрім того, в матеріалах справи відсутні переконливі дані про те, що процес виправлення ОСОБА_7 досяг тієї стадії, на якій відбування засудженим призначеного покарання перестає бути доцільним і подальше його виправлення можливе в умовах перебування на волі, а сам факт відбуття частини строку покарання та наявність лише 3 заохочень не свідчить про його виправлення, та готовність до самоконтролю та правослухняної поведінки.
З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла до висновку, що засуджений ОСОБА_7 ще не довів свого виправлення, що виключає можливість його умовно-дострокового звільнення від подальшого відбування покарання.
Прийняте судове рішення є передчасним.
За таких обставин доводи апеляційної скарги прокурора підлягають задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 409 КПК України, у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, з постановленням нової на підставі п. 4 ч. 1 ст. 407 КПК України, якою слід відмовити в задоволенні подання начальника ДУ “Софіївська виправна колонія (№45)” про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України засудженого ОСОБА_7 .
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Софіївського відділу Жовтоводської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_9 , - задовольнити.
Ухвалу Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2020 року щодо ОСОБА_7 , - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні подання начальника ДУ “Софіївська виправна колонія (№45)” про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_7 від подальшого відбування покарання, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4