справа № 380/3521/20
17 листопада 2020 року м. Львів
15 год. 59 хв.
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Гулкевича В.О., представника позивача Станкевича А.О., представниці відповідача Тарасович О.І. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кристал-медіа» (79015 м. Львів вул. Смаль-Стоцького 1 оф. 206) до виконавчого комітету Львівської міської ради (79008 м. Львів пл. Ринок 1), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Росава ЛТ» (79058 м. Львів вул. Хімічна 4) про визнання протиправним та скасування рішення -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кристал-медіа» (далі - позивач, ТзОВ «Кристал-медіа») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Виконавчого комітету Львівської міської ради (далі - відповідач, Виконавчий комітет), у якій просить визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 284 від 27.03.2020.
В обґрунтування позовних вимог зазначило, що зазначеним рішенням скасовано рішення виконавчого комітету «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва на реконструкцію ТзОВ «Кристал-Медіа» з надбудовою об'єкта незавершеного будівництва під літерою «А-2» (будинку громадського призначення) під адміністративно-офісну будівлю на вул. Б.Хмельницького, 249 у м. Львові» № 75 від 31.01.2020 на підставі того, що станом на момент видачі містобудівельних умов власником приміщення була третя особа. Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача, оскільки вважає, що єдиним власником приміщення станом на момент звернення із заявою про затвердження містобудівних умов було ТзОВ «Кристал-медіа». ТзОВ «Росава ЛТ» не є замовником в розумінні Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», відтак його заява не могла слугувати підставою для скасування рішення № 75. Вважає, що нормами вказано Закону не передбачено також і право самостійного скасування Виконавчим комітетом містобудівних умов та обмежень.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 15.05.2020 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 23.07.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Росава ЛТ» (далі - третя особа, ТзОВ «Росава ЛТ») як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Ухвалою суду від 29.09.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити.
Представниця позивача проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. В обґрунтування такого зазначено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення № 284 від 27.03.2020 стало звернення ТзОВ «Росава ЛТ», із змісту якого Виконавчому комітету стало відомо, що рішення Господарського суду Львівської області від 04.09.2019 у справі № 30/81, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.01.2020, визнано недійсним договір № 6/7 купівлі-продажу від 26.12.2003 незавершеного будівництвом будинку громадського призначення загальною площею 254,0 кв м по вул. Б.Хмельницького 249 у м. Львові; визнано за ТзОВ «Росава ЛТ» право власності на нежитлове приміщення 1 поверху загальною площею кв м незавершеного будівництвом будинку по вул. Б.Хмельницького 249 у м. Львові; ухвалено витребувати із чужого незаконного володіння ТзОВ «Кристал-медіа» вказане нежитлове приміщення. Таким чином, згідно з рішенням суду, що набрало законної сили, з 27.01.2020 співвласником нежитлових приміщень на реконструкцію яких було видано містобудівні умови та обмеження, стало ТзОВ «Росава ЛТ». Відтак вважає, що рішенням Виконавчого комітету № 75 від 31.01.2020 порушено право останнього як співвласника приміщення, на реконструкцію якого видавалися містобудівні умови. Вказане свідчить про те, що Виконавчий комітет повинен був відмовити у видачі містобудівних умов та обмежень ТзОВ «Кристал-медіа», що і призвело до необхідності прийняття оскаржуваного рішення № 284 від 27.03.2020. У судовому засіданні надала аналогічні усні пояснення, просила у задоволенні позову відмовити.
Третя особа проти позову заперечила з підстав, викладених у поясненнях щодо позовної заяви (вх. № 38093 від 30.07.2020). В обґрунтування зазначено, що на момент подачі ТзОВ «Кристал-медіа» заяви про видачу містобудівних умов та обмежень (24.01.2020) для проведення реконструкції об'єкта незавершеного будівництва останньому було відомо про те, що співвласником такого майна є також ТзОВ «Росава ЛТ». Всупереч вказаним обставинам, ТзОВ «Кристал-медіа» не погоджувало з ТзОВ «Росава ЛТ» здійснення проектування реконструкції цього об'єкта будівництва, не отримало від останнього засвідченої згоди та не повідомлено Виконавчий комітет про інших власників об'єкта нерухомого майна. На думку третьої особи, дії ТзОВ «Кристал-медіа» щодо неповідомлення Виконавчого комітету про інших співвласників нерухомого майна були умисними, адже у протилежному випадку без згоди ТзОВ «Росава ЛТ» позивачу було б відмовлено у наданні містобудівних умов та обмежень. Вважає рішення Виконавчого комітету № 284 від 27.03.2020 законним та таким, що не порушує права ТзОВ «Кристал-медіа», відтак ТзОВ «Росала ЛТ» просило відмовити у задоволенні позовних вимог.
У судове засідання 17.11.2020 представник третьої особи не прибув, надіслав на електронну адресу суду заяву про відкладення розгляду справи (вх. № 10378ел від 17.11.2020). В обґрунтування такої вказав, що, зважаючи на посилення карантинних заходів у м. Львові та Львівській області, та з огляду на те, що представник третьої особи контактував із особою, у якої було підтверджено позитивний тест на COVID-19, останній утримується від активних соціальних контактів, щоб зменшити ризик інфікування. Вважає зазначені обставини такими, що унеможливлюють його участь у судовому засіданні 17.11.2020, та просить судове засідання відкласти на іншу дату.
Суд розглянув заяву представника третьої особи та зазначає таке.
За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Виключний перелік підстав, за наявності хоча б однієї із яких у суду виникає обов'язок відкладення розгляду справи в межах встановленого КАС України строку, наведено у ч. 2 ст. 205 КАС України. До таких належать, зокрема, перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
З аналізу зазначених норм слідує, що у разі неявки у судове засідання третьої особи (її представника), належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, обов'язок суду відкласти розгляд справи виникає лише у разі, якщо: така неявка є першою; третя особа або її представник повідомили причини неявки та такі визнано судом поважними.
Зі змісту надісланої на електронну адресу суду заяви встановлено, що підставою для відкладення розгляду справи представник ТзОВ «Росава ЛТ» вказує посилення карантинних заходів у м. Львові та Львівській області та його те, що він контактував з особою, у якої діагностовано COVID-19.
Відповідно до п. 19 постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 641 від 22.07.2020 (далі - постанова № 641) з метою протидії поширенню COVID-19 та моніторингу самоізоляції використовується електронний сервіс «Вдома» Єдиного державного веб-порталу електронних послуг (далі - система).
Самоізоляції підлягають особи, які мали контакт з пацієнтом з підтвердженим випадком COVID-19, крім осіб, які під час виконання службових обов'язків використовували засоби індивідуального захисту відповідно до рекомендацій щодо їх застосування (пп. 1 п. 20 постанови № 641).
Відповідно до п. 21 постанови № 641 до системи вноситься інформація про осіб, які потребують самоізоляції:
лікуючим лікарем - про осіб, щодо яких є підозра на інфікування, або осіб, які хворіють на COVID-19 та не потребують госпіталізації, про перелік осіб, які мали контакт з пацієнтом із підтвердженим випадком COVID-19;
працівниками державних установ Міністерства охорони здоров'я епідеміологічного профілю - стосовно осіб, які мали контакт з пацієнтом із підтвердженим випадком COVID-19 та несуть ризик поширення хвороби.
За погодженням з лікуючим лікарем або працівниками державних установ Міністерства охорони здоров'я епідеміологічного профілю особа, яка потребує самоізоляції, вносить до системи інформацію, передбачену підпунктами 1-8 пункту 24 цієї постанови, самостійно через мобільний додаток.
Отже, інформація про осіб, які мали контакт з пацієнтом із підтвердженим випадком COVID-19, повинна вноситися до електронного сервісу «Вдома» Єдиного державного веб-порталу електронних послуг.
Оскільки до заяви про відкладення розгляду справи представником третьої особи не долучено жодних доказів, які б підтверджували факт його перебування на самоізоляції через контакт з пацієнтом із підтвердженим випадком COVID-19, суд не визнає причини неприбуття представника третьої особи у судове засідання поважними.
Щодо твердження представника ТзОВ «Росала ЛТ» про неможливість реалізації ним права на участь у судовому засіданні через важку епідеміологічну ситуацію суд зазначає, що згідно з ч. 4 ст. 195 КАС України під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» або Державною судовою адміністрацією України.
Всупереч вказаному представник третьої особи не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
З огляду на викладене суд визнав причини неявки представника третьої особи у судове засідання неповажними та, керуючись положеннями ч. 1 ст. 205 КАС України, розглянув справу за його відсутності.
Суд заслухав вступне слово представників сторін, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кристал-медіа» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та йому присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи № 37613346 (а.с. 72, 73).
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 195362357 від 28.12.2019 Товариству з обмеженою відповідальністю «Кристал-медіа» на праві приватної власності належить об'єкт незавершеного будівництва (будинок громадського призначення) літ. А-2 з готовністю 59% за адресою: м. Львів вул. Б.Хмельницького 249 корп. 26; земельна ділянка місця розташування: кадастровий номер 4610137500:06:005:0254, площею 0,148 га (а.с. 70, 71).
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-4612148722020 від 09.01.2020 земельна ділянка із кадастровим номером 4610137500:06:005:0254, площею 0,1480 га, знаходиться за адресою: м. Львів вул. Б.Хмельницького 249 , має цільове призначення 03.15 - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови; категорія земель - землі житлової та громадської забудови; вид використання - будинок громадського призначення. Вказана земельна ділянка належить на праві приватної власності ТзОВ «Кристал-медіа» (а.с. 63-65).
Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва на реконструкцію ТзОВ «Кристал-Медіа» з надбудовою об'єкта незавершеного будівництва під літерою «А-2» (будинку громадського призначення) під адміністративно-офісну будівлю на вул. Б.Хмельницького 249 у м. Львові» № 75 від 31.01.2020 затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва на реконструкцію Товариством з обмеженою відповідальністю «Кристал-Медіа» з надбудовою об'єкта незавершеного будівництва під літерою «А-2» (будинку громадського призначення) під адміністративно-офісну будівлю на вул. Б.Хмельницького 249 у м. Львові (а.с. 11, 12).
Згідно з відомостями зазначених містобудівних умов замовником є Товариство з обмеженою відповідальністю «Кристал-медіа».
Товариство з обмеженою відповідальністю «Росава ЛТ» 21.02.2020 звернулося до Виконавчого комітету із заявою про скасування рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 75 від 31.01.2020 (а.с. 125-129). В обґрунтування такої вказано, що ТзОВ «Росава ЛТ» є власником нежитлових приміщень площею 254 кв м в об'єкті незавершеного будівництва під літерою «А-2» (будинку громадського харчування), що знаходиться ща адресою: м. Львів вул. Б.Хмельницького 249 , згідно з договором купівлі-продажу від 10.01.2003. Крім цього, вказало, що право власності на вказане приміщення визнано рішенням Господарського суду Львівської області від 04.09.2019 у справі № 30/81, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.01.2020. Відтак ТзОВ «Росава ЛТ» просило скасувати рішення Виконавчого комітету № 75 від 31.01.2020.
Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради «Про скасування рішення виконавчого комітету від 31.01.2020 № 75» № 284 від 27.03.2020 на підставі ст. 52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ухвали міської ради «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради» № 777 від 14.07.2016, ураховуючи звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Росава ЛТ» № 02/02 від 21.02.2020, скасовано рішення Виконавчого комітету «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва на реконструкцію ТзОВ «Кристал-Медіа» з надбудовою об'єкта незавершеного будівництва під літерою «А-2» (будинку громадського призначення) під адміністративно-офісну будівлю на вул. Б.Хмельницького 249 у м. Львові» № 75 від 31.01.2020.
Позивач не погоджується із зазначеним рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради, відтак звернувся із цим позовом до суду.
При вирішенні спору по суті суд керується таким.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності регулюються Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI від 17.02.2011 (далі - Закон № 3038-VI).
Нормами ч. 1 ст. 26 Закону № 3038-VI передбачено, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва. При цьому право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації (ч. 4 ст. 26 Закону № 3038-VI).
Згідно з ч. 2 ст. 29 Закону № 3038-VI фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва, які є складовими вихідних даних.
Містобудівними умовами та обмеженнями забудови земельної ділянки в розумінні норм Закону № 3038-VI є документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.
Частиною 3 ст. 29 Закону № 3038-VI визначено, що містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються:
1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
2) копія документа, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об'єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);
3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.
Інформацію про речове право на земельну ділянку, право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, відомості з Державного земельного кадастру уповноважені органи містобудування та архітектури отримують відповідно до частини восьмої статті 9 Закону України «Про адміністративні послуги».
Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.
Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (ч. 3 ст. 29 Закону № 3038-VI).
Наведеним законодавчим положенням кореспондує ч. 4 ст. 33 Закону № 3038-VI, якою передбачено, що розміщення об'єктів будівництва на території населених пунктів та за їх межами під час комплексної забудови території здійснюється виконавчим органом сільської, селищної, міської ради, районною державною адміністрацією відповідно до їх повноважень шляхом надання містобудівних умов та обмежень або видачі будівельного паспорта відповідно до містобудівної документації у порядку, передбаченому цим Законом.
Статтею 6 Закону № 3038-VI визначено органи, що здійснюють управління у сфері містобудівної діяльності, архітектурно-будівельного контролю та нагляду, частинами 1 та 2 якої передбачено, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється, зокрема, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.
До уповноважених органів містобудування та архітектури належать органи, визначені ст. 13 Закону України «Про архітектурну діяльність» № 687-XIV від 20.05.1999 (далі - Закон № 687-XIV).
Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (ч. 3 ст. 13 Закону № 687-XIV).
У свою чергу, за змістом ст. 13 Закону № 687-XIV, до якої відсилає ст. 6 Закону № 3038-VI, до уповноважених органів містобудування та архітектури належать, сере інших, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад з питань архітектури.
Органи місцевого самоврядування здійснюють свою діяльність у сфері містобудування та архітектури відповідно до Закону № 280/97-ВР.
Обсяг повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі будівництва встановлено ст. 31 Закону № 280/97-ВР, пп. 9 п. «а» ч.1 якої передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження - надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок.
У той же час, підстави для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень, а також для їх скасування встановлено ч. 4 та 8 ст. 29 Закону № 3038-VI.
Згідно з ч. 4 ст. 29 Закону № 3038-VI підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є, зокрема, неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень, виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
Відповідно до ч. 6 ст. 29 Закону № 3038-VI надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу.
З матеріалів справи судом встановлено, що містобудівні умови та обмеження, затверджені рішенням Виконавчого комітету № 75 від 31.01.2020, надані ТзОВ «Кристал-медіа» уповноваженим органом на підставі відомостей про право власності на земельну ділянку за відповідності цільового та функціонального призначення такої земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні.
Нормами ч. 8 ст. 29 Закону № 3038-VI передбачено, що містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об'єкта незалежно від зміни замовника.
Вказане положення покликане забезпечити стабільність суспільних правовідносин у сфері містобудування.
Разом з цим, ч. 8 ст. 29 Закону № 3038-VI передбачено можливість скасування містобудівних умов та обмежень:
1) за заявою замовника;
2) головними інспекторами будівельного нагляду в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду у разі невідповідності містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам;
3) за рішенням суду.
Наведений у ст. 29 Закону № 3038-VI перелік суб'єктів, що мають право на скасування містобудівних умов та обмежень, є вичерпним і остаточним, розширеному тлумаченню не підлягає.
Спір у межах цієї справи виник з приводу скасування затверджених Виконавчим комітетом органу місцевого самоврядування містобудівних умов та обмежень.
В обґрунтування правомірності прийнятого рішення відповідач посилається на положення ст. 52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» № 280/97-ВР від 21.05.1997 (далі - Закон № 280/97-ВР), п. 3 ч. 2 якої визначено право виконавчого комітету ради змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому відділів, управлінь, інших виконавчих органів ради, а також їх посадових осіб.
При вирішенні питання правомірності оскаржуваного рішення через призму основних засад адміністративного судочинства суд повинен дослідити, чи прийнято таке на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Зазначене кореспондується також з встановленим ст. 19 Конституції України обов'язком будь-якого суб'єкта владних повноважень діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус та повноваження виконавчого комітету органу місцевого самоврядування визначено нормами Закону № 280/97-ВР.
Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону № 280/97-ВР є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону № 280/97-ВР виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради.
При цьому ст. 31 Закону № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі будівництва віднесено повноваження, серед іншого, щодо надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок.
Однак нормами ст. 31 Закону № 280/97-ВР, як і будь-якої іншої статті вказаного Закону, не передбачено право виконавчого комітету ради скасовувати надані містобудівні умови і обмеження забудови земельних ділянок.
Суд зважає на положення п. 3 ч. 2 ст. 52 Закону № 280/97-ВР, яким виконавчому комітету ради надано право змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому відділів, управлінь, інших виконавчих органів ради, а також їх посадових осіб. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб'єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування.
Разом з цим, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у рішенні від 02.10.2019 у справі № 807/736/18, що також стосувалося питання правомірності скасування рішенням виконавчого комітету органу місцевого самоврядування виданих суб'єкту містобудування містобудівних умов та обмежень.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Разом з цим суд вважає, що при вирішенні питання наявності у суб'єкта містобудування права на скасування містобудівних умов та обмежень слід керуватися нормами ч. 8 ст. 29 Закону № 3038-VI, оскільки саме вони є спеціальними у спірних правовідносинах, а тому загальні правила, встановлені п. 3 ч. 2 ст. 52 Закону № 280/97, не можуть застосовуватися.
Згідно з ч. 8 ст. 29 Закону № 3038-VI виконавчі органи місцевого самоврядування не включено до переліку суб'єктів, наділених повноваженнями на скасування містобудівних умов та обмежень.
Такими є виключно замовник, головний інспектор будівельного нагляду в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду у разі невідповідності містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам та суд.
Суд також зазначає, що скасування рішень об'єктів нагляду з підстав їх незаконності є крайнім заходом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду і належить до повноважень головних інспекторів будівельного нагляду ДАБІ України. Крім цього, наявність таких порушень встановлюється за результатами проведення перевірок у визначеному законом порядку.
У межах спірних правовідносин перевірка щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час видачі ТзОВ «Кристал-медіа» містобудівних умов та обмежень не проводилась, а звернення ТзОВ «Росава ЛТ», яке не було замовником у межах спірних правовідносин, не може заміняти встановлену законодавством процедуру.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що національне право має передбачати засіб правового захисту від свавільного втручання державних органів у права, гарантовані Конвенцією. Наділення виконавчих органів широкими дискреційними повноваженнями, які надають їм необмежену владу у питаннях, що зачіпають основоположні права, суперечитиме принципу верховенства права, одному з фундаментальних принципів, закріплених Конвенцією (рішення у справі Лупса проти Румунії від 08.06.2006, заява № 10337/04, п. 34). Відповідно законом має бути визначено обcяг будь-яких дискреційних повноважень компетентних органів та порядок їх здійснення з достатньою ясністю, беручи до уваги законну мету певного заходу, щоб забезпечити особі адекватний захист від свавільного втручання (рішення у справі Волохи проти України від 02.11.2006, заява № 23543/02, п. 49; рішення у справі Аль-Нашіф та інші проти Болгарії від 20.06.2002, заява № 50963/99, п. 119).
Також Європейський суд з прав людини рішенням у справі «Круслена» від 24.04.1990 зазначив, що «закон, який надає дискреційне право, має визначати межі здійснення такого права, хоча докладні правила та умови мають міститися в нормах субстантивного права. Проте надання законом виконавчій владі чи судді нічим не обмеженого дискреційного права суперечило б принципові верховенства права. Отже, закон має досить чітко визначати межі будь-яких таких повноважень, наданих компетентним органам, а також спосіб їх застосування, щоб забезпечувати належний захист особистості від свавільного втручання».
Частиною другою ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі системного аналізу норм чинного законодавства та встановлених фактичних обставин справи суд вважає, що відповідачем не доведено наявності у нього повноважень і передбачених законом правових підстав для прийняття оскаржуваного рішення. З огляду на вказане суд доходить висновку про те, що Виконавчим комітетом не дотримано принципу належного урядування, відтак позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір, сплачений ним при зверненні до суду із цим позовом.
Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради «Про скасування рішення виконавчого комітету від 31.01.2020 № 75» № 284 від 27.03.2020.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кристал-медіа» (79015 м. Львів вул. Смаль-Стоцького 1 оф. 206; код за ЄДРПОУ 37613346) за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Львівської міської ради (79008 м. Львів пл. Ринок 1; код за ЄДРПОУ 26256622) сплачений судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У зв'язку з відсутністю судді Качур Р.П. у період з 25.11.2020 по 27.11.2020 включно на роботі повний текст рішення виготовлено та підписано 30.11.2020.
Суддя Р.П. Качур