Провадження № 22-ц/803/8614/20 Справа № 212/4183/20 Суддя у 1-й інстанції - Власенко М. Д. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.
24 листопада 2020 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Барильської А.П.
суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П.
секретар судового засідання - Євтодій К.С.
сторони:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кривбасремонт»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривбасремонт» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 серпня 2020 року, яке ухвалене суддею Власенко М.Д. в м. Кривому Розі та повне судове рішення суду складено 12 серпня 2020 року, -
В червні 2020 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривбасремонт» (надалі ТзОВ «Кривбасремонт») про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок смерті чоловіка від професійного захворювання.
В обґрунтування позову зазначила, що чоловік позивача ОСОБА_2 працював на підприємстві відповідача протягом тривалого часу в умовах впливу шкідливих факторів, внаслідок чого отримав професійне захворювання. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, довідкою комунальної установи «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради, серії НОМЕР_1 від 17 грудня 2019 року, встановлено причинний зв'язок смерті ОСОБА_2 з професійним захворюванням, яке виникло внаслідок тривалої праці в умовах впливу шкідливих факторів на підприємстві відповідача.
Вважає, що внаслідок смерті чоловіка їй завдано моральної шкоди, оскільки змінилось її життя, вона постійно перебуває у напруженому психічному стані, адже думки про його смерть не залишають її до теперішнього часу. До загибелі чоловіка, вони разом з ним та їхнім сином були дружньою родиною, підтримували один одного, для чоловіка його сім'я була, як і він для них - сенсом всього життя, надією, радістю. Задля них чоловік важко працював, щоб забезпечити їм повноцінне життя. Смерть чоловіка завдала психологічну травму всій їхній сім'ї та змусила позивача докладати додаткових зусиль на організацію її життя. Тому, просила суд стягнути з відповідача на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка внаслідок професійного захворювання 350 00 гривень.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 серпня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ТзОВ «Кривбасремонт» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка внаслідок професійного захворювання 100 000 грн. без урахування податку на доходи фізичних осіб.
Стягнуто з ТзОВ «Кривбасремонт» на користь держави судовий збір в розмірі 1000 грн.
В задоволенні іншої частини позову - відмовлено.
В апеляційній скарзі ТзОВ «Кривбасремонт», посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, так як судом першої інстанції не враховано, що при укладенні трудового договору, відповідно до ст. 29 КЗпП України, ОСОБА_2 було повідомлено про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров'я.
На думку ТзОВ «Кривбасремонт»,судом першої інстанції не було враховано, що загальний стаж роботи в умовах впливу шкідливих факторів ОСОБА_2 складав 11 років 5 місяців, з них він працював на ВАТ «ПівнГЗК» - 1 рік 7 місяців; на ВАТ «ЦГЗК» -7 років 7 місяців; та на підприємстві відповідача лише 2 роки 4 місяці, що дорівнює 20 % від загального стажу роботи в умовах впливу шкідливих факторів.
Вважає, що судом першої інстанції не враховано роз'яснення, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди», у зв'язку з чим вважає суму стягнутої моральної шкоди необґрунтованою та значно завищеним.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Заслухавши суддю-доповідача, представника ТзОВ «Кривбасремонт» - Амельчишина О.В., який підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, виданим Тернівським районним відділом реєстрації актів цивільного стану м. Кривого Рогу Дніпропетровській області від 11 вересня 2003 року (а.с. 12).
ОСОБА_2 з 09 вересня 1997 року по 01 квітня 1999 року працював слюсарем черговим та з ремонту устаткування ремонтного цеху №2 управління ремонту ВАТ «Північний ГЗК», правонаступником якого є ПрАТ «Північний ГЗК». З 01 серпня 2001 року по 01 лютого 2009 року - слюсарем черговим та з ремонту устаткування ремонтного дільниці та з ремонту устаткування обладнання фабрики огрудкування дільниці приготування шихти та управління ремонту ВАТ «Центральний ГЗК», правонаступником якого є ПрАТ «Центральний ГЗК». З 24 лютого 2009 року по червень 2011 року - слюсарем з ремонту обладнання збагачувальної фабрики та фабрики огрудкування ТзОВ «Кривбасремонт» (а.с. 15-16)
Відповідно до п. 16 Акту розслідування хронічного професійного захворювання №11 від 20 липня 2011 року, причиною професійного захворювання ОСОБА_2 є робота в шкідливих умовах праці на підприємствах ВАТ «Північний ГЗК», ВАТ «Центральний ГЗК» та ТзОВ «Кривбасремонт», де він виконував роботу, умови праці яких характеризувалися запиленістю повітря робочої зони, з вмістом вільного диоксиду кремнію в концентраціях, що перевищували норми ГДК (а.с. 15-16).
Відповідно до п. 17 Акту, причиною професійного захворювання у ОСОБА_2 є його робота на протязі 12 років в умовах впливу на організм пилу з вмістом вільного диоксиду кремнію в концентраціях, що перевищували норми ГДК (а.с. 16).
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Тернівським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с. 19).
Відповідно до довідки комунальної установи «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради, Серії НОМЕР_1 від 17 грудня 2019 року, встановлено причинний зв'язок смерті ОСОБА_2 з професійним захворюванням (а.с. 20).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача про стягнення моральної шкоди, завданої смертю працівника внаслідок професійного захворювання, суд першої інстанції вірно встановив, що відповідно до ст.ст. 1167, 1168 ЦК України, позивач має право на відшкодування моральної шкоди у зв'язку зі смертю чоловіка внаслідок отриманого ним професійного захворювання з відповідача.
Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо наявності правових підстав для стягнення моральної шкоди, однак не погоджується із визначеним судом розміром моральної шкоди, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Частинами 3 та 4 статті 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.
Відповідно ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Виходячи з аналізу зазначеної норми закону вбачається, що право на відшкодування моральної шкоди чоловікові, дружині, батькам, дітям, а також особам, які проживали з померлим однією сім'єю виникає у разі, якщо встановлено причинний зв'язок між смертю фізичної особи та ушкодженням здоров'я на виробництві.
Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008р. 20-рп/2008 (справа про страхові виплати), визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Отже, право члена сім'ї померлого на відшкодування моральної шкоди у зв'язку зі смертю особи, спричиненого професійним захворюванням, виникає з настанням юридичного факту смерті та за наявності професійного захворювання і причинного зв'язку між смертю і професійним захворюванням, а тому правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди члена сім'ї померлого виникають лише після смерті померлого та регулюються законодавством, яке діє на цей момент.
Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачу заподіяно моральну шкоду, і вона має право на її відшкодування на підставі ч. 2 ст. 1168 ЦК України, яка передбачає відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи членам її сім'ї.
Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 (справа про страхові виплати) визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Як вбачається з матеріалів справи, Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 20 липня 2011 року, довідкою посмертного огляду по встановленню причинного зв'язку між смертю та профзахворюванням від 17 грудня 2019 року, встановлено, що професійне захворювання виникло внаслідок тривалої праці в умовах впливу шкідливих факторів, зокрема на підприємстві відповідача, що потягло за собою, в подальшому, смерть ОСОБА_2 , що передбачає право членів сім'ї померлого на відшкодування їм моральної шкоди.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно виходив з того, що втрата чоловіка завдає позивачу фізичного болю та душевних страждань, яка виникла з вини, зокрема, відповідача, яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів.
Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про те, що судом першої інстанції не враховано, що при укладенні трудового договору відповідно до ст. 29 КЗпП України, ОСОБА_2 було повідомлено про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, оскільки чоловік позивача помер внаслідок отриманого ним професійного захворювання, зокрема, на підприємстві відповідача, з якого не знімається обов'язок виконувати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП Українита ст. 13Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці й нести відповідальність в законом вставленому порядку за їх невиконання.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідача про те, що судом першої інстанції не було враховано, що загальний стаж роботи в умовах впливу шкідливих факторів ОСОБА_2 складав 11 років 5 місяців, з них він працював на ВАТ «ПівнГЗК» - 1 рік 7 місяців; на ВАТ «ЦГЗК» -7 років 7 місяців; та на підприємстві відповідача лише 2 роки 4 місяці, що дорівнює 20 % від загального стажу роботи в умовах впливу шкідливих факторів, з огляду на наступне.
Згідно роз'яснень, наведених Пленумом Верховного Суду України в п.9 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р. з подальшими змінами, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, характер отриманого професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі.
На думку колегії суддів, визначаючи розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню з відповідача ТзОВ «Кривбасремонт» на користь позивача, суд першої інстанції не врахував наведені роз'яснення, стаж роботи позивача на підприємстві відповідача, який складає 2 роки 5 місяців із загального періоду роботи у шкідливих умовах 12 років, у зв'язку з чим завищив розмір стягнутої моральної шкоди.
За таких обставин, колегія суддів, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, й, беручи до уваги конкретні обставини по справі, моральні страждання позивача, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, і наслідків, що наступили, тривалість роботи чоловіка позивача на ТзОВ «Кривбасремонт» в період 24 лютого 2009 року по червень 2011 року, тобто 2 роки 5 місяців із загального періоду роботи у шкідливих умовах 12 років, вважає необхідним змінити рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з ТзОВ «Кривбасремонт» на користь позивача зменшивши його з 100 000 гривень до 40 000 гривень.
У зв'язку із зменшенням розміру стягнутої судом першої інстанції моральної шкоди підлягає зменшенню стягнутий судом першої інстанції розмір судового збору, з огляду на наступне.
Згідно положення, закріпленого в п. 2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674 в редакції, чинній на момент постановлення рішення судом першої інстанції, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи.
Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнена від сплати судового збору на підставі положення п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Зі змісту положень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
Позивач подала позов про стягнення моральної шкоди, завданої смертю чоловіка та визначила її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою.
Такий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року, справа № 761/11472/15-ц.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Так, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Виходячи з цих обставин, колегія суддів, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру судового збору, стягнутого з ТзОВ «Кривбасремонт» і зменшити його з 1 000 гривень до 840,80 гривень.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, рішення суду - зміні в частині розміру моральної шкоди, та зменшення його з 100 000 грн. до 40 000 грн.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, п. 1 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривбасремонт» - задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 серпня 2020 року змінити в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривбасремонт» на користь ОСОБА_1 , зменшивши цей розмір з 100 000 грн. до 40 000 (сорок тисяч) грн.
Рішення суду змінити, зменшивши розмір стягнутого з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривбасремонт» на користь держави судового збору з 1 000 гривень до 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 25 листопада 2020 року.
Головуючий:
Судді: