ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.11.2020Справа № 910/12745/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Комунального підприємства "Кам'янський міськводоканал" Дніпропетровської обласної ради", вул. Широка, 16, м. Кам'янське, Дніпропетровська область, 51931
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта кепітал груп", вул. Інститутська, 28, м. Київ, 01021
про стягнення 23 090,74 грн.
Представники сторін: не викликались
Комунальне підприємство "Кам'янський міськводоканал" Дніпропетровської обласної ради" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта кепітал груп" про стягнення 22 945,54 грн. додаткової плати за скид стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин та 145,20 грн. процентів річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на встановлений за результатами відбору контрольних проб стічних вод та подальшого хімічного їх аналізу, зафіксований в протоколі вимірювань показників складу та властивостей стічних вод від 10.03.2020 факт перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах, що скидаються відповідачем до систем централізованого водовідведення міста Кам'янське, у зв'язку з чим відповідач на підставі пунктів 2.2, 6.9 Місцевих правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення міста Кам'янське має сплатити позивачу за скид стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин у вказаній сумі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/12745/20 та приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, за відсутності клопотань будь-якої із сторін про інше та підстав для розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін з ініціативи суду, господарським судом на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України вирішено розгляд справи № 910/12745/20 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Суд зазначає, що згідно частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позов, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 про відкриття провадження у справі № 910/12745/20 надсилалась на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, а саме: 01021, місто Київ, вулиця Інститутська, будинок 28, та яка співпадає з місцезнаходженням відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Факт отримання відповідачем зазначеної ухвали суду 02.09.2020 підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105474209594.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що про відкриття провадження у справі № 910/12745/20 та розгляд справи судом відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Суд відзначає, що з урахуванням строків, встановлених статтями 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, які також визначені судом в ухвалі від 02.09.2020, відповідач мав подати відзив на позовну заяву.
Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим частиною 1 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача на час розгляду справи до суду також не надходило.
Судом прийнято до уваги, що Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами та доповненнями), з урахуванням внесених змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" та змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 291 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України", та змінами, внесеними згідно з Постановами Кабінету Міністрів № 424 від 29.05.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020 та № 1100 від 11.11.2020 установлено з 12 березня 2020 року до 31 грудня 2020 року на усій території України карантин.
Також судом враховано положення постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" щодо введення адаптивного карантину, враховуючи постанови Кабінету Міністрів України № 477 від 12.06.2020 року, № 480 від 12.06.2020 року, № 500 від 17 червня 2020 року та постанову Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 року №435 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392", якою передбачено послаблення частини карантинних обмежень, зокрема, починаючи з 11.05.2020 року відновлено діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів, з 22.05.2020 року відновлено роботу громадського транспорту, а з 25.05.2020 року - роботу метрополітенів.
Окрім того, постановою Кабінету Міністрів України № 435 від 03.06.2020 року внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 року № 392 та запроваджено наступний етап послаблення карантинних заходів.
За приписами пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України, в редакції від 02.04.2020, із змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.
Разом з тим, 17.07.2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України викладено в такій редакції: " 4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином".
Пунктом 2 Перехідних положень вказаного Закону встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Отже, процесуальні строки, що були продовжені на час дії карантину, закінчилися 06.08.2020.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Наразі, від відповідача станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання відзиву та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 165 Господарського процесуального кодексу України після закінчення дії карантинних обмежень та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.
З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафта кепітал груп" не скористалося наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як встановлено судом за матеріалами справи, 30 березня 2018 між Комунальним виробничим підприємством Кам'янської міської ради "Місьководоканал" (позивач у справі, водоканал за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафта кепітал груп" (відповідач у справі, споживач за договором) укладено договір на надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення № 8-471/2018 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого водоканал зобов'язується надавати споживачу послуги з центрального водопостачання та водовідведення в точках розподілу (далі - послуги) відповідно до умов цього договору, а споживач зобов'язується здійснювати своєчасну оплату на умовах цього договору, дотримуватися Правил користування системами центрального комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, Правил технічної експлуатації системи водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, Правил прийняття стічних вод до системи централізованого водовідведення, діючих місцевих правил приймання та цим договором, а також дотримуватися норм визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.
Розділами 2 - 10 Договору сторони узгодили облік наданих послуг, вартість та порядок розрахунків, права, обов'язки та відповідальність сторін, припинення подачі води, припинення приймання стічних вод в системи каналізації, особливі умови, форс-мажорні обставини, строк дії договору та інші умови.
Як визначено пунктами 7.1, 10.2 Договору даний договір набирає чинності з 01.04.2018 та діє по 01.04.2019, а в частині розрахунків до повного їх завершення. Договір вважається щорічно продовженим на тих же умовах, якщо за тиждень до закінчення строку дії договору однією із сторін не буде письмово заявлено про відмову від цього договору або необхідність його перегляду.
Вказаний Договір підписаний представниками замовника і виконавця та скріплений печатками сторін.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.
Згідно статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Так, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно статті 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.
Згідно з статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Окрім цього, договірні правовідносини між сторонами регулюються Законом України «Про питну воду та питне водопостачання», сферу дії якого визначено статтею 2 Закону, відповідно до якої дія вказаного Закону поширюється на всі суб'єкти господарювання, що виробляють питну воду, забезпечують міста, інші населені пункти, окремо розташовані об'єкти питною водою шляхом централізованого питного водопостачання або за допомогою пунктів розливу води (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв), інших засобів нецентралізованого водопостачання, а також на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють регулювання, нагляд і контроль за якістю питної води, станом джерел та систем питного водопостачання, а також споживачів питної води.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва татранспортування питної води.
Водовідведення визначено приписами вказаного Закону як господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом.
Окрім цього відносини з надання послуг по водопостачанню та водовідведенню, які регулюються умовами укладеного Договору, регулюються також спеціальними актами, зокрема, Правилами користування системи централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово - комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190, Правилами приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення міста Кам'янське, затвердженими рішенням виконавчого комітету Кам'янської міської ради від 23.04.2018 № 118, та Порядком визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення, затвердженими наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України № 316 від 01.12.2017 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 15.01.2018 року за № 56/31508.
Згідно з пунктом 1.5 Договору споживач під час користування послугами з централізованого водовідведення забезпечує скид (відведення) стічних вод в межах допустимих концентрацій забруднюючих речовин згідно з діючими нормативними актами. Вибірковий контроль за фактичними показниками якості стічних вод споживача здійснюється лабораторією водоканалу шляхом відбору контрольних проб в контрольних колодязях каналізаційного випуску споживача, згідно з вимогами чинного законодавства України. Виявлені в цих пробах перевищення ДК забруднюючих речовин у стічних водах є підставою для нарахування водоканалом плати за скид понаднормативних забруднень.
Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Кам'янської міської ради від 23.04.2018 № 118 затверджено Правила приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення міста Кам'янське (далі - Місцеві правила), що розроблені на підставі Правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджених Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 01.12.2017 № 316, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15 січня 2018 року за № 56/31508, з врахуванням місцевих особливостей приймання та очищення стічних вод, а також визначені ДК забруднюючих речовин, що можуть скидатись до системи централізованого водовідведення міста Кам'янське.
Місцеві правила поширюються на Комунальне виробниче підприємство Кам'янської міської ради "Міськводоканал" (далі - виробник), на юридичних осіб незалежно від форм власності та відомчої належності, фізичних осіб-підприємців, фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність і взяті на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з Податковим кодексом України, які скидають стічні води до системи централізованого водовідведення м.Кам'янське та встановлюють вимоги до абонентів, які скидають стічні води до міської каналізації, регламентують взаємні права та обов'язки абонентів і водоканалу, порядок визначення величини плати за скидання стічних вод у міську каналізацію, порядок контролю за виконанням цих Правил, відповідальність та засоби впливу за їх порушення.
Так, згідно п.2.1 розділу ІІ Місцевих правил виробник повинен контролювати якість, кількість і режим скидання стічних вод споживачами; вибірково контролювати ефективність роботи локальних очисних споруд та вимагати їх налагодження або реконструкції для дотримання вимог цих Правил;. здійснювати раптовий (не погоджений зі споживачами заздалегідь) відбір контрольних проб; у разі виявлення порушень споживачами умов скидання стічних вод, вимог цих Правил та умов укладеного з виробником договору, вимагати їх усунення в установлені виробником строки та вживати заходів впливу, передбачених договором та цими Правилами.
У відповідності до пункту 4.2.10 Договору водоканал має право здійснювати контроль за якістю стічних вод, що скидає споживач в мережі міської каналізації (в т.ч. через мережі і КНС інших підприємств - споживачів водоканалу), а також за режимом та обсягом скиду.
Крім того, згідно пункту 4.2.14 Договору водоканал має право здійснювати раптовий (у будь-яку годину доби), не погоджений із споживачем заздалегідь відбір проб контролю за якістю стічних вод, що скидаються.
Згідно з пунктом 6.6. Місцевих правил з метою контролю якості стічних вод споживачів виробник здійснює відбір контрольних проб. Виявлені в цих пробах перевищення ДК забруднюючих речовин у стічних водах є достатньою підставою для нарахування плати за скид понаднормативних забруднень.
Відбір контрольних проб стічних вод споживачів виконує уповноважені представники виробника, що фіксується у спеціальному журналі або в акті обстеження (додаток 3 до правил) та в акті відбору проб (додаток 4 до правил), який підписують як представники виробника, так і представники споживача (пункт 6.7. місцевих правил).
В свою чергу пунктом 6.3 розділу VI Місцевих правил визначено обов'язок споживачів, які скидають стічні води до системи централізованого водовідведення, із забезпечиння можливість проведення виробником у будь-який час доби контролю за скидом стічних вод.
Згідно п. 6.7 вказаного розділу Місцевих правил відбір контрольних проб стічних вод споживачів виконує уповноважені представники виробника, що фіксується у спеціальному журналі або в акті обстеження (Додаток 3 до Правил) та в акті відбору проб (Додаток 4 до Правил), який підписують як представники виробника, так і представники споживача.
Акти складаються у двох примірниках - для виробника та споживача. Обов'язково робиться примітка про отримання споживачем свого екземпляру акту. У разі відмови представника споживача поставити свій підпис у журналі або акті представник виробника зазначає про це в журналі або акті.
Такий акт має юридичну силу і є підставою для нарахування плати за скид понаднормативних забруднень (у разі виявлення перевищення ДК).
Аналогічні положення щодо оформлення результатів перевірок містить пункт 4.2.11 Договору, згідно якого за результатами здійснення контролю, перевірок, обстеження та інших повноважень визначених договором, представниками водоканалу складається відповідний акт.
Як встановлено судом за матеріалами справи, 03.03.2020 з метою контролю якості стічних вод, що надходять від об'єкту Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта кепітал груп" (ПЗС, авто мийка та бістро) у каналізаційні мережі міста Кам'янське, представниками Комунального підприємства "Кам'янський міськводоканал" Дніпропетровської обласної ради", в присутності представника відповідача, було здійснено відбір проб стічних вод для вимірювання показників складу та їх властивостей по проспекту Аношкіна, 65 А, що оформлений Актом обстеження № 02-04-1/86 від 03.03.2020 та актом відбору проб від 03.03.2020, копії яких наявні в матеріалах справи.
За результатами лабораторних хімічних досліджень проб стічних вод, відібраних 03.03.2020, працівниками Комунального підприємства "Кам'янський міськводоканал" Дніпропетровської обласної ради" був складений протокол вимірювань показників складу та властивостей стічних вод від 10.03.2020, в якому зафіксовано невідповідність стічних вод, які Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафта кепітал груп" скидає в систему каналізації м. Кам'янське, державним стандартам та екологічним нормативам в галузі охорони навколишнього природного середовища, закріпленим в Правилах приймання стічних вод до системи централізованого водовідведення міста Кам'янське. Копія зазначеного протоколу міститься в матеріалах справи.
Відповідно до п. 6.9 розділу VI Місцевих правил у разі виявлення перевищення ДК забруднюючих речовин, встановлених цими Правилами, виробник у строк не більше п'яти робочих днів з дати відбору проби направляє споживачу лист-повідомлення про виявлене перевищення ДК забруднюючих речовин у стічних водах споживача та результати хімічного аналізу.
Так, на виконання зазначених положень Місцевих правил позивачем було надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Нафта кепітал груп" лист-повідомлення вих. № 16-07/281 від 10.03.2020 про виявлене перевищення ДК забруднюючих речовин у стічних водах та результати хімічного аналізу, зокрема, повідомлено про результати дослідження відібраних 03.03.2020 проб стічних вод для вимірювання показників складу та їх властивостей.
Вказаний лист-повідомлення був отриманий відповідачем 10.03.2020, про що свідчить відповідна відмітка представника відповідача.
У разі незгоди споживача з результатами даних лабораторії виробника щодо якості стічних вод згідно з аналізом контрольної проби, за результатами якого зроблено висновок про наявність у стічних водах споживача перевищень ДК забруднюючих речовин, споживач має право звернутися до незалежної лабораторії, що здійснює свою діяльність у цій галузі відповідно до вимог Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», для проведення аналізу арбітражних проб, які відбираються одночасно з контрольною пробою і зберігаються належним чином виробником (п.6.10 розділу VI Місцевих правил).
В свою чергу заперечень щодо факту та порядку виявлення перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах, а також щодо результатів проведених вимірювань показників складу та властивостей стічних вод від відповідача до суду не надходило.
Пунктом 3.6 Місцевих правил встановлено, що у разі виявлення перевищення фактичної концентрації будь-якого показника над зазначеною в договорі про приймання понаднормативно забруднених стічних вод додаткова оплата послуг водовідведення здійснюється споживачем з коефіцієнтом кратності, який визначається відповідно до Порядку, але замість встановлених допустимої концентрації для розрахунку застосовуються тимчасово погоджені концентрації, зазначені в договорі про приймання понаднормативно забруднених стічних вод.
У строк, що не перевищує шести місяців після визначення перевищення допустимих концентрацій, виробник направляє споживачу рахунок за скид стічних вод з перевищенням ДК забруднюючих речовин та копії підтвердних документів (п.6.9).
Згідно з пунктами 5.3 та 5.7 Договору за скид в міську каналізаційну мережу стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин на його каналізаційному випуску споживач сплачує водоканалу додаткову плату, яка нараховується водоканалом, передбачену чинним законодавством, протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати отримання рахунку.
Місцевими правилами (п.2.2 розділу ІІ) встановлено, що споживач повинен сплатити за скид стічних вод з перевищенням ДК забруднюючих речовин у десятиденний строк від дня отримання рахунку виробника.
Окрім цього пунктом 4.3.12 Договору встановлений обов'язок споживача відшкодовувати в повному обсязі матеріальні збитки (втрати), заподіяні водоканалу нераціональним використанням води, наднормативним скидом забруднюючих речовин, пошкодженнями або аваріями на мережах і спорудах водопроводу та каналізації водоканалу, що виникли з вини споживача та в інших випадках передбачених законодавством.
Так, як встановлено судом за матеріалами справи, 15.05.2020 Комунальним підприємством "Кам'янський міськводоканал" Дніпропетровської обласної ради" на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта кепітал груп" засобами поштового зв'язку було надіслано лист № 10-09/781 від 24.03.2020 з вимогою сплатити у десятиденний термін плату за скид стічних вод із перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин у сумі 22 945,54 грн. До вказаного листа позивачем було долучено розрахунок величини додаткової плати за скид стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин та рахунок на оплату № 10440/25/1 від 25.03.2020 на суму 22 94554 грн.
У відповідності до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 5193110159154 вказаний лист з доданими до нього документами був вручений Товариству з обмеженою відповідальністю "Нафта кепітал груп" 19.05.2020.
Проте, як зазначено позивачем в позовній заяві та встановлено судом, всупереч нормам чинного законодавства та умовам Договору, відповідач оплату за скид стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин згідно з рахунком на оплату № 10440/25/1 від 25.03.2020 не здійснив.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Таким чином, як зазначено позивачем в позовній заяві, свої зобов'язання щодо оплати додаткової плати за скид стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин в сумі 22 945,54 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам законодавства, а також умовам Договору на надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення № 8-471/2018 від 30.03.20218 відповідачем не виконано, в результаті чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта кепітал груп" утворилась заборгованість перед позивачем у зазначеному вище розмірі, яку останній просив стягнути в поданій суду позовній заяві.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України та статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства, зокрема, є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання недійсним укладеного між Договору на надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення № 8-471/2018 від 31.02.2018 та/або його окремих положень, а також розірвання правочину суду не надано.
Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.
В свою чергу, зважаючи на відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо визначення розміру додаткової плати за скид стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин за договором на час розгляду даної справи, суд здійснював розгляд справи виходячи з наявних матеріалів та визначив розмір заборгованості відповідача з додаткової плати за скид стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин на підставі наданих позивачем доказів.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що розмір заборгованості з додаткової плати за скид стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 22 945,54 грн. зі сплати додаткової плати за скид стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин підлягають задоволенню в повному обсязі.
Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Плата за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням є грошовим зобов'язанням, що виникає на підставі договору та визначених законодавчих приписів, а не оперативно - господарською санкцією. Безпідставним є ототожнення грошового зобов'язання товариства з оплати за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням з оперативно-грошовою санкцією, яка застосовується як захід оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушення зобов'язання, що використовується самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. У цьому випадку відсутні підстави вважати, що нарахування плати за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням є таким, що сприятиме припиненню або попередженню повторення порушення зобов'язання (що є характерною ознакою та метою застосування оперативно-господарської санкції) (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.01.2019 у справі № 920/730/16).
Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати додаткової плати за скид стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин у строк, визначений умовами договору, позивачем нараховано за загальний період прострочення з 01.06.2020 по 17.08.2020 та пред'явлено до стягнення на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 145,20 грн. процентів річних, які останній просив стягнути з відповідача відповідно до наданого розрахунку.
При цьому граничний строк виконання відповідачем зобов'язання зі сплати плати за скид стічних вод з перевищенням ДК забруднюючих речовин позивачем визначено з урахуванням десятиденного строку на оплату з дати отримання рахунку 19.05.2020, отже граничним строком виконання визначено 29.05.2020 року включно, проте датою початку нарахування визначено 01.06.2020, що не суперечить умовам Договору та приписам чинного законодавства.
З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
В свою чергу відповідачем не подано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або обґрунтованих заперечень щодо наданого позивачем розрахунку.
Враховуючи вищевикладене та за результатами здійсненої за допомогою інформаційно-правової системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати додаткової плати за скид стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин та заявлених до стягнення з відповідача процентів річних, з урахуванням визначеного позивачем періоду прострочення, судом встановлено, що нарахований позивачем та заявлений до стягнення розмір процентів річних в сумі 145,20 грн. відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та умовам Договору і є арифметично вірним, а тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів річних в сумі 145,20 грн. підлягають задоволенню
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта Кепітал Груп" (01021, м. Київ, вулиця Інститутська, будинок 28; код ЄДРПОУ 38812640) на користь Комунального підприємства "Кам'янський міськводоканал" Дніпропетровської обласної ради" (51931, Дніпропетровська область, місто Кам'янське, вулиця Широка, будинок 16; код ЄДРПОУ 33855098) 22 945 (двадцять дві тисячі дев'ятсот сорок п'ять) грн 54 коп. додаткової плати за скид стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин, 145 (сто сорок п'ять) грн. 20 коп. та судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 27 листопада 2020 року.
Суддя А.М. Селівон