Справа № 161/14929/20
Провадження № 1-кп/161/1230/20
м. Луцьк 30 листопада 2020 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
потерпілої - ОСОБА_6 ,
представника потерпілої - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12020035010000152, що надійшов з Луцької місцевої прокуратури 16.09.2020 відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, гр.України, з вищою освітою, неодруженого, має на утриманні одну малолітню дитину, працюючого інженером-енергетиком ТОВ «КОМПО ГРУП», не судимого,
- у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 125 ч.1 КК України,
Обвинувачений ОСОБА_5 21.07.2020 близько 17.00 год., перебуваючи у квартирі АДРЕСА_2 , умисно, під час словесного конфлікту, який виник на ґрунті неприязних відносин між ним та потерпілою ОСОБА_6 , наніс останній один удар кулаком руки в ділянку голови зліва. В подальшому, він же, продовжуючи свої дії, перебуваючи на сходинковій клітці поблизу вказаної квартири наніс потерпілій один удар рукою в ділянку голови та ряд ударів ногами по ногах та животі, спричинивши ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку, синців навколо обох очей, в ділянці правого стегна, внутрішньо-шкірного крововиливу на потиличній ділянці голови зліва, що згідно висновку експерта №590 від 31.07.2020 за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Таким чином, ОСОБА_5 скоїв кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.125 КК України, тобто умисно наніс потерпілій легкі тілесні ушкодження.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину в умисному нанесенні легких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_6 спочатку не визнав, в подальшому подав письмову заяву (яку підтвердив в судовому засіданні) про повне визнання винуватості у пред'явленому обвинуваченні. Суду дав показання, що 21.07.2020 після обіду він прийшов додому - АДРЕСА_1 , забрав свої речі, повідкушував вилки на електроприладах. Прийшла ОСОБА_6 (син був в іншій кімнаті, припускає, що він міг бачити конфлікт), коли він хотів вже йти з квартири, то вона кинулась на нього, хотіла вдарити, він її лише відштовхнув, при цьому, вона не падала, і її він не бив взагалі. Тілесних ушкоджень у потерпілої не бачив. Будь-яких інших показань суду не надавав.
Незважаючи на фактичне невизнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_5 , його винуватість в спричиненні умисного легкого тілесного ушкодження потерпілій ОСОБА_6 підтверджується зібраними на досудовому слідстві та дослідженими за клопотанням учасників судового провадження доказами.
Так, допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 дала показання, що 21.07.2020 після обіду зателефонувала сусідка та повідомила, що її колишній чоловік виносить речі з квартири. Прийшовши додому побачила, що речі спаковані вже в автомобіль, тому вона не перешкоджала обвинуваченому та не зачіпала його. Коли ОСОБА_5 почав відрізати воду, газ, світло, пошкоджувати техніку, вона запитала чому він це робить, тоді останній взяв її за одяг та вдарив кулаком в бік голови. Син вибіг з кімнати та розплакався. Обвинувачений і далі шарпав її, витягнув на сходинкову клітку та вдарив ще раз кулаком в голову, вона присіла, а він почав копати її ногами по тілу, припинив наносити удари, лише коли почув, що хтось вийшов знизу. В подальшому приїхала поліція та швидка допомога, її забрали в лікарню. Від нанесених ударів, отримала тілесні ушкодження у вигляді синців та струсу головного мозку. Цивільного позову не заявляла, щодо покарання - покладалась на розсуд суду.
Показання потерпілої ОСОБА_6 судом беруться до уваги, оскільки вони спростовують показання обвинуваченого ОСОБА_5 , які суд вважає неправдивими та такими, що дані виключно з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення. А написання, в подальшому, письмової заяви про повне визнання винуватості - як намагання пом'якшити відповідальність за фактично вчинені ним дії (з метою отримання мінімально можливого покарання), оскільки ні його показання, ні його поведінка в ході судового провадження не свідчать про його каяття у вчиненому. Такі показання потерпілої об'єктивно підтверджуються іншими здобутими та всебічно, повно дослідженими у справі доказами.
З висновку судово-медичної експертизи №590 від 31.07.2020 вбачається, що у ОСОБА_6 було виявлено наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку, синці навколо обох очей, в ділянці правого стегна, внутрішньо - шкірний крововилив на потиличній ділянці голови зліва. Дані тілесні ушкодження виникли в результаті травмуючої дії тупих предметів /предмету/, більш детальна характеристика яких не відобразилась в морфології ушкоджень, цілком можливо в час вказаний підекспертною та в постанові, за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Враховуючи характер та анатомічну локалізацію виявлених у гр. ОСОБА_6 тілесних ушкоджень виключається можливість їх виникнення під час падіння з висоти власного зросту.
З протоколу проведення слідчого експерименту від 07.08.2020 /з фототаблицями/, за участю потерпілої ОСОБА_6 , вбачається, що остання деталізувала власні показання та розповіла про обставини спричинення їй тілесних ушкоджень 21.07.2020 обвинуваченим ОСОБА_5 . При цьому, такі показання повністю відповідають показанням, даним нею в ході судового розгляду.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні дала показання, що добре знає сім'ю ОСОБА_9 . В кінці липня 2020 до неї зателефонувала потерпіла, сильно плакала та попросила приїхати. Приїхавши побачила, що у потерпілої наявні тілесні ушкодження (припухлості на обличчі, синці навколо обох очей, вона постійно рвала), вона нічого не могла розповісти, тому про події їй розповів її син, який бачив як потерпілу (його матір) побив обвинувачений (його батько).
Свідок - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в судовому засіданні не допитувався, оскільки клопотання про його допит від учасників не надходило, проти його допиту категорично виступили проти як обвинувачений, так і потерпіла.
Досліджені в судовому засіданні докази суд, відповідно до ст.85,86 КПК України суд вважає належними, допустимими та, відповідно до ст.94 КПК України, достатніми для прийняття відповідного процесуального рішення щодо ОСОБА_5 .
Враховуючи, що показання потерпілої ОСОБА_6 , дані нею безпосередньо в судовому засіданні, є послідовними, відповідають іншим обставинам справи та підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме: показаннями свідка ОСОБА_8 , та іншими дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, не викликають сумнівів у їх достовірності, оскільки підстав ставити їх під сумнів у суду немає, тому суд бере їх за основу при постановленні даного вироку та приходить до висновку про винуватість ОСОБА_5 у спричиненні потерпілій ОСОБА_6 легких тілесних ушкоджень, кваліфікуючи його дії за ч.1 ст. 125 КК України.
При обранні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і дані про особу винного.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст.66 КК України, та за результатами судового провадження, суд не вбачає.
До обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст.67 КК України, суд відносить вчинення кримінального проступку щодо колишнього подружжя.
Обвинувачений ОСОБА_5 не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання та роботи, на його утриманні перебуває малолітній син - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак фактично вину не визнав та не розкаявся у вчиненому, подання письмової заяви про визнання вини суд вважає лише формальним, оскільки його поведінка по відношенню до потерпілої не свідчить про дійсне щире каяття з приводу вчинених ним дій, вчинене ним кримінальне правопорушення, згідно ст.12 КК України відноситься до категорії кримінального проступку, є умисним, враховуючи позицію потерпілої, яка щодо покарання покладалась на розсуд суду та вимоги закону, даний проступок був вчинений в присутності малолітньої дитини, що негативно може позначитись на його психічному розвитку в майбутньому, тому суд призначає покарання в межах санкції ст.125 ч.1 КК України, у виді громадських робіт, оскільки покарання у виді штрафу, на думку суду, не сприятиме меті покарання, визначеної ст.50 КК України.
На думку суду, обрана міра покарання, є необхідною та достатньою для його виправлення та попередження вчинення ним нових правопорушень.
Речові докази, згідно ст.100 КПК України, залишити у матеріалах кримінального провадження.
Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_5 визнати винуватим у пред'явленому обвинувачені за ст. 125 ч.1 КК України, призначивши покарання - 80 (вісімдесят) годин громадських робіт.
Речові докази:
- копію медичної довідки №6324 від 21.07.2020 - залишити у матеріалах кримінального провадження.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору
Суддя Луцького міськрайонного суду ОСОБА_1