П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 листопада 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/7996/19
Категорія: 111030000 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л.М.
Місце ухвалення: м. Одеса
Дата складання повного тексту: 19.06.2020 р.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
при секретарі - Рощіній К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Еверласт" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2020 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Еверласт" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У грудні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Еверласт" звернулося до суду з позовом до Головного управління (далі ГУ) ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01 жовтня 2019 року:
- №001681410, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість (далі ПДВ) з товарів ввезених на територію України суб'єктами господарювання на суму 11 250,15 грн.
- №001671410, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем: мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання на суму 56 275,50 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що відповідачем порушено процедуру проведення перевірки.
Крім того, позивач вказував, що ним було надано до митного органу всі необхідні документи для митного оформлення товару із застосуванням преференції по сплаті ввізного мита за кодом "410", і своїх діях апелянт не вбачає жодного порушення вимог митного та/або податкового законодавства, а відповідач, порушуючи низку норм законодавчих актів, прийняв оскаржувані індивідуальні акти без жодних на те підстав.
Відповідач позов не визнав, вказуючи, що позивачем за митною декларацією від 21 лютого 2018 року №UA500060/2018/005059 імпортовано на митну територію України товар №1 "1. Частини до автомобільних причепів та напівпричепів 3-х вісних, вантажопідйомністю 20т і більше - ресорні підвіски, арт.712040428V, тип SH7 120 KP31369ANRA45 - 3 комплекти, являють собою комплект параболічної ресори з квадратною віссю з барабанними гальмами та гайки кріплення, поставляються у розібраному вигляді для кращого транспортування, для власного виробництва напівпричепів, для цивільного призначення. Фірма виробник: SAE SBM INDUSTRIES, Франція. Країна виробництва: EU. Торговельна марка: SAE SMB" за кодом 8716909010 згідно УКТ ЗЕД (ставка мита - повна 10%, пільгова - 10%, для ЄС-0 %).
Під час митного оформлення товару №1 за митною декларацією від 21 лютого 2018 року №UA500060/2018/005059 заявлена країна походження Європейський Союз. Перевіркою встановлено, що митне оформлення товару №1 за МД від 21 лютого 2018 року №UA500060/2018/005059 здійснено із застосуванням преференції по сплаті ввізного мита за кодом "410" та наданням за товаром №1 звільнення від оподаткування ввізним митом на підставі сертифікату з перевезення товару ФОРМИ EUR.1 від 14 лютого 2018 року №А0168998, зазначеного у графі 44 за кодом документу "0954".
До товару з преференцією "410" застосовувався код "06" у графі "Спосіб платежу" митної декларації, який визначає суму податку, що нарахована умовно, у зв'язку із звільненням від оподаткування, передбаченим Митним кодексом України, Податковим кодексом України, іншими законами України та міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України при поміщенні товарів у митні режими імпорту (випуск у вільний обіг), експорту. Сума звільнень від сплати ввізного мита (код митних платежів 020 "Мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання") за товаром №1 - 45 000,60 грн. На запит відповідача до Одеської митниці ДФС щодо перевірки сертифікату з перевезення товару EUR.1 від 14 лютого 2018 року №А0168998, який надавався ТОВ "ЕВЕРЛАСТ" при митному оформленні МД №UA500060/2018/005059, отримав відповідь уповноваженого органу Франції, згідно якої товар зазначений у сертифікаті з перевезення товару EUR.1 від 14 лютого 2018 року №А0168998, не має преференційного походження з ЄС у розумінні Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони. У зв'язку з тим, що статус походження товару у сертифікаті з перевезення товару EUR. 1 від 14 лютого 2018 року №А0168998 не підтверджено, тобто до товару №1, задекларованого за митною декларацією від 21 лютого 2018 року №UA500060/2018/005059 не може бути застосований преференційний режим з наданням звільнення по ввізному миту.
Таким чином, перевіркою встановлено порушення ч.1 ст. 281 МК України, підпункту (а) п.1 ст. 16 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, та неправомірне застосування преференції до товару №1, оформленого за МД від 21 лютого 2018 року №UA500060/2018/005059. Встановлені порушення призвели до заниження ТОВ "ЕВЕРЛАСТ" податкових зобов'язань по сплаті митних платежів за МД від 21 лютого 2018 року №UA500060/2018/005059 на загальну суму 54 000,72 грн., в тому числі: ввізного мита на суму 45 000,60 грн., податку на додану вартість на суму 9 000,12 грн.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2020 року у задоволені адміністративного позову ТОВ "Еверласт" до ГУ ДФС в Одеській області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.
В апеляційній скарзі ТОВ "Еверласт" ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ "Еверласт" зазначає, що ним було надано до митного органу всі необхідні документи для митного оформлення товару із застосуванням преференції по сплаті ввізного мита за кодом "410", і своїх діях апелянт не вбачає жодного порушення вимог митного та/або податкового законодавства, а відповідач, порушуючи низку норм законодавчих актів, прийняв оскаржувані індивідуальні акти без жодних на те підстав.
Відзиву ГУ ДФС в Одеській області на апеляційну скаргу не подано.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ТОВ "Еверласт", перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.
Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції та неоспорені учасниками апеляційного провадження:
ТОВ "Еверласт" згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстроване 09 листопада 2004 року, за №15561200000002590, основним з видів діяльності якого є виробництво кузовів для автотранспортних засобів, причепів і напівпричепів код КВЕД 28.30, 25.29, 29.10, 29.20, 29.32, 01.50, 25.61, 25.62, 45.11, 45.19, 45.20, 45.31, 45.32, 71.20, 33.11, 33.12, 33.14.
01 листопада 2017 року, між ТОВ "Еверласт" та SAE SBM INDUSTRIES укладено зовнішньоекономічний контракт № EVERLAST-SAE-01, предметом якого є товар для встановлення на напівпричіп паливної цистерни.
Відповідно до МД від 21 лютого 2018 року №UA500060/2018/005059 ТОВ "ЕВЕРЛАСТ" імпортовано на митну територію України товар №1 " 1. Частини до автомобільних причепів та напівпричепів 3-х вісних, вантажопідйомністю 20т і більше - ресорні підвіски, арт. 712040428V, тип SH7 120 KP31369ANRA45 - 3 комплекти, являють собою комплект параболічної ресори з квадратною віссю з барабанними гальмами та гайки кріплення, поставляються у розібраному вигляді для кращого транспортування, для власного виробництва напівпричепів, для цивільного призначення. Фірма виробник: SAE SBM INDUSTRIES, Франція. Країна виробництва: EU. Торговельна марка: SAE SMB" за кодом 8716909010 згідно УКТ ЗЕД (ставка мита - повна 10%, пільгова - 10%, для ЄС-0 %).
В графі 34 митної декларації країна походження товару заявлена - Європейський Союз.
Митне оформлення товару здійснене із застосуванням тарифної преференції за кодом 410 (графа 36 МД), підставою слугував сертифікат з перевезення товару EUR.1.
15 липня 2019 року директором Департаменту адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання направив лист до Одеської митниці ДФС з проханням провести перевірку сертифіката з перевезення товару EUR.1 №А01689988 на підтвердження преференційного походження товару на підставі листа уповноваженого органу Франції від 13 червня 2019 року №HF/2019/118.
За результатами проведення перевірки до ГУ ДФС в Одеській області направлений лист від 17 липня 2019 року, в якому зазначено, що відповідно до листа уповноваженого органу Франції товар, зазначений у сертифікаті від 14 лютого 2018 року №А01689988, не має преференційного походження з ЄС у розумінні Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.
15 серпня 2019 року ГУ ДФС в Одеській області прийнято наказ №6617 про проведення перевірки ТОВ "Еверласт".
19 серпня 2019 року представником товариства за довіреністю Наумовою І.Ф., отримано повідомлення про проведення документальної невиїзної перевірки від 16 серпня 2019 року №17047/10/15-32-14-10-07.
З 22 серпня 2019 року по 23 серпня 2019 року, відповідно до Наказу ГУ ДФС в Одеській області, посадовими особами ГУ ДФС в Одеській області проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ "Еверласт" з питань державної митної справи в частині обґрунтованості і законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування при ввезені на митну територію товарів за митною декларацією №UА500060/2018/005059 від 21 лютого 2018 року.
За результатами перевірки складено акт №1691/15-32-14-10-11/ 2204510758 від 23 серпня 2019 року, відповідно до якого документальною невиїзною перевіркою встановлено порушення ТОВ "Еверласт" ч.1 ст. 281 МК України №4495-VI від 13 березня 2012 року; пп.а п.1 ст. 16 розділу V Протоколу І до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, від 27 червня 2014 року; п.190.1 ст. 190 ПК України №2755-VI від 02 грудня 2010 року, у результаті чого занижено податкове зобов'язання на загальну суму 54 000,72 грн., у тому числі по сплаті ввізного мита на суму 45 000,60 грн., по сплаті податку на додану вартість на суму 9 000,12 грн.
На підставі Акту ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкові-повідомлення-рішення від 01 жовтня 2019 року:
- №0001671410, з мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання на суму грошового зобов'язання 56 250,75 грн.
- №0001681410 з податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання на суму грошового зобов'язання 11 250,15 грн.
04 жовтня 2019 року за вих. № 299 ТОВ "Еверласт" звернувся до Державної фіскальної служби із скаргою на прийняті 01 жовтня 2019 року ГУ ДФС України в Одеські області податкові повідомлення-рішення. Обґрунтовуючи скаргу позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті із порушенням норм п.86.8 ПК України. Також позивачем до скарги надано клопотання про відкритий розгляд матеріалів скарги.
05 грудня 2019 року № 44673/6/99-99-11-06-08-25 ДФС України прийнято рішення за результатами розгляду скарги, відповідно до якого скаргу ТОВ "Еверласт" залишено без задоволення.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з тим, що статус походження товару у сертифікаті з перевезення товару EUR.1 від 14 лютого 2018 року №А0168998 не підтверджено, тобто до товару №1 задекларованого за митною декларацією, не може бути застосовано преференційний режим з наданням звільнення по ввізному миту. Отже, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято ГУ ДФС в Одеській області правомірно та відповідно до вимог чинного законодавства.
Судова колегія не погоджується з цими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України, у справах, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із ч.2 ст. 36 МК України країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.6 ст. 36 МК України положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
За умовами ст. 41 МК України товари у розібраному чи незібраному вигляді, що поставляються кількома партіями, у разі якщо за виробничими чи транспортними умовами неможливе їх відвантаження однією партією, а також у випадках, коли партія товару роздрібнена на кілька партій в результаті помилки, повинні розглядатися за бажанням декларанта або уповноваженої ним особи як єдиний товар для цілей визначення країни походження товару.
Умовою застосування цього правила є:
1) попереднє повідомлення митного органу про роздрібнення партії розібраного чи незібраного товару на кілька партій із зазначенням причин такого роздрібнення, наявність докладної специфікації кожної партії із зазначенням кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, вартості і країни походження товарів, що входять до кожної партії;
2) документальне підтвердження помилковості роздрібнення однієї партії товару на кілька партій;
3) поставка всіх партій товарів з однієї країни одним постачальником;
4) митне оформлення всіх партій товарів в одному митному органі.
Положеннями ст. 43 МК України передбачено, що документами, які підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.
Сертифікат про походження товару це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару
Засвідчена декларація про походження товару це декларація про походження товару, засвідчена державною організацією або компетентним органом, наділеним відповідними повноваженнями, а декларація про походження товару це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв'язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару.
Наведеними вище нормами права визначено перелік документів, які можуть підтвердити країну походження товару, до яких належить сертифікат про походження товару.
Отже, сертифікат про походження товару є лише одним з документів, на підставі якого митний орган встановлює країну походження товару, що впливає на нарахування відповідних митних платежів під час митного оформлення товарів та після їх випуску відповідно до заявленого митного режиму.
За змістом ч.8 ст. 43 МК України у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.
Водночас додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару (ч.9 ст. 43 МК).
Частинами 1, 2 ст. 44 МК України передбачено, що для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару. У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, обов'язково подається у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров'я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.
Відповідно до ч.ч.1, 6 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Датою виникнення податкових зобов'язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов'язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України (ст. 278 МК України).
В силу приписів ч.5 ст. 280 МК України ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
До товарів, що походять з України або з держав-членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.
До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
За правилами ст. 281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.
Так, Законом України від 16 вересня 2014 року №1678-VII ратифікована Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом.
Відповідно до ч.1 ст. 29 Угоди про асоціацію кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку 1-А до цієї Угоди.
У випадках, вказаних у ст. 22 (1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься "декларацією інвойс", надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.
За змістом ст. 16 Протоколу 1 Угоди про асоціацію товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (а) сертифікат з перевезення товару EUR.1, або (b) у випадках, вказаних у ст. 22 (1) цього Протоколу, - декларація, надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.
Згідно з ч.1 ст. 17 Протоколу 1 сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником. Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бут виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.
Частиною 1 ст. 24 Протоколу 1 встановлено, що підтвердження походження є дійсним протягом чотирьох місяців з дати видачі в країні експорту й у зазначений період має бути подане до митних органів країни імпорту.
Пунктом 3 розділу І Порядку заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 листопада 2017 року №950, сертифікат з перевезення (походження) товару EUR.1 документ, який підтверджує статус преференційного походження товару(ів).
Згідно з п.2 розділу ІІ вказаного Порядку сертифікат заповнюється на одну партію товару(ів), що експортується(ються).
Надаючи правову оцінку оскарженим податковим повідомленням-рішенням, що прийняті відповідачем як суб'єктом владних повноважень, на відповідність їх зазначеним у ч.2 ст. 2 КАС України критеріям, на підставі обставин справи, судова колегія звертає увагу на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Еверласт" як імпортером застосовано до товару, який постачався, тарифну преференцію (пільгу) зі сплати ввізного мита за кодом "410 Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС " відповідно до норм Протоколу 1 Угоди про асоціацію.
З метою застосування цієї тарифної преференції позивач для митного оформлення товарів надав усі необхідні документи, у тому числі сертифікати про походження товару EUR.1, видані митними органами на кожну партію товару, що відповідачем не заперечується.
Судова колегія зазначає, що під час здійснення митного оформлення вищезазначеного товару жодних зауважень у Одеської митниці ДФС до повноти та змісту наданих позивачем документів не було, зокрема митним органом прийнято поданий ТОВ "Еверласт" сертифікат про походження товару EUR.1 для застосування преференційного режиму.
Рішень про відмову в митному оформленні товарів Одеська митниця ДФС не приймала, як і рішень про відмову в застосуванні позивачем режиму вільної торгівлі.
Зі змісту акту перевірки вбачається, що підставою для прийняття контролюючим органом спірних податкових повідомлень-рішень стало те, що Одеською митницею ДФС листом ДФС України від 05 липня 2019 року №22392/7/99-99-19-04-01-17 отримано відповідь уповноваженого органу Франції від 13 червня 2019 року №НF/2019/118, згідно якої товар зазначений у сертифікаті з перевезення товару EUR.1 від 14 лютого 2018 року №А0168998, не має преференційного походження з ЄС у розумінні Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та ЄС, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони. У зв'язку з тим, що статус походження товару у сертифікаті з перевезення товару EUR.1 від 14 лютого 2018 року №А0168998 не підтверджено, тобто до товару №1, задекларованого за митною декларацією від 21 лютого 2018 року №UА500060/2018/005059, не може бути застосований преференційний режим з наданням звільнення по ввізному миту.
Згідно положень ст. 33 Протоколу 1 подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу (пункт 1).
Згідно п.5 Листа ДФС України №5466/7/99-99-19-03-17 від 03 березня 2017 року до обґрунтованих сумнівів щодо достовірності документів про походження товару відносяться, наприклад, такі випадки:
- проставлений в сертифікаті відбиток печатки посадової особи митниці країни ЄС відсутній в зразках відбитків печаток, доведених до митниць ДФС;
- сертифікат або декларація інвойс не підписані експортером (за винятком декларацій інвойсів, складених затвердженими експортерами);
- структура номера авторизації затвердженого експортера не відповідає структурі номера, доведеного до митниць ДФС;
- в графі 11 сертифіката відсутній підпис та/або дата видачі (дата може бути проставлена окремо та/або міститися у відбитку печатки митниці країни ЄС, у разі якщо це передбачено доведеним до митниць ДФС зразком відбитку печатки);
- маркування на продукції/пакувальній тарі або на інших супровідних документах свідчить про інше походження товару ніж зазначено в документі про походження товару;
- код товарної номенклатури (на рівні перших чотирьох знаків), зазначений у документі про походження товару або в комерційних/товаросупровідних документах, відрізняється від коду, задекларованого в митній декларації, за умови зміни правила походження до товару;
- дата декларування експортером відомостей про країну походження товару в графі 12 сертифіката пізніше дати видачі сертифіката, зазначеної у графі 11 цього сертифіката;
- до сертифіката внесені виправлення/дописування, які не засвідчені відбитком печатки митниці країни ЄС (виправлення/дописування можуть бути засвідчені відбитком печатки митниці країни ЄС, який відрізняється від відбитка печатки, проставленого у графі 11 цього сертифіката).
Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що, відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судова колегія також зазначає, що лист Одеської митниці від 18 травня 2018 року за №851/8/15-70-19-04 щодо перевірки сертифікату перевезення товару EUR.1 від 14 лютого 2018 року за №А0168998, зі змісту якого, можливо б було встановити на підставі чого податковий орган дійшов обґрунтованого сумніву щодо достовірності сертифіката про походження товару EUR.1, не надано суду відповідачем.
Таким чином, матеріали справи не містять належних, допустимих та достовірних доказів наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності сертифікату про походження товару.
Разом з тим, судова колегія враховує те, що під час митного оформлення імпортованого позивачем товару у Одеської митниці ДФС не виникло сумніву щодо достовірності поданого ТОВ "Еверласт" сертифікату про походження товару, жодних запитів до Франції з метою перевірки цих сертифікатів не надсилалось (що не заперечується відповідачем).
Натомість, такий запит було направлено через три місяця після митного оформлення товару, а саме 18 травня 2018 року, відповідь на нього від уповноваженого органу Франції було отримано ДФС України 20 червня 2019 року.
Відповідачем не надано суду завірений належним чином переклад на українську мову листа уповноваженого органу Франції від 13 червня 2019 року за №НР/2019/118, з якого можливо б було встановити зміст останнього.
З урахуванням вищенаведеного, судова колегія дійшла висновку, що порушення, яке було передумовою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, не було переконливо доведено відповідачем перед судом, а тому податкові повідомлення-рішення, які є предметом спору, ухвалені без дотримання вимог, що встановленні ч.2 ст. 2 КАС України.
Разом з цим, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 січня 2012 року у справі "Рисовський проти України" підкреслено особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (параграф 70).
Оцінюючи обставини даної справи, судова колегія вважає, що позивач добросовісно оформив і подав всі передбачені законом документи, сплатив необхідні митні платежі.
Натомість митний орган при здійсненні митного контролю митної декларації, на підставі яких був ввезений товар жодних зауважень щодо його походження з країни ЄС і застосування до нього пільгової ставки мита не мав.
У випадку, якщо митне оформлення на підставі цих документів за пільговою ставкою було помилкою відповідача, то держава не повинна отримувати та виправляти допущені її органами помилки за рахунок юридичної особи, яка діяла добросовісно.
Тому, судова колегія вважає, що прийняття в подальшому податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень не є належними і послідовними діями органу владних повноважень і суперечать принципу "належного урядування".
Зважаючи на встановлені фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми, якими урегульовано спірні відносини, судова колегія дійшла висновку, що податкові повідомлення-рішення від 01 жовтня 2019 року №001681410 та №001671410 не відповідають критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в ч.2 ст. 2 КАС України та порушують майнові права та законні інтереси позивача.
З урахуванням наведеного, судова колегія доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ "Еверласт" і, відповідно, необхідність їх задоволення.
Враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, керуючись п.п.3, 4 ч.1 ст. 317 КАС України вважає необхідним, скасовуючи рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ "Еверласт".
Суд вирішив питання щодо судових витрат відповідно ст.ст. 139-143 КАС України.
Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 310, п.2 ч.1 ст. 315, п.п.3, 4 ч.1 ст. 317, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Еверласт" задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2020 року скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Еверласт" задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №001681410 від 01 жовтня 2019 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість (далі ПДВ) з товарів ввезених на територію України суб'єктами господарювання на суму 11 250,15 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №001671410 від 01 жовтня 2019 року, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем: мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання на суму 56 275,50 грн.
Стягнути з рахунку бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Еверласт" (65013, м. Одеса, вул. Локомотивна, 24в, код ЄДРПОУ 32224487) судовий збір у розмірі 1 921 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня) за подачу адміністративного позову та 2 881, 50 грн. (дві тисячі вісімсот вісімдесят одна гривня 50 коп.) за подачу апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 27 листопада 2020 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.