Ухвала
26 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 415/1401/20
провадження № 61-16501ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Луганського апеляційного суду від 12 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Карташова О. Ю., Дронської І. О., Назарової М. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,
Короткий зміст заявлених вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини.
На обгрунтування позовних вимог зазначала, що з 14 листопада 2015 року вона перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбу, від якого мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач проживає окремо, матеріальної допомоги на утримання сина не надає.
Посилаючись на те, що дитина потребує постійного лікування та коштів, необхідних для його гармонійного розвитку, позивач просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу), але не менше ніж 50 процентів прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду з позовом і до досягнення дитиною повноліття.
Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 09 червня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів платника аліментів, але не менше 50 процентів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 26 лютого 2020 року та до досягнення дитиною повноліття.
Рішення суду допущено до негайного виконання у межах платежу за один місяць.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Луганського апеляційного суду від 12 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 09 червня 2020 року змінено в частині визначеного судом розміру аліментів, зменшено з 1/4 частини до 1/6 частини. В іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій заявник просила скасувати постанову Луганського апеляційного суду
від 12 жовтня 2020 року та залишити в силі рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 09 червня 2020 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).
Предметом спору в даній справі є вимоги про стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів платника аліментів.
Ураховуючи наведене, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону і окремого визнання її такою не потребує.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
За змістом пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи
від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обгрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)
від 19 грудня 1997 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Ураховуючи, що касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Луганського апеляційного суду від 12 жовтня
2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: Г. І. Усик
І. Ю. Гулейков
О. В. Ступак