справа №380/9799/20
про повернення позовної заяви
27 листопада 2020 рокум. Львів
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Карп'як О.О., розглянувши матеріали позову ТзОВ "Агрофірма Бізнес-Вектор" до Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Бізнес - Вектор» (80222, Львівська область, Радехівський район, с. Синьків, вул. Центральна, буд.45, код ЄДРПОУ - 38759116) до Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд.8, код ЄДРПОУ - 43005393) в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Державної податкової служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 14.11.2017 року про зупинення реєстрації податкової накладної за №9 від 29.10.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- зобов'язати Державну податкову службу України, зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 29.10.2017 року за №9, яка подана Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Бізнес - Вектор».
Ця позовна заява надійшла до суду 02.11.2020 та згідно з Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями таку передано для розгляду судді Карп'як О.О.
Ухвалою суду від 04 листопада 2020 позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду клопотання про поновлення строків звернення до суду із обґрунтуванням пропуску причин пропуску строку звернення до суду із наданням підтверджуючих документів на відповідні обставини.
25 листопада 2020 року на адресу суду позивачем до матеріалів справи долучено клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій просить визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Бізнес - Вектор» строк на звернення до суду із цим позовом.
Дана заява обґрунтована тим, що 22.12.2017 року за вих. № 03-12 позивачем було скеровано на адресу відповідача скаргу (із переліком письмових документів, які підтверджували реальність здійснення господарської операції) із вимогою про реєстрацію податкової накладної №9 від 29.10.2017 року. Стверджують, що рішення відповідача за результатом розгляду скарги від 22.12.2017 року за № 03-12 щодо реєстрації податкової накладної № 9 від 29.10.2017 року станом на 21.11.2020 року позивачем не отримано, відтак строк на звернення із даним позовом до суду підлягає поновленню як такий, що пропущений із поважних причин із вини (бездіяльності) відповідача, яка полягає у бездіяльності щодо розгляду скарги від 22.12.2017 року за 303-12. На думку представника позивача строк для звернення до суду платника податків із вимогою щодо визнання протиправним рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання повинен визначатися за правилами пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України. Зазначений строк становить 1095 днів із дня отримання такого рішення, незалежно від того, чи скористалася особа своїм правом на досудове розв'язання спору шляхом застосування процедури адміністративного оскарження.
Розглянувши заяву представника позивача про визнання поважними причин пропуску строків звернення до суду й поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовними вимогами та визначаючись щодо дотримання позивачем строків звернення до суду та наявності підстав для поновлення такого строку, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з правовою позицією викладеною, зокрема, у постанові Верховного Суду від 17.07.2019 року у справі №640/46/19, відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Пунктом 56.23 статті 56 ПК України передбачено, що оскарження рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється у порядку, визначеному цією статтею з урахуванням таких особливостей: скарга на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних подається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику; скарга на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних розглядається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, за участі уповноваженої особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику; скарга на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних розглядається протягом 10 календарних днів з дня отримання такої скарги центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику. Термін розгляду скарги не може бути продовженим; якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних не надсилається платнику податків протягом 10-денного строку, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку.
Відповідно до абзаців першого-третього пункту 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
Статтею 102 ПК України передбачено строк давності тривалістю 1095 днів (2555 днів у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу).
Таким чином, вказані вище положення ПК України передбачають, що строк для звернення платника податків до адміністративного суду із позовом про скасування податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу становить 1095 днів (2555 днів у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу) і обчислюється з дня отримання платником податків такого рішення.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 11.10.2019 у справі №640/20468/18, рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:
а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;
б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податковим кодексом України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.
У постанові від 02.07.2020 року у справі №1.380.2019.006119 Верховний Суд відступив від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах в частині, що положення пункту 56.18 статті 56 ПК України є спеціальними по відношенню до приписів статті 122 КАС України, а тому незалежно від використання платником податків права на адміністративне оскарження, строк звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН становить 1095 днів, викладеного у постановах Верховного Суду від 17.07.2019 (справа №640/46/19), від 17.02.2019 (справа №813/4921/17).
Правова позиція Верховного Суду, викладена у цій постанові, полягає перш за все у тому, що у справах цієї категорії застосовуються загальні строки звернення до суду, визначені нормами КАС України, а не ПК України.
Таким чином, колегія суддів сформулювала правовий висновок, відповідно до якого, строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН з похідною вимогою про зобов'язання її зареєструвати, у разі, коли платником податків не використовувалася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору, визначається частиною першою статті 122 КАС України і становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З огляду на наведені положення КАС України та правові висновки Верховного Суду, строк звернення до суду по цих позовних вимогах становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Спірне рішення датоване 14.11.2017 року, до суду з вказаним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Бізнес - Вектор», у той же час, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Бізнес - Вектор» звернулося до суду лише 02.11.2020 року, тобто з очевидним пропущенням строку на звернення до суду.
Причина пропуску строку звернення до суду, яку наводить позивач, що рішення відповідача за результатом розгляду скарги від 22.12.2017 року за № 03-12, щодо реєстрації податкової накладної № 9 від 29.10.2017 року станом на 21.11.2020 року позивачем не отримано, на переконання суду, не є поважною причиною пропуску такого строку.
Наведені позивачем підстави для поновлення строку звернення суд не вважає достатніми для поновлення відповідного права підприємства.
Так, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Позивачем не вказано жодної обставини, яка об'єктивно унеможливила б його звернення до суду за захистом своїх прав протягом строку з моменту коли йому стало відомо про існування оскаржуваного рішення, позивач скористався процедурою адміністративного оскарження та знав, що ним не було отримано рішення відповідача за результатами розгляду його скарги, проте до суду із даним позовом звернувся лише 02.11.2020 року тобто поза межами шестимісячного строку звернення до суду, встановленого ст. 122 КАС України.
У даному випадку позивач, на думку суду, допустив недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість до права на доступ до суду.
Наведені в заяві про поновлення строку обставини не підтверджені належними доказами.
Крім того, з правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 11.10.2019 у справі №640/20468/18, і наведена вище, вбачався аналогічний підхід до розуміння норм права щодо строку звернення до суду з позовом про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, не пов'язаного із визначенням грошових зобов'язань.
Суд наголошує, що учасники справи зобов'язанні діяти вчасно та в належний спосіб, у зв'язку з чим, будь-які зволікання останніх не свідчать про намір добросовісної реалізації права на звернення до суду.
Згідно з частиною другою статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
За приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифіковано Україною 17.07.1997 року) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Доводи представника позивача із посиланням на практику Європейського суду з прав людини не спростовують факт пропуску строку звернення до суду, оскільки Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання, а зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998 року, заява №28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Крім того, у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Водночас, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності заяви від 30.08.2006 року (справа «Каменівська проти України»), «право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані».
За практикою Європейського Суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Суд зазначає, що дотримання строків звернення до суду з позовною заявою є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Це дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку.
Виходячи з вищевикладеного, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» (№3236/03 від 03 квітня 2008 року, §41) зазначено, що «…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави».
Отже, за практикою Європейського суду з прав людини застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
При цьому, представником позивача у заяві про поновлення строку звернення до суду не наведено будь-яких поважних причин, які б об'єктивно та непереборно перешкоджали йому своєчасно звернутись до суду із вищезазначеними вимогами.
Згідно з частиною першою статті 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли вказаним Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовними вимогами про визнання протиправним та скасувати рішення Комісії Державної податкової служби України, яка приймає, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, без поважних причин.
Частиною другою статті 123 КАС України визначено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно з пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадку, передбачених частиною другою статті 123 КАС України.
Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення (частина шоста статті 169 КАС України).
Відтак позовну заяву ТзОВ "Агрофірма Бізнес-Вектор" до Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, слід повернути позивачу.
При цьому, суд зазначає, що повернення позовної заяви не призводить до ситуації, коли особа позбавляється права на судовий захист, оскільки це не перешкоджає позивачу повторно звернутись до суд після усунення обставин, які послугували підставою для повернення позовної заяви.
Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Пунктом другим частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.
Відтак, позивачу слід роз'яснити, що він має право звернутися до суду з клопотанням про повернення сплаченого судового збору за дві позовні вимоги, щодо яких постановлена ухвала про повернення позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 169, 171, 248, 256, 293-295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,
У задоволенні клопотання представника ТзОВ "Агрофірма Бізнес-Вектор" про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою, відмовити.
Позовну заяву ТзОВ "Агрофірма Бізнес-Вектор" до Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - повернути позивачеві.
Копію ухвали про повернення позовної заяви невідкладно надіслати позивачу, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити, що повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Карп'як Оксана Орестівна