Постанова
Іменем України
18 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 127/14035/17-ц
провадження № 61-2825св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванова С. М.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу правонаступника публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо», на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 вересня 2018 року в складі судді Шеремети А. О. та постанову Вінницького апеляційного суду від 15 січня 2019 року в складі колегії суддів: Якименко М. М., Сала Т. Б., Ковальчука О. В.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 з участю третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Іванової С. М., про визнання недійсним договору про розірвання іпотечного договору та застосування наслідків недійсності правочину.
12 вересня 2017 року ПАТ «Дельта Банк» було уточнено позовні вимоги, відповідно до поданої заяви позивач просив визнати недійсним договір про розірвання іпотечного договору, без застосування наслідків недійсності правочин.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ПАТ «Дельта Банк» є правонаступником прав і обов'язків ЗАТ «Сведбанк Інвест». 02 червня 2008 року між ЗАТ «Сведбанк Інвест» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1210-Ф.
На забезпечення виконання зобов'язань 04 червня 2008 року між сторонами укладено іпотечний договір № 1210-Ф/ІП-1, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С. М. за реєстровим № 3433, із змінами від 21 березня 2012 року (реєстровий номер 419). Предметом іпотеки є майнові права на 15 квартир АДРЕСА_2 за адресою АДРЕСА_2 , загальною договірною вартістю 2 513 691,29 грн.
02 липня 2014 року між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір про розірвання іпотечного договору, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С. М. за реєстровим номером 868, відповідно до якого сторони домовились достроково розірвати іпотечний договір з 02 липня 2014 року.
02 березня 2015 року на підставі Постанови Правління НБУ від 02 березня 2015 року № 150 «Про віднесення АТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», а 02 жовтня 2015 року прийнято рішення № 181 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».
28 вересня 2015 року за результатами проведеної перевірки правочинів, вчинених (укладених) банком протягом року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними з підстав, визначених статтею 38 Закону « Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», комісією з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, призначеної наказом від 11 березня 2015 року № 67, було встановлено, що нікчемними є договір про відступлення права вимоги від 02 липня 2014 року, укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Актив-Гарант» та договір про розірвання іпотечного договору, укладений між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 , посвідчений 02 липня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С. М. за реєстровим номером 868. 28 вересня 2015 року комісією складений протокол № 78/1, яким віднесено до категорії нікчемних договір про відступлення права вимоги.
Позивач вважав, що договір від 02 липня 2014 року про розірвання іпотечного договору від 04 червня 2008 року, укладений із ОСОБА_1 , є правочином, що засвідчує відмову АТ «Дельта Банк» від власних майнових прав - права вимоги до ОСОБА_1 і можливості іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки з метою погашення боргу за кредитним договором, тому цей договір є нікчемним на підставі пункту 1 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Банк відмовився від власних майнових прав в той час, як станом на 02 липня 2014 року заборгованість за кредитним договором у ОСОБА_1 складала 5 422 879,22 грн. У разі звернення стягнення на предмет іпотеки ці кошти були б спрямовані на задоволення вимог кредиторів банку. Невиконання банком своїх обов'язків перед кредитором стало однією з підстав для віднесення банку до категорії неплатоспроможних. Позивач вважав, що договір від 02 липня 2014 року про розірвання іпотечного договору від 04 червня 2008 року є нікчемним також на підставі пункту 2 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки він є одним із правочинів, який призвів до запровадження в ньому тимчасової адміністрації, а згодом - ліквідації, у зв'язку з його неплатоспроможністю та неможливістю виконання банком грошових зобов'язань перед своїми кредиторами.
Крім того, позивач вважав, що договір є недійсним на підставі частин 2-3 статті 203, статті 215 ЦК України, оскільки відсутня обов'язкова вимога чинності правочину - особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Проте, Голова Ради Директорів АТ «Дельта Банк» Попова О. Ю. не мала права укладати договір про розірвання іпотечного договору із ОСОБА_1 відповідно до Статуту АТ «Дельта Банк» (пункт 6.5.12) та Положення «Про Раду Директорів АТ «Дельта Банк» (пункт 4.1-4.2 у редакції від 22 квітня 2011 року). Так, Попова О. Ю. не була уповноважена ні Радою Директорів АТ «Дельта Банк», ні Кредитним комітетом на розірвання іпотечного договору, крім того, договір укладено із порушенням «правила двох підписів» (пункт 6.5.12 Статуту), згідно якого від імені банку договори повинні бути підписані спільно Головою Ради Директорів (або виконуючим обов'язки) та особою, призначеною Спостережною Радою Банку з поміж Членів Ради Директорів Банку або Заступників Голови Ради Директорів Банку. Таким чином, правочин є недійсним на підставі статті 215 ЦК України, оскільки відсутність рішення колегіального органу свідчить про відсутність волевиявлення АТ «Дельта Банк» на вчинення правочину та уповноваження конкретної особи на його підписання.
На підставі частини другої та третьої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України та пунктів 1,2 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», частини другої статті 215 ЦК України позивач просив визнати недійсним договір про розірвання іпотечного договору № 1210-Ф/ІП-1, укладеного між ЗАТ «Сведбанк Інвест» та ОСОБА_1 , посвідченого 04 червня 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С. М. за реєстровим номером 3433, укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 , посвідчений 02 липня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С. М. за реєстровим номером 868.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27 вересня 2018 року позов задоволено.
Визнано недійсним договір про розірвання іпотечного договору № 1210-Ф/ІП-1, укладений між ЗАТ «Сведбанк Інвест» та ОСОБА_1 , посвідчений 04 червня 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С. М. за реєстровим номером № 3433, що укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С. М. за реєстровим номером 868.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов, і визнаючи угоду недійсною, суд першої інстанції виходив із того, що договір про дострокове розірвання іпотечного договору є недійсним (нікчемним) в силу частини другої статті 215 ЦК України, оскільки його недійсність встановлена законом, зокрема пунктом 1 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 15 січня 2019 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 вересня 2018 року скасовано та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, виходив із того, що суд першої інстанції не звернув, не розмежував види недійсності правочинів, не дав оцінку тій обставині, що недійсність правочину, що є предметом розгляду, прямо встановлена законом, а тому визнання його недійсним в судовому порядку закон не вимагає. Суд апеляційної інстанції виходив із того, що оскільки недійсність (нікчемність) правочину прямо встановлена пунктами 1, 2 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що було виявлено і затверджено уповноваженим на це органом, відсутні правові підстави для визнання його недійсним в судовому порядку, що прямо передбачено частиною другою статті 215 ЦК України. Позивач не наполягав на застосуванні наслідків недійсного (нікчемного) правочину, подавши відповідну заяву в суд першої інстанції про уточнення позовних вимог. А тому вважав позовні вимоги банку безпідставними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2019 рокуПАТ «Дельта Банк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та змінити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції не передаючи справу на новий розгляд.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд порушив право позивача на судовий захист, передбачений статтями 15, 16ЦК України, статтями 4, 5, а також пунктами 5, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», пункт 2.5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів недійсними», статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Посилаючись на постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 577/5321/17 (провадження № 61-43854св18), якою залишено без змін рішення суду апеляційної інстанції, яким позов банку в частині визнання недійсним нікчемного правочину на підставі пунктів 1, 2 частини третьої статті 38 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», вважав, що суди вважаючи правочин нікчемним, з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача, могли вийти за межі позовних вимог та застосувати наслідки нікчемності правочину. Дане право передбачене частиною другою статті 216 ЦК України. Крім того, зазначав, що у пов'язаній господарській справі № 910/12760/16 про визнання недійсним нікчемного договору про відступлення права вимоги від 02 липня 2014 року останній був визнаний судом недійсним, саме на підставі частини третьої статті 38 Закону, - тобто за аналогічних обставин пов'язаний нікчемний правочин був визнаний недійсним в судовому порядку. Вважав, що апеляційним судом безпідставно не застосовано пункти 1, 2 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», частину другу статті 215, частину п'яту статті 216 ЦК України.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2019 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванова С. М. та ОСОБА_1 подали відзиви до Верховного Суду, у яких зазначили, що рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування немає.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом установлено, що 02 червня 2008 року між ЗАТ «Сведбанк Інвест» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 1210-Ф. За договором ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії у доларах США та гривнях з лімітом 2773700 грн на строк з 02 червня 2008 року до 01 червня 2012 року, зі сплатою процентів за користування коштами у доларах - 12% річних, у гривнях - 16% річних.
04 червня 2008 року між ЗАТ «Сведбанк Інвест» та ОСОБА_1 на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором був укладений іпотечний договір № 1210-Ф/ІП-І, посвідчений нотаріально та зареєстрований в реєстрі за № 3433, відповідно до якого іпотекодавець ОСОБА_1 передала в іпотеку майнові права на 15 незакінчених будівництвом квартир в будинку, що будується в АДРЕСА_3 .
У подальшому 21 березня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» (є правонаступником ЗАТ «Сведбанк Інвест») та ОСОБА_1 був укладений додатковий договір № 1 до кредитного договору від 02 червня 2008 року, відповідно до якого пункту 5.1.1 викладений в новій редакції: виконання зобов'язань позичальника за договором забезпечується заставою майнових прав на квартири, право власності на які виникне в майбутньому у позичальника, згідно з додатком № 1 до кредитного договору - за іпотечним договором від 04 червня 2008 року № 1210-Ф/ІП-1, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С. М. за реєстровим номером 3433, що укладений між ОСОБА_1 та банком. Предметом іпотеки є майнові права на 15 квартир за АДРЕСА_2 .
18 червня 2013 року між ПАТ «Омега Банк» (правонаступник всіх прав і обов'язків ПАТ «Сведбанк», ВАТ «Сведбанк», ПАТ «Сведбанк Інвест», ЗАТ «Сведбанк Інвест») та ПАТ Дельта Банк» укладений договір купівлі-продажу прав вимоги № 1, у тому числі за кредитним договором від 02 червня 2008 року № 1210-Ф і договору іпотеки від 04червня 2008 року № 1210-Ф/ІП-1 із ОСОБА_1 .
Суд встановив, що ПАТ «Дельта Банк» став іпотекодержателем 15 квартир за адресою АДРЕСА_2 , що випливає з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
02 липня 2014 року між ПАТ «Дельта Банк», від імені якого діяла Голова Ради Директорів Попова О. Ю., та боржником ОСОБА_1 був укладений договір про розірвання іпотечного договору № 1210-Ф/ІП-1.
02 липня 2014 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Актив-Гарант» був укладений договір про відступлення прав вимоги за кредитним договором від 02 червня 2008 року № 1210-Ф із ОСОБА_1 .
Відповідно до витягу з протоколу від 28 вересня 2015 року № 78/1 засідання комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями цей договір віднесений до нікчемних згідно з пунктами 1, 2, 3 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Рішенням господарського суду м. Києва від 31 жовтня 2106 року у справі № 910/12760/16, залишеним без змін Вищим господарським судом України 30.05.2107 року, визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 02 липня 2014 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Актив-Гарант».
02 березня 2015 року на підставі Постанови Правління Національного банку України № 150 від 02 березня 2015 року «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 51 від 02 березня 2015 року «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» з 03 березня 2015 року та розпочато процедуру виведення ПАТ «Дельта Банк» з ринку.
02 жовтня 2015 року НБУ прийнято Постанову № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк».
02 жовтня 2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 181 про початок процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк» з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно, а 20 лютого 2017 року продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк» до 04 жовтня 2019 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини 1 статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
гідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Тлумачення частини другої статті 215 ЦК України свідчить, що нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним».
Згідно з частиною другою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.
Тлумачення частини другої статті 38, пункту 1 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» свідчить, що як нікчемні можуть бути кваліфіковані правочини вчинені банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку.
Таким чином, згідно з положеннями статей 37, 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення фактів нікчемності правочинів, повідомлення про виявлення нікчемного правочину його сторін.
За результатами перевірки, здійсненої відповідно до положень статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями приймати рішення про визнання правочинів нікчемними.
При наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Подібні висновки викладені у постановах Великої Палата Верховного Суду: від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19), від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).
У пунктах 94, 95 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) зазначено, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
У пунктах 69-73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) зазначено, що кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 ЦК України). Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України). Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Отже Закон визначив коло нікчемних договорів, які можуть бути виявлені зобов'язаною та уповноваженою на це особою - Фондом, якщо вони зокрема укладені протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, що було зроблено 11 вересня 2017 року на засіданні комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, призначеної наказом від 11 березня 2015 року № 67 та затвердженої уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ « Дельта Банк».
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нову постанову, апеляційний суд установив, що кредитний договір, виконання зобов'язання за яким забезпечувалося договором іпотеки, укладався на умовах, зокрема, забезпеченості. За договором про припинення (розірвання) договору іпотеки, укладеним між сторонами, банк (кредитор) відмовився від майнових вимог та права звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості боржника за кредитним договором. Така відмова відбулася протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк».
Відповідно до частини четвертої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів як під час дії тимчасової адміністрації, так і протягом ліквідації, у тому числі звертається до суду з відповідним позовом.
За таких обставин, установивши, що кредитор розірвавши з відповідачем іпотечний договір, який забезпечував виконання кредитного договору, тим самим відмовився від власних майнових вимог, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що договір про припинення (розірвання) іпотечного договору укладений з порушенням норми пункту 1 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та є нікчемним, тому підлягають застосуванню наслідки його нікчемності та відсутні правові підстави для визнання його недійсним в судовому порядку, що прямо передбачено частиною другою статті 215 ЦК України і визнання його недійсним в судовому порядку законом не вимагається.
При цьому, враховуючи те, що позивач не наполягав на застосуванні наслідків нікчемного правочину, подавши відповідну заяву в суд першої інстанції про уточнення позовних вимог, дійшов правильного висновку, що позовні вимоги банку є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги є необґрунтованими, оскільки зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
У вересні 2020 року адвокат ОСОБА_1 - Лутковська В. В. подала клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Підстави та порядок передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду визначені у статтях 403, 404 ЦПК України.
Відповідно до частини п'ятої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Відповідно до частини першої статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
Клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, не підлягає задоволенню, оскільки колегія суддів не вбачає для цього підстав, так як з аналогічних питань Верховним Судом зроблено відповідні правові висновки, підстав для відступу яких колегія не вбачає.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 403, 404, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду
Відмовити у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_1 - Лутківській Валерії Володимирівні, про передачу даної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Касаційну скаргу, правонаступника публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо», залишити без задоволення.
Постанову Вінницького апеляційного суду від 15 січня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: С. Ю. Бурлаков
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун