27 листопада 2020 року Чернігів Справа № 620/4116/20
Чернігівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Падій В.В., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради, в якому просить: визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради щодо не виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористану в 2019 році санаторно-курортну путівку; зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради провести виплату ОСОБА_1 компенсації за невикористану в 2019 році санаторно-курортну путівку у сумі 524,00 грн; стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради нанесену ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем у спірних правовідносинах чинного законодавства України на момент їх виникнення, що стало підставою для його звернення до суду.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 29.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та встановлено відповідачам для подання відзиву на позов або заяви про визнання адміністративного позову 15 - денний строк, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідачем, у встановлений судом строк, подано до суду відзив на позов, в якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, зазначає, що позивач звернувся до управління 01.03.2019, до заяви була додана довідка форми 070/о з датою видачі 28.02.2019. Станом на 01.01.2020 позивач перебував на обліку в загальній черзі під №10. В телефонному режимі позивачу було надано роз'яснення щодо необхідності поновлення довідки форми 070/о, оскільки довідка дійсна протягом 12 місяців з часу видачі. 01.09.2020 позивача знято з обліку для виплат грошової компенсації замість путівки, оскільки довідку не поновлено. Щодо стягнення моральної шкоди зазначає, що позивачем не доведено, що відмова управління викликала його психічне напруження.
Позивачем подано відповідь на відзив, в якій вказує, що відповідач не вказав жодного законодавчого нормативного акту прямої дії, який би зобов'язав його здійснити дії, які вимагав відповідач для забезпечення права на отримання компенсації за невикористану санаторно-курортну путівку в 2019 році.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Так судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до посвідчення серія НОМЕР_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) (а.с.30).
01.03.2019 позивач звернувся до відповідача з заявою про отримання компенсації за невикористану санаторно-курортну путівку в 2019 році (а.с.31-32). До заяви були додані: медична довідка (форма №070/о), копія посвідчення, копія паспорта.
Листом від 11.02.2020 № 05-08/2191 відповідач повідомив, що для збереження права на отримання путівки позивачу необхідно поновити медичну довідку за формою 070/о, оскільки строк дії попередньої закінчиться 28.02.2020 (а.с.6).
Розпорядженням від 01.09.2020 №05-16/484 позивача було знято з обліку для виплати грошової компенсації замість путівки з 29.08.2020, у зв'язку з не поновленням довідки 070/о (а.с.34).
Вважаючи дії відповідача щодо невиплати компенсації за невикористану в 2019 році санаторно-курортну путівку протиправними, позивач звернувся за захистом свої прав до суду.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.
Так, у відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, позачергове щорічне безплатне забезпечення санаторно-курортними путівками шляхом надання щорічної грошової допомоги для компенсації вартості путівок через безготівкове перерахування санаторно-курортним закладам, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, за надання послуг із санаторно-курортного лікування чи одержання за їх бажанням грошової компенсації у розмірі середньої вартості путівки в Україні.
Порядок надання щорічної грошової допомоги та здійснення доплат за рахунок власних коштів, виплати грошової компенсації в розмірі середньої вартості путівки в Україні встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Розмір щорічної грошової допомоги, щорічний розмір середньої вартості путівки в Україні визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Порядок надання щорічної грошової допомоги для компенсації вартості путівок санаторно-курортним закладам та закладам відпочинку, здійснення доплат за рахунок власних коштів, виплати грошової компенсації громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2016 № 854 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Зокрема згідно з пунктами 8-12 Порядку облік громадян, віднесених до категорії 1, та дітей з інвалідністю, які мають право на забезпечення путівками шляхом надання грошової допомоги, проводять структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах у разі утворення (крім м. Києва) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем проживання таких громадян.
Інформація про кількість громадян, узятих на облік для забезпечення путівками шляхом надання грошової допомоги та виплати грошової компенсації у наступному році, формується органами соціального захисту населення до 15 жовтня поточного року.
Відповідальна особа органу соціального захисту населення за місцем проживання роз'яснює громадянам, віднесеним до категорії 1, батькам дітей з інвалідністю або особам, які їх замінюють, порядок забезпечення путівками шляхом надання грошової допомоги.
Для взяття на облік для забезпечення путівкою шляхом надання грошової допомоги громадянин, віднесений до категорії 1, подають до органу соціального захисту населення: заяву про взяття на облік для отримання путівки за формою, затвердженою Мінсоцполітики; довідку для одержання путівки на санаторно-курортне лікування за формою 070/о; копію посвідчення громадянина, віднесеного до категорії 1 (із вкладкою); копію паспорта.
Органи соціального захисту населення за наявності документів, передбачених пунктом 9 цього Порядку, здійснюють реєстрацію заяв та забезпечують путівками громадян, віднесених до категорії 1, і дітей з інвалідністю в порядку черговості подання заяв.
Громадяни, віднесені до категорії 1, та діти з інвалідністю забезпечуються путівками шляхом надання грошової допомоги відповідно до медичних показань з урахуванням пільг, передбачених законодавством для конкретної категорії осіб, у порядку черговості в межах бюджетних призначень.
У разі коли громадяни, віднесені до категорії 1, та діти з інвалідністю мають право на санаторно-курортне лікування за двома або більше законами, їм надається право вибору взяття на облік для забезпечення путівкою за одним із них.
Якщо особа відмовляється від забезпечення путівкою шляхом надання грошової допомоги, орган соціального захисту населення складає акт відмови від путівки за формою, затвердженою Мінсоцполітики.
Також Порядком врегульовано отримання грошової компенсації замість путівки
Згідно пунктів 24-25 Порядку за бажанням громадянина, віднесеного до категорії 1, одного із батьків дитини з інвалідністю або особи, яка їх замінює, у разі відмови від отримання санаторно-курортного лікування або відпочинку виплачується грошова компенсація у розмірі середньої вартості путівки в Україні, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Для виплати грошової компенсації громадянин, віднесений до категорії 1, один із батьків дитини з інвалідністю або особа, яка їх замінює, подають органу соціального захисту населення за місцем проживання заяву на отримання грошової компенсації замість путівки за формою, затвердженою Мінсоцполітики, та документи, передбачені абзацами третім - шостим підпункту 1 або абзацами третім, п'ятим, сьомим, дев'ятим і десятим підпункту 2 пункту 9 цього Порядку.
Облік осіб, які подали заяви про отримання грошової компенсації замість путівки, ведеться окремо відповідно до пункту 8 цього Порядку.
Судом встановлено, що позивач подав відповідачу 01.03.2019 всі передбачені Порядком документи, а саме: заяву про взяття на облік для отримання грошової компенсації замість путівки за формою, затвердженою Мінсоцполітики; медичну довідку за формою 070/о; копію посвідчення громадянина, віднесеного до категорії 1 (із вкладкою); копію паспорта.
Проте відповідач не перерахував позивачу грошову компенсацію замість санаторно-курортної путівки за 2019 рік.
Відповідач обґрунтовує відмову щодо виплати позивачу грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки за 2019 рік тим, що медична довідка форми 070/о була дійсна до 28.02.2020, а станом на 01.01.2020 позивач перебував на обліку в загальній черзі під №10, а тому позивачу необхідно було поновити довідку форми 070/о. Оскільки довідку позивачем не поновлено, тому 01.09.2020 останнього знято з обліку для виплат грошової компенсації замість путівки.
З такими доводами відповідача суд не погоджується, оскільки позивач подав відповідачу заяву від 01.03.2019 про отримання грошової компенсації за путівку за 2019 рік, та всі передбачені Порядком документи, в тому числі і медичну довідку форми 070/о, яка дійсна до 28.02.2020, а не заяву про отримання санаторно-курортну путівку.
Отже медична довідка форми 070/о позивача дійсна протягом 2019 року, а отже останній має право на отримання грошової компенсації за путівку за 2019 рік.
Крім того суд зауважує, що згідно пункту 26 Порядку облік осіб, які подали заяви про отримання грошової компенсації замість путівки, ведеться окремо відповідно до пункту 8 цього Порядку.
Посилання відповідача на відсутність коштів суд вважає необґрунтованими, оскільки у відповідності до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (пункт 23 Рішення).
Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2017 № 838 «Про розмір середньої вартості путівки для виплати грошової компенсації замість путівки громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що середня вартість путівки для виплати грошової компенсації замість путівки громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, та дітям, яким установлено інвалідність, пов'язану з Чорнобильською катастрофою, визначається Міністерством соціальної політики щороку з розрахунку 35 відсотків розміру одного прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня відповідного року для осіб, які втратили працездатність (із заокругленням до однієї гривні).
Наказом Міністерства соціальної політики України від 28.02.2019 № 299 «Про встановлення середньої вартості путівки для виплати грошової компенсації замість путівки громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, та дітям, яким установлено інвалідність, пов'язану з Чорнобильською катастрофою» в межах бюджетних коштів, виділених відповідно до Закону України «Про Держаний бюджет України на 2019 рік», встановлена середня вартість путівки для виплати грошової компенсації замість путівки громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, та дітям, яким установлено інвалідність, пов'язану з Чорнобильською катастрофою, в межах бюджетних коштів, виділених відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік», у сумі 524,00 грн.
Отже Урядом визначено розмір компенсації замість путівки громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії № 1.
Відтак суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 має право на компенсацію вартості невикористаної санаторно-курортної путівки у 2019 році, розмір якої визначається відповідно до правил та розміру, встановлених для громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, тобто у розмірі 524,00 грн.
З огляду на викладене, дії відповідача по невиплаті позивачу компенсації за санаторно-курортну путівку в 2019 році є протиправними.
Відповідно до вимог позивача, враховуючи, що судом установлено протиправні дії відповідача у невиплаті компенсації за санаторно-курортну путівку, то суд вважає, що для відновлення прав позивача слід зобов'язати відповідача провести виплату ОСОБА_1 компенсації за неотриману санаторно-курортну путівку в 2019 році у розмірі 524,00 гривні.
Відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України.
При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди у сумі 10000,00 грн, суд зазначає наступне.
Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до частини 5 статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Відповідно до частини 1 статті 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Частиною 3 статті 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно із загальними підставами цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Фактичною підставою для застосування відповідальності на підставі статті 1167 ЦК України є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка та причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода наслідком.
Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 №4 (пункт 3) визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрату немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зав'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Пунктами 4, 5 зазначеної Постанови встановлено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами цей розмір підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Іншими словами, моральна шкода фізичної особи визначається через страждання. Страждання - це негативна для людини емоція, змістом якої є біль, мука, тривога, переживання. Страждання є наслідком певних дій, які викликають такі емоції. Які саме дії викликають страждання - чинне законодавство не зазначає, обмежуючись лише загальною вказівкою на їхню протиправність. Поміж тим, за практикою Європейського Суду з прав людини обставинами, які беруться до уваги як такі, що заподіюють моральну шкоду, зокрема є: невизначеність ситуації з результатом кримінального провадження та його фінансових наслідків; незручності, викликані негативним впливом на здоров'я; стурбованість і тривога через те, що ситуація триває довго; негативний вплив на членів сім'ї; психічне напруження; глибоке відчуття несправедливості, викликане тривалим невиконанням судового рішення; розчарування тощо.
У позовній заяві ОСОБА_1 вказав на те, що моральна шкода йому завдана внаслідок неправомірних дій відповідача, що викликало в нього психічне напруження та негативно вплинуло на стан його здоров'я, оскільки він має захворювання на цукровий діабет і у нього підвищився рівень цукру в крові.
Враховуючи те, що протиправна бездіяльність відповідача перешкоджала отримати позивачу компенсацію за невикористану путівку, що становить втручання у його право на мирне володіння своїм майном та є порушенням вимог закону, суд дійшов висновку, що через душевні страждання, які позивач зазнав у зв'язку з невиплатою компенсації за невикористану санаторно-курортну путівку з вини відповідача, позивач має право на відшкодування за рахунок держави моральної шкоди.
Поряд з цим розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Таким чином беручи до уваги поважний вік позивача, зважаючи на доведеність заподіяної йому відповідачем моральної шкоди, виходячи з характеру допущених стосовно нього порушень, глибини та обсягу його моральних страждань, засад розумності, виваженості і справедливості, а також з урахуванням усіх обставин справи, які мають істотне значення, суд дійшов висновку, що розумним, справедливим та співмірним розміром моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача є 1000,00 грн.
Згідно із частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано, тому судові витрати, що підлягають відшкодуванню, відсутні.
Керуючись статтями 139, 241, 243, 244-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради щодо не виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористану в 2019 році санаторно-курортну путівку.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради здійснити виплату ОСОБА_1 компенсації за невикористану в 2019 році санаторно-курортну путівку у сумі 524 (п'ятсот двадцять чотири) грн 00 коп.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради на користь ОСОБА_1 нанесену моральну шкоду в розмірі 1000 (одну тисячу) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського окружного адміністративного суду або до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ - 21390940).
Повний текст рішення виготовлено 27.11.2020.
Суддя В.В. Падій