вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"12" листопада 2020 р. Cправа № 902/669/20
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича,
за участю секретаря судового засідання Німенко О.І., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Державної екологічної інспекції у Вінницькій області (вул. 600-річчя, 19, м. Вінниця, 21100)
до: Комунального підприємства "Вінницяоблводоканал" (вул. Київська, 173, м. Вінниця, 21022)
про стягнення 34 643,97 грн.
На розгляд до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № 2328/12/20 від 03.07.2020 Державної екологічної інспекції у Вінницькій області з вимогою до Комунального підприємства "Вінницяоблводоканал" про стягнення суми збитків, завданих внаслідок порушення природоохоронного законодавства в розмірі 34 643,97 грн, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.
Ухвалою суду від 10.07.2020 позов залишено без руху на підставі ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали, але не пізніше закінчення дії карантину.
24.07.2020 до суду надійшов лист № 2553/12/20 від 23.07.2020 з матеріалами на виконання ухвали суду від 10.07.2020.
Ухвалою суду від 24.07.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/669/20 з призначенням до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10.09.2020. При визначенні дати судового засідання судом враховано графік судових засідань та відпусток головуючого судді.
28.08.2020 на електронну адресу суду надійшла заява про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву, яка скріплена електронним цифровим підписом представника відповідача Король Л.Б. Одночасно з заявою на електронну адресу суду надійшов відзив на позовну заяву.
10.09.2020 до суду надійшла відповідь № 3007/12/20 від 09.09.2020 на відзив на позовну заяву за підписом представника позивача Педченко Г.О.
За результатами судового засідання 10.09.2020 суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 10.09.2020 про: задоволення заяви представника відповідача та поновлення процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву; продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, відкладення підготовчого засідання на 13.10.2020.
Протокольною ухвалою від 13.10.2020 суд закрив підготовче провадження та згідно частини 3 статті 201 ГПК України перейшов до розгляду справи по суті оголосивши перерву в судовому засіданні до 12.11.2020.
11.11.2020 на електронну адресу суду надійшло клопотання скріплене електронним цифровим підписом представника відповідача Король Л.Б., в якому остання просить перенести судове засідання призначене на 12.11.2020 на більш пізню у зв'язку з хворобою.
На визначену судом дату представники сторін не з'явились.
Розглядаючи клопотання представника відповідача про перенесення судового засідання, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов'язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Недотримання строків розгляду справ судом порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.
Призначаючи розгляд справи по суті на 12.11.2020, явку представників сторін не визнано обов'язковою. До того ж, встановлений ч. 2 ст. 195 ГПК України строк розгляду справи по суті збігає 13.11.2020.
З огляду на наявність у матеріалах справи документів, які містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін, враховуючи закінчення процесуального строку, встановленого для розгляду справи та те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась судом обов'язковою, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами за відсутності представників учасників справи.
У зв'язку з неявкою представників сторін суд зважає на положення ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
У судовому засіданні 12.11.2020 прийнято судове рішення.
Стислий виклад позицій учасників справи.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що у процесі господарської діяльності відповідач в період з 24.09.2019 по 10.12.2019 здійснював наднормативний скид забруднюючих речовин у поверхневий об'єкт (р. Південний Буг) із зворотними водами, з перевищенням граничнодопустимого скиду, що є порушенням ст.ст. 44, 49 Водного кодексу України, чим наніс державі збитків на суму 34 643,97 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву категорично не погоджується із висновками позивача, щодо встановлення факту здійснення наднормативного скиду забруднюючих речовин із зворотніми водами в період з 24.09.2019 по 10.12.2019 з наступних підстав.
Посадовими особам Інспекції не вірно застосовані приписи "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009р. (далі - Методика), щодо визначення періоду скиду вод із забруднюючою речовиною.
Всупереч положенням п.п. 2.3., 2.4. Методики в акті, складеному за результатами планової перевірки №886/НВ від 13.12.2019 зазначено відомості про результати досліджень лише двох проб, про що також зазначено і в позовній заяві. А при позаплановій перевірці позивачем порушено порядок встановлення факту скиду зворотних вод із перевищенням ГДС. Так при відборі проби 24.09.2009 Інспекцією зафіксовано показник 3,85 мг/дм3 а лабораторією Підприємства - 1,1 мг/дм3. При цьому, при визначенні наднормативних скидів використовуються результати усіх лабораторій які відбирали проби води. Тобто результат мав бути визначений наступним чином: (3,85+1,1)/2=2,48мг/дм3, що не перевищує норми. А тому даний показник не може бути моментом встановлення факту порушення природоохоронного законодавства.
Окремо відповідач зауважує, що Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачає можливість вчинення заходів контролю тільки під час перевірки, що спростовує доводи позивача про вчинення порушення природоохоронного законодавства в період між перевірками. До того ж Інспекцією не надано жодного доказу про фіксацію перевищень ГДС в період з 01 жовтня по 01 грудня 2020 року. Натомість лабораторією Підприємства спільно із незалежною лабораторією КП "Житомирводоканал" в зазначений період перевищення не зафіксовані.
Зазначене, на думку відповідача, в повній мірі доводить не дотримання позивачем норм Методики в частині визначення показників ГДС, встановлення факту порушення, встановлення періоду порушення та не дотримання позивачем пункту 7. ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Заперечує відповідач і щодо розрахунку розмірів відшкодування збитків, та стверджує про помилковість розрахунку позивача по причині помилкового застосування деяких показників, що безпосередньо впливає на сам розрахунок.
У відповіді на відзив позивач заперечує доводи відповідача, наголошуючи на тому, що показники зафіксовані лабораторією Державної екологічної інспекції у Вінницькій області при проведенні вимірювань є достовірними та правомірними.
Також позивач, в спростування тверджень відповідача вказує, що при розрахунку розміру збитків бралися до уваги результати трьох проб, зокрема протокол вимірювань показників складу та властивостей проб вод № 66-2019 від 16.12.2019.
Безпідставними вважає позивач і доводи відповідача що Інспекцією виявлено перевищення ГДС не в період здійснення перевірки. Відбір проб та дослідження здійснювались Інспекцією у період позапланової перевірки (Акт перевірки № 680/ВН, та Акт перевірки 886/ВН), тобто з дотриманням усіх вимог щодо проведення перевірок та порядку відбору проб води.
Помилковою позивач вважає думку відповідача щодо відсутності розрахунку об'єму 5 055 888 м3 скинутих недостатньо очищених стічних вод з огляду на те, що показник 5 055 888 м3 взято на основі довідки відповідача № 21/010- 67 від 14.01.2020 у якій зазначено об'єм води за вересень та грудень 2019 року, та первинних документів журналу первинного обліку кількісного та якісного складу зворотних вод скинутих за жовтень та листопад 2019 року, оскільки період нарахування збитків становить з 24 вересня по 10 грудня 2019 року.
Окрім того не погоджується позивач і з доводами відповідача щодо безпідставності незастосування показників підприємства при розрахунку збитків. При цьому позивач вказує, що Інспекцією, при розрахунку розміру збитків взято до уваги проіндексований питомий економічний збиток від забруднення водних ресурсів 2020,89 грн/т, і саме цей показник зазначено у формулі 2020,89x0,5 = 1010,45 грн./т. При обчисленні показника середньої фактичної концентрації забруднюючої речовини Інспекцією взято показники за результатами вимірювань лабораторних досліджень здійснених Інспекцією в ході проведення перевірок державного нагляду (контролю) та результатів лабораторних вимірювань.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,
Відповідно до п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №454/2011, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України. Держекоінспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Згідно з п. 7 Положення про Державну екологічну інспекцію України, Держекоінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, морські екологічні інспекції (Азовська, Азово-Чорноморська, Північно-Західного регіону Чорного моря).
Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області, на підставі наказу № 305-П від 24.09.2019, в період з 24.09.2019 по 07.10.2019 проведено позапланову перевірку дотримання Комунальним підприємством «Вінницяоблводоканал» вимог природоохоронного законодавства, за результатами якої складено Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 680/ВН від 07.10.2019. (а.с. 4-12)
В ході проведення перевірки державними інспекторами проведений відбір проб вод, про що складено відповідні Акти відбору проб вод № 54-2019 від 01.10.2019 (а.с.61), № 55-2019 від 02.10.2019 (а.с. 62), № 57-2019 від 07.10.2019 (а.с. 63), та проведено вимірювання показників складу і властивостей вод, про що складено протоколи № 54-2019 від 01.10.2019 (а.с. 13, 14), № 55-2019 від 02.10.2019 (а.с. 15, 16), № 57-2019 від 07.10.2019 (а.с. 17, 18),
Перевіркою було виявлено порушення відповідачем вимог Водного кодексу України, а саме виявлено перевищення нормативів граничнодопустимого скиду забруднюючих речовин на скиді з очисних споруд у водний об'єкт - р. Південний Буг по азоту амонійному - 3,85 мг/дм3 (протокол №55-2019), 4,65 мг/дм3 (протокол №57-2019) при затвердженому нормативі - 2,56 мг/дм3 визначеному у Дозволі на спеціальне водокористування № 628/ВН/49д-19 від 17.05.2019. (а.с. 57-60)
На підставі даних перевірки Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області складено Протокол про адміністративне правопорушення № 010778 від 21.10.2019. (а.с. 19)
Згідно означеного протоколу винесена постанова № 04/173 від 28.10.2019 про накладення адміністративного стягнення, якою визнано начальника очисних споруд КП «Вінницяоблводоканал» ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст. 59 КУпАП, та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 136 грн. (а.с. 20)
Відповідно до квитанції № 43 від 28.10.2019 суму штрафу сплачено у добровільному порядку. (а.с. 21)
У період з 03.12.2019 по 13.12.2019 року, на підставі наказу № 395-П від 02.12.2019, Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області проведено планову перевірку дотримання Комунальним підприємством «Вінницяоблводоканал» вимог природоохоронного законодавства, за результатами якої складено Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 886/ВН від 13.12.2019. (а.с. 22-40)
В ході проведення перевірки державними інспекторами проведений відбір проб вод, про що складено відповідні Акти відбору проб вод № 62-2019 від 09.12.2019 (а.с.64), № №65-2019 від 11.12.2019 (а.с. 65), № 66-2019 від 16.12.2019 (а.с. 66), та проведено вимірювання показників складу і властивостей вод, про що складено протоколи № 62-2019 від 09.12.2019 (а.с.41, 42), № 65-2019 від 11.12.2019 (а.с. 43, 44), № 66-2019 від 16.12.2019 (а.с. 45, 46),
Перевіркою повторно було виявлено порушення відповідачем вимог Водного кодексу України, а саме виявлено перевищення нормативів граничнодопустимого скиду забруднюючих речовин на скиді з очисних споруд у водний об'єкт - р. Південний Буг по азоту амонійному - 3,85 мг/дм3 (протокол №62-2019), 4,3 мг/дм3 (протокол №65-2019), 4,1 мг/дм3 (протокол №66-2019) при затвердженому нормативі - 2,56 мг/дм3.
На підставі даних перевірки Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області складено Протокол про адміністративне правопорушення № 011224 від 23.12.2019. (а.с. 47)
Згідно означеного протоколу винесена постанова № 04/222 від 26.12.2019 про накладення адміністративного стягнення, якою визнано інженера першої категорії очисних споруд КП «Вінницяоблводоканал» ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч 1 ст 59 КУпАП, та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 136 грн. (а.с. 48)
Відповідно до квитанції № 0 0 1566480086 1 від 26.12.2019 суму штрафу сплачено у добровільному порядку. (а.с. 49)
Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області складений розрахунок збитків, заподіяних державі внаслідок наднормативного скиду забруднюючих речовин у водний об'єкт зі зворотними водами, з перевищенням концентрації (м. Вінниця в межах населеного пункту) КП «Вінницяоблводоканал» за період з 24.09.2019 по 10.12.2019, розмір яких склав 34 643,97 грн.
Розрахунок збитків внаслідок наднормативного скиду забруднюючих речовин у водний об'єкт зі зворотними водами, з перевищенням концентрації здійснений згідно Методики розрахунків розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20 липня 2009 року № 389 (із змінами згідно з наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 367 від 13.10.2015, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 05.11.2015 за №1369/27814).
В основу розрахунку, окрім іншого, покладено відомості довідки КП «Вінницяоблводоканал» № 21/010-67 від 14.01.2020 щодо кількості скинутих зворотних вод у водний об'єкт за період та відомості журналу КП «Вінницяоблводоканал» первинного обліку кількісного та якісного складу зворотних вод, що відводяться у водний об'єкт після очисних споруд.
Претензією від 10.03.2020 № 977/04 позивачем запропоновано відповідачеві добровільно відшкодувати шкоду, заподіяну державі в розмірі 34 643,97 грн., яка залишена останнім без задоволення.
У зв'язку із несплатою відповідачем збитків у загальній сумі 34 643,97 грн позивач звернувся із даним позовом до господарського суду.
При вирішення спору господарський суд враховує наступне.
Відповідно до приписів частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов'язком держави (стаття 16 Конституції України).
Відповідно до статей 66, 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Водним кодексом України передбачено, що всі води (водні об'єкти) на території України є національним надбанням народу України, однією з природних основ екологічного розвитку і соціального добробуту.
Водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та іншими актами законодавства.
Статтею 1 Водного кодексу України визначено, що водокористування - використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів); ліміт скиду забруднюючих речовин - граничний обсяг скиду забруднюючих речовин у поверхневі водні об'єкти, який встановлюється в дозволі на спеціальне водокористування; вода зворотна - вода, що повертається за допомогою технічних споруд і засобів з господарської ланки кругообігу води в його природні ланки у вигляді стічної, шахтної, кар'єрної чи дренажної води.
Згідно з частиною 1 ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.
Стаття 109 Водного кодексу України передбачає, що спори з питань використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів розглядаються державними органами охорони навколишнього природного середовища, водного господарства, геології, місцевими Радами, судом або третейським судом у порядку, встановленому законодавством.
Згідно частини 1 статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Відповідно до статті 2 Водного кодексу України завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування.
В силу вимог статті 19 Водного кодексу України державний контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, іншими державними органами відповідно до законодавства України.
Державна екологічна інспекція у Вінницькій області, відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання й відтворення природних ресурсів відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію у Вінницькій області, затвердженого наказом Міністерства екології України та природних ресурсів № 312 від 11.08.2017.
Відповідно до статті 34 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.
Відповідно до частини 1 статті 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.
Дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства (частина 2 ст. 49 Водного кодексу України).
Стаття 48 Водного кодексу України передбачає поняття спеціального водокористування. Так, згідно частини 1 цієї статті спеціальним водокористуванням є забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.
Пунктом 9 частини 1 статті 44 Водного кодексу України передбачено обов'язок водокористувача здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.
Статтею 70 Водного кодексу України передбачено, що скидання стічних вод у водні об'єкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин. Водокористувачі зобов'язані здійснювати заходи щодо запобігання скиданню стічних вод чи його припинення, якщо вони перевищують гранично допустимі скиди токсичних речовин та містять збудників інфекційних захворювань та за обсягом скидання забруднюючих речовин перевищують гранично допустимі нормативи.
Згідно із ст. 33 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" екологічні нормативи встановлюють гранично допустимі розміри викидів та скидів у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних та біологічних факторів.
Як визначено пунктом 6 частини 3 статті 110 Водного кодексу України відповідальність за порушення водного господарства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушення правил спеціального водокористування.
Відповідно до статті 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
Згідно приписів статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.
Відповідно до статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 №389 затверджено Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (надалі - Методика).
Судом взято також до уваги, що порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства зафіксовані в Акті позапланової перевірки № 680/ВНвід 07.10.2019 та Акті планової перевірки № 886/ВН від 06.12.2019, які є належними доказами такого порушення.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем в порядку адміністративного судочинства не оскаржено дії позивача щодо проведення перевірки, наказів та Актів перевірки № 680/ВНвід 07.10.2019 та Акту планової перевірки № 886/ВН від 06.12.2019 складених Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, що свідчить про погодження відповідача із фактами зафіксованих в Актах порушень.
Враховуючи фактичні обставини справи, господарський суд вважає, що позивачем належним чином доведено наявність неправомірності поведінки відповідача.
Отже, виходячи з наведеного вище, керуючись приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, суд приймає Акти № 680/ВНвід 07.10.2019, № 886/ВН від 06.12.2019 в якості належних та допустимих доказів порушення КП "Вінницяоблводоканал" вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища шляхом, у тому числі здійснення у період з 24.09.2019 по 10.12.2019 забруднення водойми р. Південний Буг наднормативним скидом забруднюючих речовин у водний об'єкт зі зворотними водами.
Таким чином, в період з 24.09.2019 по 10.12.2019 відповідач здійснював наднормативний скид забруднюючих речовин у поверхневий водний об'єкт р. Південний Буг із зворотними водами, з перевищенням граничного скиду, визначеному у дозволі на спеціальне водокористування № 628/ВН/49д-19 від 17.05.2019, внаслідок чого позивач нарахував збитки в розмірі 34 643,97 грн, які просить стягнути.
Розрахунок маси наднормативного скиду забруднюючих речовин у водний об'єкт із зворотними водами з перевищенням граничнодопустимого скиду здійснено згідно формули 1 Методики №389 : М i = (С iф - С iд) х Q iф х t х 10 -6 ,
де М i - маса наднормативного скиду i-ї забруднюючої речовини у водний об'єкт зі зворотними водами, т;
С iф - середня фактична концентрація i-ї забруднюючої речовини у зворотних водах, г/м 3;
С iд - дозволена для скиду концентрація i-ї забруднюючої речовини, визначена при затвердженні ГДС, г/м 3;
Q iф - фактичні витрати зворотних вод, м 3/год;
t - тривалість скидання зворотних вод з порушенням нормативів ГДС, год;
10 -6 - коефіцієнт перерахування маси забруднюючих речовин.
Розрахунок розмірів відшкодування збитків, заподіяних водним об'єктам (крім морських вод) внаслідок скидів забруднюючих речовин зі зворотними водами з перевищенням встановленого нормативу ГДС, грн, здійснено позивачем за формулою 12 Методики № 389:
З = К кат х К Р х k з х [(М i1 х g i1) + (М i2 х g i2) + ...(М im х g im)],
де К кат - коефіцієнт, що враховує категорію водного об'єкта, який визначається згідно з додатком 2;
К Р - регіональний коефіцієнт дефіцитності водних ресурсів поверхневих вод, який визначається згідно з додатком 3;
k з = 1,5 - коефіцієнт ураженості водної екосистеми;
m - кількість забруднюючих речовин у зворотних водах;
М i - маса наднормативного скиду i-ї забруднюючої речовини у водний об'єкт зі зворотними водами, т.
У відповідності до п. 2.3 Методики №389 при визначенні наднормативних скидів забруднюючих речовин у водний об'єкт зі зворотними водами використовуються результати інструментально-лабораторних вимірювань лабораторій, які атестовані на право проведення відповідних інструментально-лабораторних вимірювань, або розрахункові методи.
Вимірювання, відбір та аналіз проб вод здійснюються відповідно до нормативних документів.
Розряд останньої цифри результату вимірювань та останньої значущої цифри похибки вимірювань повинні відповідати один одному.
При порівнянні результатів вимірювань концентрацій забруднюючих речовин із відповідними установленими нормативами ГДС значення похибок вимірювання не враховуються.
З моменту встановлення факту скиду зворотних вод з перевищенням встановлених нормативів ГДС до повного його припинення проби води відбираються не менше трьох разів.
Визначення позивачем розміру майнової шкоди розрахунковим методом з використанням при цьому листа Комунального підприємства "Вінницяоблводоканал" від 21/010-67 від 14.01.2020 про обсяг скиду зворотних стічних вод за періоди з 24.09.2019 по 30.09.2019 і з 01.12.2019 по 10.12.2019; даних журналу КП «Вінницяоблводоканал» первинного обліку кількісного та якісного складу зворотних вод, що відводяться у водних об'єкт після очисних споруд за період жовтень, листопад 2019 року; показників складу та властивостей стічних вод, встановлених на підставі складених Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області протоколів вимірювань показників складу та властивостей проб вод від № 54-2019 від 01.10.2019, № 55-2019 від 02.10.2019, № 57-2019 від 07.10.2019, № 62-2019 від 09.12.2019, № 65-2019 від 11.12.2019, № 66-2019 від 16.12.2019, і сам розрахунок розміру збитків, завданих відповідачем забрудненням річки Південний Буг наднормативними скидами забруднюючих речовин у сумі 34 643,97 грн. відповідають вимогам Методики №389.
Наведеним спростовуються доводи відповідача, що в порушення п. 2.4. Методики, при розрахунку розміру збитків позивачем брались до уваги результати двох проб, та відсутність фактичного об'єму скинутих недостатньо очищених вод.
Також, суд визнає безпідставними доводи відповідача щодо неправомірно вказаного періоду нарахування шкоди, оскільки останні спростовуються Методикою №389.
Що стосується заперечень відповідача про безпідставне ігнорування позивачем показників вимірювань вмісту забруднюючих речовин Підприємства, суд зважає на доводи позивача, за якими Державна екологічна інспекція у Вінницькій області Наказом Державної екологічної інспекції України № 45 від 30.01.2019 уповноважена на проведення вимірювань, не пов'язаних з оцінкою відповідності продукції, процесів та послуг, у сфері законодавчо регульованої метрології під час контролю стану навколишнього природного середовища згідно з галуззю уповноваження.
З початку 2016 року набрав чинності Закон України «Про метрологію та метрологічну діяльність» № 1314-УІ1 (далі - Закон). Цим Законом фактично був скасований наявний в Україні механізм атестації вимірювальних лабораторій на право проведення вимірювань, згідно якого вимірювальна лабораторія для проведення вимірювань повинна була мати свідоцтво про атестацію, що засвідчує відповідність лабораторії критеріям атестації вимірювальних підрозділів відповідно до Правил уповноваження та атестації у державній метрологічній системі, затверджених наказом Держспоживстандарту України 29.03.2005 № 71, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.04.2005 за № 392/10672 (Правила скасовані наказом Мінекономрозвитку від 23.09.2015 № 1192).
Відповідно до пункту 4 статті 7 Закону, повноваження центральних органів виконавчої влади, інших державних органів уповноважувати підприємства та організації, їх відокремлені підрозділи та фізичних осіб-підприємців на проведення певних вимірювань, не пов'язаних з оцінкою відповідності продукції, процесів та послуг, у сфері законодавчо регульованої метрології визначаються законом (згідно статті 3 Закону, вид діяльності «контроль стану навколишнього природного середовища» відноситься до сфері законодавчо регульованої метрології).
Законом України «Про внесення змін до статті 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 03.04.2018 № 2380-УІП доповнено повноваження Держекоінспекції у частині уповноваження її територіальних органів на проведення вимірювань, не пов'язаних з оцінкою відповідності продукції, процесів та послуг, у сфері законодавчо регульованої метрології.
Відповідно до п. 14 розділу III «Вимог до технічної компетентності та незалежності, яким мають відповідати підприємства, установи та організації, які належать до сфери управління Державної екологічної інспекції України, що уповноважуються або уповноважені на проведення вимірювань, не пов'язаних з оцінкою відповідності продукції, процесів та послуг, у сфері законодавчо регульованої метрології та порядком такого уповноваження», затверджених наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 18.10.2018 № 363, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.12.2018 за № 1460/32912 (далі - Вимоги), рішення про уповноваження оформлюється наказом органу з уповноваження. Обов'язковим додатком до наказу про уповноваження є галузь уповноваження за формою 8 додатка 2 до цих Вимог, кожен аркуш якої підписується керівником органу з уповноваження і засвідчується печаткою цього органу.
Попри наведене, матеріали справи не містять, і відповідачем не доведено належними та допустимими доказами відповідності показників лабораторії Підприємства вимогам наведених вище норм, та наявності відповідного свідоцтва про атестацію.
Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що розрахунок розміру відшкодування збитків є належним.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Положеннями ч. 4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. У відповідності до ч. 1 ст. 69 цього ж Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Вказана стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань.
Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.
В даному випадку наявні всі елементи складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, яка виявилась у наднормативному скиді забруднюючих речовин зі зворотними водами у водний об'єкт (річка Південний Буг) в період з 24.09.2019 по 10.12.2019; причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою відповідача, адже шкода виступає об'єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання вимог природоохоронного законодавства; самої шкоди; вина полягає в недотриманні вимог природоохоронного законодавства.
Відповідач під час розгляду справи відсутність своєї вини належними доказами не спростував.
З підстав викладеного, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу внаслідок наднормативного скид забруднюючих речовин у водний об'єкт зі зворотними водами в сумі 34 643,97 грн.
Одночасно господарський суд враховує, що в природоохоронному законодавстві відсутнє розмежування понять "збитки та "шкода". Так, положення ст. 1166 Цивільного кодексу України та ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачають відшкодування шкоди. Разом з цим, Методика № 389, на підставі якого розраховано розмір суми, що є предметом стягнення у даній справі, використовує поняття "збитки". Отже, в даному випадку збитки є грошовим вираженням майнової шкоди. З підстав викладеного господарський суд вважає за можливе стягнути суму 34 643,97 грн як збитки згідно редакції вимог позивача.
В частині розподілу збитків в сумі 34 643,97грн та їх зарахування, господарським судом прийнято до уваги доводи позивача, згідно яких, відповідно до ст. 29 Бюджетного кодексу України до доходів Державного бюджету України включаються доходи бюджету, за винятком тих, що згідно із статтями 64, 66, 69, 69-1 та 71 цього Кодексу закріплені за місцевими бюджетами.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 69-1 вказаного кодексу, до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать: 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.
Разом з тим, кошти, які надходять на рахунок казначейства, зазначений позивачем у позові, розподіляються казначейством між державним та відповідними місцевими бюджетами засобами програмного забезпечення та зараховуються на відповідні рахунки державного та місцевих бюджетів, що й передбачено вищевказаними законодавчими актами України.
Відтак стягнення шкоди за рішенням суду відбувається на спеціальний рахунок, кошти на якому розподіляються Головним управлінням Казначейства за призначенням на відповідні рахунки. Вказаний позивачем в прохальній частині позовної заяви рахунок відноситься до рахунків для зарахування грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Господарський суд не вбачає підстав для втручання у визначений законодавством розподіл коштів.
Таким чином, сума збитків в розмірі 34 643,97 грн підлягає стягненню з відповідача на рахунок, зазначений позивачем у позовній заяві та підтверджений листом Головного управління Державної казначейської служби України, що не суперечить вимогам чинного законодавства.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Судом кожній стороні судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.
Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Державної екологічної інспекції у Вінницькій області є обґрунтованими та доведеними, у зв'язку з чим підлягають до задоволення в повному обсязі.
Щодо інших доводів відповідача, суд зважає на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Решта долучених до матеріалів справи доказів та наданих сторонами пояснень була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити.
Стягнути з Комунального підприємства "Вінницяоблводоканал" (вул. Київська, 173, м. Вінниця, 21022, код ЄДРПОУ 03339012) на рахунок держави (УК у м. Вінниця/ отг. м. Вінниця, 24062100, код ЄДРПОУ 38054707, Казначейство України (ЕАП) UA978999980333159331000002856 (призначення платежу: за порушення природоохоронного законодавства) суму збитків завданих внаслідок порушення природоохоронного законодавства 34 643 (тридцять чотири тисячі шістсот сорок три) грн 97 коп.
Стягнути з Комунального підприємства "Вінницяоблводоканал" (вул. Київська, 173, м. Вінниця, 21022, код ЄДРПОУ 03339012) на користь Державної екологічної інспекції у Вінницькій області (вул. 600-річчя, 19, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 37979894) 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. - витрат зі сплати судового збору.
Примірник рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення, у зв'язку з перебуванням судді на лікуванні, складено та підписано 27 листопада 2020 р.
Суддя Матвійчук В.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. 600-річчя, 19, м. Вінниця, 21100)
3 - відповідачу (вул. Київська, 173, м. Вінниця, 21022)