30 листопада 2020 року
м. Київ
Справа № 917/2085/19
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду
Бенедисюка І.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
на рішення господарського суду Полтавської області від 07.05.2020 та
постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.10.2020
за позовом комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал"
до Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним рішення,
09.11.2020 (згідно з відмітками на конверті) Полтавське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (далі - Полтавське ОТВ АМКУ, скаржник) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 07.05.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.10.2020 (дата складення повного тексту постанови - 19.10.2020) зі справи № 917/2085/19 у частині задоволених позовних вимог; ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Касаційна скарга Полтавського ОТВ АМКУ не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Предметом даної касаційної скарги є рішення місцевого суду після його перегляду апеляційним господарським судом. Отже, скаржником оскаржується рішення суду, передбачене пунктом 1 частини першої статті 287 ГПК України.
Згідно з абзацом першим частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Відповідно до пункту п'ятого частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, серед іншого, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту четвертого частини другої статті 287 ГПК України на скаржника покладається обов'язок обґрунтування неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). При цьому касаційна скарга має містити мотиви взаємозв'язку між ухваленням незаконного судового рішення та підставою для касаційного оскарження судових рішень, передбаченою статтею 287 цього Кодексу з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.
Перевіркою щодо форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 ГПК України вбачається, що доводи касаційної скарги зводяться до цитування окремих норм Законів України: "Про захист економічної конкуренції", "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", "Про метрологію та метрологічну діяльність", "Про житлово-комунальні послуги" та ГПК України. Водночас як на підставу для відкриття касаційного провадження скаржник посилається на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи при цьому, що судами не правильно застосовано норми матеріального права стосовно тлумачення пунктів 1 та 10 частини першої статті 1 і статті 6 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", а також "Порядку прийняття приладу обліку та абонентський облік", затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12.10.2018 № 270. Однак таке посилання Полтавського ОТВ АМКУ суд касаційної інстанції не може вважати належним, оскільки пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України містить зовсім інший зміст підставності касаційного оскарження судових рішень. До того ж ненадання судами попередніх інстанцій оцінки усім обставинам справи та невірне застосували норми права, не є очевидним та явним виконанням приписів пункту п'ятого частини другої статті 290 ГПК України.
Доводи касаційної скарги фактично зводяться до власного викладення обставин справи стороною по справі та до переоцінки доказів, які були здійсненні судом апеляційної інстанції і які з огляду на статус Верховного Суду та повноваження не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Отже, перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом встановлено, що касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, оскільки у порушення цього пункту у ній не зазначено належний пункт (пункти) частини другої статті 287 цього Кодексу як підставу касаційного оскарження з відповідним обґрунтуванням у чому конкретно полягало неправильне застосування норм матеріального та/або порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції.
Таким чином з метою надання можливості учаснику справи скористатися своїми процесуальними правами, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, Верховний Суд вважає за доцільне встановити процесуальний строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали.
Суд також звертає увагу Полтавського ОТВ АМКУ на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідком відмову у відкритті касаційного провадження відповідно до пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України.
Керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Касаційний господарський суд, -
1. Касаційну скаргу Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на рішення господарського суду Полтавської області від 07.05.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.10.2020 зі справи № 917/2085/19 залишити без руху.
2. Надати Полтавському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали. Документи про усунення недоліків направляти до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
3. Роз'яснити Полтавському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали судом буде відмовлено у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя І. Бенедисюк