Ухвала
27 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 495/7946/19
провадження № 61-17406ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння,
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив: витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на свою користь земельну ділянку площею 0,100 га, кадастровий номер 5110300000:02:019:0171, для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ним право власності на вказану земельну ділянку.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30 жовтня 2019 року позов задоволено. Витребувано у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 з чужого незаконного володіння земельну ділянку площею 0,100 га, кадастровий номер 5110300000:02:019:0171, для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,100 га, кадастровий номер 5110300000:02:019:0171, для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою Одеського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року (повний текст якої складено 26 жовтня 2020 року) апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30 жовтня 2019 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
18 листопада 2020 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30 жовтня 2019 року.
Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
З огляду на те, що ОСОБА_1 заявлено позов майнового характеру (витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та визнання права власності на неї), а касаційна скарга та судові рішення судів попередніх інстанцій не містять відомостей про ціну позову (вартість спірної земельної ділянки, яку просив витребувати позивач), касаційний суд позбавлений можливості вирішити питання про відкриття касаційного провадження у справі, оскільки неможливо встановити, чи відноситься справа до категорії малозначних в силу вимог закону.
Крім того, згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Ставка судового збору, чинна на час подання касаційної скарги на рішення суду, встановлена статтею 4 Закону України «Про судовий збір» та визначена в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Позовну заяву подано в серпні 2019 року, ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою-підприємцем становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (мінімальний прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2019 року - 1 921 грн) (підпункт 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»).
Для встановлення судом, чи був судовий збір сплачений у встановлених порядку і розмірі, у майновому спорі заявнику необхідно надати докази на підтвердження ціни позову.
Тому ОСОБА_1 необхідно подати до Верховного Суду інформацію про ціну позову (вартість спірної земельної ділянки) і надати докази на підтвердження цієї обставини.
Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху), про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Отже, касаційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без руху з наданням можливості усунути вищевказані недоліки.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною і буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. А. Стрільчук