18 листопада 2020 р. Справа № 520/3378/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Бершова Г.Є.
суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.
за участю секретаря судового засідання Патової Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2020 (суддя Котеньов О.Г., м. Харків, повний текст складено 26.06.20) по справі № 520/3378/2020
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області
про скасування вимоги та рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-00000513306 від 19.12.2019, прийняту Головним управлінням ДПС у Харківській області; визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №00005793306 від 19.12.2019, прийняту Головним управлінням ДПС у Харківській області.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувані рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки від 29.10.2019 №562/20-40-33-06-07/ НОМЕР_1 . Позивач зазначив, що ним надано усі первинні документи у підтвердження господарської діяльності із контрагентами, а тому контролюючий орган дійшов помилкового висновку стосовно порушення позивачем п.11 ст. 8, п. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2020 року позовні вимоги було задоволено.
Визнано протиправними та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-00000513306 від 19.12.2019 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №00005793306 від 19.12.2019, прийняті Головним управлінням ДПС у Харківській області.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що посадовими особами Головного управління ДПС у Харківській області проведена документальна планова виїзна перевірка Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2017 по 31.12.2018.
Результати перевірки оформлені актом № 562/20-40-33-06-07/ НОМЕР_1 від 29.10.2019, яким, у тому числі, зафіксовані порушення позивачем п. 11 ст. 8, п. 2 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в частині заниження суми єдиного внеску за рахунок невірного визначення бази нарахування єдиного внеску на суму 96525,00 грн.
Не погоджуючись із висновками акту перевірки, позивач подав до контролюючого органу заперечення, Головним управлінням ДПС у Харківській області висновки акту № 562/20-40-33-06-07/ НОМЕР_1 від 29.10.2019 залишені без змін.
На підставі висновків акту перевірки № 562/20-40-33-06-07/ НОМЕР_1 від 29.10.2019 контролюючим органом винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-00000513306 від 19.12.2019 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №00005793306 від 19.12.2019, які за результатами адміністративного оскарження залишені без змін відповідно до рішення ДПС «Про результати розгляду скарг» від 25.02.2020 №7173/6/99-00-08-06-01-06.
З акту перевірки № 562/20-40-33-06-07/ НОМЕР_1 від 29.10.2019 судом встановлено, що підставою для зафіксованих порушень слугував висновок податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю "Рестар Компані".
Позивач не погодився із такими рішеннями відповідача та оскаржив їх до суду.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів належним чином правомірності оскаржуваних рішень, а тому позовні вимоги про їх скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується із таким рішенням суду першої інстанції з таких підстав.
Так, статтею 177 ПК України визначено порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до п.п. 177.1. 177.2, 177.5 ст. 177 1 ПК України доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця. Фізичні особи-підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.
Отже, визначальною ознакою понесених протягом календарного року витрат є їх зв'язок із господарською діяльністю фізичної особи-підприємця.
Згідно з п. 177.4 ст. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно- правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством: суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; інші витрати, до складу яких включаються виграти, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково- касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів),робіт, наданням послуг.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Надаючи оцінку висновкам, покладеним суб'єктом владних повноважень в основу спірних актів індивідуальної дії, колегією суддів встановлено таке.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована суб'єктом підприємницької діяльності з 06.02.2008. Основними видами діяльності є наступні: інші види видавничої діяльності (основний) (код КВЕД 58.19), друкування іншої продукції (код КВЕД 18.12); оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (код КВЕД 46.49); оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням (код КВЕД 46.51); оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням (код КВЕД 46.61); ремонт комп'ютерів і периферійного устаткування (код КВЕД 95.11); оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (код КВЕД 46.73); неспеціалізована оптова торгівля (код КВЕД 46.90); Роздрібна торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах (код КВЕД 47.41); роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах (код КВЕД 47.52); роздрібна торгівля газетами та канцелярськими товарами в спеціалізованих магазинах (код КВЕД 47.62); інші види роздрібної торгівлі поза магазинами (код КВЕД 47.99); діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування (код КВЕД 69.20).
Судом встановлено, що відповідно до договорів оренди №31/12/01 від 31.12.2015 та №01/08/01 від 01.08.2017, укладеними Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендодавець) для провадження власної господарської діяльності поліграфічне обладнання для друку продукції.
Також для провадження підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 має найманих працівників (друкарі, помічники друкарів, кур'єр, мотальник, майстер виробництва, механіки, інженер-електрик), що підтверджується Звітом про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (за лютий 2020 року).
На праві тимчасового оплатного користування (оренди) позивачу належать нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , необхідні для провадження господарської діяльності, що підтверджується договорами оренди №01/04/16 від 01.04.2016 та №01/04/19 від 01.04.2019, укладеними з ФОП ОСОБА_2 .
Судом встановлено, що 20.01.2017 між ФОП ОСОБА_1 (замовник) та ТОВ "Рестар Компані" (виконавець) укладено договір №20/01/17 про технічне обслуговування та ремонт поліграфічного промислового обладнання, згідно якого виконавець зобов'язується за плату надавати замовнику послуги та виконувати роботи з технічного обслуговування та ремонту поліграфічного промислового обладнання на об'єкті виробництва замовника за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з п.2.1. договору технічне обслуговування та ремонт здійснюється за заявками (замовленнями) замовника.
Відповідно до замовлення ФОП ОСОБА_1 від 20.01.2017 на надання послуг з технічного обслуговування та ремонту поліграфічного промислового обладнання на суму 322300,00 грн з ПДВ, технічне обслуговування виконано у повному обсязі, що підтверджується Актом приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг з технічного обслуговування та ремонту поліграфічного промислового обладнання №27/01 від 27.01.2017.
Відповідно до замовлення ФОП ОСОБА_1 від 13.02.2017 на надання послуг з технічного обслуговування та ремонту поліграфічного промислового обладнання на суму 264000,00 грн з ПДВ, технічне обслуговування виконано у повному обсязі, що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг з технічного обслуговування та ремонту поліграфічного промислового обладнання №03/03 від 03.03.2017.
Відповідно до замовлення ФОП ОСОБА_1 від 13.02.2017 на надання послуг з технічного обслуговування та ремонту поліграфічного промислового обладнання на суму 289000,00 грн з ПДВ, технічне обслуговування виконано у повному обсязі, що підтверджується Актом приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг з технічного обслуговування та ремонту поліграфічного промислового обладнання №07/03 від 07.03.2017.
Відповідно до замовлення ФОП ОСОБА_1 від 21.02.2017 на надання послуг з технічного обслуговування та ремонту поліграфічного промислового обладнання на суму 267000,00 грн з ПДВ, технічне обслуговування виконано у повному обсязі, що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг з технічного обслуговування та ремонту поліграфічного промислового обладнання №13/03 від 13.03.2017.
Суд зазначає, що замовлення ФОП ОСОБА_1 від 13.02.2017, від 13.02.2017 та від 21.02.2017, а також акти приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг з технічного обслуговування та ремонту поліграфічного промислового обладнання № 27/01 від 27.01.2017, № 07/03 від 07.03.2017 та № 07/03 від 07.03.2017 містять повний перелік та опис замовлених та наданих робіт та послуг.
Крім того, на підтвердження виконання умов договору №20/01/17 від 20.01.2017 позивачем надано до матеріалів справи податкові накладні, оборотно-сальдову відомість по рахунку 6851, платіжні доручення, картку рахунку 6851.
Суд зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними (Постанови Верховного суду від 10 вересня 2018 року справа № 826/8016/13-а,адміністративне провадження № К/9901/4058/18, від 10 вересня 2018 року справа № 826/25442/15, адміністративне провадження № К/9901/24925/18, від 11 вересня 2018 року у справі № 810/2677/17, адміністративне провадження № К/9901/47242/18 та ін.).
Надані до перевірки первинні документи, що підтверджують господарські операції між товариствами, згідно даних акту перевірки, не мають таких дефектів, що свідчили б про безтоварність таких операцій.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що господарські операції Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 мали реальний характер, призвели до зміни майнового стану учасників господарських відносин, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Також, норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.
Така позиція висловлена в рішенні Верховного Суду України по справі №816/809/17.
Загальні положення ст. 61 Конституції України та спеціальні норми Податкового кодексу передбачають індивідуальну відповідальність особи за порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на податкові органи.
Європейський суд з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо особи, яка допустила порушення. Ця обставина не є підставою для позбавлення іншого платника податку на додану вартість права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Аналогічний висновок Європейський суд з прав людини виклав у справі «Інтерсплав проти України» (заява №803/02) у рішенні від 09.01.2007 року: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.»
Отже, платник податків не має повноважень та обов'язку відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання контрагентом його обов'язків із сплати податку, а також вчинення інших дій, пов'язаних з провадженням господарської діяльності контрагента.
Якщо податковий орган володіє інформацією про такі зловживання зі сторони певної юридичної особи, він може вжити необхідних заходів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання.
А тому дефектність та навіть фіктивність контрагента платника податків сама собою не свідчить про обізнаність останнього з протиправним характером діяльності його контрагента або про дефектність господарських операцій.
Так, статтею 16 Закону України «Про інформацію» податковою інформацією є сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами.
Положеннями ст. 83 ПК України встановлено, що матеріалами, які є підставами для висновків під час проведення перевірок є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.
Порядок отримання податкової та іншої інформації встановлено ст. ст.72-73 ПК України та відповідною постановою КМУ.
Суд зазначає що відповідно до вимог ст. 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.
А функціями податкового органу, відповідно до положень ст. 61 ПК України є контроль правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Окрім того, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства. Аналогічні висновки містяться і в постановах Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі № 21-421а11 та від 22 вересня 2015 року у справі № 810/5645/14 та в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 826/6280/13-а, адміністративне провадження № К/9901/2848/18, від 06 березня 2018 року у справі № 2а-9375/11/1370 (адміністративне провадження № К/9901/5919/18) та від 13 березня 2018 року у справі №826/13582/13-а (адміністративне провадження № К/9901/19905/18).
Окрім того, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень на даний час не має жодного вироку суду по контрагенту позивача.
Будь-яких інших даних, які б свідчили про порушення з боку позивача, в акті перевірки не зафіксовано.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів належним чином правомірності оскаржуваних рішень, а тому позовні вимоги про їх скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2020 по справі № 520/3378/2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Г.Є. Бершов
Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко
Постанова складена в повному обсязі 30.11.20.