27 листопада 2020 року Чернігів Справа № 620/1583/20
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ткаченко О.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (без повідомлення сторін) справу за позовом Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області до Приватного акціонерного товариства «Ніжинський м'ясокомбінат» про стягнення податкового боргу,
Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області звернулось до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Ніжинський м'ясокомбінат», в якому просить стягнути податковий борг по земельному податку з юридичних осіб та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, на загальну суму 489162,79 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачує податки до бюджету, а тому має податковий борг на загальну суму 489162,79 грн.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Ткаченко О.Є. від 12.05.2020 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін і відповідачу встановлено 15-денний строк, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позов або заяви про визнання позову.
29.05.2020 від представника відповідача надійшла заява про продовження строку для подання відзиву з підстав поширення на території України коронавірусу COVID-19 та введення на усій території України з 12.03.2020 до 22.06.2020 карантину, до його закінчення.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.06.2020 продовжено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 31.07.2020.
У встановлений частиною 1 статті 261 Кодексу адміністративного судочинства України строк правом на подання відзиву відповідач не скористався.
Згідно частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
24.07.1995 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про проведення державної реєстрації Приватного акціонерного товариства «Ніжинський м'ясокомбінат», що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.8-10).
Відповідач з 19.02.2002 перебуває на податковому обліку в Ніжинській ДПІ ГУ ДПС в Чернігівській області (а.с.11).
Станом на 02.04.2020 за відповідачем обліковується податковий борг в розмірі 489162,79 грн, в тому числі по:
- земельному податку з юридичних осіб у сумі 476967,29 грн.;
- податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у сумі 12195,50грн.
Податковий борг по земельному податку з юридичних осіб підтверджується наступними документами:
- податковим розрахунком земельного податку № 9016221603 від 09.02.2019 на суму 222,88 грн за період липень 2019 року, термін сплати 30.08.2019;
- податковим розрахунком земельного податку № 9016221603 від 09.02.2019 на суму 352,12 грн за період серпень 2019 року, термін сплати 30.09.2019;
- податковим розрахунком земельного податку № 9016221603 від 09.02.2019 на суму 352,12 грн за період вересень 2019 року, термін сплати 30.10.2019;
- податковим розрахунком земельного податку № 9016221603 від 09.02.2019 на суму 352,12 грн за період жовтень 2019 року, термін сплати 30.11.2019;
- податковим розрахунком земельного податку № 9016221603 від 09.02.2019 на суму 352,12 грн за період листопад 2019 року, термін сплати 30.12.2019;
- податковим розрахунком земельного податку № 9016221603 від 09.02.2019 на суму 352,14 грн за період грудень 2019 року, термін сплати 30.01.2020;
- податковим розрахунком земельного податку № 9017768878 від 10.02.2020 на суму 352,12 грн за період січень 2020 року, термін сплати 01.03.2020;
- податковим розрахунком земельного податку № 9017768878 від 10.02.2020 на суму 352,12 грн за період лютий 2020 року, термін сплати 30.03.2020;
- податковим розрахунком земельного податку № 9024704927 від 18.02.2019 на суму 51656,85грн за період квітень 2019 року, термін сплати 30.05.2019;
- податковим розрахунком земельного податку № 9024704927 від 18.02.2019 на суму 52827,84грн за період травень 2019 року, термін сплати 30.06.2019;
- податковим розрахунком земельного податку № 9024704927 від 18.02.2019 на суму 52827,84грн за період червень 2019 року, термін сплати 30.07.2019;
- податковим розрахунком земельного податку № 9024704927 від 18.02.2019 на суму 52827,84грн за період липень 2019 року, термін сплати 30.08.2019;
- податковим розрахунком земельного податку № 9024704927 від 18.02.2019 на суму 52827,84грн, за період серпень 2019 року, термін сплати 30.09.2019;
- податковим розрахунком земельного податку № 9024704927 від 18.02.2019 на суму 52827,84грн за період вересень 2019 року, термін сплати 30.10.2019;
- податковим розрахунком земельного податку № 9024704927 від 18.02.2019 на суму 52827,84грн за період жовтень 2019 року, термін сплати 30.11.2019;
- податковим розрахунком земельного податку № 9024704927 від 18.02.2019 на суму 52827,84грн за період листопад 2019 року, термін сплати 30.12.2019;
- податковим розрахунком земельного податку № 9024704927 від 18.02.2019 на суму 52827,82грн за період грудень 2019 року, термін сплати 30.01.2020.
З урахуванням часткової переплати, загальна сума заборгованості складає 476967,29грн.
Податковий борг по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, підтверджується наступними документами:
- податковою декларацією з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки №9044179385 від 13.03.2019 за період II квартал 2019 року на суму - 2414,00 грн;
- податковою декларацією з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки №9044179385 від 13.03.2019 за період III квартал 2019 року на суму 4890,76 грн;
- податковою декларацією з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки №9044179385 від 13.03.2019 за період IV квартал 2019 року на суму 4890,74 грн;
З урахуванням часткової переплати, загальна сума заборгованості - 12195,50 грн.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Статтею 16 Податкового кодексу України визначені обов'язки платника податків, згідно положень якої платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3.), сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4).
Положеннями статті 36 Податкового кодексу України визначено суть податкового обов'язку, згідно положень якої податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Стаття 8 Податкового кодексу України визначає види податків та зборів.
В Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори (пункт 8.1).
До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 8.2).
До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад (пункт 8.3).
Стаття 10 Податкового кодексу України визначає перелік податків та зборів, які належать до місцевих. Так, до місцевих податків належать: податок на майно (пункт 10.1).
Стаття 265 Податкового кодексу України визначає склад податку на майно.
Відповідно до пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною.
Відповідно до пункту 284.1 статті 284 Податкового кодексу України органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.
Згідно з пунктами 285.1, 285.2 статті 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
Відповідно до пункту 286.2 статті 286 даного Кодексу платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Згідно з пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Згідно з пунктом 287.4 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Таким чином, грошові зобов'язання відповідача, визначені ним у податкових деклараціях відповідно до 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, є узгодженими та відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України утворюють податковий борг відповідача, який ним не сплачено.
Також відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 даного Кодексу об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Відповідно до пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1).
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт (підпункт 266.3.3).
Відповідно до підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 даного Кодексу органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Відповідно до підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Згідно з підпунктом 266.7.5 пункту 266.7 даної статті цього ж Кодексу платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально. Щодо новоствореного (нововведеного) об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості декларація юридичною особою - платником подається протягом 30 календарних днів з дня виникнення права власності на такий об'єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт.
Згідно з підпунктом 266.9.1 пункту 266.9 статті 266 Податкового кодексу України податок сплачується за місцем розташування об'єкта/об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.
Відповідно до підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 даного Кодексу податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується: юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.
Таким чином, грошові зобов'язання відповідача з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 12195,50 грн не сплачені за 2019 рік згідно поданої декларації відповідно до 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, є узгодженими та відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України утворюють податковий борг відповідача, який ним не сплачено.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Суд встановив, що позивач на виконання вимог пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України вручив 17.07.2019 уповноваженому представнику відповідача податкову вимогу за формою «Ю» №6585-17 від 05.06.2019, однак податковий борг відповідач в повному обсязі не сплатив (а.с.24).
Відповідно до підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.
Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Пунктом 95.2 статті 95 Податкового Кодексу передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Згідно з пунктом 95.3 статті 95 вказаного Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Відповідно до пункту 95.4. статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.
З урахуванням зазначеного, керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою повного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення в дохід бюджету з рахунків відповідача в банках, що обслуговують такого платника податків, кошти в сумі 489162,79 грн податкового боргу по земельному податку з юридичних осіб та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Позивач при зверненні з даним позовом до суду сплатив судовий збір в розмірі 3010,95 гривень. Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Понесених судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз позивачем не заявлено, як наслідок, у справі відсутні судові витрати, що підлягають розподілу.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області до Приватного акціонерного товариства «Ніжинський м'ясокомбінат» про стягнення податкового боргу - задовольнити частково.
Стягнути в дохід бюджету з рахунків Приватного акціонерного товариства «Ніжинський м'ясокомбінат» (вул. Космонавтів, 25, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600, код ЄДРПОУ 00444375) в банках, що обслуговують такого платника податків, кошти в сумі 489162 (чотириста вісімдесят дев'ять тисяч сто шістдесят дві) грн 79 коп. податкового боргу, з яких:
- по земельному податку з юридичних осіб у сумі 476967 (чотириста сімдесят шість тисяч дев'ятсот шістдесят сім) грн 29 коп. на р/р UA498999980334199811000025707, одержувач Ніжинське УК/Ніжин міська ОТГ18010500, код 37716092, МФО 899998;
- по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, у сумі 12195 (дванадцять тисяч сто дев'яносто п'ять) грн 50 коп. на р/р UA448999980314080513000025707, одержувач Ніжинське УК/Ніжин міська ОТГ18010400, код 37716092, МФО 899998.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Повний текст рішення виготовлено 27 листопада 2020 року.
Суддя О.Є. Ткаченко