30 листопада 2020 року справа №360/3520/20
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року (повний текст складено 23 вересня 2020 року в м. Сєвєродонецьк) у справі № 360/3520/20 (суддя І інстанції - Петросян К.Є.) за позовом ОСОБА_1 до інспектора сектору реагування патрульної поліції Новопсковського відділення поліції Головного управління національної поліції в Луганській області Красільнікова Володимира Олександровича про визнання незаконними дій, бездіяльності, скасування постанови,-
06 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора сектору реагування патрульної поліції Новопсковського відділення поліції Головного управління національної поліції в Луганській області Красільнікова Володимира Олександровича, Новопсковського районого відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), відповідно до якого позивач просив суд:
визнати незаконною бездіяльність відповідача 1 у справі про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосування до нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 гривень за постановою відповідача 1 серія ДП018 № 444254 від 11 лютого 2019 року, яка полягала в тому, що відповідач 1 не встановив та не ідентифікував належним чином особу, яка вчинила адміністративне правопорушення в справі про адміністративне правопорушення, за якою позивач був незаконно притягнутий до відповідальності, відповідач 1 безпідставно зупинив транспортний засіб, в якому знаходився позивач, відповідач 1 не інформував водія транспортного засобу про конкретну причину зупинення відповідачем 1 транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у статті 35 Закону України “Про національну поліцію”, відповідач 1 не викликав позивача на розгляд справи про вчинення позивачем адміністративного правопорушення та розглянув цю справу без участі позивача, відповідач 1 не роз'яснив позивачу його прав та обов'язків, передбачених ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідач 1 як під час складання протоколу, так і під час розгляду справи про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, не склав належним чином протоколу про адміністративне правопорушення в справі про адміністративне правопорушення, за якою позивач був незаконно притягнутий до відповідальності постановою відповідача 1, відповідач 1 не склав належним чином відповідну постанову, відповідач 1 не перевірив правильність складення цього протоколу, відповідач 1 не вручив (не надіслав) копії цих протоколу та постанови позивачу;
визнати незаконними дії відповідача 1 у справі про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосування до нього адміністративного стягнення вигляді штрафу у розмірі 170 гривень за постановою відповідача серія ДП018 № 444254 від 11 лютого 2019 року, яка полягала в тому, що відповідач 1 надав відповідачу 2 постанову відповідача 1 для примусового стягнення з позивача адміністративного стягнення, яка не відповідала імперативним вимогам Кодексу України про адміністративні правопорушення до постанови по справі про адміністративне правопорушення та Законом України “Про виконавче провадження” імперативним вимогам до виконавчого документу;
скасувати постанову відповідача 1 серія ДП018 № 444254 від 11 лютого 2019 року про притягнення позивача до відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення та застосування до нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 гривен, як незаконну та винесену всупереч порядку, встановленому законом, за адміністративне правопорушення, яке позивач не вчиняв, та закрити провадження в цій адміністративній справі на підставі частини 1, частини 2 ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення;
визнати незаконними дії та бездіяльності відповідача 2 щодо примусового виконання постанови відповідача 1 серія ДП018 № 444254 від 11 лютого 2019 року про притягнення позивача до відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення та застосування до нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 гривен, які полягали в: неповерненні відповідачу 1 постанови відповідача 1 без прийняття до виконання як такої, яка не відповідає вимогам до виконавчого документу; незаконній реєстрації постанови відповідача 1 в якості виконавчого документу; неповідомленні позивача про відкриття виконавчого провадження № 58633618 з примусового виконання постанови відповідача 1 серія ДП018 № 444254 від 11 лютого 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 гривень; не надісланні позивачу постанов державного виконавця та інших документів цього виконавчого провадження, в тому числі і постанову відповідача 2 від 15 березня 2019 року про відкриття виконавчого провадження № 58633618 з примусового виконання постанови відповідача 1 серія ДП018 № 444254 від 11 лютого 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 гривень;
скасувати постанову відповідача 2 від 15 березня 2019 року про відкриття виконавчого провадження № 58633688 з примусового виконання постанови відповідача 1 серія ДП018 № 444254 від 11 лютого 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 гривень;
скасувати постанову відповідача 2 від 15 березня 2019 року про стягнення витрат з боржника у виконавчому провадженні № 58633618 з примусового виконання постанови відповідача серія ДІЮ 18 № 444254 від 11 лютого 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 гривень.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін, із врахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, встановлених статтею 287 КАС України, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 21 вересня 2020 року.
Ухвалою суду від 21.09.2020 роз'єднано у самостійне провадження позовні вимоги ОСОБА_1 у справі №360/2972/20 до інспектора сектору реагування патрульної поліції Новопсковського відділення поліції Головного управління національної поліції в Луганській області Красільнікова Володимира Олександровича про визнання незаконною бездіяльності, визнання незаконними дій та скасування постанови від 11 лютого 2019 року № ДІЮ 18 № 444254 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до частини 6 статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз'єднання позовних вимог.
Згідно з витягу протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.09.2020 виділеним матеріалам присвоєно номер справи №360/3520/20.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року у справі № 360/3520/20 матеріали адміністративної справи № 360/3520/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до інспектора сектору реагування патрульної поліції Новопсковського відділення поліції Головного управління національної поліції в Луганській області Красільнікова Володимира Олександровича про визнання незаконними дій, бездіяльності, скасування постанови, - передано на розгляд Новопсковському районному суду Луганської області (місцезнаходження: 92303, смт. Новопсков, вул.Українська, 28).
Позивач не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржену ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції безпідставно було роз'єднано позовні вимоги. Позивач вважає, що суд першої інстанції не врахував, що виконавче провадження з примусового виконання рішення про притягнення до відповідальності особи по справі про адміністративне правопорушення є завершальною та невід'ємною частиною (стадією) справи про адміністративне правопорушення. Позивач зазначив, що оскаржувані дії, бездіяльність та рішення відповідача2 є похідними від оскаржуваного рішення відповідача1 та пов'язані між собою підставами виникнення позовних вимог та порушення його прав та інтересів. Суд першої інстанції порушив ч.ч.1,3 ст.21, п.6 ч.4 ст.169, ч.1ст.172 КАС України, ігноруючи правову позицію та рішення суду апеляційної інстанції, викладену в ухвалі Першого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2020 року по справі №360/2192/20 за аналогічним адміністративним позовом. Позивач зазначив, що суд першої інстанції порушив ч.ч.1,2,4 ст.159, ч.ч.1,2 ст.162, ч.ч.2,6 ст.172 КАС України щодо відсутності відзивів відповідачів на позовну заяву. Суд першої інстанції порушив частину 6 ст. 172 Кодексу адміністративного судочинства України, безпідставно, протиправно та штучно створив перешкоди для виконання завдання адміністративного судочинства, своєчасного розгляду первісного адміністративного позову взагалі, та виділених судом першої інстанції в самостійне провадження позовних вимог позивача до відповідача 1, зокрема, порушив право позивача на справедливий та ефективний суд.
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) адміністративний суд - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.
Згідно пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно - правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно - правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Статтею 20 КАС України розмежовано предметну юрисдикцію між місцевими загальними як адміністративними судами та окружними адміністративними судами.
Пунктом 1 частини першої статті 20 КАС України передбачено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Порядок та підстави притягнення особи до адміністративної відповідальності врегульовано Кодексом України про адміністративні правопорушення, відповідно до частини першої статті 283 якого, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Відповідно до приписів частини першої статті 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Згідно частини першої статті 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставність роз'єднання судом першої інстанції позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до позовної заяви, адресою позивача зазначено смт Новопсков.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом до інспектора сектору реагування патрульної поліції Новопсковського відділення поліції Головного управління національної поліції в Луганській області Красільнікова Володимира Олександровича, Новопсковського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про: -визнання незаконною бездіяльність відповідача 1 у справі про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосування до нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 гривень за постановою відповідача 1 серія ДПО18 № 444254 від 11 лютого 2019 року, яка полягала в тому, що відповідач 1 не встановив та не ідентифікував належним чином особу, яка вчинила адміністративне правопорушення в справі про адміністративне правопорушення, за якою позивач був незаконно притягнутий до відповідальності, відповідач 1 безпідставно зупинив транспортний засіб, в якому знаходився позивач, відповідач 1 не інформував водія транспортного засобу про конкретну причину зупинення відповідачем 1 транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у статті 35 Закону України "Про національну поліцію", відповідач 1 не викликав позивача на розгляд справи про вчинення позивачем адміністративного правопорушення та розглянув цю справу без участі позивача, відповідач 1 не роз'яснив позивачу його прав та обов'язків, передбачених ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідач 1 як під час складання протоколу, так і під час розгляду справи про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, не склав належним чином протоколу про адміністративне правопорушення в справі про адміністративне правопорушення, за якою позивач був незаконно притягнутий до відповідальності постановою відповідача 1, відповідач 1 не склав належним чином відповідну постанову, відповідач 1 не перевірив правильність складення цього протоколу, відповідач 1 не вручив (не надіслав) копії цих протоколу та постанови позивачу;
- визнати незаконними дії відповідача 1 у справі про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосування до нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 гривень за постановою відповідача1 серія ДПО18 № 444254 від 11 лютого 2019 року, яка полягала в тому, що відповідач 1 надав відповідачу 2 постанову відповідача 1 для примусового стягнення з позивача адміністративного стягнення, яка не відповідала імперативним вимогам Кодексу України про адміністративні правопорушення до постанови по справі про адміністративне правопорушення та Законом України "Про виконавче провадження" імперативним вимогам до виконавчого документу;
- скасувати постанову відповідача 1 серія ДПО18 № 444254 від 11 лютого 2019 року про притягнення до відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення та застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 гривен, як незаконну та винесену всупереч порядку, встановленому законом, за адміністративне правопорушення, яке позивач не вчиняв, та закрити провадження в цій адміністративній справі на підставі частини 1, частини 2 ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення;
- визнати незаконними дії та бездіяльності відповідача 2 щодо примусового виконання постанови відповідача 1 серія ДПО18 № 444254 від 11 лютого 2019 року про притягнення до відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення та застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 гривен, які полягали в: неповерненні відповідачу 1 постанови відповідача 1 без прийняття до виконання як такої, яка не відповідає вимогам до виконавчого документу; незаконній реєстрації постанови відповідача 1 в якості виконавчого документу; неповідомленні позивача про відкриття виконавчого провадження № 58633618 з примусового виконання постанови відповідача 1 серія ДПО18 № 444254 від 11 лютого 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 гривень; не надісланні позивачу постанов державного виконавця та інших документів цього виконавчого провадження, в тому числі і постанову відповідача 2 від 15 березня 2019 року про відкриття виконавчого провадження № 58633618 з примусового виконання постанови відповідача 1 серія ДПО18 № 444254 від 11 лютого 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 гривень;
- скасувати постанову відповідача 2 від 15 березня 2019 року про відкриття виконавчого провадження № 58633688 з примусового виконання постанови відповідача 1 серія ДПО18 № 444254 від 11 лютого 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 гривень;
- скасувати постанову відповідача 2 від 15 березня 2019 року про стягнення витрат з боржника у виконавчому провадженні № 58633618 з примусового виконання постанови відповідача1 серія ДПО18 № 444254 від 11 лютого 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 гривень.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що позовні вимоги не пов'язані між собою підставою виникнення або поданими доказами, оскільки підставою для винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності є адміністративне правопорушення, а підставою для винесення постанови про відкриття виконавчого провадження є виконавчий документ, зокрема постанова про притягнення до адміністративної відповідальності.
Позивачем в одній позовній заяві заявлені вимоги, які належать розгляду місцевим загальним судом як адміністративним судом, та вимоги, які підсудні окружному адміністративному суду.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що позивачем у позовній заяві порушені правила об'єднання позовних вимог .
За пунктом 6 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Згідно частини 1 статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
За приписами частин 4, 5 цієї статті не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом; не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Пунктом 6 статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз'єднання позовних вимог.
Згідно частини 3 статті 199 Кодексу адміністративного судочинства України з оголошенням головуючим судового засідання відкритим розпочинається розгляд справи по суті.
Як вбачається з матеріалів справи, питання щодо роз'єднання позовних вимог було вирішено судом вже після початку розгляду справи по суті.
Водночас, у відповідності до положень статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України наведене порушення норм процесуального права не є підставою для скасування судового рішення.
Посилання позивача на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2020 року у справі №360/2192/20 колегія суддів вважає помилковим, оскільки в ній не проводився аналіз правомірності об'єднання позовних вимог на підставі статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
У пункті 24 рішення в справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі "Занд проти Австрії" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не орган, котрий не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.
Таким чином, враховуючи наведене Луганський окружний адміністративний суд як адміністративний суд не є належним судом для розгляду даної адміністративної справи в частині позовних вимог про: визнання незаконною бездіяльності інспектора сектору реагування патрульної поліції Новопсковського відділення поліції Головного управління національної поліції в Луганській області Красільнікова Володимира Олександровича у справі про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосування до нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 гривень за постановою інспектора сектору реагування патрульної поліції Новопсковського відділення поліції Головного управління національної поліції в Луганській області Красільнікова Володимира Олександровича серія ДП018 № 444254 від 11 лютого 2019 року; визнання незаконними дій інспектора сектору реагування патрульної поліції Новопсковського відділення поліції Головного управління національної поліції в Луганській області ОСОБА_2 у справі про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосування до нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 гривень за постановою інспектора сектору реагування патрульної поліції Новопсковського відділення поліції Головного управління національної поліції в Луганській області Красільнікова Володимира Олександровича серія ДП018 № 444254 від 11 лютого 2019 року; скасування постанови інспектора сектору реагування патрульної поліції Новопсковського відділення поліції Головного управління національної поліції в Луганській області Красільнікова Володимира Олександровича серія ДНО 18 № 444254 від 11 лютого 2019 року про притягнення позивача до відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення та застосування до нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 гривен, як незаконної та винесеної всупереч порядку, встановленому законом, за адміністративне правопорушення, яке позивач не вчиняв, та закриття провадження в цій адміністративній справі на підставі частини 1, частини 2 ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Оскільки адміністративні справи, пов'язані з оскарженням рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності предметно підсудні місцевим загальним судам як адміністративним. Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для передачі матеріалів вказаної адміністративної справи на розгляд місцевого загального суду як адміністративного за місцезнаходженням позивача, тобто на розгляд Новопсковського районного суду Луганської області (за місцем знаходження позивача).
Згідно вимог частини п'ятої статті 29 КАС України питання про передачу адміністративної справи, крім випадків, визначених пунктами 4 - 6 частини першої цієї статті, розглядається судом у порядку письмового провадження або, за ініціативою суду, в судовому засіданні.
Спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються (частина перша статті 30 КАС України). Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року у справі № 360/3520/20 - залишити без задоволення.
Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року у справі № 360/3520/20 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 30 листопада 2020 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді Т.Г. Гаврищук
І.В.Сіваченко