26 листопада 2020 року
м. Київ
справа №812/1047/16
адміністративне провадження №К/9901/46466/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Хохуляка В.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.01.2018 року (головуючий суддя Компанієць І.Д., судді: Василенко Л.А., Ястребова Л.В.) у справі №812/1047/16 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області, Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправними дій та скасування рішення,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач, підприємець, платник податків) звернулася до Луганського окружного адміністративного суду із позовом (з урахуванням уточнень та доповнень) до Головного управління ДФС у Луганській області (надалі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області, в якому просила визнати протиправними дії податкового органу щодо проведення перевірки та визнати протиправними і скасувати рішення від 28.07.2016 року №000020/12-09-40/ НОМЕР_1 та №000021/12-09-40/ НОМЕР_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю рішення контролюючого органу, оскільки перевірка проведена в порушення встановленого законом мораторію на проведення перевірок, який продовжує діяти після 1 липня 2015 року. Також зазначено про порушення порядку та процедури проведення перевірки.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 08.11.2017 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення від 28.07.2016 року № 000020/12-09-40/ НОМЕР_1 та №000021/12-09-40/ НОМЕР_1 . В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що рішення податкового органу прийнято необґрунтовано та за відсутні підстав для застосування штрафних санкцій. Разом з тим, відмовляючи в задоволені частини позовних вимог, суд зазначив, що позивачем не конкретизовано, які саме дії відповідача він вважає незаконними та самі по собі дії податкового органу щодо проведення перевірки не породжують для позивача жодних юридичних наслідків.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав до суду апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.01.2018 року апеляційну скаргу задоволено, постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08.11.2017 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволені позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що факт вчинення позивачем порушення вимог статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі Закон №481/95), зокрема, роздрібної торгівлі алкогольних напоїв та тютюнових виробів без спеціальної ліцензії підтверджено та відповідно суб'єкт господарювання повинен нести відповідальність за виявлені порушення.
Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.01.2018 року та залишити в силі постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08.11.2017 року в частині задоволення позовних вимог.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначаючи, що висновок суду апеляційної інстанції щодо перереєстрації 23.06.2016 року книги ОРО №1209001468р/1 не відповідає фактичним обставинами справи та не підтверджується доказами. Вважає, що податковим органом не доведено, що розрахункова квитанція від 12.07.2016 року серії АААК №769307 є розрахунковим документом, який підтверджує факт продажу позивачем підакцизного товару.
Від відповідачів 10.05.2018 року надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких відповідач просив залишити без задоволення касаційну скаргу позивача та залишити без змін судове рішення апеляційної інстанції з підстав його законності та обґрунтованості.
Верховний Суд, переглянувши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Підпунктом 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.
За приписами статті 17 Закону №481/95-BP за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
До суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема, оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом) - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.
Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.
Механізм застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону №481/95-BP визначений Порядком застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону №481/95-BP, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 року №790 (далі - Порядок №790).
Пунктом 5 Порядку №790 визначено, що підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є, зокрема, акт перевірки додержання суб'єктом господарювання встановлених законодавством вимог, обов'язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено фактичну перевірку позивача з 11.07.2016 року по 20.07.2016 року, за результатами якої складено акт від 12.07.2016 року №28/12-09-40/ НОМЕР_1 (надалі - акт перевірки).
Під час перевірки встановлено продаж позивачем алкогольних напоїв та тютюнових виробів без наявності ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, чим порушено вимоги статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
А саме, 12.07.2016 о 12.20 в кіоску, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, де здійснює підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 , здійснено реалізацію без ліцензії сигарет з фільтром «Bond Street» сірі за ціною 13,65 грн. та пива «Мінське Жигулівське» одна пластикова пляшка об'ємом 1,5 літрів, алк.5,0% за ціною 30,50 грн., що підтверджено розрахунковою квитанцією.
На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 28.07.2016 року №000020/12-09-40/ НОМЕР_1 в сумі 17000 грн. та №000021/12-09-40/ НОМЕР_1 в сумі 17000 грн.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 12.07.2016 року по час розгляду справи судом, позивач не звертався до податкового органу із заявою про реєстрацію розрахункової книжки за місцем розташування вищевказаного кіоску. Жодної розрахункової книжки станом на 12.07.2016 року в цьому кіоску не обліковується.
Ліцензія на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами зареєстрована 29.12.2014 року та дійсна була з 29.12.2014 року до 29.12.2015 року. Ліцензія на право торгівлі алкогольними напоями взагалі не видавалась.
Приймаючи рішення про відмову в задоволені позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність достатніх доказів на підтвердження факту порушення вимог Закону №481/95. Так судом досліджено акт перевірки, та зазначено, що перевірку здійснено в присутності представника суб'єкта господарювання, а саме продавця, а також суд встановив, що у позивача наявний реєстратор розрахункових операцій (ЕККА) тим МІNІ-Т400МЕ №ПБ4101415231, Книга обліку розрахункових операцій №3000241508Р/1, яка перереєстрована 23.06.2016 року, розрахункова книжка НОМЕР_2 , розрахункові квитанції: використані з АААК №769301 по АААК №769306 та не використані з АААК №769307 по АААК №76940. Також судом досліджено письмові пояснення продавця, додаток до акту перевірки (дані про наявний товар, що знаходиться на реалізації (на збереженні), підписаний продавцем, розрахункову квитанцію. Крім того, судом прийнято до уваги показання свідків, наданих суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанцій, дослідивши всі наявні докази в їх сукупності, дійшов висновку, що факт закінчення дії на момент перевірки розрахункової книги свідчить тільки про те, що продавець на час перевірки користувалася розрахунковими квитанціями з цієї книги, хоча дія цієї книги скінчилася, а відсутність оригіналу розрахункової квитанції не може бути підставою для невизнання її належним доказом факту здійснення операції з реалізації підакцизного товару при наявності сукупності інших доказів, та зазначення цієї квитанції в акті перевірки.
Суд звертає увагу, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Натомість, позивач в касаційній скарзі просить саме здійснити переоцінку доказів, що виходить за межі повноважень касаційного суду.
Разом з тим, позивач не заперечує, що станом на 12.07.2016 р. в магазині наявна була продукція (алкогольні напої та тютюнові виробі), реалізація якої прямо заборонена законом без відповідної ліцензії.
Суд касаційної інстанції вважає, що судом апеляційної інстанції досліджено та проаналізовано всі доводи сторін та наявні докази, і надана їм відповідна оцінка.
Доводи касаційної скарги, в тому числі посилання скаржника на те, що зазначена в акті перевірки продавець взагалі ніколи не працювала у позивача, а продавець, яка працювала кіоску, звільнилася в 2014 році, ретельно перевірені судом апеляційної інстанції та їм надана відповідна оцінка.
Касаційний Суд погоджується з судом апеляційної інстанції, що відсутність оригіналу розрахункової квитанції не спростовує факт здійснення операції з реалізації підакцизного товару при наявності сукупності інших, вищезазначених доказів, та зазначення цієї квитанції в акті перевірки.
З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини в їх сукупності, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про правомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у вигляді штрафу в зв'язку з продажем тютюнових виробів та алкогольних напоїв без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності.
Доводи касаційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права.
Відповідно до частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення суду апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.01.2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва В.В. Хохуляк