03 листопада 2020 року
м. Київ
Справа № 927/184/13-г
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковський О. В. - головуючий, Білоус В. В., Погребняк В. Я.,
за участю секретаря судового засідання Аліференко Т. В.
розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2020
та рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.11.2019
у справі № 927/184/13-г
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "НіжинТеплоМережі"
про стягнення 7.174.416,53 грн
в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "НіжинТеплоМережі"
Учасники справи:
представник АТ "НАК "Нафтогаз України" - Безпалюк О. Л. (адв.);
представник ТОВ "НіжинТеплоМережі" - Кіфік О. М. (адв.);
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. 19.07.2019 Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України", позивач) подано в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "НіжинТеплоМережі" (далі - ТОВ "НіжинТеплоМережі", боржник, відповідач) позов про стягнення з ТОВ "НіжинТеплоМережі" заборгованості за договором постачання природного газу №5032/1718-БО-39 від 05.09.2017 у загальній сумі 7.174.416,53 грн, з яких: 6.824.238,33 грн - основний борг, 54.552,43 грн - 3% річних, 278.220,11 грн - пеня, 17.405,66 грн - інфляційні втрати.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору в частині здійснення повного та своєчасного розрахунку за поставлений природний газ.
2. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду
2.1. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 21.11.2019 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "НіжинТеплоМережі" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 6.680.103,65 грн основного боргу. В решті позову відмовлено. Провадження у справі в частині стягнення 144.134,68 грн боргу закрито. Розподілено судові витрати між сторонами.
2.2. Судове рішення в частині основного боргу мотивовано тим, що відповідач у порушення статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) прийняті на себе зобов'язання не виконав та не провів оплату за отриманий природний газ у визначений договором термін, у зв'язку з чим позовні вимоги у частині стягнення заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 6.680.103,65 грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
В частині стягнення 144.134,68 грн основного боргу провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки вказана сума боргу була оплачена відповідачем.
2.3. Судове рішення в частині вимог про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені мотивоване тим, що виходячи зі змісту статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), які є тотожними статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства, боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але неустойка (штраф, пеня) за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, а також не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.
У зв'язку з дією мораторію у зазначені періоди, вимоги позивача щодо стягнення 3% річних у сумі 54.552,43 грн та пені у розмірі 278.220,11 грн за період листопад 2017 року - квітень 2018 року, а також 17.405,66 грн інфляційних втрат за період лютий 2018 року - березень 2018 року не підлягають задоволенню.
3. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
3.1. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2020 скасовано рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.11.2019 в частині відмови у стягненні 3% річних та інфляційних нарахувань з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення вказаних вимог та стягнення з ТОВ "НіжинТеплоМережі" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 54.552,43 грн 3% річних, 17.405,66 грн інфляційних втрат. В частині відмови у стягненні пені рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.11.2019 залишено без змін.
3.2. Судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено у стягненні пені, інфляційних втрат та 3% річних, оскільки поточна заборгованість, разом з штрафними санкціями, інфляційними втратами, та 3% річних не підпадає під дію мораторію.
Врахувавши положення частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку зменшити розмір санкцій та залишити без змін рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 278 220,11 грн, оскільки додаткові зобов'язання у вигляді пені по поточній заборгованості будуть стягуватися в першу чергу, це унеможливить виплату грошових вимог конкурсним кредиторам.
4. Встановлені судами попередніх інстанцій обставини
4.1. 05.09.2017 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та ТОВ "НіжинТеплоМережі" (споживач) було укладено договір №5032/1718-БО-39 постачання природного газу (далі - Договір поставки), за умовами якого (п.п.1.1-1.3) постачальник зобов'язався поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов'язався оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями. Необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений у пункті 2.1 договору, споживач визначає самостійно.
Відповідно до пункті 2.1, 2.6 Договору поставки постачальник передає споживачу з 01.10.2017 по 31.03.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 3401,0 тис. куб. м, у тому числі по місяцях (тис. куб. м): жовтень - 250,60, листопад - 550,00, грудень - 650,40 (всього у IV кварталі 2017 року - 1451,00); січень - 720,00; лютий - 680,00; березень - 550,00 (всього у І кварталі 2018 року - 1950,00). Розподіл (транспортування) природного газу за цим договором здійснює оператор газорозподільних мереж (газотранспортної системи), а саме: ПАТ "Чернігівгаз", з яким споживач уклав відповідний договір.
4.2. В розділі 3 Договору поставки визначено порядок та умови передачі природного газу, згідно з пунктами 3.1, 3.7 - 3.9 якого постачальник передає споживачу у загальному потоці імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") - у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України, та/або в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему. Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Споживач зобов'язався подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, постачальнику: завірену копію акта про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором газорозподільних мереж (газотранспортної системи); підписані споживачем два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість. Постачальник не пізніше десятого числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, повертає споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі не підписання постачальником акта приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого не підписання акта.
В пункті 4.1 Договору поставки сторони погодили, що кількість природного газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу відповідно до вимог, установлених Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494 та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493.
4.3. Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 Договору поставки ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням. На дату укладання договору ціна на природний газ становить 4.942,00 грн за 1000 куб.м (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України). У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов'язковою для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін. Ціна за 1000 куб.м газу за цим договором на дату його укладання становить 7.907,20 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з ПДВ - 9.488,64 грн.
В розділі 6 Договору поставки сторони узгодили порядок та умови проведення розрахунків, згідно з пунктом 6.1 якого оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 до 31.03.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
4.4. Додатковою угодою №1 від 15.01.2018 до Договору поставки викладено пункт 8.2. в наступній редакції "8.2. У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. договору від зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення".
Додатковою угодою №2 від 03.04.2018 до Договору поставки додано пункт 2.1 договору у наступній редакції: "Постачальник передає споживачу в період з 01.04.2018 по 31.05.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 267,00 тис.куб.м: квітень - 267,00; травень - 0,00. Крім того зазначеною додатковою угодою викладено розділ 12 у наступній редакції: "12.1. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 по 31.05.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - -до їх повного здійснення".
4.5. На виконання умов договору, на підставі актів приймання-передачі природного газу від 31.10.2017 на суму 1.087.521,49 грн (за жовтень 2017 року), від 30.11.2017 на суму 4.341.830,87грн (за листопад 2017 року), від 31.12.2017 на суму 6.422.034,90 грн (за грудень 2017 року), від 31.01.2018 на суму 5.943.646,14грн (за січень 2018 року), від 28.02.2018 на суму 6.145.640,30 грн (за лютий 2018 року), від 31.03.2018 на суму 5.381.102,63 грн (за березень 2018 року), від 30.04.2018 на суму 2.025.245,83грн (за квітень 2018 року) позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято природний газ у період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року на загальну суму 31.347.022,16 грн (з ПДВ).
Відповідач оплату за поставлений природний газ здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у встановлений договором строк чим порушив вимоги пункту 6.1 договору.
Згідно з наданою позивачем довідкою з операцій по підприємству відповідача за Договором поставки за період з 01.09.2016 по 30.06.2018 та сальдо відповідача, останнім частково здійснено оплату у розмірі 24.522.783,83 грн, внаслідок чого станом на 30.06.2018 утворилась заборгованість за отриманий природний газ у розмірі 6.824.238,33 грн.
4.6. У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд зменшити суму основного боргу з 6.824.238,33 грн до 6.680.103,65 грн у зв'язку з проведеною частковою оплатою, на підтвердження чого надав платіжні доручення на загальну суму 144.134,68 грн, а саме: №5868836926 від 09.07.2018 на суму 136.072,79 грн, №7861374226 від 13.07.2018 на суму 883,27 грн, №8271375926 від 16.07.2018 на суму 5.946,67 грн, №5036384926 від 29.08.2018 на суму 1.231,95 грн.
Позивач підтвердив, що станом на 23.10.2019 сума основного боргу відповідача перед позивачем за Договором поставки становить 6.680.103,65 грн, враховуючи проплати здійснені відповідачем: 09.07.2018 на суму 136.072,79 грн, 13.07.2018 на суму 883,27 грн, 16.07.2018 на суму 5.946,67 грн, 29.08.2018 на суму 1.231,95 грн. Крім того, позивач повідомив суд, що до позову було додано довідку по операціям, яка відображала усі проплати до 30.06.2018 включно, після чого починаючи з липня 2018 року відповідачем було здійснено ще чотири проплати, вказані вище (09.07.2018, 13.07.2018, 16.07.2018, 29.08.2018).
4.7. Станом на день прийняття місцевим господарським судом рішення заборгованість відповідача перед позивачем становила 6.680.103,65 грн.
5. Короткий зміст вимог касаційної скарги
5.1. 19.05.2020 АТ "НАК "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.11.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2020 в частині відмови у стягненні 278.220,11 грн пені, прийняти нове рішення в цій частині про задоволення вказаних вимог.
6. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6.1. Рішення судів попередніх інстанцій в оскарженій частині прийняті без дослідження усіх істотних обставин справи, а також з порушенням норм матеріального права, а саме: Закону про банкрутство, статей 549-552, 599, 625 ЦК України, та процесуального права, зокрема, статей 73, 74, 77, 236, 238 ГПК України.
6.2. Відмовивши у задоволенні вимог про стягнення 278.220,11 грн пені, суди послалися на введення мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника. В той же час суди не врахували, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів та припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання боржником зобов'язань перед конкурсними кредиторами, тоді як позивач є поточним кредитором. Відтак на вимоги про стягнення пені та основного боргу з відповідача на користь позивача, як поточного кредитора, дія мораторію не поширюється, що свідчить про неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень Закону про банкрутство.
6.3. Відмовивши позивачу у задоволенні вимог про стягнення основного боргу та пені, місцевий господарський суд порушив вимоги статті 231 ГК України, яку мав застосувати та задовольнити вимоги позивача, оскільки відповідно до статті 229 названого Кодексу учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом.
7. Узагальнені доводи інших учасників у справі щодо касаційної скарги
7.1. ТОВ "НіжинТеплоМережі" у відзиві заперечувало проти доводів касаційної скарги, просило суд залишити скаргу без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду без змін як законну, обґрунтовану та таку, що ухвалена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, мотивуючи свої вимоги наступним:
- заборгованість за природний газ виникла з об'єктивних причин, які не залежать від добросовісності виконання відповідачем умов договору на газопостачання. Отриманий від позивача природний газ було використано для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями;
- суми відшкодування різниці в тарифах, які мають відшкодовувати відповідні бюджети, майже не відшкодовуються або зі значним запізненням, у зв'язку з чим нарахування пені на різницю в тарифах, що не відшкодовується за відсутністю фінансування, є безпідставним;
- в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження погіршення фінансового стану позивача, ускладнення в господарській діяльності чи завдання йому збитків в результаті порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань. До того ж, позивач частково отримав компенсацію за несвоєчасно здійснений відповідачем розрахунок по укладеному з позивачем договору, нарахованими на підставі статті 625 ЦК України інфляційними втратами ти 3% річних.
8. Касаційне провадження
8.1. Ухвалою Верховного Суду від 16.07.2020 відкрито касаційне провадження у справі №927/184/13-г за касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2020 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.11.2019 в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення пені, розгляд якої призначено на 11.08.2020 о 15:45.
8.2. ТОВ "НіжинТеплоМережі" звернулося до Верховного Суду з клопотанням про зупинення касаційного провадження у справі, мотивуючи це тим, що Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду направлено на розгляд до Великої Палати Верховного Суду справу № 826/3106/18, у зв'язку з відсутністю єдиного правового підходу Верховного Суду як на рівні адміністративної, так і на рівні господарської юрисдикцій щодо дії мораторію по відношенню до підприємств, які перебувають у процедурі банкрутства, по факту нарахування пені та штрафу за невиконання або неналежне виконання зобов'язань перед поточними кредиторами, що виникли після введення мораторію.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.08.2020 задоволено клопотання ТОВ "НіжинТеплоМережі", касаційне провадження у справі № 927/184/13-г зупинено до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі № 826/3106/18 (провадження № 11-1272апп19).
Ухвалою Верховного Суду від 07.10.2020 касаційне провадження у справі №927/184/13-г було поновлено, розгляд скарги призначено у судовому засіданні на 03.11.2020 о 15:00.
8.3. 28.10.2020 на електронну пошту Верховного Суду від ТОВ "НіжинТеплоМережі" надійшло клопотання про зменшення розміру пені, який може бути стягнуто з ТОВ "НіжинТеплоМережі" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" на 90%, із залишенням до стягнення пені у розмірі не більше 10% від заявленої до стягнення. Вказане клопотання мотивоване з посиланням на правову позицію, наведену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 826/3106/18, а також наявністю обставин, які свідчать про виключність ситуації, що виникла на підприємстві заявника, зокрема: невідшкодування різниці в тарифах; встановлені нормативи перерахунку коштів, що надходять на поточні рахунки з спеціальним режимом використання; заборгованість споживачів, які є єдиним джерелом доходу підприємства; наявність договорів реструктуризації з населенням; порушена справа про банкрутство підприємства; карантинні заходи, що значно знизили розрахунки, тощо.
Вказане клопотання судом не розглядалося, оскільки воно не містило електронного цифрового підпису.
Разом з цим, аналогічні за змістом клопотання надійшли 29.10.2020 на електронну пошту Верховного Суду (з цифровим підписом) та 30.10.2020 -засобами поштового зв'язку.
В судовому засіданні 03.11.2020 представник ТОВ "НіжинТеплоМережі" підтримала подані клопотання та просила суд їх задовольнити.
Представник АТ "НАК "Нафтогаз України" заперечував проти клопотань, просив суд залишити їх без розгляду як необґрунтовані та такі, що не заявлялися судам попередніх інстанцій.
Статтею 300 ГПК України встановлені межі розгляду справи судом касаційної інстанції, згідно з частиною 2 якої суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Оскільки додані до клопотань ТОВ "НіжинТеплоМережі" докази не досліджувалися та не оцінювалися судами попередніх інстанцій на предмет виключності обставин для зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій (пені), відповідні відомості відсутні у мотивувальних частинах оскаржених рішень, суд касаційної інстанції не має права надавати оцінку таким доказам та встановлювати обставини, про які зазначає заявник клопотання, а тому клопотання не підлягає розгляду.
8.4. В судовому засіданні 03.11.2020 представник АТ "НАК "Нафтогаз України" підтримав касаційну скаргу з викладених у ній підстав, просив Суд скаргу задовольнити.
Представник ТОВ "НіжинТеплоМережі" заперечував проти касаційної скарги, просив суд відмовити в її задоволенні.
До визначеної дати проведення судового засідання від учасників у справі не надійшло заяв чи клопотань, пов'язаних з рухом касаційної скарги, зокрема про перерву чи відкладення розгляду справи із вказівкою на наявність обставин, які б об'єктивно унеможливили розгляд справи у судовому засіданні 03.11.2020.
Враховуючи наведене, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду цієї справи за участю повноважних представників учасників, які з'явились у судове засідання.
9. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
9.1. Як вбачається з матеріалів справи, АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду в межах справи про банкрутство ТОВ "НіжинТеплоМережі" з позовом про стягнення з ТОВ "НіжинТеплоМережі" заборгованості за договором постачання природного газу №5032/1718-БО-39 від 05.09.2017 у загальній сумі 7.174.416,53 грн, з урахуванням 3% річних, пені та інфляційних втрат, мотивуючи свої вимоги тим, що заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання боржником своїх договірних зобов'язань в частині здійснення повного та своєчасного розрахунку за отриманий природний газ.
Місцевий господарський суд частково задовольнив позов, встановивши факт сплати відповідачем 144.134,68 грн основного боргу, що стало підставою для закриття провадження у справі в цій частині вимог. Решту суми основного боргу присуджено до стягнення на користь позивача. В задоволенні позовних вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних відмовлено з посиланням на обмеження, обумовлені введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів щодо боржника.
Суд апеляційної інстанції в частині позовних вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних не погодився з висновком місцевого господарського суду, зазначивши про те, що вищезгадані обмеження, встановлені статтею 19 Закону про банкрутство, застосовуються щодо конкурсних кредиторських вимог, тоді як у даному випадку предметом стягнення є поточна заборгованість. Також суд скористався правом на зменшення заявленої до стягнення пені, у зв'язку з чим в цій частині залишив без змін рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, скаржник у прохальній (резолютивній) частині касаційної скарги просить Суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій безпосередньо в частині відмови у стягненні 278.220,11 грн пені та прийняти нове рішення про задоволення вказаних вимог. Разом з цим у мотивувальній частині касаційної скарги позивач наводить свої міркування щодо безпідставної на його думку відмови місцевим господарським судом у задоволенні вимог як про стягнення пені, так і про стягнення основного боргу.
Зважаючи на встановлені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, а також відсутність доповнень касаційної скарги в частині її вимог, предметом касаційного перегляду у цій справі є ухвалені місцевим та апеляційним господарськими судами рішення саме в частині позовних вимог про стягнення пені, як визначено самим скаржником у прохальній частині касаційної скарги.
9.2. Згідно з частинами другою та четвертою Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу. Реалізація майна боржника здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу, крім майна боржника, оголошення про продаж якого опубліковане до дня введення в дію цього Кодексу. У разі не продажу такого майна його подальша реалізація здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу.
Відповідно до частини восьмої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства до визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються в межах справи про банкрутство шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом.
9.3. Згідно зі встановленими судами попередніх інстанцій обставинами, між сторонами у справі виникли правовідносини купівлі-продажу природного газу на підставі договору № 5032/1718-БО-39 від 05.09.2017, за яким позивач набув прав та обов'язків постачальника, а відповідач - споживача.
В силу вимог статей 525, 526, 530, 610 ЦК України зобов'язання підлягає виконанню належним чином у встановлений строк. Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Перелік правових наслідків порушення зобов'язання наведений у статті 611 ЦК України, який не є вичерпним, оскільки інші наслідки можуть бути встановлені договором або законом.
До правових наслідків порушення зобов'язання, зокрема, віднесено сплату неустойки, нарахування якої передбачено в пункті 8.2 укладеного між сторонами договору (в редакції додаткової угоди №1 від 15.01.2018).
Окрім того, стаття 625 ЦК України визначає спеціальні правові наслідки прострочення виконання грошових зобов'язань, які полягають у сплаті суми заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та процентів річних.
Місцевий господарський суд встановив, що заборгованість у відповідача перед позивачем виникла у період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року.
Матеріали справи свідчать, що ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 19.02.2013 порушено провадження у справі №927/184/13-г про банкрутство ТОВ "Ніжин Тепло Мережі" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до статті 1 Закону про банкрутство (в редакцій, чинній на період виникнення заборгованості) конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
Встановлена місцевим господарським судом заборгованість відповідача за укладеним з позивачем договором № 5032/1718-БО-39 від 05.09.2017 виникла після порушення справи про банкрутство ТОВ "НіжинТеплоМережі" у процедурі розпорядження майном, а відтак є поточною кредиторською заборгованістю.
Як уже зазначалося вище, суди попередніх інстанцій ухвалили протилежні за своїм змістом рішення в частині позовних вимог про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних, з огляду на різне тлумачення норм статті 19 Закону про банкрутство щодо обмежень, пов'язаних із введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Так, за висновком місцевого господарського суду, неустойка (штраф, пеня) за невиконання або неналежне виконання зобов'язань не нараховується, а також не застосовується 3% річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Натомість суд апеляційної інстанції наголосив на тому, що спір стосується поточної кредиторської заборгованості, яка перебуває у вільному режимі і на неї не поширюється дія мораторію.
9.4. Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
Положеннями частин першої, другої статті 19 Закону про банкрутство, який був чинний у період, за який виникла заборгованість, передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Абзацами третім, четвертим частини третьої названої статті встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.
Окремо в частині п'ятій цієї статті застережено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється, зокрема, на вимоги поточних кредиторів.
Положення статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства щодо мораторію на задоволення вимог кредиторів є тотожними з вказаними вище нормами статті 19 Закону про банкрутство.
Таким чином встановлена вищенаведеними нормами заборона щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій стосується грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), на які поширюється мораторій (термін виконання яких настав до дня введення мораторію, співпадає з днем порушення судом справи про банкрутство боржника). Мораторій вводиться господарським судом одночасно з порушенням справи про банкрутство і стосується тих вимог, які мали місце на дату прийняття відповідного рішення судом.
Колегія суддів звертається до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, згідно з якою мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та не поширює на поточну. Поточні ж вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом.
Подібну правову позицію висловлено у постанові Великої Плати Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 826/3106/18 (провадження № 11-1272апп19), згідно з якою боржник, стосовно якого порушено провадження про визнання банкрутом і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, звільняється від відповідальності лише за невиконання зобов'язань, щодо яких запроваджено мораторій. За поточними зобов'язаннями боржник відповідає на загальних підставах до прийняття господарським судом постанови про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Згідно з правовою позицією, наведеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
З урахуванням вищенаведеного, застосування до ТОВ "Ніжин Тепло Мережі" штрафних санкцій та нарахування пені є правомірним і правові підстави для відмови у задоволенні вказаних вимог відсутні, чим підтверджується як правильність висновків суду апеляційної інстанції.
Фактично доводи, якими скаржник обґрунтовував наявність підстав для скасування ухвалених судами попередніх інстанцій рішень в частині відмови у вимогах про стягнення пені, можуть бути застосовані лише до рішення суду першої інстанції, оскільки допущені останнім порушення у застосуванні норм матеріального права були усунуті за результатами перегляду справи апеляційним господарським судом.
9.5. Разом з цим, поза увагою скаржника залишено ту обставину, що вказавши про обґрунтованість позовної вимоги щодо стягнення пені, суд апеляційної інстанції скористався наданим йому статтями 551 ЦК України та 233 ГК України правом на зменшення заявленої до стягнення з боржника суми штрафних санкції.
Так частина 3 статті 551 ЦК України дозволяє зменшити розмір неустойки за рішенням суду за наявності кількох умов: якщо розмір неустойки значно перевищує розмір заподіяних невиконанням зобов'язання збитків; за наявності інших обставин, що мають істотне значення. При чому законодавцем не визначено переліку таких обставин. Це питання вирішується на підставі аналізу конкретної ситуації. Зокрема, істотне значення можуть мати обставини, які стосуються ступеня виконання зобов'язання, причин невиконання або неналежного виконання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків, тощо.
Норми статті 233 ГК України визначають, як обставини, що беруться до уваги у випадку зменшення неустойки, ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть учать у зобов'язанні, не лише майнові, але і інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.
Правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Таким чином, розмір штрафних санкцій (неустойки) може бути зменшений за рішенням господарського суду. При цьому варто зазначити, що статті 551 ЦК України, 233 ГК України, застосовані судом апеляційної інстанції, та положення ГПК України не містять норми, які б ставили можливість суду використати право на зменшення заявлених до стягнення з боржника штрафних санкцій в залежність від наявності відповідного клопотання з цього приводу сторони у справі. Тобто суд може реалізувати своє право та прийняти рішення про зменшення розміру неустойки за власною ініціативою.
Суд апеляційної інстанції встановив обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з боржника пені. В той же час, врахувавши ту обставину, що додаткові зобов'язання у вигляді пені по поточній заборгованості будуть стягуватися позачергово, що в свою чергу унеможливить виплату грошових вимог конкурсним кредиторам, суд дійшов висновку про зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій відповідно до статей 551 ЦК України та 233 ГК України і саме у зв'язку з цим зменшенням залишив без змін рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні пені.
9.6. Як зазначалося вище, виходячи зі змісту частини першої статті 300 ГПК України, судові рішення переглядаються у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи.
Серед доводів касаційної скарги відсутня така підстава для скасування постанови суду апеляційної інстанції у цій справі, як зменшення розміру заявленої до стягнення пені за ініціативою суду, що призвело до безпідставної відмови у задоволенні вказаної позовної вимоги.
Відповідно до частини четвертої статті 300 ГПК України Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Однак порушення норм процесуального права, наведені у частині четвертій статті 300 ГПК України, у даному випадку відсутні.
Згідно з положеннями статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Рішення місцевого господарського суду в оскарженій частині наведеним вимогам не відповідає як таке, що ухвалено з неправильним застосуванням норм статті 19 Закону про банкрутство, що призвело до помилкового висновку про заборону нарахування штрафних санкцій на поточну заборгованість боржника та відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені.
Натомість суд апеляційної інстанції усунув допущені судом першої інстанції порушення, вказавши про правомірність застосування до ТОВ "Ніжин Тепло Мережі" штрафних санкцій, що узгоджується з вищезгаданою правовою позицією, викладеною в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 та від 16.09.2020 у справі № 826/3106/18 (провадження № 11-1272апп19), а тому саме рішення апеляційного господарського суду має бути залишене в силі.
9.7. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308, статті 309 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити оскаржувані судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних підстав.
За результатами перегляду даної справи судом доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Судовий збір за подання касаційної скарги згідно зі статтею 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2020 у справі № 927/184/13-г залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. В. Васьковський
Судді В. В. Білоус
В. Я. Погребняк