Номер провадження: 22-ц/813/415/20
Номер справи місцевого суду: 495/6179/18
Головуючий у першій інстанції Прийомова О. Ю.
Доповідач Ващенко Л. Г.
08.10.2020 року м. Одеса
Колегії суддів Одеського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді Ващенко Л.Г.
суддів - Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я.
за участі секретаря - Чепрас А.І.
з участю: відповідачки ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11 грудня 2018 року (одноособово суддя Прийомова О.Ю.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, третя особа: орган опіки та піклування Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області про виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, третя особа: орган опіки та піклування Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області про включення до актового запису про народження дитини відомостей про батька,
ІІ. ОПИСОВА ЧАСТИНА
(короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції)
10.07.2018 року ОСОБА_2 звернувся із позовом до ОСОБА_1 , Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ в Одеській області (далі-ВДРАЦС), третя особа: орган опіки та піклування Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області (далі-Орган опіки та піклування) про виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька.
Позов обґрунтовано наступним.
18.10.2016 року ОСОБА_2 зареєстрував шлюб із ОСОБА_3 , від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час позивач та відповідачка мешкають окремо, донька проживає разом із матір'ю у АДРЕСА_1 .
Запис про народження дитини вчинений на підставі їхньої спільної заяви, оскільки вони перебували у шлюбі, однак ще до реєстрації народження дитини у нього виникли великі сумніви у тому, що він є батьком дитини, оскільки до зустрічі із ним відповідачка зустрічалась з іншими чоловіками і на час реєстрації шлюбу була вігатна. Після сварок із відповідачкою у нього посилилися сумніви, оскільки відповідачка неодноразово заявляла, що він не є батьком дитини.
У липні 2017 року він звернувся до суду із позовом про розірвання шлюбу і на даний час, коли шлюб ще не розірваний, відповідачка мешкає з іншим чоловіком.
Вказані обставини є підставою для звернення до суду із позовом, оскільки він бажає оспорити батьківство відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Посилаючись на заначені обставини позивач просив: визнати, що ОСОБА_2 не є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобов'язати ВДРАЦС внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , де виключити запис про ОСОБА_2 в графі «батько», яким підтверджується походження дитини.
27.08.2018 року відповідачка ОСОБА_3 звернулась із зустрічним позовом до ОСОБА_2 , ВДРАЦС, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Орган опіки та піклування про включення до актового запису про народження дитини відомостей про батька, а саме: зобов'язати ВДРАЦС внести зміни до актового запису про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і включити в актовий запис про народження дитини відомості про батька та вказати батьком в графі «батько»: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , українця, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; за первісним позовом позивача визнати, що ОСОБА_2 не є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобов'язати ВДРАЦС внести зміни до актового запису про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , де виключити запис про батька: ОСОБА_2 в графі «батько», яким підтверджується походження дитини.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06.09.2018 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 об'єднано в одне провадження із первісним позовом ОСОБА_2 .
В судовому засіданні у суді першої інстанції позивач ОСОБА_2 та його представник позовні вимоги підтримали і просили їх задовольнити з підстав, наведених у позові, проти зустрічного позову не заперечували. Представник відповідачки ОСОБА_3 наполягав на задоволені зустрічних позовних вимог, вказуючи на їх обґрунтованість. Представник третьої особи Органу опіки та піклування залишила вирішення питання виключення з актового запису по народження дитини відомостей про батька на розсуд суду.
Відповідач представник ВДРАЦС і третя особа Гетманчук С.В. не приймали участі у судовому засіданні в суді першої інстанції.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11.12.2018 року ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позову. Суд також відмовив ОСОБА_3 у задоволенні зустрічної позовної заяви.
(короткий зміст вимог апеляційної скарги)
Позивач ОСОБА_2 не погодився із рішенням суду першої інстанції від 11.12.2018 року, подав апеляційну скаргу, в якій просить просить рішення суду в частині відмови у задоволенні його позовних вимог скасувати і в цій частині ухвалите нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального права.
(узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу)
Апеляційна скарга ОСОБА_2 зазначає:
Суд порушив вимоги ст. 3 ЦК України щодо справедливості, а також вимоги ст. 136 СК України, позбавив його права захистити свої права щодо оспорювання батьківства.
Суд не взяв до уваги обставини, які мають значення при ухваленні судового рішення, не призначив експертизу ДНК, допустив протиріччя у своїй позиції щодо не прийняття визнання позову.
З урахуванням визнання відповідачкою позовної заяви ОСОБА_2 про оспорювання батьківства, представником ОСОБА_2 не було заявлено клопотання про призначення та проведення експертизи ДНК. Відповідачка визнала позов ОСОБА_2 у повному обсязі і суд не постановив ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову та продовження судового розгляду. Відповідно, підстав для заявлення клопотання про призначення судової генотипоскопичної ДНК експертизи спірного батьківства не було заявлено.
Оскільки ОСОБА_3 категорично відмовлялась від проведення експертизи спірного батьківства, а сторони намагалися її провести ще до звернення до суду, а також судову практику при відмові в участі від проведенні такої експертизи, підстав для її проведення також не було.
(узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи)
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 ) зазначає:
З клопотанням ОСОБА_2 про призначення по справі генотипоскопичної ДНК експертизи згодна і не заперечує проти її проведення в КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи».
У зустрічній позовній заяві ОСОБА_3 відмовилась від призначення генотипоскопичної ДНК експертизи з причини того, що витрати на її проведення позивач поклав на ОСОБА_3 , єдиним доходом якої є соціальна допомога в розмірі 860 грн/місяць і вона не має коштів на її проведення.
Позов ОСОБА_2 вона визнала тому, що зрозуміла, що донька йому не потрібна і щоб скоріше закінчити всілякі стосунки з колишнім чоловіком та включити в актовий запис дитини в графі «батько» ОСОБА_5 , її рідного батька і дідуся дитини.
У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком та дитиною, суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу, як батька дитини з актового запису про її народження.
Оскільки ОСОБА_3 розраховувала на таке рішення, згідно роз'яснень у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сіменного кодексу України про розгляді спав щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року № 3, - вона надала згоду за первісним позовом ОСОБА_2 на включення як батька дитини, свого рідного батька ОСОБА_5 .
Відповідач ВДРАЦС в особі представника і третя особа Гетманчук С.В. не скористались правом надати відзив, пояснення або заперечення на скаргу.
ІІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
(встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини)
Судом першої інстанції встановлені і сторонами неоспорені такі обставини.
З 18.10.2016 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, в шлюбі у них народилась донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якої є ОСОБА_2 , що вбачається зі свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 , виданого ВДРАЦС (а.с.8,9).
10.07.2018 року ОСОБА_2 звернувся із позовом про виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька, оскільки має сумніви, що він дійсно є біологічним батьком малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.2-5).
27.08.2018 року відповідачка ОСОБА_3 звернулась із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про включення в актовий запис про народження дитини відомостей про іншого батька, в якому зазначила, що через небажання ОСОБА_2 сплачувати аліменти на дитину вона морально втомилися і не бажає у подальшому щоб він ганьбив та принижував її честь і гідність, тому вона погоджується із первісним позовом (а.с.17-20).
Судом першої інстанції не призначалась і не проводилась генотипоскопічна ДНК експертиза батьківства.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачка ОСОБА_3 змінила прізвище на ОСОБА_1 і отримала паспорт на прізвище ОСОБА_1 (а.с.128).
Між сторонами виникли правовідносини з оспорення батьківства, які регулюються нормами СК України.
(доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції)
Суд першої інстанції, відмовляючи ОСОБА_2 у позові про виключення з актового запису про народження дитини відомостей про нього, як батька дитини виходив з недоведеності позовних вимог (а.с.80-87).
Колегія суддів погоджується з висновками суду в цій частині з таких підстав.
Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини. Якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік - батьком дитини (ст. ст. 122, 133 СК України).
Особа, яка записана батьком дитини відповідно до ст. ст. 122, 124,126 і 127 СК України, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком та дитиною, суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття. Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до ч.1 ст. 123 СК України. До вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується (ст. 136 СК України).
Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_2 зазначав, що реєстрація народження дитини проведена відповідно до ст. 122 СК України за спільною заявою чоловіка та дружини, однак він має сумніви щодо свого батьківства (а.с.3).
Батьківство може бути оспорено як у випадках, коли в Книзі реєстрації народжень батьками дитини записано осіб, які перебували у шлюбі між собою (ст. ст. 122, 124 СК України), так і тоді, коли при реєстрації народження дитини її батьком на підставі спільної заяви батьків або заяви чоловіка, котрий визнав себе батьком, записано особу, яка не перебувала у шлюбі з матір'ю дитини (ст. ст. 126,127 СК України).
Предметом доказування у такій справі є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком і дитиною.
У разі доведеності цієї обставини, суд приймає рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Ці дані встановлюються, у тому числі, висновками експертів (ст. 76 ч.1, ч.2 п.2 ЦПК України).
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
На сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (постанова ЄСПЛ у справі «Калачова проти Російської Федерації» № 3451/05, п. 34, від 07.05.2009 року).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зважаючи на те, що позивач за первісним позовом ОСОБА_2 належними і допустимими доказами не довів обставин, на які він посилався, як на підставу своїх вимог, а саме, не довів про відсутність кровного споріднення між ним та дитиною, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову йому у позові.
(мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу)
Доводи позивача ОСОБА_2 у скарзі, що: суд не призначив експертизу ДНК, допустив протиріччя у своїй позиції щодо не прийняття визнання позову; з урахуванням визнання відповідачкою його позовної заяви про оспорювання батьківства, представником ОСОБА_2 не було заявлено клопотання про призначення та проведення експертизи ДНК; відповідачка визнала позов ОСОБА_2 у повному обсязі, однак суд не постановив ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачкою позову і тому не було підстав для заявлення клопотання про призначення судової генотипоскопичної ДНК експертизи спірного батьківства; оскільки ОСОБА_3 категорично відмовлялась від проведення експертизи спірного батьківства, а сторони намагалися її провести ще до звернення до суду, а також зважаючи на судову практику при відмові в участі від проведенні такої експертизи, підстав для її проведення також не було, - до уваги не приймаються.
Суд за заявою учасника справи маже забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є, зокрема, призначення експертизи (ст. 116 ч.ч.1,2 ЦПК України).
Суд призначає експертизу у справі, зокрема, для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.
Призначення експертизи судом є обов'язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи судом є обов'язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити: характер і ступінь ушкодження здоров'я; психічний стан особи; вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати (ст. 105 ч.1 ЦПК України).
ОСОБА_2 у позовній заяві просив, у разі незгоди відповідачки із позовом, призначити у справі експертизу ДНК (а.с.5).
Протягом розгляду справи в суді першої інстанції з липня 2018 року по грудень 2018 року, ОСОБА_2 , у встановленому законом порядку, не подавав клопотання про призначення та проведення генотипоскопичної ДНК експертизи спірного батьківства з переліком питань та визначенням експертної установи яка має проводити таку експертизу.
Предметом доказування у справі є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком та дитиною, і, лише у разі доведеності цієї обставини, суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.
Саме ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.
За відсутності належного і допустимого доказу про відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком і дитиною, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову ОСОБА_2 у позові.
Відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (ст. 206 ч.ч.1,4 ЦПК України).
Зі змісту зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що вона звернулась із зустрічним позовом до ОСОБА_2 через те, що останній не бажає сплачувати аліменти на дитину, вона морально втомилися від цього і не бажає у подальшому, щоб він ганьбив та принижував її честь і гідність.
Вказані обставини не можуть бути розтлумаченні, як визнання відповідачкою первісного позову.
Зважаючи на обставини справи і надані докази, а саме, «визнання» відповідачкою позову у спосіб заявлення зустрічного позову із обґрунтуваннями позову тим, що ОСОБА_2 не бажає сплачувати аліменти на дитину, а вона морально втомилися від цього і не бажає у подальшому щоб він ганьбив та принижував її честь і гідність, як такі, що суперечить закону та порушують права малолітньої дитини ОСОБА_4 , визначені ст. ст. 122, 142, 145,147, 150-155, 180 СК України, - судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються.
Відсутність ухвали суду першої інстанції про відмову у прийнятті «визнання» відповідачкою позову, з врахуванням обставин справи, не є підставою для визнання такої обставини судом апеляційної інстанції.
Доводи відповідачки у відзиві на скаргу, що: позов ОСОБА_2 вона визнала лише тому, що зрозуміла, що донька йому не потрібна і щоб скоріше закінчити всілякі стосунки з колишнім чоловіком та включити в актовий запис дитини в графі «батько» ОСОБА_5 , її рідного батька і дідуся дитини; у разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком та дитиною, суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу, як батька дитини з актового запису про її народження; оскільки вона розраховувала на рішення, відповідно до роз'яснень, які містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сіменного кодексу України про розгляді спав щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року № 3, вона і надала згоду за первісним позовом ОСОБА_2 на включення як батька дитини, свого рідного батька ОСОБА_5 , - прийняті до уваги судом апеляційної інстанції і є підставою для залишення скарги без задоволення.
Відзив відповідачки на апеляційну скаргу також зазначає скасування рішення суду від 11.12.2018 року в частині відмови у задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 і ухвалення у відповідній частині нового рішеня про задоволення її позовних вимог (а.с.114).
ОСОБА_1 , у встановленому законом порядку, апеляційну скаргу на рішення суду від 11.12.2018 року в частині відмови у позові, не подавала. Тому відсутні підстави для висновків суду в частині вирішення судом першої інстанції вимог за зустрічним позовом ОСОБА_1
(чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду)
Позивач ОСОБА_2 за первісним позовом не довів своїх вимог, тому відсутні підстави для ствердження про порушення його прав, за захистом яких він звернувся до суду.
(висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції)
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 375 ч.1 ЦПК України).
Приймаючи до уваги, суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду в частині - залишенню без змін.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 141 ч.1, ч.2 п.п.1-3 ЦПК України).
З огляду на те, що колегія суддів залишає скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а рішення суду про відмову йому у позові без змін, останній не має права на відшкодування судових витрат.
ІV. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА
Керуючись ст. ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11 грудня 2018 року в частині відмови у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області про виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови суду складено 27.11.2020 року.
Судді Одеського апеляційного суду Л.Г. Ващенко
Л.М. Вадовська
Г.Я. Колесніков