справа № 380/5603/20
24 листопада 2020 року м. Львів
12 год. 21 хв.
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Гулкевича В.О., представника позивача Луціва О.М., представниці відповідача Саган Ю.В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Валагро» (79026 м. Львів вул. Персенківа 19) до Галицької митниці Держмитслужби (79000 м. Львів вул. Костюшка 1) про визнання протиправною та скасування картки відмови, зобов'язання вчинити дії -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Волагро» (далі - позивач, ТзОВ «Волагро») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Галицької митниці Держмитслужби (далі - відповідач, Галицька митниця), у якій просить:
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2020/00027 від 16.01.2020, складену головним державним інспектором Галицької митниці Держмитслужби Петрівською К. В.;
- зобов'язати Галицьку митницю Держмитслужби відновити для товариства з обмеженою відповідальністю “Волагро” застосування тарифних преференцій до товарів, митне оформлення яких було здійснено згідно з митною декларацією № UA209140/2020/002954 від 16.01.2020.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що підставою для відмови у митному оформленні мінеральних добрив, імпортованих в Україну на підставі митної декларації № UA209140/2020.002761 від 16.01.2020 і декларації інвойсу № А/2020/404 від 14.01.2020, стало те, що «декларація-інвойс видана (складена) експортером, який експортував товари, походження яких не підтверджено митними органами країн ЄС». Внаслідок цього позивач був змушений ввезти товар на митну територію України за митною декларацією № UA209140/2020/002954 від 16.01.2020 без застосування режиму найбільшого сприяння. Позивач також скористався правом оскарження картки відмови в адміністративному порядку, однак відповідач відмовив у задоволенні скарги з посиланням на «практику перевірки документів про походження товарів та пояснення Комісії ЄС № 2007/С83/01 від 17.04.2017».
Ухвалою суду від 22.07.2020 провадження у справі відкрито і призначено таку до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, з підстав, що викладені у позовній заяві. Зазначив, що додаткові документи щодо підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу буде подано суду після постановлення судового рішення. Просив позов задовольнити.
Представниця відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила повністю, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх. № 42385 від 27.08.2020. В обґрунтування такого зазначено, що 16.01.2020, у той день, коли було подано митну декларацію UA209140/2020/003761, Галицькою митницею Держмитслужби отримано лист Державної фіскальної служби України № 16/16-01/7/515 від 14.01.2020, яким повідомлено про отримання інформації уповноваженого органу Республіки Польща № 0401-ІОС.4331.17.2019 від 26.11.2020, яким повідомлено, що екпортером «Artano Sp.z o.o.» не надано документів, які підтверджують відповідність походження мінеральних добрив товарної позиції 3105 згідно з УКТЗЕД, зазначених в декларації походження № А/2018/16846 від 27.12.2018, правилам походження, викладеним у Доповненні І. Вважає, що преференційне походження товару, зазначеного в інвойсі № А/2018/16846 від 27.12.2018 відповідно до Угоди не підтверджено у зв'язку з ненаданням експортером митному органу відповідних документів, що підтверджує їх оригінальний статус. У судовому засіданні надала аналогічні усні пояснення, просила у задоволенні позову відмовити.
Суд заслухав пояснення повноважних представників сторін, з'ясував підстави позову та відзиву, встановив фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, дослідив письмові докази, долучені до матеріалів справи, та встановив таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Волагро» є підприємством з іноземними інвестиціями, в статутному капіталі якого іноземна інвестиція становить сто відсотків. ТзОВ «Волагро» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та йому присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 38592097.
Позивачем для митного оформлення товарів 16.01.2020 подано митну декларацію № UA209140/2020/002761 на товар «Добрива мінеральні із вмістом трьох поживних елементів азоту, фосфору, калію та мікроелементів».
За вказаною декларацією у гр. 36 митної декларації декларантом до товару застосовано преференцію за кодом 410. Підставою для застосування преференційного режиму було подання декларантом декларації-інвойсу, складеної експортером № А/2020/404 від 14.01.2020.
За результатами здійснення митного контролю за митною декларацією № UA209140/2020/002761 від 16.01.2020 посадовими особами Галицької митниці Держмитслужби прийнято рішення про відмову у митному оформленні товарів та оформлено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленню випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA209140/2020/002761 від 16.01.2020.
Підставою для відмови у митному оформленні Товару стало те, що «декларація-інвойс видана (складена) експортером, який експортував товари, походження яких не підтверджено митними органами країн ЄС».
Позивач 14.02.2020 оскаржив картку відмови в адміністративному порядку до керівника митного органу. Рішенням відповідача № 7.4-1-28-09-01/13/6641 від 04.03.2020 у задоволенні скарги відмовлено. Підставою для відмови стало те, що з урахуванням практики перевірки документів про походження товарів та Пояснень Комісії ЄС (2007/С 83/01 від 17.04.2017) для цілей застосування преференцій вважаються непридатними документи про походження (сертифікат з перевезення товару, декларація інвойс), що складені експортером, який експортував товари, походження яких не підтверджено митними органами країн ЄС і в подальшому експортує такі товари.
Позивач не погодився із карткою відмови відповідача у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, вважає таку протиправною та такою, яка підлягає скасуванню, відтак звернувся до суду із цим позовом.
При вирішенні спору по суті суд керується таким.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з вимогами ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, пов'язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі МК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
За приписами ч. 1 ст. 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації (ч. 2 ст. 43 МК України).
Як зазначається в ч. 6 ст. 43 МК України, декларація походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв'язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару.
Згідно з Протоколом І до Угоди про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України № 1678-VII від 16.04.2014 (далі - Протокол), товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (а) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку ІІІ до цього Протоколу; або (b) у випадках, вказаних у статті 22 (1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься «декларація інвойс», надана екпортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інфойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу (ч. і ст. 16).
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Протоколу декларація інвойс, зазначена в статті 16 (1) (b) цього Протоколу, може бути складена: (а) затвердженим експортером у розумінні статті 23 цього Протоколу, або (b) експортером будь-якої партії товару, що складається з одного чи декількох місць товарів, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро. Як зазначено в ч.ч. 2 і 3 ст. 22 Протоколу, декларація інвойс може бути складена, якщо розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Експортер, який складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час, на вимогу митних органів експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього договору.
Статтею 3 цього Протоколу передбачено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватись у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу. Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-які докази і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера, інші перевірки, які вважатимуть належними. Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу.
Згідно з ч. 1 ст. 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про проходження товару чи достовірності відомостей, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про проходження товару або надання додаткових відомостей.
Судом встановлено, що позивачем 16.01.2020 подано митному органу для здійснення митного оформлення товару пакет документів, що посвідчують його походження, а саме: сертифікат про походження товару № PL/MF/AL 0304649 від 04.03.2020; декларацію-інвойс № Ф/2020/404 від 04.03.2020; вантажну накладну № 6 від 21.12.2018; інші товаросупровідні документи. Підставою для застосування до товару тарифних преференцій була декларація-інвойс № А/2020/404 від 14.01.2020, складена експортером (фактурна вартість товару не перевищувала 6000 €).
З оскаржуваної картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленню випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідача № UA209140/2020/002761 від 16.01.2020 слідує, що підставою для відмови слугувало те, що декларація-інвойс видана (складена) експортером, який експортував товари, походження яких не підтверджено митними органами країн ЄС.
Разом з цим, у матеріалах справи наявна відповідь Галицької митниці № 7.4-1-15/8/3586 від 07.02.2020 на адвокатський запит представника позивача, у якій вказано, що Державна митна служба України листом № 16/16-01/7/515 від 14.01.2020 інформувала Галицьку митницю про отримання інформації від уповноваженого органу Польщі від 26.11.2019, яким не підтверджено преференційне походження товару, зазначеного в інвойсі № А/2018/16846 від 27.12.2018. Зазначено також, що з урахуванням практики перевірки документів про походження товарів та Пояснень Комісії ЄС (2007/С 83/01 від 17.04.2017) для цілей застосування преференцій вважаються непридатними документи про походження (сертифікат з перевезення товару, декларація інвойс), що складені експортером, який експортував товари, походження яких не підтверджено митними органами країн ЄС і в подальшому експортує такі товари.
Аналогічна підстава для відмови у задоволенні скарги ТзОВ «Волагро» викладена у рішенні відповідача № 7.4-1-28-09-01/13/6641 від 04.03.2020.
Суд критично оцінює посилання відповідача на отримання інформації від уповноваженого органу Польщі від 26.11.2019, яким не підтверджено преференційне походження товару, зазначеного в інвойсі № А/2018/16846 від 27.12.2018, як на підставу відмови у митному оформленні товарів за митною декларацією позивача № UA209140/2020/002761 від 16.01.2020, оскільки до митного оформлення подавалася декларація-інвойс № А/2020/404 від 14.01.2020.
Із долученого до матеріалів справи позивачем перекладу фактури ПДВ А/2020/40 від 14.01.2020 (декларації-інвойсу) судом встановлено, що «експортер продукції, на яку поширюється цей документ, заявляє, що за винятком випадків, де це явно зазначено, ці товари є товарами преференційного походження з PL /Польщі/».
Разом з цим у матеріалах справи відсутні відомості про здійснення відповідачем перевірки походження товару, митне оформлення якого здійснювалося згідно з митною декларацією № UA209140/2020/002761м від 16.01.2020, або про надіслання відповідних запитів уповноваженим органам щодо надання додаткових документів чи відомостей до декларації-інвойсу № А/2020/404 від 14.01.2020.
З огляду на вказане суд доходить висновку про те, що декларація-інвойс № А/2020/404 від 14.01.2020, долучена ТзОВ «Волагро» до митної декларації № UA209140/2020/002761 від 16.01.2020, описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати, відтак у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваної картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2020/00027 від 16.01.2020.
За приписами ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З системного аналізу вказаних норм ст. 245 КАС України можна дійти висновку, що суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення на користь позивача.
Такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.
Верховний Суд України у своєму рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
За вказаних вище обставин з позиції суду позивачем виконано всі умови для відновлення застосування тарифних преференцій до товарів, митне оформлення яких було здійснено згідно з митною декларацією № UA209140/2020/002954 від 16.01.2020, а тому суд вважає ефективним спосіб захисту порушеного права позивача шляхом зобов'язання Галицької митниці Держмитслужби відновити для ТзОВ «Волагро» застосування тарифних преференцій до товарів, митне оформлення яких було здійснено згідно з митною декларацією № UA209140/2020/002954 від 16.01.2020.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) обов'язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Ураховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТзОВ «Волагро».
Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладене судові витрати у вигляді судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду із цим позовом, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Оскільки позивачем доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу не надано, представник позивача повідомив про надання таких у визначений КАС України строк, питання про розподіл таких витрат при ухваленні судового рішення не вирішується.
Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2020/00027 від 16.01.2020, сформовану головним державним інспектором Галицької митниці Держмитслужби Петрівською К. В.
3. Зобов'язати Галицьку митницю Держмитслужби відновити для Товариства з обмеженою відповідальністю «Волагро» застосування тарифних преференцій до товарів, митне оформлення яких здійснено згідно з митною декларацією № UA209140/2020/002954 від 16.01.2020.
4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волагро» (79026 м. Львів вул. Персенківа 1; код за ЄДРПОУ 38592097) за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби (79000 м. Львів вул. Костюшка 1; код за ЄДРПОУ 43348711) сплачений судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 30.11.2020.
Суддя Р.П. Качур