про відмову в забезпеченні позову
27 листопада 2020 року м. Київ №320/12152/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Колеснікова І.С., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Коновалова Олександра
Сергійовича
про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із адміністративним позовом до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Коновалова Олександра Сергійовича про визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Коновалова Олександра Сергійовича у відкритому виконавчому провадженні №63651332 з вилучення транспортного засобу, а саме: автомобіля марки SKODA, модель OCTAVIA А5 2.0 TDI, шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 , 2008 року випуску, тип - ХЕТЧБЕК ЛЕГКОВИЙ, колір - сірий, реєстраційний номер - НОМЕР_2 ; зобов'язання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Коновалова Олександра Сергійовича у відкритому виконавчому провадженні №63651332 усунути порушення шляхом вчинення виконавчих дій щодо повернення власнику ОСОБА_1 у користування вилучене майно, а саме: автомобіля марки SKODA, модель OCTAVIA А5 2.0 TDI, шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 , 2008 року випуску, тип - ХЕТЧБЕК ЛЕГКОВИЙ, колір - сірий, реєстраційний номер - НОМЕР_2 .
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа №1882, виданого 13.11.2020 у відкритому виконавчому провадженні №63651332, яку мотивовано тим, що стягувач не звертався з повідомленням про намір звернення стягнення на предмет застави, а приватним виконавцем було порушено порядок вилучення та звернення стягнення на предмет застави (транспортний засіб), так як порядок позасудового звернення стягнення не предмет застави, яким є нерухоме майно, визначено Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Також, в обґрунтування заяви про забезпечення позову позивачем зазначено, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить ефективний захист та поновлення порушеного права позивача за захистом якого він звернувся до суду, оскільки існує ризик реалізації майна позивача, що є предметом застави за договором позики, на електронних торгах ДП «СЕТАМ», вчинення інших виконавчих дій за наявності порушення порядку звернення стягнення на об'єкт застави приватним виконавцем.
Вирішуючи заяву про забезпечення адміністративного позову, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову (частина перша). Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (пункти 1, 2 частини другої).
Частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно частини другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до абзацу першого пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 №2, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: - розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; - забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; - наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; - імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; - запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно правової позиція Європейського суду з прав людини, викладеної в рішенні від 15.11.2007 по справі «Бендерський проти України», судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.
У справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
Крім того, у рішенні від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав» проти України» суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.
Відтак, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд дійшов висновку про її необґрунтованість, оскільки аргументи позивача, покладені заявником в обґрунтування заяви про забезпечення позову, фактично зводяться до незгоди позивача з діями відповідача щодо вилучення належного позивачу майна (транспортного засобу) в межах виконавчого провадження щодо стягнення з позивача заборгованості за виконавчим написом нотаріуса. Водночас, надання судом правової оцінки правомірності вилучення відповідачем належного позивачу транспортного засобу є фактичним розглядом справи по суті.
При цьому позивачем додано до позовної заяви договір застави транспортного засобу, однією із сторін якого є позивач, а предметом застави є належний позивачу транспортний засіб, постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Коновалова Олександра Сергійовича про опис та арешт майна (коштів) боржника від 18.11.2020, якою описано на накладено арешт на належний позивачу транспортний засіб.
Крім того, положеннями Закону України «Про виконавче провадження» передбачено звернення стягнення на майно боржника, яке полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Таким чином, наведені позивачем в заяві про забезпечення позову доводи не свідчать про наявність обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких заявник звернувся до суду, чи про наявність очевидних ознак протиправності дій відповідача.
Відтак, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, відповідно в задоволенні вказаної заяви слід відмовити.
Керуючись статтями 150-154, 243, 248, Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі №320/12152/20 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Коновалова Олександра Сергійовича про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
2. Копію ухвали надіслати (видати) заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, провадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Суддя Колеснікова І.С.