25 листопада 2020 р.Справа № 520/8863/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Григорова А.М.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Бартош Н.С. ,
за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Бабаєв А.І., м. Харків,, повний текст складено 13.12.19 року по справі № 520/8863/19
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області
про скасування рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, в якому з урахуванням уточнень просила суд рішення №0036405706 ГУ ДФС у Харківській області від 01 квітня 2019 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату єдиного соціального внеску, яким застосовано до ФОП ОСОБА_1 штраф та пеню в розмірі 8104,45 грн. за період з 20.08.2013 року по 08.04.2015 року скасувати.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що рішення №0036405706 ГУ ДФС у Харківській області від 01 квітня 2019 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату єдиного соціального внеску, на думку позивача, є протиправним та підлягає скасуванню.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суд від 03.12.2019р. у задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про скасування рішення відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що при ухваленні рішення судом було допущено порушення норм матеріального та процесуального закону, у зв'язку з чим, прийнято незаконне та необґрунтоване рішення, яке заявник просить скасувати та прийняте нове про задоволення позову. Вказує, що перевіряти нарахування, сплату, займатися адмініструванням єдиного соціального внеску до 01.10.2013 року мав право тільки Пенсійний фонд України. Вказує, що окружним судом було проігноровано правовий висновок, викладений у Постанові Верховного Суду від 26.03.2019 року у справі №813/8164/14. Зазначає, що податковий орган не включив суми фінансових санкцій до вимоги про сплату недоїмки, а виніс окреме рішення про застосування фінансових санкцій набагато пізніше від вимоги, діючи недобросовісно, незаконно збільшив фінансову відповідальність платника податків, створив непомірний тягар відповідальності та порушив право на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (ратифікована Україною 17.07.1997 року). Посилається на постанову Верховного Суду від 27.07.2018р. справа №П/811/602/17, ухвалу ВАСУ від 22.06.2017р. справа № 816/2857/15. Зазначає, що суд першої інстанції, діючи не послідовно, не дослідивши доказів виникнення заборгованості, на яку нараховано фінансові санкції та не отримавши обґрунтованого розрахунку фінансових санкцій, прийняв рішення на користь суб'єкта владних повноважень. Ухвалюючи оскаржуване рішення, окружний суд прийняв до уваги надану податковим органом інформацію з інтегрованої картки платника податків, однак, ухилився від дослідження первинних документів, на підставі яких вносилася інформація до інтегрованої картки платника податків. Заявник апеляційної скарги стверджує, що окружний суд неправомірно прийняв відзив на позов, який було подано зі значним порушенням 15-денного строку на подання відзиву, встановленого ухвалою суду про відкриття провадження у справі та без заявления відповідачем клопотання про поновлення строку для подання відзиву, з зазначенням причин пропуску такого строку. Враховуючи наведене просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2019 року у справі №520/8863/19 скасувати. Прийняти нове рішення, яким рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №0036405706 від 01 квітня 2019 року, яким застосовано до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 штраф та пеню в розмірі 8104,45 грн. скасувати.
Від представника позивача, до суду надійшла заява про проведення судового засідання без участі позивача та його представника.
Від Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а доводи, які викладені в апеляційній скарзі такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та нормам діючого законодавства.
Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином, на адреси визначені в апеляційній скарзі та позовній заяві
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючий орган під час винесення рішення №0036405706 від 01 квітня 2019 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату єдиного соціального внеску, діяв на підставі та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, тому таке рішення є правомірним та скасуванню не підлягає.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ГУ ДФС у Харківській області прийнято рішення №0036405706 від 01 квітня 2019 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату єдиного соціального внеску, яким застосовано до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штраф та пеню в розмірі 8104,45 грн. за період з 20.08.2013 року по 08.04.2015 року.
Позивач, вважаючи вказане рішення протиправним, звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірних правовідносинам, суд апеляційної інстанції керується наступними приписами норм чинного законодавства.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 8 липня 2010 року (далі по тексту - Закон України № 2464-VI) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Згідно зі статтею 1 Закону України № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону України № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно з п. 3 ч.1 статті 7 Закону України № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України № 2464-VI).
Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 року №449 (далі по тексту - Інструкція № 449) визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів.
Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затверджений наказом Міністерства фінансів України № 435 14.04.2015 року (далі по тексту - Порядок №435) визначає процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Звіт) до Державної фіскальної служби України, яка є центральним органом виконавчої влади, який реалізує, зокрема, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, її територіальних органів (далі - органи доходів і зборів).
Згідно з п.16 розділу II Порядку №435 відповідальним за правильність та достовірність заповнення Звіту є страхувальник.
Відповідно до п.1 розділу IV Інструкції №449 єдиний внесок нараховується на суми, визначені базою для нарахування єдиного внеску, які не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов'язкових платежів, що відповідно до Закону сплачуються із зазначених сум або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача. Єдиний внесок нараховується на суми, визначені базою для нарахування єдиного внеску, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати. Єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, в тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Згідно із ч. 2, ч.3 ст. 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (пп. 4 п.2 розділу IV Інструкції №449).
Згідно витягу з інформаційної системи «Податковий блок» наданого відповідачем ОСОБА_1 перебувала на обліку, як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності (КВЕД - 45.31 - Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів) з 10.08.2007 року по 20.05.2019 року.
Відповідно до інтегрованої картки платника податків позивача за кодом бюджетної класифікації « 71040000» станом на 31.12.2013 року обліковується заборгованість у розмірі 37,96 грн., пеня 47,83 грн.
Позивачем подано Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2013 рік, в якому визначено суму нарахованого єдиного внеску в розмірі 9944,76 гривень.
Доказів сплати вказаної суми протягом року позивачем до суду не надано.
Згідно даних інтегрованої картки платника податків позивача за кодом бюджетної класифікації « 71040000» станом на 31.12.2014 року сума недоїмки складала 9982,72 грн. 14.01.2015 року позивачем сплачено 10030,55 грн.
В подальшому, позивачем подано Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2014 рік, в якому визначено суму нарахованого єдиного внеску в розмірі 14495,58 грн. Позивачем 08.04.2015 року сплачено суму в розмірі 16000 грн.
Згідно даних інтегрованої картки платника податків позивача за кодом бюджетної класифікації « 71040000» станом на 08.04.2015 року переплата складала 1504,42 грн.
Також, відповідачем надано розрахунок до оскаржуваного у даній справі рішення.
Відповідно до п.2. ч.11 ст. 25 Закону України № 2464-VI передбачено застосування штрафних санкцій за несплату (неперерахування) або не своєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 10 відсотків до 01.01.2015 та 20 відсотків з 01.01.2015
Згідно з ч. 10 ст. 25 Закону України № 2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно. (ч. 13 ст. 25 Закону України).
Згідно з п. 2 розділу VІІ Інструкції №449 при цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
Так, рішенням №0036405706 від 01 квітня 2019 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату єдиного соціального внеску до позивача зачстосовано штраф у розмірі 998,28 грн. за період з 20.08.2013 року по 21.10.2014 року, у розмірі 3897,40 грн. за період 21.01.2015 року до 08.04.2015 року та пеню у сумі 4207,05 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що контролюючий орган під час винесення рішення №0036405706 від 01 квітня 2019 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату єдиного соціального внеску, діяв на підставі та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, тому таке рішення є правомірним та скасуванню не підлягає.
Щодо відсутності повноважень у органу ДФС перевіряти нарахування, сплату, займатися адмініструванням єдиного соціального внеску до 01.10.2013 року, колегія судді зазначає наступне.
З 1 жовтня 2013 року Міністерство доходів і зборів України розпочало процедуру адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яке пов'язано з набранням чинності законами України від 04 липня 2013 року № 404-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи».
ДФС України листом від 13.11.2018 року №35188/7/99-99-13-03-02-17 погодила надання повноважень на виконання функцій, зокрема, передбачених законодавством з питань сплати єдиного внеску начальнику Київського управління ГУ ДФС Клімовій O.E. та у свою чергу ГУ ДФС видано 14.11.2018 року наказ № 8464 «Про надання повноважень», а саме: щодо підписання рішень про застосування фінансових санкцій до платників єдиного внеску за порушення норм законодавства про єдиний внесок відповідно до ст.25 Закону №2464.
При цьому, рішення №0036405706 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату єдиного соціального внеску прийнято 01 квітня 2019 року. Тобто, на час прийняття оскаржуваного рішення у податкового органу були наявні повноваження перевіряти нарахування, сплату, займатися адмініструванням єдиного соціального внеску.
Крім того, колегія суддів зазначає, що нарахування штрафу та пені за період з 20.08.2013 р. по 08.04.2015р. здійснювався вже після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи", яким відповідні повноваження щодо здійснення адміністрування єдиного внеску надано органам податкової служби. Даний закон набрав чинності 11.08.2013р.
При цьому, як свідчать дані інтегрованих карток інформацію про стан рахунків платника єдиного внеску ФОП ОСОБА_2 ( суми боргу) було передано податкову органу саме органами Пенсійного фонду.
Крім того, колегія суддів зазначає, що як свідчать дані розрахунків штрафних санкцій за невчасну сплату платежу за період 2013р., позивачу нараховано штрафні санкції в сумі - 3,8 грн.
З огляду на викладене, доводи позивача щодо відсутності повноважень у органу ДФС перевіряти нарахування, сплату, займатися адмініструванням єдиного соціального внеску є помилковими.
Щодо доводів позивача стосовно того, що податковий орган не включив суми фінансових санкцій до вимоги про сплату недоїмки, а виніс окреме рішення про застосування фінансових санкцій набагато пізніше від вимоги, з посиланням на постанову Верховного Суду від 27.07.2018р. у справі №П/811/602/17, ухвалу ВАСУ від 22.06.2017р. справа № 816/2857/15 та на постанову Верховного Суду від 26.03.2019 року у справі №813/8164/14, колегія суддів зазначає наступне.
Заходи адміністрування органами доходів і зборів єдиного внеску здійснюються не раніше дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи". Даний закон набрав чинності 11.08.2013р.
Станом на 01.10.2013р., тобто після завершення процедури адміністрування ЄСВ Пенсійним фондом до органу доходів і зборів було передано інформацію про стан рахунків платника єдиного внеску ФОП ОСОБА_2 , з якої вбачається, що сума недоїмки складає 37,96 грн., пеня 47,83 грн.
Колегія суддів зазначає, що рішення Верховного Суду від 27.07.2018р. у справі №П/811/602/17 та від 26.03.2019 року у справі №813/8164/14 стосуються періодів нарахування, обчислення та сплати ЄСВ до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи".
Таким чином дані рішення не впливають на вирішення справи по суті.
Крім того, в рішенні Верховного Суду від 26.03.2019 року у справі №813/8164/14 суд зробив висновок лише про неможливість адмініструвати єдиний внесок органами доходів та зборів, проводити перевірку і приймати за її результатами рішення або вимогу про сплату боргу з єдиного суціального внеску у період 2011 року, коли вказане належало до виключної компетенції Пенсійного фонду України. Жодних інших обмежень постанова Верховного Суду від 26.03.2019 року у справі №813/8164/14 не містить.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на ухвалу ВАСУ від 22.06.2017р. справа № 816/2857/15, є не обґрунтованим. Дане судове рішення не є рішенням, яке є обов'язковими до виконання, та таким що має преюдиційне значення для вирішення справи.
Щодо посилань позивача на порушення органом ДФС строків прийняття оскаржуваного рішення, суд зазначає наступне
Відповідно до п. 13 розділу VІІ Інструкції №449 строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Тобто, строк давності для прийняття оскаржуваного рішення не застосовується.
Щодо посилань позивача на те, що окружний суд неправомірно прийняття відзив відповідача на позов, який було подано зі значним порушенням 15-денного строку на подання відзиву, встановленого ухвалою суду про відкриття провадження у справі та без заявления відповідачем клопотання про поновлення строку для подання відзиву, з зазначенням причин пропуску такого строку, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
В даному випадку справу вирішено вірно.
Крім того, колегія суддів зазначає, що зазначена обставина не може бути підставою для прийняття рішення про відмову в задоволенні позову.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у Харківській області, до суду першої інстанції подавалось клопотання про надання додаткового строку для надання відзиву (а.с. 24).
Враховуючи вищенаведене, доводи позивача щодо неправомірності рішення ГУ ДФС у Харківській області №0036405706 від 01 квітня 2019 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату єдиного соціального внеску, є помилковими.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2019 року по справі № 520/8863/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров
Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло Н.С. Бартош
Повний текст постанови складено 30.11.2020 року