Справа № 161/15077/20
Провадження № 2/161/3720/20
16 листопада 2020 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Кихтюка Р.М.,
секретаря - Демчук Т.В.,
з участю позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - Сасовського Р.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про стягнення моральної шкоди, завданої злочином, -
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення моральної шкоди, завданої злочином.
Мотивує його тим, що ОСОБА_4 , 09.11.2016 року близько 18:00 год., керуючи автомобілем марки «ВАЗ 210430», який перебуває у власності відповідача, рухаючись по вул. Огієнка зі сторони вул. Шопена у напрямку вул. Клима Савури в м. Луцьку, зі швидкістю приблизно 50 км/год., не вибрав безпечної швидкості, проявив безпечність та неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, відволікся від її спостереження, всупереч п.12.3 Правил дорожнього руху України, маючи об'єктивну можливість виявити пішохода, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, не зупинився, щоб надати дорогу пішоходу, внаслідок чого допустив наїзд на малолітнього ОСОБА_3 , 2004 року народження, спричинивши йому тілесні ушкодження.
Вину водія транспортного засобу встановлено вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29.11.2019 року.
Вказує, що внаслідок вчиненого злочину ОСОБА_3 були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження та в подальшому за наслідками отриманих травм дитина перенесла ряд складних операцій та продовжує лікування і реабілітацію.
Разом з тим, впродовж усього періоду часу ні винуватець аварії, ні представники відповідача як установи, працівником якої було вчинено злочин та травмовано дитину, не поцікавилися ні станом здоров'я дитини, ні потребами щодо лікування, що завдавало душевних страждань і дитині, і батькам.
Також, окрім постійних стресів від фізичного болю, перенесених оперативних втручань, неможливості пересування, були повністю зруйновані життєві зв'язки дитини, повністю змінився спосіб життя сім'ї, так як ОСОБА_3 був переведений на індивідуальний план навчання на період з 23 листопада 2016 року по 26 травня 2017 року.
Крім того, впродовж усього розгляду справи, винна особа не визнавала свою провину, не розкаявся, давав неправдиві свідчення і така поведінка ще більше підсилювала душевні страждання і дитини, і її батьків.
У зв'язку з чим, просив стягнути з відповідача на його користь, як законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_3 завдану моральну шкоду внаслідок вчиненого кримінального правопорушення в розмірі 300000 грн.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у заяві та просили їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази в справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_4 , 09.11.2016 року близько 18:00 год., керуючи автомобілем марки «ВАЗ 210430», порушивши Правила дорожнього руху України, допустив наїзд на малолітнього ОСОБА_3 , 2004 року народження, спричинивши йому тілесні ушкодження.
Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29.11.2019 року винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України визнано ОСОБА_4 (а.с. 6-8).
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 05.08.2020 року ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України у зв'язку із закінченням строків давності (а.с. 9-10).
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
При цьому, звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності не є реабілітуючою обставиною і не звільняє від відповідальності за спричинену шкоду.
У відповідності до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до п. 1ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
На підставі ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
У відповідності до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Отже, за таких обставин за завдану шкоду повинна відповідати юридична особа, з якою працівник перебував у трудових відносинах, тобто відповідач.
Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Судом встановлено, що неповнолітньому позивачу була заподіяна значна моральна шкода, яка полягала у фізичних та моральних стражданнях, отриманих внаслідок наїзду транспортного засобу, втрати працездатності, довготривалого лікування та відновлення.
Як з'ясовано судом та сторонами не оспорюється, ОСОБА_4 на момент вчинення ДТП перебував у трудових відносинах з Луцьким об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України, яке в подальшому реорганізовано у Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, а тому, як вже зазначено вище, відповідальність за спричинену шкоду повинне нести останнє.
При визначенні розміру моральної шкоди, суд враховує, що вона була завдана з необережності і при наїзді на пішохода, який переходив проїзну частину поза пішохідним переходом.
Проте, зважаючи на ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, їх наслідки для неповнолітньої особи, яка через свій молодий вік внаслідок цього перенесла велику кількість операцій, тривале дороговартісне лікування, яке продовжується й надалі, дитина накульгує, внаслідок цього і проходить реабілітацію та не може відновитись від спричиненого.
А тому, дотримуючись засад розумності і справедливості, з урахуванням ступеня тяжкості спричинених тілесних ушкоджень і їх наслідків для подальшого життя дитини, докладання значних зусиль для відновлення фізичного і морального стану та життєвих зв'язків, неможливості тривалий час самостійно пересуватись, то суд приходить до висновку про можливість стягнення у відшкодування моральної шкоди 80000 грн., що відповідатиме глибині страждань неповнолітньої особи та її батьків.
Водночас, суд також зважає, що з моменту заподіяння шкоди (з 2016 року) жодних дій з боку відповідача чи водія транспортного засобу спрямованих на добровільне відшкодування не вчинялося, а навпаки, вживалися заходи для уникнення від відповідальності.
Крім того, у відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави слід стягнути 840,80 грн. судового збору.
Керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 10, 11, 12, 13, 82, 141, 247, 258, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, ст. ст. 23, 1167, 1168, 1172 ЦК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України (ЄДРПОУ - 13358826) на користь ОСОБА_3 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 80000 (вісімдесят тисяч) грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України (ЄДРПОУ - 13358826) в дохід держави 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.. судового збору.
Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 26 листопада 2020 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду Р.М. Кихтюк