Постанова
Іменем України
18 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 2033/2-108/11
провадження № 61-17487св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
заявник - ОСОБА_1 ,
стягувач - Акціонерне товариство «ВТБ Банк»,
заінтересована особа - старший державний виконавець Київського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Конюхова Вікторія Анатоліївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Конюхової Вікторії Анатоліївни щодо визначення оціночної вартості нерухомого майна
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28 травня 2019 року у складі судді Мартинової О. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 28 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Овсяннікової А. І., Коваленко І. П., Сащенко І. С.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати протиправними дії старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Конюхової В. А. (далі -державний виконавець Конюхова В. А.) про визначення оціночної вартості квартири АДРЕСА_1 , зазначеної ТОВ «Експерт 2012» у звіті про оцінку майна від 02 жовтня 2018 року; визнати недійсним та скасувати результат оцінки вартості спірного нерухомого майна боржника, викладеної у вказаному звіті, в межах виконавчого провадження № 48946197; визнати недійсними та скасувати результати оцінки вартості нерухомого майна боржника; зобов'язати державного виконавця усунути зазначені порушення.
На обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначив, що постановою державного виконавця від 06 жовтня 2015 року відкрито виконавче провадження № 48946197 з примусового виконання виконавчого листа № 2-108/11, виданого 05 вересня 2011 року Фрунзенським районним судом м. Харкова про стягнення з нього та ОСОБА_2 на користь ПАТ «ВТБ Банк» 1 531 996,70 грн заборгованості. При цьому йому не було відомо про відкриття зазначеного виконавчого провадження та накладення арешту на майно боржника, яке належить йому як власнику предмета іпотеки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
08 березня 2019 року ОСОБА_1 отримав лист Харківської філії ДП «СЕТАМ» від 11 лютого 2019 року, який містив інформацію щодо реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронних торгів.
12 березня 2019 року після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 48946197 йому стало відомо, що 29 серпня 2018 року державний виконавець постановив ухвалу про опис та арешт майна боржника, після чого постановою від 17 вересня 2018 року призначив суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ТОВ «ЕКСПЕРТ-2012».
12 березня 2019 року заявнику стало відомо про звіт про оцінку майна від 02 жовтня 2018 року, підготовлений ТОВ «ЕКСПЕРТ-2012» та підписаний оцінювачем ОСОБА_3 і директором ОСОБА_4 , згідно з яким ринкова вартість об'єкта оцінки - спірної квартири, що визначена для реалізації на публічних торгах (аукціоні), на дату оцінки (без ПДВ) становить 1 428 500,00 грн.
Однак оцінка спірного майна визначена з порушенням законодавства, оскільки проведена без попереднього узгодження сторонами виконавчого провадження, оцінювач не попереджений про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого звіту, при проведенні оцінки не отримано необхідної та достовірної інформації про об'єкт оцінки, в тому числі не проведено його огляд,
що є порушенням пунктів 50, 51 Національного стандарту № 1, оцінка вартості його квартири є заниженою та не відповідає ринковій вартості.
Крім того, ОСОБА_1 здійснив перепланування об'єкта оцінки, однак фотоматеріали, надані державним виконавцем суб'єкту оціночної діяльності, не відповідають наявній обстановці в квартирі, та не взято до уваги задовільний стан під'їзду.
Ураховуючи наведене, боржник просив визнати недійсними та скасувати результати оцінки вартості спірного нерухомого майна.
Разом зі скаргою ОСОБА_1 подав клопотання про поновлення строку на звернення до суду з нею, посилаючись на те, що він не був обізнаний щодо існування виконавчого провадження № 48946197. Лише 08 березня 2019 року отримав лист Харківської філії ДП «СЕТАМ» від 11 лютого 2019 року щодо реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронних торгів, а вперше ознайомився з матеріалами виконавчого провадження 12 березня 2019 року, правничу допомогу отримав лише 25 березня 2019 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Фрунзенський районний суд м. Харкова ухвалою від 28 травня 2019 року поновив ОСОБА_1 строк звернення до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Конюхової В. А. щодо визначення оціночної вартості нерухомого майна. У задоволенні скарги відмовив.
Ухвала суду першої інстанції мотивована наявністю підстав для поновлення заявнику пропущеного строку на звернення з цією скаргою та недоведеністю заявлених ним вимог. Так, заявник не надав доказів неправомірних дій державного виконавця, порушення вимог закону або перевищення повноважень під час проведення оцінки або визначення її результатів. Нездійснення суб'єктом оціночної діяльності візуального огляду внутрішніх приміщень об'єкта досліджень, неознайомлення з об'єктом шляхом доступу до приміщень саме по собі не свідчить про неправильність проведення оцінки нерухомого майна чи про допущені при складанні звіту про таку оцінку порушення.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Харківський апеляційний суд постановою від 28 серпня 2019 року ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28 травня 2019 року залишив без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, встановивши, що дії державного виконавця щодо визначення вартості майна боржника були вчинені відповідно до закону, а визначення вартості цього майна здійснене належними суб'єктами оціночної діяльності - суб'єктами господарювання з дотриманням процедури, встановленої відповідними нормативно-правовими актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання незаконними дій державного виконавця щодо здійснення оцінки нерухомого майна та скасування оцінки. Виходячи з обставин конкретного дослідження суб'єктом оціночної діяльності, обрано порівняльний метод оцінки, що є його правом та відповідає вимогам закону.
Короткий зміст вимог касаційної скарги її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій 23 вересня 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Фрунзенського районного суду міста Харкова від 28 травня 2019 року і постанову Харківського апеляційного суду від 28 серпня 2019 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Суди внаслідок неправильного застосування статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» дійшли до правильних висновків щодо повідомлення його як боржника про опис та арешт майна та про визначення вартості майна. Висновок судів про те, що він знав про опис та арешт майна, адже при цьому була присутня його дружина, є припущенням, оскільки матеріали справи доказів повідомлення боржника про постанову про опис та арешт майна, як і інші рішення виконавця, - не містять, а скарга подана на оцінку майна, а не на його опис і арешт.
Суди при розгляді справи не застосували висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 465/650/16-ц (провадження № 14-356цс18), від 14 листопада 2018 року у справі № 707/28/17-ц (касаційне провадження № 14-354цс18), від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19).
Не проведення суб'єктом оцінювання огляду (обстеження) об'єкта оцінки створює підстави для визнання незаконними дій державного виконавця з проведення оцінки майна та визнання протиправною оцінки майна, оскільки така оцінка здійснена без особистого огляду об'єкта оцінки, що могло вплинути на визначення ринкової вартості майна, є недостовірною.
Унаслідок неповідомлення боржника про результат визначення оцінки майна та неправомірного подання заявки на реалізацію арештованого майна до ДП «СЕТАМ», реалізація предмета іпотеки відбулася за заниженою ціною
1 428 500,00 грн, що не відповідає її дійсній ринковій вартості 2 795 300 грн. (висновок про вартість майна від 02 жовтня 2018 року).
Занижена вартість квартири не покриває суму заборгованості 1 531 996,70 грн, для погашення якої проводилася реалізація. Вбачається дисбаланс між вчиненим порушенням та заходом відповідальності, що покладає на позивача надмірний індивідуальний тягар і порушує його право власності на майно, а також гарантований законом інтерес очікувати, що залишкова сума вартості реалізованого майна після вирахування суми боргу, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, буде залишена боржнику.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Фрунзенського районного суду міста Харкова.
29 жовтня 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 на праві власності належала квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 10 квітня 2008 року.
Згідно зі свідоцтвом про право власності від 19 лютого 2009 року ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_3 .
Постановою головного державного виконавця Київського ВДВС Харківського МУЮ Кононенко А. О. від 06 жовтня 2015 року відкрито виконавче провадження № 48946197 з виконання виконавчого листа № 2-108/11, виданого Фрунзенським районним судом м. Харкова 05 вересня 2011 року, про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 1 531 996,70 грн боргу.
06 жовтня 2015 року постанова про відкриття виконавчого провадження від 06 жовтня 2015 року направлена на адресу ОСОБА_1
06 червня 2016 року старший державний виконавець Київського ВДВС Харківського МУЮ Ярмоленко О. В. з метою проведення перевірки майнового стану боржника здійснив вихід за місцем його проживання до квартири АДРЕСА_1 , здійснити перевірку не виявилось можливим у зв'язку з відсутністю вдома мешканців квартири, тому залишено виклик про
необхідність з'явитися до державного виконавця та складено акт.
Викликом державного виконавця ОСОБА_1 зобов'язано з'явитися до державного виконавця 14, 16 червня 2016 року для сплати боргу за виконавчим документом або надати підтвердні документи про сплату, про що на адресу боржника направлено повідомлення.
15 лютого 2017 року постановою державного виконавця з ОСОБА_1 стягнено витрати на проведення виконавчих дій, про що на його адресу направлено відповідне повідомлення.
27 квітня 2017 року старший державний виконавець Конюхова В. А. прийняла постанову про накладення арешту на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 , копію якої направлено на адресу боржника.
Повторним викликом державного виконавця від 20 червня 2017 року ОСОБА_1 зобов'язано з'явитися до державного виконавця для сплати боргу за вказаним виконавчим документом або надати підтверджуючі документи про його сплату, про що на адресу боржника направлено повідомлення.
05 вересня 2017 року старший державний виконавець Конюхова В. А. здійснила вихід за місцем проживання боржника на АДРЕСА_2 , однак боржника не знайдено, двері ніхто не відчинив, у зв'язку з чим залишено виклик, про що складено акт.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2017 року старшому державного виконавцю Конюховій В. А. дозволено примусове входження до нерухомого майна боржника ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 для примусового виконання виконавчого провадження № 48946197.
06 серпня 2018 року за адресою місця реєстрації та проживання ОСОБА_1 направлено вимогу-попередження про те, що 29 серпня 2018 року о 15 год 00 хв з метою виконання рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова будуть проводитись виконавчі дії за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: опис та арешт нерухомого майна.
23 серпня 2018 року старший державний виконавець Конюхова В. А. прийняла постанову про залучення працівників Київського відділу Головного управління національної поліції в Харківської області для забезпечення охорони громадського порядку та фізичного захисту державних виконавців при проведенні виконавчих дій, які будуть проводитися 29 серпня 2018 року о 15 год
00 хв за адресою: АДРЕСА_2 . 23 серпня 2018 року копію постанови направлено боржнику на вказану адресу.
Постановою від 28 серпня 2018 року старший державний виконавець Конюхова В. А. здійснила заміну стягувача з ПАТ «ВТБ Банк» на АТ «ВТБ БАНК», копію якої 28 серпня 2018 року направила боржнику та стягувачу.
Відповідно до акта старшого державного виконавця Конюхової В. А. від 29 серпня 2018 року в присутності понятих ОСОБА_5 і ОСОБА_6 та дружини заявника ОСОБА_2 відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», роз'яснені права та обов'язки при виконанні виконавчого провадження щодо опису та арешту майна - спірної квартири, про що свідчать підписи всіх присутніх.
Постановою старшого державного виконавця Конюхової В. А. від 29 серпня 2018 року описано і накладено арешт на спірну квартиру, що належить боржнику ОСОБА_1 . Призначено відповідальним зберігачем ОСОБА_2 . Сторонам виконавчого провадження або заставодержателю роз'яснено можливість у 10-денний строк з дня прийняття постанови досягти згоди щодо вартості майна та письмово повідомити про це виконавця. Постанова містить підпис ОСОБА_2 про попередження її про кримінальну та матеріальну відповідальність за розтрату, відчужування, приховування чи підміну описаного майна, а також отримання копії постанови. Копія постанови направлена на адресу реєстрації та мешкання боржника, про що свідчить лист державного виконавця від 29 серпня 2018 року.
Постановою старшого державного виконавця Конюхової В. А. від 17 вересня 2018 року призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ТОВ «ЕКСПРЕС-2012», який має сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 453/17, виданий Фондом державного майна України 23 травня 2017 року, строком дії - 23 травня 2020 року. Суб'єкту оціночної діяльності - суб'єкту господарювання ТОВ «ЕКСПРЕС-2012» постановлено надати звіт про оцінку майна, попереджено про кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків під час здійснення виконавчого провадження, надання завідомо неправдивого звіту з питань, що містяться в постанові. Копію постанови направлено на адресу реєстрації та мешкання боржника.
01 жовтня 2018 року між ТОВ «ЕКСПЕРТ-2012» і Київським ВДВС м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області укладено договір на проведення робіт з оцінки арештованого майна, за умовами якого замовник доручив, а виконавець взяв на себе зобов'язання з проведення оціночних робіт у виконавчому провадженні про звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 96,1 кв. м, яка належіть ОСОБА_1 , для погашення заборгованості перед АТ «ВТБ Банк».
Для проведення оціночних робіт старший державний виконавець Конюховою В. А. надала експертній установі всі необхідні матеріали стосовно об'єкта оцінки.
02 жовтня 2018 року ТОВ «ЕКСПРЕС-2012» надано звіт про оцінку майна, згідно з яким ринкова вартість спірної квартири становить без ПДВ 1 428 500,00 грн.
Згідно з актом прийому-передачі робіт з оцінки арештованого майна від 10 жовтня 2018 року ТОВ «ЕКСПЕРТ-2012» надало, а Київський ВДВС м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області прийняв звіт суб'єкта оціночної діяльності.
16 жовтня 2018 року старший державний виконавець Конюховою В. А. на адресу місця реєстрації та проживання боржника та стягувачу направила повідомлення про результати оцінки майна.
Постановою старшого державного виконавця Конюхової В. А. від 02 листопада 2018 року виконавчий лист № 2108/11, виданий Фрунзенським районним судом м. Харкова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «ВТБ Банк» 1 531 996,70 грн боргу, передано до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіально управління юстиції у Харківській області у строк до 02 листопада 2018 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги Верховний Суд здійснює в порядку ЦПК України в редакції, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України під час розгляду
справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Звертаючись до суду зі скаргою, заявник посилався на те, що дії державного виконавця з визначення вартості спірного нерухомого майна є неправомірними, оскільки він був не повідомлений належним чином про вчинення відповідних виконавчих дій, а результати оцінки цього майна є заниженими і такими, що не відповідають реальній вартості нерухомого майна та звіту оцінки цього ж майна, здійсненого ФОП ОСОБА_7 20 березня 2019 року, оскільки здійснені без реального огляду предмета оцінки. Занижена вартість квартири не покриває суму заборгованості, для погашення якої проводилася реалізація, вбачається дисбаланс між вчиненим порушенням та заходом відповідальності, що покладає на боржника надмірний індивідуальний тягар і порушує його право власності на майно, а також гарантований законом інтерес очікувати, що залишкова сума вартості реалізованого майна після вирахування суми боргу стягувачу, виконавчого збору і витрат виконавчого провадження буде залишена боржнику.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
За змістом частин першої - третьої статті 57 Закону № 1404-VIII визначення
вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання.
Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем (частина п'ята статті 57 Закону № 1404-VIII).
Ураховуючи, що звіт з оцінки нерухомого майна від 02 жовтня 2018 року надійшов до Київського відділу державної виконавчої служби м. Харкова 10 жовтня 2018 року (а. с. 66 том 1), а надісланий ОСОБА_1 листом від 16 жовтня 2018 року № 37503 за підписом державного виконавця Виглазової Н. С. 17 жовтня 2018 року (а. с. 206 том 1), немає підстав вважати, що державний виконавець дотримав вимоги закону щодо строків направлення цього звіту боржнику.
Аргументи касаційної скарги про відсутність доказів отримання заявником зазначених ним постанов державного виконавця на увагу не заслуговують, оскільки закон зобов'язує виконавця лише направляти відповідні постанови на адресу боржника і не зобов'язує пересвідчуватися в їх отриманні.
Висновки судів про дотримання державним виконавцем вимог закону щодо проведеної оцінки майна боржника є передчасними з огляду на таке.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та
професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Частиною третьою статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець із власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.
Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 (далі - Національний стандарт № 1), є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах.
Національним стандартом № 1 (пункти 50-55), зокрема, визначені загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна.
Національний стандарт № 2 «Оцінка нерухомого майна», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442 (далі - Національний стандарт № 2), є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.
Частиною шостою статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» унормовано, що положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.
Таким чином, оцінка нерухомого майна має здійснюватися відповідно до Національного стандарту № 2 та з урахуванням Національного стандарту № 1, яким визначено загальні засади.
Так, згідно з пунктом 50 Національного стандарту № 1 проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об'єктом оцінки.
Відповідно до пункту 51 Національного стандарту № 1 незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об'єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об'єкта оцінки та пов'язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об'єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об'єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).
Разом із цим відповідно до пункту 56 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» звіт про оцінку майна, у тому числі, має містити письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об'єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об'єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.
Крім того, статтею 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки.
Отже, виходячи з наведених норм, незважаючи на вибір експертом методичного підходу оцінки майна (дохідний, порівняльний), підготовці та проведенню
незалежної експертизи майна передує, в будь-якому випадку, ознайомлення
з об'єктом оцінки шляхом доступу до нього.
До схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постановах
від 19 грудня 2019 року у справі № 211/2171/15, від 01 жовтня 2020 року у справі № 2-2394/10, від 15 жовтня 2020 року у справі № 917/628/17.
У свою чергу, у звіті про незалежну оцінку спірної квартири оцінювач не навів відповідних пояснень про неможливість особистого огляду об'єкта дослідження, не зазначені обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки, здійсненої без особистого огляду, що є порушенням пункту 56 Національного стандарту № 1 та пунктів 1, 6 статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції наведеного не врахував та залишив поза увагою доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо порушення державним виконавцем вимоги закону в цій частині, ураховуючи, що ознайомлення з об'єктом оцінки полягає в дослідженні оцінювачем вихідних даних та іншої інформації, необхідної для здійснення оцінки, та в особистому огляді оцінювачем об'єкта оцінки, тоді як замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці, на законних підставах, отримання ним (замовником) необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки. Зазначаючи, що фотокартки, які долучені до звіту про оцінку майна від 02 жовтня 2018 року, зроблені державним виконавцем у жовтні 2018 року, тобто державний виконавець мала доступ до оцінюваного майна, апеляційний суд не встановив, чому вона не забезпечила доступ суб'єкта оціночної діяльності до спірного майна, а здійснила його фотографування.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 також указував на заниження суб'єктом оціночної діяльності вартості трикімнатної квартири і невідповідність її ринковій вартості та використання аналогів, які не є подібними до об'єкта оцінки.
Спростовуючи наведені доводи, апеляційний суд указав, що вимогами законодавства передбачено самостійність експерта у виборі методів оцінки майна. Виходячи з обставин конкретного дослідження суб'єкт оціночної діяльності обрав порівняльний метод оцінки, що є його правом та відповідає вимогам закону.
Пунктами 15, 16 Національного стандарту № 1 регламентовано, що методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об'єкта оцінки в разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватись на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно.
Визначення ринкової вартості об'єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів в оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об'єкта оцінки.
За відсутності достовірної інформації про ціни продажу подібного майна ринкова вартість об'єкта оцінки може визначатися на основі інформації про ціни пропонування подібного майна з урахуванням відповідних поправок, які враховують тенденції зміни ціни продажу подібного майна порівняно з ціною їх пропонування.
За наявності істотного впливу зовнішніх факторів (соціально-економічних, політичних, екологічних тощо) на ринок подібного майна, що призводить до фактичної неможливості надання аргументованого та достовірного висновку про ринкову вартість, у звіті про оцінку майна даються додаткові роз'яснення та застереження.
При цьому оцінювач має право надавати висновок про ринкову вартість об'єкта оцінки, що ґрунтується, зокрема, на інформації про попередній рівень цін на ринку подібного майна або на припущенні про відновлення стабільної ситуації на ринку.
Відповідно до статті 36 Національного стандарту № 1 оцінювач застосовує, як правило, кілька методичних підходів, що найбільш повно відповідають визначеним меті оцінки, виду вартості за наявності достовірних інформаційних джерел для її проведення.
У постанові від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що реалізація описаного й арештованого майна за заниженою ціною може завдати суттєвих збитків стягувачу у вигляді неотриманого доходу, а боржнику - у вигляді передання майна на реалізацію за суттєво нижчою від ринкової вартістю.
Від встановлення конкретних обставини справи, з урахуванням доводів апеляційної скарги, а саме, дотримання суб'єктом оціночної діяльності при проведенні оцінки майна боржника пунктів 51, 56 Національного стандарту № 1 залежить правильність вирішення спору.
За вказаних обставин Верховний Суд приймає аргументи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права
та неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до порушення прав ОСОБА_1 .
Перевірка доводів касаційної скарги, пов'язаних з установленням фактичних обставин справи та оцінкою доказів у ній, перебуває поза визначеними статтею 400 ЦПК України межами перегляду справи в касаційному порядку.
Суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому немає правових підстав для ухвалення нового рішення або зміни судових рішень у цій справі.
Відповідно до пункту 1 частини третьої та частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило
встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанцій скасувати, справу направити на новий розгляд до апеляційного суду.
Щодо клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
У вересні 2019 року до Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв'язку з тим, що за аналогічним предметом спору є протилежні висновки.
Питання про передання справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи (частина перша статті 404 ЦПК України).
Частиною п'ятою статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 30 жовтня 2018 року у справі № 757/172/16-ц (провадження № 14-475цс18), виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.
Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки наведені заявником аргументи у розумінні частини п'ятої статті 403 ЦПК України не є тими обставинами, що містять виключну правову проблему і необхідність забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, а тому в задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідно відмовити.
Керуючись статтями 400, 403, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного суду від 28 серпня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до апеляційного суду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді С. Ю. Бурлаков
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун