30 листопада 2020 року
м. Київ
Справа № 5004/1671/12
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я.
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Клесівські граніти"
на постанову Рівненського апеляційного господарського суду
від 17.08.2015
та на постанову Господарського суду Волинської області
від 20.07.2015
у справі № 5004/1671/12
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Флавія"
до Публічного акціонерного товариства "Ковельсільмаш"
про банкрутство,-
16.10.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Клесівські граніти" звернулось через Північно-західний апеляційний господарський суд до Верховного Суду із касаційною скаргою від 16.10.2020 на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 та на постанову Господарського суду Волинської області від 20.07.2015 у справі № 5004/1671/12, підтвердженням чого є відбиток вхідного штампу Північно-західного апеляційного господарського суду на першому аркуші касаційної скарги.
22.10.2020 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Клесівські граніти" разом з матеріалами справи № 5004/1671/12 надіслано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Клесівські граніти" у справі № 5004/1671/12 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., судді - Васьковського О.В., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 10.11.2020.
Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 5004/1671/12 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Клесівські граніти" від 16.10.2020, з огляду на наступне.
15.12.2017 набрав чинності Закон України № 2147-VIII від 03.10.2017 "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".
Законом України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України.
Підпунктом 14 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Частиною 1 статті 110 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній до 15.12.2017, було визначено, що касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.
Згідно частини 3 статті 105 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній до 15.12.2017, постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.
Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України".
Зокрема, Високий суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлює особливими і непереборними обставинами.
Суд встановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовуються причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 року).
Оскаржувана Товариством з обмеженою відповідальністю "Клесівські граніти" постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 у справі № 5004/1671/12 набрала законної сили з дня її прийняття - 17.08.2015, отже останній день строку, встановленого для оскарження зазначеної постанови в касаційному порядку, припадав на 07.09.2015, відповідно до приписів статті 51 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній до 15.12.2017, оскільки 06.09.2015 - неробочий день (неділя).
В даному випадку, касаційну скаргу було подано заявником до суду касаційної інстанції - 16.10.2020, підтвердженням чого є відбиток вхідного штампу Північно-західного апеляційного господарського суду на першому аркуші касаційної скарги, тобто зі значним пропуском процесуального строку встановленого на касаційне оскарження, понад 1 рік, а точніше - 5 років і 1 місяць.
Касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Клесівські граніти" від 16.10.2020 містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 та постанови Господарського суду Волинської області від 20.07.2015 у справі № 5004/1671/12, яке мотивоване тим, що скаржник не отримував копій оскаржуваних рішень місцевого та апеляційного господарських судів, а щодо їх змісту дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень у травні 2020. З огляду на зазначене, заявник касаційної скарги просить визнати причину пропуску строку на касаційне оскарження поважною та поновити строк на касаційне оскарження.
Згідно з частиною 3 статті 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини 4 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Розглянувши доводи вищевказаного клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Клесівські граніти" про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 та постанови Господарського суду Волинської області від 20.07.2015 у справі № 5004/1671/12, колегія суддів відмовляє у його задоволенні, з огляду на таке.
Як вбачається із матеріалів справи та зазначено самим скаржником у касаційній скарзі, Товариство з обмеженою відповідальністю "Клесівські граніти" є стороною (кредитором) у справі № 5004/1671/12 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Ковельсільмаш", а отже не є особою, не залученою до участі у справі, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки.
У клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження Товариством з обмеженою відповідальністю "Клесівські граніти" зазначено, що скаржник не отримував копій оскаржуваних рішень місцевого та апеляційного господарських судів, а щодо їх змісту дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень в травні 2020.
Разом з тим, як вбачається із Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Господарського суду Волинської області від 02.03.2016 у справі № 5004/1671/12 зокрема призначено членів ліквідаційної комісії ПАТ "Ковельсільмаш": Заікіна М.М. (виконавчий директор ПАТ "Ковельсільмаш", представник ТОВ "Динеро-Капітал"), Сороку Г.О. (юрист ПАТ "Ковельсільмаш", представник ТОВ "Компанія "Конкурент"), Столярук Н.В. (головний бухгалтер ПАТ "Ковельсільмаш", представник ТОВ "Клесівські граніти").
Із наведеного убачається, що представник скаржника був призначений членом ліквідаційної комісії боржника, а тому скаржник повинен був бути обізнаним про існування оскаржуваних ним судових рішень від 17.08.2015 та від 20.07.2015 про визнання боржника у цій справі банкрутом та відкриття щодо нього ліквідаційної процедури, а отже, скаржник не може вважатися особою, не повідомленою про розгляд справи.
Також скаржником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Клесівські граніти" у касаційній скарзі та у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 та постанови Господарського суду Волинської області від 20.07.2015 у справі № 5004/1671/12 не зазначено та не мотивовано жодним чином про пропуск строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Колегія суддів зазначає, що можливість дізнатись про існування оскаржуваної постанови та ознайомлення з текстом оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду залежала виключно від власного волевиявлення скаржника, оскільки відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень (рішень, судових наказів, постанов, вироків, ухвал), ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень регулюються Законом України "Про доступ до судових рішень" (який набрав чинності з 01.06.2006), статтями 2, 4 якого встановлено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. При чому, згідно зі статтею 11 цього Закону, не пізніше 01.06.2006 забезпечено постійне внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень електронних копій судових рішень Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, апеляційних та місцевих адміністративних судів, апеляційних та місцевих господарських судів, апеляційних загальних судів, а внесення судових рішень місцевих загальних судів - не пізніше 1 січня 2007 року.
Відповідно до інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень оскаржувану Товариством з обмеженою відповідальністю "Клесівські граніти" постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 у справі № 5004/1671/12 надіслано судом до Реєстру 20.08.2015, зареєстровано 21.08.2015 та оприлюднено 27.08.2015.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 26.04.2007 у справі "Олександр Шевченко проти України" зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм провадження.
Як вже зазначалось, скаржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Клесівські граніти" є стороною (кредитором) у справі № 5004/1671/12 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Ковельсільмаш", відтак не був позбавлений права вжити відповідних заходів, щоб дізнатись про стан відомого йому провадження.
Окрім того, ухвалою Верховного Суду від 03.06.2020 вже було відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі № 5004/1671/12 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Клесівські граніти" від 12.05.2020 на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 та на постанову Господарського суду Волинської області від 20.07.2015 з аналогічних підстав.
У вказаній ухвалі Судом було встановлено, що скаржником у касаційній скарзі не було зазначено про те коли саме скаржник дізнався про зміст оскаржуваних ним судових рішень в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
В касаційній скарзі яку подано 16.10.2020 скаржник зазначає, що він не отримував копій оскаржуваних рішень місцевого та апеляційного господарських судів, а щодо їх змісту дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень в травні 2020.
Згідно даних з сайту АТ "Укрпошта", за ідентифікатором поштових відправлень № 0101615094928 копію ухвали Верховного Суду від 03.06.2020 скаржником отримано 10.06.2020.
На момент постановлення ухвали Верховного Суду від 03.06.2020, відповідно до пункту 4 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент проголошення вказаної ухвали), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.
В подальшому, Законом України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", Пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) викладено в такій редакції: "4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином".
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності 17.07.2020, визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Отже, з урахуванням пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності з 17.07.2020, процесуальні строки, які були продовжені закінчилися 06.08.2020.
Частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій.
Поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яке він використовує виходячи із поважності причин пропуску строку на оскарження.
Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 Господарського процесуального кодексу України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права, зокрема, на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Всупереч наведеним нормам, скаржником жодним чином не обґрунтовано поважності причин неможливості звернення упродовж тривалого часу (з 17.07.2020 до 16.10.2020) до суду касаційної інстанції повторно із касаційною скаргою із зазначенням у її змісті про те, що про зміст оскаржуваних судових рішень він дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень в травні 2020, стверджуючи, що про оскаржувані судові рішення скаржник дізнався тільки у травні 2020, з повторною скаргою в якій він зазначив про це скаржник звернувся після збігу тривалого часу, тільки - 16.10.2020.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що обставини вказані заявником у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження не можуть свідчити про об'єктивну неможливість вчасного звернення з касаційною скаргою, в межах строків визначених ст. 110 Господарського процесуального кодексу України в редакції до 15.12.2017, та залежали виключно від волевиявлення заявника касаційною скарги, а тому не можуть бути віднесені судом до особливих чи непереборних обставин, що зумовили значний пропуск строку встановленого на касаційне оскарження.
Поновлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Клесівські граніти" пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 та постанови Господарського суду Волинської області від 20.07.2015 у справі № 5004/1671/12 матиме наслідком необґрунтоване втручання суду у принцип правової визначеності, порушуватиме права інших учасників провадження на справедливий судовий розгляд в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи вищезазначене та з огляду на те, що касаційна скарга подана через більш як п'ять років з дня складення повного тексту оскаржуваної постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 у справі № 5004/1671/12 та набрання нею законної сили, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 5004/1671/12 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Клесівські граніти" від 16.10.2020 на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 та на постанову Господарського суду Волинської області від 20.07.2015 на підставі частини 4 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 110 Господарського процесуального кодексу України, в редакції до 15.12.2017, п. 14 Розділу ХІ Перехідні положення, статтями 3, 234, 235, частиною 4 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 460-IX від 15.01.2020, Верховний Суд, -
1. Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Клесівські граніти" про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 та постанови Господарського суду Волинської області від 20.07.2015 у справі № 5004/1671/12.
2. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 5004/1671/12 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Клесівські граніти" від 16.10.2020 на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 та на постанову Господарського суду Волинської області від 20.07.2015.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. В. Білоус
Судді О. В. Васьковський
В. Я. Погребняк