Справа № 344/13612/17
Провадження № 2/344/397/20
23 листопада 2020 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої - судді Пастернак І.А.
секретаря Кріцак Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Івано-Франківська міська рада, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні приміщеннями спільного користування шляхом демонтажу самовільно встановлених стін (перегородок) та приведення приміщень в попередній стан, стягнення судових витрат,-
ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні приміщеннями спільного користування шляхом демонтажу самовільно встановлених стін (перегородок) та приведення приміщень в попередній стан, стягнення судових витрат, в обґрунтування якого зазначила, що 02.09.2007 року отримала ордер на вселення в житлову кімнату № НОМЕР_1 у гуртожитку в будинку АДРЕСА_1 . Ордер був виданий на підставі рішення Івано-Франківського міськвиконкому від 19.07.2007 року № 367. 22.01.2010 року позивачка отримала технічний паспорт на кімнату АДРЕСА_2 , в якому зазначена кімната площею 17,0 кв.м та у спільному користуванні сходова клітка, чотири коридори, убиральня, душова кабіна та кухня. 22.10.2010 року вона отримала свідоцтво про право власності на кімнату площею 17,0 кв.м. та 15.11.2010 року Витяг про державну реєстрацію права власності на кімнату № НОМЕР_1 . Проте, мешканка кімнати № НОМЕР_2 ОСОБА_2 в кінці 2014 року самовільно без узгодженнями з жильцями гуртожитку та Департаментом комунального господарства Івано-Франківської міської ради встановила перегородки, тобто розділила коридор, душову кабіну, убиральню та кухню. В результаті такої перебудови відповідачкою обмежено позивачці доступ до цих приміщень загального користування, з якими вона користувалася з моменту поселення. На пропозиції позивачки узгодити таку перебудову з органами державної влади відповідачка та її чоловік залишили поза увагою. ОСОБА_2 до сьогоднішнього дня неправомірно користується приміщеннями загального користування закріпленими за всіма мешканцями даного блоку. Добровільно усунути порушення відповідачка не бажає. Просить постановити рішення, яким зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди щодо користування ОСОБА_1 приміщеннями спільного користування. Зобов'язати ОСОБА_2 демонтувати самовільно встановлені стіни (перегородки) та привести приміщення в попередній стан.
06.03.2018 року відповідачкою подано до суду відзив на позовну заяву в якому просить у задоволенні позову відмовити (а.с.34-35).
22.03.2018 року позивачкою подано до суду відповідь на відзив (а.с.41-42).
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22.03.2018 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача Івано-Франківську міську раду та ОСОБА_3 (а.с.46).
15.05.2019 року представником Івано-Франківської міської ради подано до суду письмові пояснення, відповідно до яких 20.04.2018 року КІІ «Муніципальна інвестиційна управляюча компанія» за результатами обстеження житлового блоку, у якому розміщені кімнати № НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , 187, 188, 189, 190, 191, 192 складено Акт 03-13/01-26 про те, що мешканці вказаних квартир самовільно перепланували місця загального користування та приєднали до своїх кімнат. Вирішено направити усім мешканцям даних кімнат попередження щодо демонтажу самовільного встановлених конструкцій. За результатами розгляду звернення ОСОБА_2 , відповіддю від 02.05.2018 року №204-у було повідомлено про те, що всім мешканцям даного блоку дано попередження про виконання робіт щодо демонтажу самовільно встановлених конструкцій в місцях загального користування. У даному блоці гуртожитку, де проживає і позивач, і відповідач, проведення самовільного перепланування та недотримання вимог закону є зі сторони кожного мешканця. А відтак, їх неодноразово повідомлялося про необхідність оформлення дозвільних документів, та за взаємною домовленістю вирішити питання щодо перепланування приміщень загального користування між мешканцями цього житлового блоку гуртожитку з метою уникнення конфліктних ситуацій (а.с.90-91).
Позивачка в судове засідання не з”явилася, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі з мотивів, викладених в заяві, просили позов задовольнити. Проти винесення заочного рішення суду не заперечила.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, про дату, про час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, надаючи суду письмові пояснення на позовну заяву просив розглядати справу без його участі.
Третя особа ОСОБА_3 не з'явилася, про дату, про час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином.
З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши наявні у справі докази, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.ст. 12, 81, 82 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнанні сторонами, не підлягають доказуванню.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» передбачено, що допоміжні приміщення у гуртожитку - це приміщення гуртожитку, призначені для забезпечення експлуатації гуртожитку як житлового комплексу та побутового обслуговування і задоволення санітарно-гігієнічних потреб його мешканців (кухні, санвузли, сходові клітки, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні (позакімнатні) коридори, колясочні, кладові, сміттєзбірні камери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).
Відповідно до Положення про гуртожитки, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Україні від 27.04.2015 року № 84, особи, які проживають у гуртожитку, мають право користуватися на рівних умовах між собою допоміжними приміщеннями (загального користування), обладнанням та інвентарем гуртожитку. Водночас, вони зобовязані не перешкоджати іншим особам у правомірному користуванні допоміжними та нежилимж приміщеннями гуртожитку. Особам, які проживають у гуртожитку, забороняється самовільно здійснювати переобладнання та перепланування приміщень гуртожитку.
Відповідно до абзацу 4 п.4 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 р. № 572 власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, гуртожитку, з дозволу власника будинку (квартири), власника гуртожитку (житлового приміщення у гуртожитку) та органу місцевого самоврядування, що видається в установленому порядку.
Відповідно до п. 2.1.Порядку, проведення перепланування та/або переобладнання приміщень, влаштування (чи зміну функціонального призначення) в існуючих житлових та громадських будинках вбудованих приміщень громадського призначення дозволяється проводити лише після отримання дозволу виконавчого комітету.
Проведення робіт без дозволу виконавчого комітету чи без отримання містобудівних умов і обмежень, вважається самовільним. Фізичні чи юридичні особи, що здійснили самовільне перепланування, переобладнання чи прибудову, несуть відповідальність, передбачену законодавством.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності від 22.10.2010 року позивачці на праві приватної власності належить кімната № НОМЕР_1 у гуртожитку в будинку АДРЕСА_1 та видано ордер на дану житлову кімнату в гуртожитку (а.с.5,7).
Згідно копії технічного паспорту на кімнату № НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1 , житлові на підсобні приміщення квартири розміщені на VI поверсі, ІХ поверхового будинку і становлять окрему (загальну ) квартиру, що складається із житлових кімнат із них 1-а кімната 17,0 кв.м., житлова площа кімнати- 17,0 кв.м. (а.с.10-12).
Позивачка зверталася до ЄРЦ та Департаменту комунального господарства виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради з приводу встановлення самовільної перегородки гр. ОСОБА_2 (а.с.13,14,15,16).
15.09.2015 року працівниками ЄРЦ було складено Акт 03-13/10-27 про те, що при обстеженні блоку де знаходиться кімната НОМЕР_1 виявлено, що мешканці з кімнати № НОМЕР_2 самовільно перепланували місця загального користування (коридор, кухня) (а.с.17).
Відповідно до Довідки № 02-02/4649 виписки з будинкової книжки про реєстрацію та склад сімї, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.18).
23.11.2017 року працівниками ЄРЦ було складено Акт 03-13/01-48 про те, що при обстеженні блоку де знаходиться кімната 192 виявлено, що мешканці з кімнати № НОМЕР_2 самовільно перепланували місця загального користування (а.с.65).
23.04.2018 року працівниками ЄРЦ було складено Акт 03-13/01-26 про те, що на момент обстеження блоку виявлено, що мешканці квартир АДРЕСА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 189, 191,192 в будинку АДРЕСА_1 самовільно перепланували місця загального користуванні та приєднали до своїх кімнат (а.с.68).
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07.12.2018 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_5 , Івано-Франківська міська рада, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні приміщенням, в задоволенні позову - відмовлено (а.с.78-80).
Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.
Відповідно до 2 п. 33 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
За змістом положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Дослідивши подані докази, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, оскільки в блоці гуртожитку, де проживають сторони проведення самовільного перепланування та недотримання вимог закону є зі сторони кожного мешканця. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами яку саме частину приміщень загального користування самовільно зайняла відповідач та які виконала будівельні роботи.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-79, 81, 141, 263-265, 268, 280-282,288-289 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Івано-Франківська міська рада, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні приміщеннями спільного користування шляхом демонтажу самовільно встановлених стін (перегородок) та приведення приміщень в попередній стан, стягнення судових витрат - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Довідка: Повний текст рішення виготовлено 30.11.2020 року.
Суддя Пастернак І.А.