ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"27" листопада 2020 р. справа № 300/2903/20
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тимощука О. Л., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання до їх вчинення,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.
1.1. Короткий зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 (надалі, також - позивачка, ОСОБА_1 ) 26.10.2020 звернулася в суд із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач), у якій просить:
- визнати протиправними дії щодо відмови у призначенні та виплаті пенсії за вислугу років;
- зобов'язати зарахувати до спеціального трудового стажу позивачки, який дає право на призначення пенсії за вислугу років період роботи на посаді медичної сестри фізкабінету з 11.10.2017 по 29.04.2020 у Комунальному некомерційному підприємстві "Надвірнянська центральна районна лікарня" Надвірнянської районної ради;
- зобов'язати відповідача призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", починаючи з 29.04.2020.
Підставою звернення до суду слугувало протиправне незарахування спеціального стажу роботи позивачки з 11.10.2017 по 29.04.2020 - 2 роки 6 місяців та 18 днів на посаді медичної сестри фізкабінету в Комунальному некомерційному підприємстві "Надвірнянська центральна районна лікарня" та необґрунтована відмова у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII через недостатній спеціальний стаж.
1.2. Позиція відповідача.
Відповідач позовні вимоги не визнав, вважає їх безпідставним та таким, що не підлягають до задоволення. В обґрунтування своєї позиції вказав, що відповідно до пункту 2-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачених статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення". На підставі пункту "е" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зі змінами, внесеними Законами України від 02 березня 2015 року №213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", від 24 грудня 2015 року №911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" було визначено окремі категорії працівників інших галузей народного господарства, які мають право на пенсію за вислугу років з дотриманням певних умов, серед них - працівники охорони здоров'я. Положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення зі змінами, внесеними Законами України від 02 березня 2015 року №213-VIII, від 24 грудня 2015 року №911-XIII, визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року №2-р/2019 та втрачають чинність з дня ухвалення такого рішення. Отже, починаючи з 05.06.2019 положення пункту «е» статті 55 Закону України №1788-XII діють в первісній редакції. На день звернення позивачки до відповідача про призначення пенсії, пунктом «е» статті 55 Закону України №1788-XII було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров'я незалежно від віку при наявності спеціального стажу з 01.04.2017 по 31.03.2018 - не менше 26 років 6 місяців. Відповідач вказав, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовують в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» №2148-VIII мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. Оскільки Закон №2148-VIII набрав чинності 11.10.2017, то пенсію за вислугу років згідно із нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначається за умови наявності в особи станом на 11.10.2017 визначеного Законом України «Про пенсійне забезпечення» страхового і спеціального стажу. Оскільки страховий стаж позивачки, який дає право на призначення пенсії станом на 11.10.2017 становить менше 26 років і 6 місяців (26 років і 20 днів), то права на призначення пенсії за вислугою років позивачка не набула.
1.3. Заяви учасників справи та процесуальні дії.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.10.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), згідно із правилами, встановленими статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України) (а.с.12-13).
Ухвала про відкриття провадження згідно з частиною 10 статті 171 КАС України направлена сторонам у відповідності до приписів статті 126 КАС України та отримана відповідачем 02.11.2020 та позивачкою 03.11.2020, що підтверджується відміткою на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення (а.с.15, 17).
Відповідач 16.11.2020 подав суду відзив на позов №0900-0802-8/21187 від 11.11.2020 (а.с.18-22).
Інших документів на адресу суду не надходило. Таким чином, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної адміністративної справи в строк, передбачений частиною 2 статті 263 КАС України.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
Відповідно до копії паспорта громадянина України НОМЕР_1 , який міститься у матеріалах справи, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5).
Згідно записів трудової книжки позивачки серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 23.09.1991 по 14.11.1997 працювала на посаді пратронажної медичної сестри ФАПС; з 14.11.1997 по 16.07.1998 працювала на посаді медичної сестри стоматкабінету; з 16.07.1998 по 15.06.2019 працювала на посаді медсестри фізкабінету; з 15.06.2019 по 31.01.2020 продовжила працювати на посаді медсестри фізкабінету в комунальному некомерційному підприємстві «Надвірнянська центральна районна лікарня» Надвірнянської районної ради, у зв'язку із реорганізацією «Центральної районної лікарні Надвірнянського району» (а.с.8).
Позивачка, 29.04.2020 звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років.
Головне управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області 05.05.2020 прийняло рішенням про відмову в призначенні пенсії за №674 (а.с.9). Рішення вмотивовано тим, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» №2148-VIII від 03.10.2017, який набув чинності 11.10.2017 скасовано норми чинного законодавства в частині призначення пенсії за вислугу років, за винятком тих осіб, які мали таке право на дату набрання чинності цим законом. У зв'язку з чим на переконання відповідача, до спеціального стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, не зараховуються періоди роботи на відповідних посадах після 11.10.2017. При наявності спеціального стажу роботи, визначеного в пункті «е» статті 55 Закону №1788 на 11.10.2017 - 26 років 6 місяців, пенсія за вислугу років призначається за їх зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом №1788, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2020. Згідно із записами трудової книжки до спеціального стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років враховано періоди з 23.09.1991 по 11.10.2017, який становить 26 років 20 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугою років.
Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, з метою захисту свого порушеного права на пенсійне забезпечення, ОСОБА_1 звернулася із даною позовною заявою до суду.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Законом України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (надалі, також - Закон №2148-VIII, набрав чинності 11 жовтня 2017 року) доповнено пунктом 2-1 розділ XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV. Відповідно до пункту 2-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV, особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачених статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до статті 51 Закону №1788-ХІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Частиною першою статті 52 Закону №1788-ХІІ визначено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55. Пунктом "е" частини першої статті 55 вказаного Закону було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Законом України від 02 березня 2015 року №213-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон №213-VIII) статтю 55 Закону №1788-ХІІ викладено в новій редакції. Так право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" вказаної статті мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Законом України від 24 грудня 2015 року №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №911-VIII) внесено зміни до статті 55 Закону №1788-ХІІ, зокрема у пункті "е" в абзаці першому слова незалежно від віку замінено словами та цифрами після досягнення 55 років і; доповнено абзацами дванадцятим-двадцять п'ятим. Так, пункт "е" у зазначеній редакції визначав, що працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У той же час, в адміністративному судочинстві діє принцип офіційного з'ясування усіх обставин справи, який полягає в активній позиції суду щодо з'ясування всіх обставин у справі (пункт 4 частини 3 статті 2, частини 2, 4 статті 9, частина 3 статті 77, частина 6 статті 94 КАС України).
ІV. ОЦІНКА СУДОМ ОБСТАВИН СПРАВИ.
З прийняттям Закону №213-VIII підвищено, зокрема, спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, визначених пунктами "д", "е", "ж" статті 55 Закону №1788-ХІІ, а Закон №911-VIII встановив раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - для працівників освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення (пункт "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ) за переліком, що затверджується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними законами України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02 березня 2015 року № 213-VIII, Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 24 грудня 2015 року №911-VIII.
За приписами пункту "е" частини першої статті 55 Закону №1788-ХІІ, в редакції, яка після рішення Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року №2-р/2019 відновлена, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботивід 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Суд звертає увагу на те, що Конституційний Суд України, ухвалюючи рішення від 04 червня 2019 року №2-р/2019, яким визнав неконституційними положення пункту "а" статті 54, положення статті 55 Закону №1788-ХІІ (зі змінами, внесеними Законами №213-VIII, №911-VIII), якими було встановлено обмеження щодо віку та стажу при призначенні пенсії за вислугу років, вказав, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об'єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов'язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.
Позиція Конституційного Суду України, викладена в цьому рішенні, полягає в тому, що втрата професійної працездатності або придатності не пов'язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років. Мета призначення пенсії за вислугу років - забезпечити потрібні умови життя особам, робота яких пов'язана зі швидкою втратою професійних навичок (працездатності), що може настати до досягнення цими особами віку, потрібного для набуття права на пенсію за віком. Призначення пенсії за вислугу років є додатковою соціальною гарантією для осіб, які в особливих умовах виконували певні професійні функції. Конституційний Суд України вважає, що при запровадженні юридичного регулювання, за яким окремим працівникам освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення встановлено додатковий віковий критерій виходу на пенсію - 50 та 55 років, як додаткову умову для призначення пенсії за вислугу років, законодавець не мав об'єктивних підстав.
Відповідно до статті 51 Закону №1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Тобто, у зазначеній нормі йдеться про роботи, які мають безпосередній вплив на здоров'я працівника і можуть призвести до втрати професійної працездатності (здатності виконувати роботу за професією) до настання віку, що дає право на пенсію за віком, а отже, до неможливості ефективно виконувати роботу без шкоди для власного здоров'я і безпеки оточуючих.
З аналізу наведених правових норм, Конституційний Суд України дійшов висновку, що втрата професійної працездатності або придатності не пов'язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років.
Конституційний Суд України виходив з того, що встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення певного віку (для працівників, зазначених у пунктах "е", "ж" статті 55 Закону №1788-ХІІ - 55 років), нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.
Крім того, на думку Конституційного Суду України, внесення змін Законом №213-VIII до оспорюваних положень Закону №1788-ХІІ щодо підвищення на п'ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п'ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної Законом №1788-ХІІ, а саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія статті 51 Закону №1788-ХІІ поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у статтях 54, 55 Закону №1788-ХІІ.
Таким чином, зі змісту оспорюваних положень Закону №1788-ХІІ випливає, що стан здоров'я усіх працівників, зайнятих на роботах, визначених пунктом "а" статті 54, пунктами "а", "б", "в", "г", "д", "е", "є", "ж" статті 55 Закону №1788-ХІІ, через певний проміжок часу погіршується, у зв'язку з чим вони втрачають свою професійну працездатність або придатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Положення Закону №1788-ХІІ щодо підвищення на п'ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п'ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.
Відтак, Конституційний Суд України визнав зазначені зміни неконституційними.
Ці норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 04 червня 2019 року.
Отже, на день звернення ОСОБА_1 до відповідача, пунктом "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров'я, незалежно від віку, при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років, що дає право на призначення даного виду пенсії.
З матеріалів справи вбачається, що на день звернення позивачки до Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області із заявою від 29.04.2020 про призначення пенсії за вислугу років, її спеціальний стаж роботи становив більше 25 років, незалежно від урахування періоду роботи позивачки з 11.10.2017 по 29.04.2020.
А відтак, суд приходить висновку, що на момент звернення із заявою про призначення пенсії, позивачка мала право на пенсію за вислугу років, на підставі пункту "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ в редакції, чинній до внесення змін Законами України від 02 березня 2015 року №213-VIII, від 24 грудня 2015 року №911-XIII. Аналогічна правова позиція висвітлена в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.08.2020 у справі №300/600/20.
З огляду на зазначені обставини та норми права, що регулюють спірні правовідносини з урахуванням висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року №2-р/2019, суд вважає дії Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно зі статтею 55 Закону №1788-ХІІ протиправними.
Щодо обов'язку зарахувати стаж роботи позивачки з 11.10.2017 по 29.04.2020 на посаді медичної сестри фізкабінету до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугою років, суд зазначає, що частина 2-1 «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV не зупиняє зарахування стажу особи до пільгового, а вказує виключно на можливість призначення пенсії на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення» в разі наявності в особи мінімального страхового стажу, який дає право на таку пенсію. У даному випадку позивачка станом на 11.10.2017 мала більше 25 років стажу, передбаченого пунктом «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ після рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019.
Таким чином, набутий стаж після 11.10.2017 до 29.04.2020 також підлягає зарахуванню до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
При цьому, адміністративний суд з урахуванням фактичних обставин зобов'язаний здійснити ефективний захист порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Аналіз зазначених норм у їх взаємозв'язку зі статтями 2, 5 КАС України свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.
Суд зазначає, що позовною вимогою позивачка ставить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати період з 11.10.2017 по 29.04.2020 до спеціального стажу позивача та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з 29.04.2020 (дата подання заяви про призначення пенсії) призначити та виплачувати пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Виходячи із заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку відповідач не діяв на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для вірного вирішення порушеного позивачем питання, у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Наявною в матеріалах справи квитанцією №0.0.1882909445.1 від 24.10.2020 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 840,80 грн (а.с.1).
З огляду на підтвердження сплати ОСОБА_1 судового збору за подання даної позовної заяви та задоволення позову, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 840,80 грн.
Оскільки доказів понесення сторонами інших судових витрат суду не подано, такі не підлягають розподілу.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 255, 263, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 20551088) щодо відмови у призначенні та виплаті пенсії за вислугу років ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 20551088) зарахувати до спеціального трудового стажу ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ), який дає право на призначення пенсії за вислугу років роботу у період з 11.10.2017 по 29.04.2020 на посаді медичної сестри фізкабінету в Комунальному некомерційному підприємстві «Надвірнянська центральна районна лікарня» Надвірнянської районної ради.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 20551088) призначити та виплачувати з 29.04.2020 пенсію за вислугу років ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;
відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, адреса: вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 20551088.
Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.