Справа № 428/8427/20
Провадження №3/428/2034/2020
23 листопада 2020 року м. Сєвєродонецьк
Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі: головуючого судді Олійник В.М., за участю секретаря Солошенка П.В., особи відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 ,
розглянувши матеріали, які надійшли з Сєвєродонецького ВП ГУНП в Луганській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 44-3 КУпАП:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , працює ФОП « ОСОБА_2 », проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 174453 від 08.10.2020 року, 08.10.2020 року о 10 годині 00 хвилин за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул.Егорова 11 в магазині «Услада», ОСОБА_1 , будучи посадовою особою, не організувала місце для обробки рук відвідувачів спиртовмісними антисептиками, не організувала температурний скрінінг працівників магазину, не забезпечила ЗІЗ (перчатками), та не забезпечила паперовими рушниками, антисептиками в санвузлі, чим порушила абз.3 п.2, абз.2 п.9, п.1 абз.1 п.7, абз.2 п.8 постанови Головного санітарного лікаря України № 17 від 09.05.2020.
ОСОБА_1 в судовому засіданні провину визнала, щиро розкаялася, підтвердила факти викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, пояснила, що вона є володільцем магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та продавцем. Місце для обробки рук розташоване неподалік входу, на касі, скрінінг проводився, але не фіксувався, перчатки, антисептик та паперові рушники якраз закінчились. Просила суваро нее каратии, оскільки зробила для себе належні висновки, всі порушення одразу було усунуто.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень ст.252 КпАП України, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, згідно ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.ст.245,278,280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності з законом. При підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення суд має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, а при розгляді справи слід з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З урахуванням вимог ст.ст.251,252,283 КУпАП в постанові суду зазначаються опис обставин, установлених при розгляді справи, докази та дається їм належна оцінка в їх сукупності.
Згідно витягу з реєстру платників єдиного податку, ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем.
Відповідно до ч. 2ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Згідно ч. 3 цієї статті суб'єкти господарювання залежно від кількості працюючих та доходів від будь-якої діяльності за рік можуть належати до суб'єктів малого підприємництва, у тому числі до суб'єктів мікропідприємництва, тобто фізичних осіб, які зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи-підприємці.
Таким чином, ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, яка також є суб'єктом господарювання, а тому на момент вчинення інкримінованого їй адміністративного правопорушення, на неї розповсюджувалася дія Постанови КМУ від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та Постанови КМУ від 22.07.2020 року № 641 з наступними змінами.
В судовому засіданні було досліджено протокол про адміністративне правопорушення від 08.10.2020 року, який складений компетентною особою, його зміст відповідає ст.256 КУпАП, рапорт інспектора Сєвєродонецького ВП ГУНП в Луганській області, письмові пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_3 від 08.10.2020 року, оглянуто доданий відеозапис на підтвердження викладених в протоколі обставин.
Дослідивши надані суду докази та оцінивши їх, як кожен окремо так і в їх сукупності, та з'ясувавши обставини справи, суд вбачає у діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, передбачений ст. 44-3 КУпАП виходячи з наступного.
Адміністративна відповідальність заст.44-3 КУпАП настає у разі порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Диспозиція норми ст. 44-3 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні правила щодо карантину людей.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» № 1645-ІІІ від 06.04.2000 року, серед основних принципів профілактики інфекційних хвороб є дотримання підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та громадянами санітарно-гігієнічних та санітарно-протиепідемічних правил і норм при здійсненні будь-яких видів діяльності.
Згідно ст. 29 цього Закону карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них, підстави та порядок обов'язкової самоізоляції, перебування особи в обсерваторі (обсервації), госпіталізації до тимчасових закладів охорони здоров'я (спеціалізованих шпиталів). Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.
11 березня 2020 року прийнято Постанову Кабінету Міністрів України № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19,спричиненої коронавірусом SARS-CоV-2», якою на території України встановлено карантин. Дію карантину, встановленого цією Постановою, продовжено на всій території України згідно з Постановами КМ № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, до 31 грудня 2020 року.
З урахуванням епідемічної ситуації в регіоні з 1 серпня до 31 грудня 2020 р.. на території України установлено карантин згідно з Постановами КМ № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1100 від 11.11.2020.
Також, 09 травня 2020 року Постановою головного санітарного лікаря України затверджено тимчасові рекомендації щодо організації протиепідемічних заходів при торгівлі продовольчими (окрім ринків) та непродовольчими товарами на період карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) (далі - Рекомендації). Порушення абз.3 п.2, абз.2 п.9, п.1 абз.1 п.7, абз.2 п.8 яких інкримінується ОСОБА_1 .
З письмових пояснень ОСОБА_1 та оглянутого відеозапису події вбачається, що на час перевірки, а саме 0810.2020 року, ОСОБА_1 вказаних Рекомендацій дотрималася не в повному обсязі, оскільки не організувала місце для обробки рук відвідувачів спиртовмісними антисептиками, не організувала температурний скрінінг працівників магазину, не забезпечила ЗІЗ (перчатками), та не забезпечила паперовими рушниками, антисептиками в санвузлі, отже вважаю, що її дії охоплюються диспозицієюст.44-3 КУпАП.
Згідно вимог ст. ст. 23, 33 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, що вчинила адміністративне правопорушення, у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. При накладанні враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ч. 2ст. 61 Конституції України). Системний аналіз та юридичний зміст положень ч. 2ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа. Відмінність у складі правопорушення (як в цілому, так і в конкретних його елементах) дає підстави для притягнення особи до різних видів юридичної відповідальності. Також, юридична відповідальність встановлюється за скоєння конкретного правопорушення конкретною особою, тобто вона має індивідуальний характер і характеризується, наприклад, наявністю системи покарань та стягнень, можливістю призначення більш м'якого покарання, умовного засудження, відстрочки виконання вироку, давністю притягнення до кримінальної відповідальності та звільнення від неї тощо. Цей принцип забезпечується можливістю застосування виду юридичної відповідальності в залежності від ступеня суспільної небезпечності скоєного правопорушення. При цьому, принцип індивідуалізації відповідальності знаходить також свій вираз в тому, що при призначенні покарання мають враховуватися всі особливості та обставини справи, характер правопорушення, ступінь здійснення винною особою протиправного наміру, ступінь вини, властиві їй індивідуальні риси, спосіб життя, мотиви скоєння правопорушення і інше.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 свою вину визнає та щиросердно кається, запевнила, що всі порушення усунуті, про що надала фотоматеріали.
Статті 34 та 35 КУпАП встановлюють обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення.
Обставиною, що пом'якшує відповідальність суд визнає щиросердне каяття та визнання вини.
Обставин, що обтяжують відповідальність - не встановлено.
Відповідно до ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Усне зауваження може бути зроблено лише за малозначне правопорушення. Законодавство не містить їх переліку або вказівок на ознаки, що дозволяють судити про малозначність провини. Очевидно, це такі адміністративні правопорушення, які не становлять великої шкідливості й не завдають значних збитків державним або суспільним інтересам, або безпосередньо громадянам.
Враховуючи вищевикладене, особу ОСОБА_1 , яка повністю визнала свою вину, щиросердно розкаялася, характер вчиненого правопорушення та конкретні обставини справи, відсутність у матеріалах справи даних про те, що її діями спричинено шкоду та завдано збитків державним або суспільним інтересам, або безпосередньо громадянам, суд вважає, що на підставі ст. 22 КУпАП ОСОБА_1 можливо звільнити від адміністративної відповідальності та обмежитись усним зауваженням, а справу закрити, як те передбачено ч.2ст.284 КУпАП.
Оскільки, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження по справі, судовий збір на підставі ст. 40-1 КУпАП стягненню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 247, 252, 283, 284 КУпАП, суд,
Звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності передбаченої ст. 44-3 КУпАП на підставі ст. 22 КУпАП - у зв'язку з малозначністю правопорушення, обмежившись усним зауваженням.
Провадження в адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 44-3 КУпАП - закрити.
Постанова може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду у десятиденний строк з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Сєвєродонецький міський суд.
Суддя В. М. Олійник