17 листопада 2020 р. Справа № 440/887/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Катунова В.В.
суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М.
за участю секретаря судового засідання Патової Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків Державної податкової служби України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 (суддя С.С. Бойко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 14.09.20) по справі № 440/887/20
за позовом Публічного акціонерного товариства " Крюківський вагонобудівний завод"
до Харківського управління Офісу великих платників податків Державної податкової служби України , Офісу великих платників податків Державної податкової служби України
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач - Публічне акціонерне товариство "Крюківський вагонобудівний завод", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківського управління Офісу великих платників податків Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.01.2020 №0000055405, №0000065405.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність тверджень відповідача щодо не реальності господарської операції з ТОВ "НЕДР-ДОН" та протиправність спірних рішень. Стверджує, що у товариства наявні належним чином оформленні бухгалтерські документи складенні за результатами здіснення господарської операції з придбання вертикально - фрезерного верстату мод. 65А90Ф1. Вказував на те, що помилка в колонці 6 розділу Б податкової накладної №5 від 08.07.2019 зареєстрованої ТОВ "НЕДР-ДОН" у ЄРПН за №9159053564 ніяким чином не впливає на ідентифікацію здійсненої операції, її зміст, період, сторін та суму податкового зобов'язання.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС України від 29 січня 2020 року №0000055405 та №0000065405.
Відповідач -Офіс великих платників податків Державної податкової служби України подав апеляційну скаргу, в якому просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, зокрема п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198, п.200.1, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, ст. 72-76, ст. 242 КАС України, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, на думку відповідача, висновки зроблені під час перевірки є обґрунтованими та законними, а тому відсутні підстави для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень -рішень, оскільки первинні бухгалтерські документи, складені за результатами здійснення операції з придбання вертикально - фрезерного верстату мод. 65А90Ф1 мають дефекти, а саме по видатковій накладній №102 від 19.07.2019 позивачем отримано вертикально-фрезерувальний верстат у кількості 1 шт., а згідно податкових накладних №5 від 08.07.2019 та №8 від 18.07.2019 - 1,5 шт. Також наявні розбіжності й у вартості придбаного товару, а саме згідно накладної №102 від 19.07.2019 вартість верстату становить 658333,33 за 1 шт., а згідно податкової накладної №8 від 18.07.2019 ціна верстата 329166,67 грн за 1 шт.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства, а висновки суду є законними та обґрунтованими. У вказаному відзиві позивач зазначив, що наявність помилок чи неточностей у податкових накладних не можуть бути підставою для висновків про відсутність господарської операції. Вказував на те, що норми Податкового кодексу України не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів, призначених для використання у його господарській діяльності.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що у період з 26.12.2019 по 27.12.2019 працівниками Харківського управління Офісу ВПП ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівельний завод" за результатами якої складено акт від 27.12.219 №26/28-10-54-05-12/05763814, яким зафіксовано, порушення Публічним акціонерним товариством "Крюківський вагонобудівельний завод":
- п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 118500 грн;
- п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 131666,66 грн.
За результатами розгляду вказаного акту Офісом великих платників податків ДПС 29.01.2020 винесено податкові повідомлення-рішення №00055405 яким ПАТ "Крюківський вагонобудівельний завод" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 131667,00 грн; та №0000065405 яким ПАТ "Крюківський вагонобудівельний завод" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 148125,00 грн (в тому числі за основним платежем 118500 грн та за штрафною санкцією 29625 грн).
Позивач не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, прийнято рішення за відсутності передбачених законом підстав та при невірному застосування норм законодавства.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Згідно пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 44.1 ст. 44 цього Кодексу встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 вказаного Кодексу господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Судовим розглядом встановлено, що 13 червня 2019 року Публічним акціонерним товариством "Крюківський вагонобудівельний завод" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НЕДР-ДОН" (продавець) укладено договір №4119/010039/з, за умов якого продавець бере на себе зобов'язання передати покупцю в оговорені договором строки, а покупець в свою чергу зобов'язується прийняти і оплатити бувале у вжитку устаткування, вказане в специфікації №1, яка є невід'ємною частиною цього договору, на умовах передбачених договором.
Згідно специфікації №1 від 13 червня 2019 року до договору №4119/010039/з товаром є вертикально-фрезерувальний верстат мод. 65А90Ф1 б/у в робочому стані, вартістю 790000,00 грн (без ПДВ 658333,33 грн ПДВ становить 131666,67 грн).
За наслідками здійснення господарської операції з ТОВ "НЕДР-ДОН" останнім виписані: рахунок-фактура №100 від 01.07.2019 на загальну суму 790000,00 грн (в тому числі ПДВ 131666,67), видаткову накладну №102 від 19 липня 2019 року на суму 790000,00 грн (ПЛВ 131666,67) та податкові накладні №5 від 08.07.2019 на суму 395000,00 (ПДВ 65833,33 грн) та №8 від 18.07.2019 на суму 395000,00 (ПДВ 65833,33 грн).
Позивачем проведено оплату придбаного обладнання двома частинами на підтвердження чого суду надано платіжні доручення від 08.07.20219 №41/81623 на суму 39500,00 грн та від 18 липня 2019 року №41/85625 на суму 39500,00 грн.
На підтвердження транспортування та отримання придбаного товару позивачем надано акт приймання станка мод. 65А90Ф1 від 16.07.2019, заявку на вантажний транспорт для міжміських перевезень, накази про відрядження від 17.07.2019 №132 та від 12.07.2019 №26-В, посвідчення про відрядження, звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт подорожні листи вантажного автомобіля від 18.07,2019 №01037643 та №00239222, товарно-транспортні накладні від 19.07.2019 №Р102 та №З103, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та витяг з журналу реєстрації документів на ввіз ТМЦ.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що безпідставним є посилання відповідача на невідповідність даних бухгалтерського обліку даним податкового обліку, оскільки по видатковій накладній №102 від 19.07.2019 позивачем отримано верстат у кількості 1 шт., а згідно податкових накладних №5 від 08.07.2019 та №8 від 18.07.2019 отримано верстат у кількості 1,5 шт. З огляду на наступне.
Так, з матеріалів справи встановлено, що позивачем у ТОВ "НЕДР-ДОН" придбано вертикально-фрезерувальний верстат мод. 65А90Ф1 б/у в робочому стані у кількості одна штука.
Згідно виписки з паспорту, вертикально-фрезерний верстат мод. 65А90Ф1 є цілісним комплексом різноманітних деталей, використання яких окремо однієї від одної неможливе, а отже, є стаціонарною машиною для оброблення деталей і матеріалів, а тому придбання 1,5 шт. верстату неможливо фізично.
Крім того, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце, оскільки матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та його контрагентами зобов'язань за правочинами.
Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу необґрунтованості стверджень відповідача про невідповідність ціни придбаного товару зазначеної у даних бухгалтерського обліку та даних податкового обліку, оскільки зі змісту податкових накладних від 08.07.2019 №5 та від 18.07.2019 №8 судом встановлено, що загальна сума коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість становить 790000,00 грн (395000+395000) (розділ А пункт І). Зазначення ТОВ "НЕДР-ДОН" в графі 10 розділу Б податкової накладної №8 від 18.07.2019 обсягу постачання без урахування податку на додану вартість суми 329166,67 грн, свідчить про допущення контрагентом позивача помилки, яка може вбути виправлена шляхом подання уточнюючої декларації, а не про фіктивність господарської операції.
Доводи відповідача щодо недоліків товарно-транспортних накладних як обставини, що свідчить про нереальність господарських операцій, є безпідставними, оскільки товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції в цілому. В межах спірних правовідносин податковий кредит по факту придбання послуг перевезення позивачем не формувався, що обумовлює безпідставність доводів податкового органу в частині вимог до товарно-транспортних накладних взагалі.
Вказане відповідає висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 803/1712/13-а, зазначеній судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача на податкову інформацію щодо контрагента позивача, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.
Суд також виходить з того, що чинне податкове законодавство не покладає на платника обов'язку контролювати діяльність осіб, що виконують роботи, послуги, не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим як вносити відповідні суми витрат до складу валових витрат і суми ПДВ - до податкового кредиту.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 у справі № К/9901/2558718.
Щодо доводів апеляційної скарги з приводу неможливості достовірного встановлення руху товару по всьому ланцюгу постачання, колегія суддів зазначає, що порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Отже, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Таким чином, наявність вказаних документів, досліджених колегією суддів під час розгляду справи, спростовують доводи апеляційної скарги про порушення позивачем вимог податкового законодавства, викладені в акті перевірки.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справа про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при здійсненні ними договірних відносин взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. В Акті перевірки податковим органом не встановлений факт відсутності поставки тих товарно-матеріальних цінностей, за результатами придбання яких позивачем сформовано податковий кредит.
Відповідачем не доведено, що на момент вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, останні не були зареєстровані у встановленому законом порядку та не мали свідоцтв платника податків на додану вартість.
З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 29.01.2020 №0000055405, №0000065405 не відповідають положенням ч. 2 ст. 2 КАС України, через що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення - рішення підлягають задоволенню у повному обсязі.
Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 року по справі 440/887/20 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби України - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 по справі № 440/887/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.В. Катунов
Судді Г.Є. Бершов І.М. Ральченко
Постанова складена в повному обсязі 30.11.20.