справа№380/7386/20
23 листопада 2020 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними дій,-
Позивач - ОСОБА_1 (Позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (Відповідач), в якому просить:
- відкрити провадження у справі та розглядати її у спрощеному позовному провадженні;
- визнати протиправним податкове повідомлення-рішення від 27 листопада 2018 року № 0009961310 на суму грошового зобов'язання 62059,90 грн. та скасувати його повністю;
- визнати протиправним податкове повідомлення-рішення від 27 листопада 2018 року № 0009971310 на суму грошового зобов'язання 170,00 грн. та скасувати його повністю;
- визнати протиправним податкове повідомлення-рішення від 27 листопада 2018 року № 0009981310 на суму грошового зобов'язання 4711,59 грн. та скасувати його повністю;
- визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у Львівській області щодо нарахування пені ОСОБА_1 на суми грошових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням від 27 листопада 2018 року № 0009961310 та податковим повідомленням-рішенням від 27 листопада 2018 року № 0009981310;
- судові витрати покласти на Відповідачів.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 27 листопада 2018 року № 0009961310, № 0009961310 та № 0009981310 є протиправними та підлягають скасуванню, зважаючи на таке.
17 листопада 2006 року між позивачем та ЗАТ «Перший Український Міжнародний Банк» було укладено Кредитний договір № 5101049, згідно з яким ЗАТ «ПУМБ» зобов'язується в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, надати ОСОБА_1 , а ОСОБА_1 зобов'язується повернути кредит в розмірі 30 000,00 доларів США, а також сплатити на користь Кредитора проценти за користування кредитом, пеню, штрафи, та всі інші суми, передбачені Кредитним договором.
Частково виконавши своє зобов'язання, зважаючи на істотну зміну соціально-економічної обстановки в Україні та втратою можливості у подальшому виконувати кредитне зобов'язання на погоджених у Кредитному договорі умовах, позивач та Банк дійшли згоди щодо зміни умов зобов'язання. За цими умовами позивач додатково вніс 01 вересня 2015 року 13250,87 доларів США, що по курсу НБУ на дату сплати складало 288940,77 грн. (квитанція № TR.4040218.19684.11055), у рахунок часткового погашення заборгованості перед Банком за отриманим кредитом для того, аби з врахуванням курсової різниці та попереднього виконання кредитних зобов'язань забезпечити погашення основної суми заборгованості перед Банком та частково суми процентів за користування кредитом у попередні періоди. У зв'язку із цим, листом вих. № 1102 від 01 вересня 2015 року було підтверджено, що Кредитний договір № 5101049 від 17 листопада 2006 року (хоча договір укладений 16 листопада 2006 року) укладений між Закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк», правонаступником усіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 був закритий 01 вересня 2015 року у зв'язку із виконанням Клієнтом своїх зобов'язань по кредиту перед Банком в повному обсязі.
Позивач вказує, що відповідно до вимог чинного на момент існування спірних правовідносин нормативно-правового регулювання законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, прощені (анульовані) кредитором. Таким чином, боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
На думку позивача, зважаючи на те, що Кредитний договір № 5101049 був закритий у зв'язку із виконанням ним всіх зобов'язань по кредиту перед Банком в повному обсязі, іншої інформації, в тому числі про прощення основної суми боргу, позивачеві не було надано у встановленому законом порядку, а умови закриття кредиту передбачали виконання узгоджених зобов'язань перед Банком, а не прощення боргу, то у контролюючого органу були відсутні підстави для самостійного розрахунку і збільшення загального річного оподаткованого доходу позивача за 2015 рік, що тягне за собою безпідставність донарахування суми податкового зобов'язання за 2015 рік за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачені фізичними особами за результатами річного декларування» (КБК 11010500) та «Військовий збір, що сплачений фізичними особами за результатами річного декларування» (КБК 11011001).
Крім того, позивач вважає, що застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) своєю підставою повинно мати вчинення відповідного податкового правопорушення платником, що призвело б до невиконання чи неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. За визначених фактичних обставин, відсутня фактична підстава для застосування штрафних санкцій, оскільки вимоги податкового законодавства ним не було порушено. Відсутність належного об'єкта оподаткування, що виключає обов'язок платника податку задекларувати, визначити та сплатити суму податкового зобов'язання з суми прощеного основного боргу (кредиту) за відповідними обов'язковими платежами, які визначені у податкових повідомленнях-рішеннях від 27 листопада 2018 року № 0009961310 та від 27 листопада 2018 року № 0009981310, виключає і протиправність бездіяльності платника податків в частині невиконання цих нормативних обов'язків, що зумовлювала законне застосування, на думку контролюючого органу, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, а також накладення штрафу у розмірі 170,00 грн. на підставі пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 і п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України згідно з податковим повідомленням-рішенням від 27 листопада 2018 року № 0009971310.
Також позивач вважає, що, зважаючи на похідний характер нарахування пені, в разі, якщо суд визнає протиправними та скасує відповідні рішення про донарахування сум податку на доходи фізичних осіб і військового збору та застосування у зв'язку із цим штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), це зумовлюватиме визнання протиправними дій щодо нарахування і обліку несплаченої пені за цими платежами.
У зв'язку з вищенаведеним адміністративний позов просить задоволити у повному обсязі.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що у позовній заяві позивач посилається на лист банку № 1102 від 01 вересня 2015, яким, на його думку, підтверджується те, що в цьому випадку не відбулося прощення (анулювання) боргу. У цьому листі зазначено, що «кредитний договір № 5101049 від 17 листопада 2006 року був закритий у зв'язку з виконанням Клієнтом всіх зобов'язань по кредиту в повному обсязі». Однак, на думку відповідача, у листі не зазначено, яким саме чином Клієнт виконав свої зобов'язання, а тому цей лист жодним чином не спростовує факт прощення (анулювання) боргу позивачу.
Відповідач зазначає, що відповідно до листа ПАТ «ПУМБ» від 09 серпня 2016 року № КНО-08.1.2.2/39, Банк підтверджує, що повідомив позивача про анулювання (прощення боргу) шляхом надання повідомлення про прощення боргу. Зауважує, що доходом платника податку у розумінні норм Податкового кодексу України є основна сума боргу та відсотки за кредитним договором, які були анульовані (прощені) кредитором, натомість анульовані (прощені) пеня, штраф чи підвищені відсотки (за прострочення платежу) не є доходом платника податку, а відповідно і не є об'єктом оподаткування податком з доходу фізичних осіб. Боржник (платник податків), який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.
Враховуючи наведене, відповідач вважає, що правомірно прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими позивачу було збільшено суми грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, оскільки при їх прийнятті він виходив із суми прощеного боргу, яка складалася із прощеної (анульованої) суми кредиту у розмірі 11551,88 доларів США.
У зв'язку з вищенаведеним просить суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
У додаткових поясненнях по суті адміністративної справи відповідач вказує, що відповідно до статті 524 Цивільного кодексу України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу. А згідно з підпунктом 3.8.1 пункту 3.8 статті 3 Кредитного договору № 5101049 від 16 листопада 2006 року у разі недостатності суми, отриманої Банком від Позичальника, або від третіх осіб в рахунок виконання його зобов'язань за цим Договором … для погашення зобов'язань за цим Договором в повному обсязі, ця сума погашає вимоги Банку в такій черговості, зокрема, прострочені проценти за кредитом.
Відтак, на думку відповідача, внесена позивачем 01 вересня 2015 року сума у розмірі 13250,87 доларів США в рахунок часткового погашення заборгованості перед Банком (про що зазначено у позовній заяві) була спрямована на сплату процентів та штрафу, а Банком прощено (анульовано) саме тіло кредиту.
Крім того, відповідач зауважує, що податковий орган дотримав строки, установлені законодавством, а перевірку позивача провів у порядку черговості.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 16 вересня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі з повідомленням (викликом) сторін. У залученні Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача відмовлено.
Ухвалою суду від 29 жовтня 2020 року витребувано у ПАТ «Перший Український Міжнародний банк» повідомлення про прощення 01 вересня 2015 року частини боргу ОСОБА_1 у розмірі 11551,88 USD згідно кредитного договору № 5101049 від 16 листопада 2006 року з доказами його направлення Позичальнику.
В судовому засіданні, яке відбулося 12 листопада 2020 року, суд заслухав усні пояснення представників позивача та представника відповідача, дослідив докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задоволити.
Представник відповідача проти позову заперечила у повному обсязі, просила у його задоволенні відмовити.
У цьому ж судовому засіданні суд постановив прийняти рішення у строки, передбачені для справ, розгляд яких здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:
16 листопада 2006 року між ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк» (Банк) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено Кредитний договір № 5101049 відповідно до пункту 1.1 статті 1 якого Банк зобов'язується надати Позичальнику кредит у розмірі 30000,00 доларів США на умовах цього Договору, а Позичальник зобов'язується використати його за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом та повернути кредит Банку у строки обумовлені цим Договором (а.с.21-25).
Відповідно до квитанції № TR.4040218.19684.11055 від 01 вересня 2015 року (а.с.31) ОСОБА_1 перерахував на рахунок отримувача ПАТ «ПУМБ» суму коштів у розмірі 13250,87 доларів США (еквівалент у гривнях 288940,77 грн.) з призначенням платежу: грошові кошти для погашення заборгованості по кредитному договору № 5101049 від 17 листопада 2006 року.
Згідно повідомлення про прощення частини боргу Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (правонаступник усіх прав та обов'язків Закритого акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк») повідомило ОСОБА_1 про те, що 01 вересня 2015 року за його Кредитним договором № 5101049 було прощено частину боргу у розмірі 11551,88 USD (одинадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят один долар США 88 центів). Також у повідомленні зазначено про те, що згідно з абзацом д підпункту 164.2.17 Податкового кодексу України сума боргу платника податку, анульованого кредитором по його самостійному рішенню, підлягає обкладанню податком з доходів фізичних осіб.
Указане повідомлення про прощення частини боргу позивач отримав 01 вересня 2015 року про що свідчить, вчинений ним на тексті цього повідомлення запис «Отримано, 01.09.2015, ОСОБА_1 », підпис.
16 жовтня 2018 року Головним управлінням ДФС у Львівській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, за результатами проведення якої складено акт № 2524/13-01-51-13/ НОМЕР_1 від 17 жовтня 2018 року (а.с.16-20).
Цією перевіркою встановлено порушення позивачем:
- абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2015 рік на загальну суму 49647,92 грн.;
- підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України в частині неподання декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік;
- підпунктів 1.2, 1.3, 1.5, 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», в результаті чого донараховано військовий збір за 2015 рік на загальну суму 3769,27 грн.
27 листопада 2018 року Головним управлінням ДФС у Львівській області прийнято податкові повідомлення-рішення:
- № 0009961310, яким на підставі акта перевірки № 2524/13-01-51-13/ НОМЕР_1 від 17 жовтня 2018 року встановлено порушення абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України та у зв'язку з цим згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 та пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 62059,90 грн. у тому числі: за податковими зобов'язаннями на суму 49647,92 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 12411,98 грн. (а.с.13);
- № 0009971310, яким на підставі акта перевірки № 2524/13-01-51-13/ НОМЕР_1 від 17 жовтня 2018 року встановлено порушення підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України та на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 і пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України застосовано до ОСОБА_1 штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 170 гривень за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (а.с.14);
- № 0009981310, яким на підставі акта перевірки № 2524/13-01-51-13/ НОМЕР_1 від 17 жовтня 2018 року встановлено порушення підпунктів 1.2, 1.3, 1.5, 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» та у зв'язку з цим згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 та пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: військовий збір у розмірі 4711,59 грн. у тому числі: за податковими зобов'язаннями на суму 3769,27 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 942,32 грн. (а.с.15).
Уважаючи податкові повідомлення-рішення від 27 листопада 2018 року № 0009961310, № 0009971310 та № 0009981310, а також дії відповідача щодо нарахування пені на суми грошових зобов'язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 27 листопада 2018 року № 0009961310 та № 0009981310 протиправними, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
Предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності: податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Львівській області від 27 листопада 2018 року № 0009961310, № 0009971310 та № 0009981310, а також дій відповідача щодо нарахування пені на суми грошових зобов'язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 27 листопада 2018 року № 0009961310 та № 0009981310.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Щодо податкових повідомлень-рішень № 0009961310 від 27 листопада 2018 року та № 0009981310 від 27 листопада 2018 року суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.
Статтею 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платником податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Пунктом 163.1 статті 163 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Згідно з пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року; сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності (підпункт 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України).
Підпунктом «а» пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України встановлено, що платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.
Відповідно до пунктів 179.1, 179.7 статті 179 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації. Сума податкових зобов'язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом.
Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу. Звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.
Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку-боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.
Отже, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід.
Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Суд встановив, що 16 листопада 2006 року між ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк» (Банк) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено Кредитний договір № 5101049 відповідно до пункту 1.1 статті 1 якого Банк зобов'язується надати Позичальнику кредит у розмірі 30000,00 доларів США на умовах цього Договору, а Позичальник зобов'язується використати його за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом та повернути кредит Банку у строки обумовлені цим Договором.
Згідно зі статтею 605 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
Як слідує зі змісту квитанції № TR.4040218.19684.11055 від 01 вересня 2015 року позивач перерахував на рахунок отримувача ПАТ «ПУМБ» суму коштів у розмірі 13250,87 доларів США (еквівалент у гривнях 288940,77 грн.) з призначенням платежу: грошові кошти для погашення заборгованості по кредитному договору № 5101049 від 17 листопада 2006 року.
У свою чергу Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (правонаступник усіх прав та обов'язків Закритого акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк») повідомило ОСОБА_1 про те, що 01 вересня 2015 року за його Кредитним договором № 5101049 було прощено частину боргу у розмірі 11551,88 USD (одинадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят один долар США 88 центів).
Крім того, у повідомленні зазначено про те, що згідно з абзацом «д» підпункту 164.2.17 Податкового кодексу України сума боргу платника податку, анульованого кредитором по його самостійному рішенню, підлягає обкладанню податком з доходів фізичних осіб.
Отже, як слідує з наведеного вище, кредитор позивача на виконання вимог підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України надав боржнику (позивачу) під підпис особисто повідомлення про прощення (анулювання) частини боргу в сумі 11551,88 доларів США за Кредитним договором № 5101049 від 16 листопада 2006 року, а також повідомив про те, що зазначена сума боргу підлягає обкладанню податком з доходів фізичних осіб.
Указане повідомлення про прощення частини боргу позивач отримав 01 вересня 2015 року про що свідчить, вчинений ним на тексті цього повідомлення запис «Отримано, 01.09.2015, ОСОБА_1 », підпис.
Тому з цих підстав суд відхиляє аргументи позивача, викладені у позовній заяві, про те, що іншої інформації, в тому числі про прощення основної суми боргу, йому не було надано у встановленому законом порядку.
Таким чином, позивач був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) його кредитором частини боргу в сумі 11551,88 доларів США за Кредитним договором № 5101049 від 16 листопада 2006 року та про обов'язок сплати відповідних податків до бюджету згідно вимог підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.
З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що позивач, будучи боржником за укладеним з банком кредитним договором, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми основного боргу за цим кредитним договором у розмірі 11551,88 доларів США, а також був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, був зобов'язаний в силу вимог підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України відобразити прощену (анульовану) суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
Суд погоджується з твердженнями позивача про те, що Кредитний договір № 5101049 від 16 листопада 2006 року був закритий у зв'язку із виконанням ним всіх зобов'язань по кредиту перед Банком в повному обсязі, оскільки це підтверджується наявною у матеріалах справи копією листа ПАТ «ПУМБ» № 1102 від 01 вересня 2015 року (а.с.32).
Проте, наведене констатує лише факт припинення зобов'язання між кредитором та боржником, однак не вказує на спосіб, у який це зобов'язання було припинено.
Тому такі доводи позивача та надана на їх підтвердження копія листа ПАТ «ПУМБ» № 1102 від 01 вересня 2015 року жодним чином не спростовують факту прощення (анулювання) кредитором частини боргу в сумі 11551,88 доларів США.
З цих же підстав суд не враховує аргументи позивача про те, що умови закриття кредиту передбачали виконання узгоджених зобов'язань перед Банком, а не прощення боргу.
В той же час позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про протиправність прийняття контролюючим органом оспорюваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням встановлених судом обставин щодо того, що сума прощеного (анульованого) боргу у розмірі 11551,88 доларів США є сумою основного боргу (тілом кредиту) за прощеним кредитом (без урахування процентів, пені та штрафних санкцій).
Крім того, матеріалами справи підтверджується, що визначені у спірних податкових повідомленнях-рішеннях суми грошових зобов'язань за платежами: податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування (за податковим зобов'язанням - 49647,92 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 12411,98 грн.; військовий збір (за податковим зобов'язанням - 3769,27 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 942,32 грн.), розраховані відповідачем лише із суми основного боргу (кредиту) прощеного (анульованого) кредитором, а саме 11558,88 доларів США, що складало 251893,58 грн. по курсу НБУ станом на дату прощення цього боргу (01 вересня 2015 року).
Враховуючи те, що судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено факт анулювання (прощення) боргу Банком позивачеві у розмірі 11558,88 доларів США, яка є сумою основного боргу за прощеним кредитом (без урахування процентів, пені та штрафних санкцій), указана сума є доходом позивача у вигляді додаткового блага із якого позивач мав обов'язок сплатити податок на доходи фізичних осіб та військовий збір за приписами вищенаведеного податкового законодавства, проте жодних дій для цього не вчинив (таких доказів не надано), суд доходить висновку про те, що контролюючий орган правомірно нарахував позивачу грошові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
Отже, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0009961310 від 27 листопада 2018 року та № 0009981310 від 27 листопада 2018 року, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним податковим законодавством та не допустив його порушень, а відтак правові підстави для визнання їх протиправними та скасування, відсутні.
Щодо податкового повідомлення-рішення № 0009971310 від 27 листопада 2018 року, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 170 гривень за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
За змістом підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України боржник самостійно сплачує податок з доходу, отриманого ним, як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням та відображає його у річній податковій декларації.
Оскільки під час розгляду справи суд встановив факт отримання позивачем додаткового блага у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором, то за відсутності у матеріалах справи доказів на підтвердження подання ним податкової декларації, контролюючий орган правомірно застосував до позивача штраф у розмірі 170 гривень на підставі пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України.
Тому правових підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0009971310 від 27 листопада 2018 року, немає.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій Головного управління Державної податкової служби у Львівській області щодо нарахування позивачу пені на суми грошових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням від 27 листопада 2018 року № 0009961310 та податковим повідомленням-рішенням від 27 листопада 2018 року № 0009981310, суд враховує таке.
Відповідно до пункту 129.2 статті 129 Податкового кодексу України у разі скасування нарахованого контролюючим органом грошового зобов'язання (його частини) у порядку адміністративного та/або судового оскарження пеня за період заниження такого грошового зобов'язання (його частини) скасовується.
Оскільки суд дійшов висновку, що контролюючий орган правомірно нарахував грошові зобов'язання позивачу згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0009961310 та № 0009981310 від 27 листопада 2018 року і не знайшов правових підстав для визнання їх протиправними та скасування, то у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування позивачу пені на суми грошових зобов'язань, визначених цими податковими повідомленнями-рішеннями також належить відмовити.
Згідно із частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Спірні податкові повідомлення-рішення та оскаржувані дії відповідача у цій справі відповідають критеріям, які визначені у частині другій статті 2 КАС України, а тому правові підстави для визнання їх протиправними, відсутні.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Відповідно до статті 139 КАС України повернення судових витрат позивачу, якому відмовлено у задоволенні позову не передбачено.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п.3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79003) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними дій - відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.
Повне рішення складено 27 листопада 2020 року.
Суддя Клименко О.М.