Номер провадження: 22-ц/813/7405/20
Номер справи місцевого суду: 523/9478/20
Головуючий у першій інстанції Сувертак І. В
Доповідач Гірняк Л. А.
24.11.2020 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Одеського апеляційного суду в складі:
Головуючого - Гірняк Л.А.
Суддів - Комлевої О.С., Сегеди С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 25 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», Акціонерного товариства «Імексбанк» про визнання зобов'язання припиненим, -
ПРОЦЕДУРА, АРГУМЕНТИ (ДОВОДИ) СТОРІН, ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ:
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», акціонерного товариства «Імексбанк» про визнання зобов'язання припиненим.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 25 червня 2020 року передано цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», АТ «Імексбанк» про визнання зобов'язання припиненим, на розгляд Подільському районному суду м. Києва.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до вимог ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Предметом оскарження є ухвала суду про передачу справи на розгляд іншому суду (п.9, ч.1 ст. 353 ЦПК України).
Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухвалено за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
З цих підстав, датою складення цього судового рішення є 24 листопада 2020 року.
Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що оскаржувана ухвала суду є незаконною, постановлена з порушенням норм процесуального права.
В апеляційній скарзі посилається на те, що позови про захист прав позивачів можуть бути пред'явлені за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача.
Зазначила, що передаючи справу за підсудністю до іншого суду, суд першої інстанції порушив її право на вибір підсудності справи, передбачене ст.28 ЦПК.
Вказала, що звертаючись до Суворовського районного суду м. Одеси вона керувалась Законом України «Про захист прав споживачів».
Відзив до Одеського апеляційного суду не надійшов.
Судом встановлено, що у червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», акціонерного товариства «Імексбанк» в якому просив визнати правовідносини з споживчим договором 2354303/N від 20.11.2013 року про надання кредиту, укладеного між ПАТ «Імексбанк» і ОСОБА_1 припиненими.
У відповідності до вимог статті 353, 369 ЦПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду про передачу справи на розгляд іншого суду, що є об'єктом апеляційного оскарження, розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Передаючи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», АТ «Імексбанк» про визнання зобов'язання припиненим, на розгляд до Подільського районного суду м. Києва районний суд виходив з того, що до спірних правовідносин застосовується територіальна підсудність, котра визначається ч.2 ст. 27 ЦПК України.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, так як вони не ґрунтується на вимогах процесуального права, з огляду на наступне.
Згідно зі ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
У ст. 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.?
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа не може бути безпідставно позбавлена права на захист свого порушеного права, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Статтями 27, 28, 30 ЦПК України врегульовано питання загальної територіальної підсудності за місцем проживання (місцезнаходженням) відповідача, підсудності справ за вибором позивача та виключної підсудності.
За загальним правилом територіальної підсудності, яке закріплене в ч.ч.1,2 ст. 27 ЦПК України, передбачено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань.
Виняток з вказаного правила становить альтернативна підсудність (стаття 28 ЦПК України) та виключна підсудність (стаття 30 ЦПК України).
У свою чергу, ч.5 ст.28 ЦПК України визначено, що позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
Згідно ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місцем перебування фізичної особи вважається адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік. Місцем проживання - є житло, яке розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово. Реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. Орган реєстрації - виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, сільський голова (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради. Довідка про реєстрацію місця проживання - документ, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи. Документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист. Документ, до якого вносяться відомості про місце перебування, - довідка про звернення за захистом в Україні.
З матеріалів справи вбачається, що зареєстрованим місцем проживання позивачки ОСОБА_1 - є АДРЕСА_1 , яка згідно адміністративно-територіального поділу Одеської області знаходиться на території м. Одеси та відноситься до територіальної юрисдикції (підсудності) Суворовського районного суду м. Одеси) .
Вказана адреса реєстрації місця проживання зазначена також позивачкою в позовній заяві.
В позовній заяві ОСОБА_1 посилається на порушення її прав як споживача послуг.
Згідно ч. 16 ст. 28 ЦПК України позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Верховний Суд в ухвалі від 02 липня 2018 року, справа №552/9770/14-ц (провадження № 61-36739 ск18) вказав на те, що право вибору між судами, яким згідно із загальним правилом підсудності цивільних справ і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві. Якщо позивач при пред'явленні позову дотримався правил територіальної чи альтернативної підсудності, суд не має права повернути позивачеві позовну заяву з мотивів непідсудності справи цьому суду.
Таким чином, позивачка скористалася наданим їй правом визначеним ч. 5 ст. 28 ЦПК України та звернулася із позовом до суду за своїм зареєстрованим місцем проживання, як споживача.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивачка, пред'являючи даний позов до Суворовського районного суду м. Одеси, дотрималась ч.5 ст. 28 ЦПК України, тому висновок суду першої інстанції про непідсудність даного позову Суворовському районному суду м. Одеси з підстав недотримання вимог ч.1 ст. 27 ЦПК України не ґрунтується на вимогах процесуального права та є помилковим.
З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про помилковість висновку суду першої інстанції про те, що даний спір не підсудний Суворовському районному суду м. Одеси про передачу справи на розгляд до Подільського районного суду м. Києва.
Відповідно до ч. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Аналізуючи зазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, ухвала Суворовського районного суду м. Одеси від 25.06.2020 року про передачу справи на розгляд до Подільського районного суду м. Києва постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому за правилами ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до Суворовського районного суду м. Одеси.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 384, 375, 389, 390 ЦПК України, судова колегія,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 25 червня 2020 року про передачу справи на розгляд до іншого суду - скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», Акціонерного товариства «Імексбанк» про визнання зобов'язання припиненим направити для продовження розгляду до Суворовського районного суду м. Одеси.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий суддя - Л.А. Гірняк
Судді О.С. Комлева
С.М.Сегеда