Справа № 426/15388/19
іменем України
25 листопада 2020 року м.Сватове
Сватівський районний суд Луганської області
у складі: головуючого - судді Бабічевої Л.П.,
за участю секретаря судового засідання Діброви А.О.,
представника відповідачів - адвоката Ходоша В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Сватове в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, представник позивача - ОСОБА_3 , -
Позивач - ПАТ АБ «Укргазбанк» звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що між АБ «Укргазбанк» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 411/2012-Р від 24 жовтня 2012 року, відповідно до умов якого відповідачу ОСОБА_1 було надано кредит у сумі 169350,00 грн. з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 23 жовтня 2027 року. Банк зобов'язався надати відповідачеві грошові кошти, а відповідач зобов'язався повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом в порядку, на умовах та в строки, передбачені Кредитним договором.
За користування кредитом відповідач зобов'язався сплачувати банку відповідну плату (проценти) в розмірі 16,00 % річних.
У якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором було укладено договір поруки №411/2012-Р/П від 24 жовтня 2012 року з відповідачем ОСОБА_2 . За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
У зв'язку з невиконанням відповідачами умов договору, станом на 12 листопада 2019 року утворилась заборгованість у сумі 172 583,24 грн., у тому числі: заборгованість за кредитом в розмірі 150 530,00 грн.; нараховані та несплачені відсотки за користування кредитом з 01 червня 2014 року по 30 квітня 2015 року в розмірі 22053,24 грн.
Позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором у сумі 172 583,24 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2588,75 грн.
Представник відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Ходош В.Ю. подав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що позовні вимоги щодо дострокового повернення кредиту є безпідставними, оскільки в порушення вимог кредитного договору та договору поруки відповідачі не отримували від позивача жодних вимог та повідомлень про повне виконання зобов'язань по кредитному договору.
Позивачем пропущено строк позовної давності щодо вимоги про стягнення заборгованості за період з червня 2014 року по листопад 2016 року, оскільки з тексту позовної заяви вбачається, що відповідач ОСОБА_1 не повертає кредит та проценти з червня 2014 року. Також зазначив, що позивачем пропущено 6-ти місячний строк, передбачений ч.4 ст.559 ЦК України, а тому порука припинена( а.с. 85-88).
У судове засідання представник позивача не з'явився, у позовній заяві просив справу розглядати за відсутності представника, проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с.5).
Відповідачі не з'явилися у судове засідання, про місце, день та час слухання справи були повідомлені належним чином шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України відповідно до вимог ст. 1-1 ЗУ "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції " ( а.с. 175-176, 187-188).
Представник відповідачів - адвокат Ходош В.Ю. у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково на суму заборгованості за тілом кредиту в межах строку позовної давності. Відповідач ОСОБА_1 сплачувала кредит по травень 2014 року, після чого не здійснювала оплату кредиту. Вважає, що позивач має право для звернення до суду з вимогою про стягнення тільки поточної заборгованості, яка склалася на момент звернення до суду в межах строку позовної давності. В іншій частині позовні вимоги вважає необґрунтованими з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Заявив про застосування позовної давності щодо вимог до відповідачів.
23 листопада 2020 року представник відповідачів подав до суду заяву про продовження розгляду справи 25 листопада 2020 року у його відсутність ( а.с. 189-190).
Суд, вислухавши представника відповідачів, дослідивши та оцінивши в судовому засіданні матеріали справи, надані докази, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що між ПАТ АБ «Укргазбанк» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 411/2012-Р від 24 жовтня 2012 року, відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати Відповідачу-1 - ОСОБА_1 грошові кошти на придбання майнових прав на квартиру, а Відповідач-1 зобов'язався повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом в порядку, на умовах та в строки, передбачені Кредитним договором (а.с. 14-16).
Відповідно до п. 1.1., 1.2. Кредитного договору Позивач надав Відповідачу-1 кредит у сумі 169 350,00 грн. Кредит надано на придбання майнових прав на однокімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .
Згідно п. 1.3.1. Кредитного договору кредит надано з 24 жовтня 2012 року по 23 жовтня 2027 року.
Відповідно до п. 1.4., 1.4.1., 1.4.2. Кредитного договору позичальник сплачує банку проценти за користування кредитними коштами за весь строк фактичного користування кредитом: за користування кредитними коштами у межах строку кредитування процентна ставка встановлюється у розмірі 16,0 % річних; за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені цим Договором (прострочена заборгованість), процентна ставка встановлюється у розмірі 16,00 % річних.
Пунктом 3.1. кредитного договору № 411/2012-Р від 24 жовтня 2012 року встановлено, що погашення кредиту повинно відбуватись щомісячно з 1-ого (першого) та не пізніше 28-го числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, в розмірі не менше 1/180 від суми кредиту, що становить 941,00 грн, а останній платіж сплачується у сумі 911,00 грн. не пізніше 23 жовтня 2027 року
Відповідно до п. 4.3.1. Кредитного договору Відповідач-1 зобов'язався використати кредит на зазначені у п. 1.2. цього Договору цілі, повернути банку отриманий кредит та сплатити нараховані проценти за користування кредитними коштами у повному обсязі, у строки та у порядку згідно цього Договору.
Відповідно до п.4.2.4 Кредитного договору банк має право вимагати дострокового повного виконання Позичальником своїх зобов'язань по цьому Договору. Включаючи повернення всієї суми кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами, комісій та штрафних санкцій у випадку, зокрема, невиконання Позичальником будь-яких своїх зобов'язань по цьому Договору, у тому числі, несвоєчасного виконання грошових зобов'язань (з простроченням їх виконання більше, ніж на один банківський день), що випливають з цього Договору;
Вимога про дострокове виконання Позичальником своїх зобов'язань по цьому Договору направляється Позичальнику у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом 30 ( тридцяти) календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу від банку.
У пункті 5.8 Кредитного договору зазначено, що строк позовної вимоги за цим Договором встановлюється сторонами у три роки, у тому числі вимоги по поверненню: процентів за користування кредитними коштами та суми заборгованості по кредиту з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, штрафів та всіх видатків. Понесених Банком під час виконання умов цього Договору.
Враховуючи предмет кредитного договору, те, що кредит наданий фізичній особі на придбання майнових прав на квартиру, то у даному випадку вказаний договір являється договором про надання споживчого кредиту.
Позивач перерахував кредит Відповідачу -1 кредит у сумі 169350,00 грн. згідно кредитного договору № 411/2012-Р від 24.10.2012 р., що підтверджується випискою з особового рахунку (а.с.7-13).
Як вбачається з розрахунку заборгованості станом на 12.11.2019 року за зазначеним договором утворилася заборгованість у розмірі 172 583,24 грн, а саме: 150 530,00 грн. - заборгованість по кредиту; 22 053,24 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 01.06.2014 року по 30.04.2015 року (а.с. 6).
З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором №411/2012-Р від 24.10.2012 року між ОСОБА_1 , Публічним акціонерним товариством акціонерний банк "Укргазбанк" та Відповідачем-2 - ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 411/2012-Р/П від 24.10.2012 року, за умовами пункту 1.2. якого Поручитель несе солідарну відповідальність з Позичальником перед Кредитором за порушення виконання зобов'язань по кредитному договору (а.с. 19-20).
Пунктами 5.1., 5.2. Договору поруки сторонами погоджено припинення поруки припиненням забезпеченого нею зобов'язання Позичальника за Кредитним договором, а також якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов'язання позичальника за Кредитним договором не пред'явить вимоги до Поручителя.
Згідно пункту 1.5. Договору поруки, Порукою за договором також забезпечується виконання Позичальником зобов'язань по кредиту у разі вимоги Кредитора про дострокове виконання зобов'язань по кредитному договору, на умовах та з підстав, передбачених у кредитному договорі.
У пункті 3.1 Договору поруки зазначено, що за цим Договором позовна давність в три роки застосовується до вимог про стягнення неустойки.
Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
За змістом ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до вимог ст. 257, 259 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Як передбачено п. 5.8 Кредитного договору строк позовної давності за цим договором встановлюється сторонами у три роки, у тому числі вимоги по поверненню: процентів за користування кредитними коштами та суми заборгованості по кредиту з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, штрафів та всіх понесених банком під час виконання умов цього договору.
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Пунктом 3.1 Кредитного договору передбачено, що погашення заборгованості здійснюється з першого та не пізніше 28 числа кожного місяця в розмірі не менше 1/180 від суми кредиту, що становить 941,00 грн, а останній платіж сплачується у сумі 911,00 грн не пізніше 23.10.2027 року.
Отже, умовами договору погашення кредиту повинне здійснюватися позичальником частинами кожного місяця до 28 числа місяця, наступного за звітним, то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником цього зобов'язання.
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, якщо кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійної відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договору строку кредитування право кредитодавця вважаться порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу (зокрема Постанова ВС від 28.03.2018 по справі № 444/9519/12).
З наданої позивачем виписки по особовому рахунку вбачається, що з червня 2014 року Відповідач-1 не повертає кредит згідно передбаченого договором графіку та не сплачує відсотки за користування кредитом.
Оскільки виконання зобов'язань позичальника ОСОБА_1 погоджено сторонами щомісячними платежами, що належно не виконується з червня 2014 року, а до суду Банк із теперішнім позовом звернувся 03 грудня 2019 року /згідно поштового відправлення/, і представником відповідачів заявлено про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, то задоволення підлягають позовні вимоги за три роки, що передували такому зверненню тобто з грудня 2016 року.
Отже, з вимогою про стягнення заборгованості за кредитом за період з червня 2014 року по 03 грудня 2016 року та процентами за період з 01.06.2014 року по 30.04.2015 року банк звернувся поза межами строку позовної давності, тому у цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
У зв'язку з цим позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитом підлягають задоволенню частково у розмірі 33876,00 грн. у межах строку позовної давності, виходячи із щомісячного платежу у розмірі 941,00 грн.
Відповідно до ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
За змістом частини 4 статті 559 ЦК України / в редакції на час укладення договору/ порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).
Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).
Із пункту 5.2 Договору поруки №411/2012-Р/П від 24.10.2012 року, вбачається, що порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором не пред'явить вимоги до поручителя.
Отже, вказані умови договорів поруки свідчать про те, що строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України установлено саме цим договором.
Тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.
Визначений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк припинення поруки застосовується виключно у тому разі, якщо такий строк не встановлено у самому договорі поруки.
Враховуючи, що сторони у договорі визначили строк поруки, тому у даному випадку положення ч.4 ст. 559 ЦК України щодо припинення поруки не може бути застосоване, а реалізація позивачем права на дострокове стягнення суми заборгованості за договором не змінює визначений сторонами строк чинності поруки.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду у цивільній справі №725/3981/14 від 11 листопада 2019 року, відповідно до якої визначений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк припинення поруки (який на момент виникнення спірних правовідносин складав шість місяців) застосовується виключно у тому разі, якщо такий строк не встановлено у самому договорі поруки. Зміна строку виконання основного зобов'язання шляхом реалізації кредитором права на дострокове стягнення суми заборгованості не змінює строк чинності поруки, визначений сторонами у договорі поруки.
Тому суд не може взяти до уваги доводи представника відповідачів щодо припинення поруки.
Під виконанням сторонами зобов'язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обов'язків, що випливають із зобов'язання, передбаченого договором. Отже, «основне зобов'язання» - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов'язки сторін кредитного договору.
Судом встановлено, що боржник (а відтак і поручителі) узяв на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 23 жовтня 2027 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) у розмірі та строки, визначені у графіку платежів.
Отже, поряд з установленням строку дії кредитного договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.
Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Якщо умовами кредитного договору передбачено окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то в разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 цього Кодексу) повинні застосовуватись і до поручителя.
Виходячи з викладеного суд доходить висновку, що в разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
Згідно з умовами кредитного договору повернення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця рівними частинами у розмірі та строки, визначені договором.
Із системного аналізу умов договору поруки №411/2012-Р/П від 24.10.2012 вбачається, що порукою забезпечуються вимоги кредитора щодо сплати боржником кожного і всіх його боргових зобов'язань за кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як установлено кредитним договором.
З огляду на викладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково зі стягненням з відповідачів заборгованості за тілом кредиту в солідарному порядку у розмірі 33876,00 грн.
Щодо позовних вимог в частині дострокового повернення частини позики, що залишилася, то суд зазначає наступне.
03 грудня 2019 року через порушення позичальником зобов'язань позивач подав позов, зокрема, про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася.
Порядок направлення вимоги про дострокове повернення кредиту передбачений пунктом 4.2.4 кредитного договору, і такий порядок позивач не дотримав. Доказів направлення вимоги відповідачам згідно даних позивач суду не надав. Суд же відповідно до ст.ст.12,13 ЦПК України розглядає справи на засадах змагальності, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За кредитним договорам не настав термін виконання грошових зобов'язань у повному обсязі, оскільки банк не дотримав установлений порядок дострокового повернення коштів - не направив вимогу про таке повернення.
Суд враховує правовий висновок щодо застосування норм права, викладений у п.60, 62, 63 постанови Великої Палати ВС у справі № 638/13683/15-ц від 26 травня 2020 року, згідно якого у договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (частина друга статті 627 ЦК України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», який набрав чинності 16 жовтня 2011 року). Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України у вказаній редакції). Частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, що була чинною до 10 червня 2017 року, встановлювала обов'язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.
Звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений Законом України «Про захист прав споживачів»порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 цього Закону у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов'язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.
При цьому законодавство не містить будь-яких виключень з приводу не направлення вимоги про дострокове повернення коштів за кредитним договором божникам, які проживають на території, яка тимчасово не підконтрольна українській владі.
Отже, позовні вимоги в частині дострокового повернення частини кредиту є необґрунтованими, а тому відсутня підстава для задоволення позовних вимог у цій частині.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 138707,24 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У п.36 Постанови Пленуму ВССУ від 17.10.2014 року № 10 із змінами та доповненнями зазначено, що вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом).
Понесення позивачем судових витрат на оплату судового збору підтверджується платіжним дорученням №9497-4775 від 29.11.2019 про сплату судового збору у сумі 2588,75 грн. (а.с. 1).
Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено на 19,63 % відсотки (33876,00 грн. від 172583,24 грн. складає 19,63 %), суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача суму понесених судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, яка становить 508,17 грн. (2588,75 грн. х 19,63 % : 100), а саме з кожного відповідача по 254 грн. 08 коп.
На підставі викладеного, керуючись
ст.ст. 12,13, 78-80, 259, 263-265, 352 ЦПК України,
ст.ст. 526, 530, 553, 610-612, 1050, 1054 ЦК України, суд, -
Позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» (вул. Єреванська, буд. 1, м. Київ, 03087, код ЄДРПОУ 23697280) заборгованість за кредитним договором №411/2012-Р від 24 жовтня 2012 року у сумі 33876,00 грн. (тридцять три тисячі вісімсот сімдесят шість гривень).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1, ЄДРПОУ 23697280) витрати по сплаті судового збору у сумі 254 грн. 08 коп. ( двісті п'ятдесят чотири грн. 08 коп.).
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1, ЄДРПОУ 23697280) витрати по сплаті судового збору у сумі 254 грн. 08 коп. ( двісті п'ятдесят чотири грн. 08 коп.).
У задоволенні частини позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 138707,24 грн. - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Луганського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Сватівський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 30 листопада 2020 року.
Суддя Л.П. Бабічева