Номер провадження: 22-ц/813/746/20
Номер справи місцевого суду: 520/10110/18
Головуючий у першій інстанції Бескровний Я.В.
Доповідач Гірняк Л. А.
26.11.2020 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
Головуючого- Гірняк Л.А.
Суддів - Комлевої О.С., Сегеди С.М.,
За участю секретаря- Ющак А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 09 листопада 2018 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
В серпні 2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до Київського районного суду м. Одеси із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 11458,14 доларів США, що за курсом НБУ станом на 01.06.2018 складає 299 286,62 гривень, за кредитним договором №OD28A800000102 від 08.07.2008 року та судових витрат.
Вимоги обґрунтовував тим, що 08.07.2008 між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №OD28A800000102, за яким відповідачу надано кредит у розмірі 11 969,89 доларів США на термін до 05.07.2013 року.
Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами, у порушення умов кредитного договору а також ст. ст. 509, 526. 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним Договором не виконав
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за цим кредитним договором відповідач станом на 01.06.2018 року має заборгованість - 66042,49 [Долар США], яка складається з наступного:
- 11458,14 (Долар США) - заборгованість за кредитом (тілом кредиту);
- 5312,57 (Долар США) - заборгованість по відсоткам за користування кредитом;
- 1031,78 (Долар США) - заборгованість по комісії за користуванням кредитом;
- 48240,00 (Долар США) - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Враховуючи те, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, то кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, тому просили стягнути заборгованість лише за тілом кредиту в сумі 11458,14 доларів США, що за курсом НБУ - 26,12 грн складає 299 286,62 грн.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надала.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 09 листопада 2018 року у задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 11458,14 доларів США, що за курсом 26.12 відповідно до службового розпорядження НБУ від 01.06.2018 року складає 299286,62 гривень за кредитним договором №OD28A800000102 від 08.07.2008 та судових витрат- відмовлено повністю.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи сповіщений належним чином.
Відповідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Тому у відповідності до ч. 2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухвалено за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
З цих підстав, датою складення цього судового рішення є 26 листопада 2020 року.
АРГУМЕНТИ (ДОВОДИ) СТОРІН
ПАТ КБ «ПриватБанк» в апеляційній скарзі зазначає, що рішення ухвалене з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, є необґрунтованим, безпідставними, та висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до ухвалення необґрунтованого і незаконного рішення суду.
Зокрема посилається на те, що отримання позивачкою кредитних коштів підтверджується:
- Ордером-розпорядження про надання кредиту у розмірі 1144.10 доларів США:
- Платіжним дорученням № 1 про надання кредиту 1 614.10 ; арів США:
- Заявою про продаж іноземної валюти з метою придбання предмета застави (автомобіль за кредитним договором OD28A800000102 від 08.07.2008 року.
Укладаючи кредитний договір, сторони досягли істотних умов по ньому і власноручно його підписали чим взяли на себе зобов'язання виконувати його належним чином.
Зазнчає, що кредитний договір повністю відповідає вимогам ч. 2 ст. 208. ч. 1-2 ст. 207 ЦК України, якими встановлено вимоги для письмової форми правочину.
Відповідно до правової позиції Постанови Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63пс13: «Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику».
На підтвердження перерахування коштів заявник надав платіжне доручення № 1 від 08.07.2008 року на суму 11 614,10 доларів США (а.с.43).
Відзив до Одеського апеляційного суду не надійшов.
Матеріалами справи встановлено, що 08.07.2008 року позивач та відповідач підписали кредитно-заставний договір №OD28A800000102, зі змісту якого вбачається, що АТ КБ «ПриватБанк» зобов'язалось надати Позичальникові - ОСОБА_1 кредит у розмірі та на умовах, встановлених у договорі, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов договору (а.с.9).
Відповідно до наданого суду розрахунку відповідач станом на 01.06.2018 року має заборгованість - 66 042,49 [Долар США], яка складається з:
- 11458,14 (Долар США) - заборгованість за кредитом (тілом кредиту);
- 5312,57 (Долар США) - заборгованість по відсоткам за користування кредитом;
- 1031,78 (Долар США) - заборгованість по комісії за користуванням кредитом;
- 48240,00 (Долар США) - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Позивач просив стягнути заборгованість лише за тілом кредиту в сумі 11458,14 доларів США, що за курсом НБУ - 26,12 грн складає 299 286,62 грн.
Пунктами 16.1.1., 16.1.2., 16.1.5., 16.1.6., 16.1.8. наведеного договору передбачено, що загальний розмір кредиту складає 11969,90 доларів США, дата погашення - 05.07.2013 року, процентна ставка - 16,92 річних, період сплати - з «8» по «12» число кожного місяця в розмірі 370,30 доларів США (а.с.13).
Відповідно до Статуту Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (нова редакція), погодженого Національним банком України 11.06.2018 позивач - АТ КБ «Приватбанк» є правонаступником Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (а.с.20).
Таким чином, судом встановлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини, що випливають з кредитного договору.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні прозовної заяви районний суд виходив з того, що розрахунок за договором № OD28A800000102 від 08.07.2008 року станом на 01.06.2018 не є доказом наявності заборгованості, оскільки не містять обов'язкових реквізитів, тому не є первинним документом. Крім того, роздруковуючи вказані документи з електронного носія, останні мають бути завірені в установленому законом порядку, однак жодна посадова особа банку не взяла на себе відповідальність щодо підтвердження достовірності такого розрахунку. Також суд зазначив, що наданий банком розрахунок не узгоджується з іншими матеріалами справи, оскільки містить інформацію щодо нарахування та сплати комісії, однак серед платежів, що підлягають сплаті за договором № OD28A800000102 від 08.07.2008 року, визначених в п. 16.1.6., 16.1.7 визначені лише процентна ставка, винагорода за надання фінансового інструменту та винагорода за проведення додаткового моніторингу.?
Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо, виходячи з наступного.
Частиною 1 та 2 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
За змістом статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України.
За змістом статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У статті 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Аналогічні положення містяться у статті 57 ЦПК України (2004р.).
Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14- ц (провадження № 14-203цс19) зазначено: «Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору (у справі, що переглядається, - у зв язку зі скасуванням судового рішення) всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню».
Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що Банк у своєму позові заявив вимоги лише про стягнення тіла кредиту.
Належних та допустимих доказів на спростування презумпції правомірності кредитного договору №OD28A800000102 від 08 липня 2008 року відповідачем не надано.
Враховуючи презумпцію правомірності кредитного договору щодо отримання відповідачкою кредитних коштів в сумі 11458,14 доларів США, що за курсом НБУ станом на 01.06.2018 складало 299 286,62 гривень, районний суд помилково дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню без наведення правового обґрунтування, що в силу ст.. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового про задоволення позовних вимог.
На підставі частин 1 та 13 статті 141 ЦПК України судовій збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Позивач поніс та документально підтвердив витрати по сплаті судового збору при подачі позовної заяви в сумі 4 489,30 грн. (а. с. 1), тому у зв'язку із задоволенням позову з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню судовий збір в сумі 4 489,30 грн.
Враховуючи те, що при подачі апеляційної скарги відсутні докази сплати судового збору, що підтверджується актом №202 від 14.12.2018 року (а.с.37), судовий збір у розмірі 6 733,95 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь держави.
Порушення судом норм процесуального права, а саме, статей 12, 81, 263, 264 ЦПК України, та норм матеріального права, а саме, статей 549, 638, 639, 1056-1 ЦК України, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у відповідності до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про задоволення позову Банку та стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за тілом кредиту в розмірі 299 286,62 грн. та витрати по сплаті судового збору.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 382-384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити.
Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 09 листопада 2018 року - скасувати та прийняти постанову.
Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) на користь на користь АТ КБ «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 , МФО №305299) заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором №OD28A800000102 від 08.07.2008 року 11 458,14 доларів США, що за курсом 26.12 грн відповідно до службового розпорядження НБУ від 01.06.2018 року складає 299 286,62 грн (двісті дев'яносто девять тисяч двісті вісімдесят шість гривень шістдесят дві копійки).
Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) на користь на користь АТ КБ «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 , МФО №305299) судовий збір у сумі 4 489,30 грн (чотири тисячі чотириста вісімдесят девять гривень тридцять копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) судовий на користь держави судовий збір у сумі 6 733,95 грн (шість тисяч сімсот тридцять три гривні дев'яносто п'ять копійок).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий суддя Л.А. Гірняк
Судді О.С.Комлева
С.М.Сегеда
-