ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 листопада 2020 року м. Київ № 640/29517/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши заяву про забезпечення позову у справі
за позовом ОСОБА_1
до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області
про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області №186 від 30.07.2019, яким ОСОБА_1 було скасовано дозвіл на імміграцію в Україну.
Одночасно позивач просить суд забезпечити позов шляхом:
зупинення дії індивідуального акта - рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну №186 від 30.07.2019, прийнятого Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області;
заборони третім особам вчиняти певні дії, а саме - затримувати ОСОБА_1 з метою забезпечення передачі його відповідно до чинних договорів України про реадмісію, поміщати ОСОБА_1 до місць (пунктів) тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, а також здійснювати реадмісію ОСОБА_1 до набрання судовим рішенням до даній справі законної сили.
В обгрунтування поданої заяви представник позивача зазначає, що рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 20.11.2020 по справі №743/1636/20 позов Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київської області було задоволено - затримано громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 з метою забезпечення передачі його відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, з поміщенням останнього до Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в України ДМС України до 19 травня 2021 року включно.
На даний час ОСОБА_1 перебуває у Чернігівському пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в України ДМС України.
Таким чином, на думку представника позивача, існує беззаперечний ризик передання (реадмісії) ОСОБА_1 на територію Російської Федерації до розгляду спору щодо протиправності та скасування рішення №186 від 30.07.2019 про скасування дозволу на імміграцію в Україну.
Відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частини першої, другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Вирішуючи заяву по суті суд виходить з наступного.
Відповідно до частини четвертої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
При цьому, з аналізу наведених норм права вбачається, що забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
Обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є достатнє обґрунтування того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
При цьому, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, у зв'язку із чим, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006р. у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Судом розглянуто заяву позивача про забезпечення позову та не встановлено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких вона звернулася до суду в подальшому з тих підстав, що ОСОБА_1 з метою забезпечення передачі його відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію поміщено до Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в України ДМС України до 19 травня 2021 року включно.
Таким чином, до настання вказаної дати відсутні підстави вважати, що позивача буде передано на територію Російської Федерації.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Керуючись статтями 150, 154, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Згідно з частиною восьмою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (стаття 297 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суддя М.А. Бояринцева