24.11.2020 Справа № 920/827/20
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Данілової Т.А., розглянувши матеріали справи № 920/827/20 в порядку спрощеного позовного провадження
за позовом: приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44, код ЄДРПОУ 24175269)
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "ВАНТ" ЛТД (41100, м. Шостка, вул. Привокзальна, 1А, код ЄДРПОУ 23047599),
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 33-Б, 2 під'їзд, код ЄДРПОУ 20080515)
про стягнення 15963,81 грн.,
представники сторін:
позивача - не з'явився,
відповідача - не з'явився
До господарського суду звернувся позивач з позовом, у якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 15963,81 грн. за завдані збитки в порядку регресу та сплачений судовий збір в сумі 2102,00 грн.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 01.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті в судове засідання на 01.10.2020 з повідомленням сторін.
16.09.2020 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог, зазначивши про те, що жодним чином не порушує права позивача та не може бути належним відповідачем у справі.
28.09.2020 представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій просить суд задовольнити позовні вимоги, оскільки різницю між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, повинна сплачувати особа, з вини якої настав страховий випадок, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Ухвалою суду від 01.10.2020 відкладено судове засідання на 03.11.2020.
Однак, 03.11.2020 розгляд справи не відбувся, оскільки суддя Яковенко В.В. перебував на навчанні у Київському регіональному відділенні Національній школі суддів України в режимі онлайн трансляції.
Ухвалою суду від 09.11.2020 розгляд справи по суті призначено на 24.11.2020.
19.11.2020 до суду електронною поштою надійшла заява відповідача про розгляд справи без його участі та в якій просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 ГПК України).
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 ГПК України).
У ч. 8 ст. 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
24.05.2017 між приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (позивач - страховик) та ПАТ «Миронівський хлібопродукт» (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 091936 відносно транспортного засобу «Mercedes», державний номерний знак « НОМЕР_1 ».
Відповідно умов договору страховик взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування.
05.08.2017 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: автомобіля «Mercedes», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 », під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Mercedes», державний номерний знак « НОМЕР_1 », під керуванням ОСОБА_2 .
У відповідності до довідки про дорожньо-транспортну пригоду від 05.08.2017 та постанови Корольовського районного суду м. Житомира від 01.11.2017 у справі № 296/7533/17, вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм автомобіля «Mercedes», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 » ОСОБА_1 вимог п. 13.1. Правил дорожнього руху України.
Вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля згідно з актом виконаних робіт від 22.09.2017 та рахунку-фактури № 2012673 від 22.09.2017 становила 52930,16 грн.
Позивачем на підставі вищевказаного рахунку-фактури здійснено розрахунок страхового відшкодування та в подальшому згідно страхового акту № 170000124346 від 14.12.2017 було виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 49690,16 грн.
Позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 49690,16 грн. (шляхом перерахування на рахунок ПАТ «Миронівський хлібопродукт»), що підтверджується платіжним дорученням № ЗР077513 від 15.12.2017 на суму 49690,16 грн.
Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/2151594 від 29.12.2016 відповідач ТОВ «Вант» ЛТД застрахував у ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» на строк з 30.12.2016 по 29.12.2017 автомобіль марки «Mercedes ATEGO», д.н.з. НОМЕР_2 .
Вказаним полісом встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 100000,00 грн. на одного потерпілого, за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, у розмірі 200000,00 грн. та франшизу у розмірі 0,00 грн.
Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована за полісом № АК2151594 в ПрАТ «СК «Еталон», тому остання, керуючись ст. ст. 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відшкодувала ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» страхове відшкодування в розмірі 33726,35 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 570 від 10.05.2018.
Оскільки страховиком відповідача було відшкодовано позивачу лише частину страхового відшкодування, він звернувся до відповідача з претензією від 28.02.2020 № 5436/ІНС про сплату різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням, що становить 15963,81 грн.
Відповідач у відповіді на претензію зазначив, що оскільки станом на час ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу була застрахована в страховій компанії «Еталон», то саме на страховика за законом покладено обов'язок здійснити страхове відшкодування у розмірі 100000,00 грн., тому сума 15963,81 грн. підлягає стягненню зі страхової компанії «Еталон».
Звертаючись з цим позовом до суду, позивач просить суд стягнути з відповідача різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (відповідно до ст. 1194 ЦК України) у сумі 15963,81 (49690,16 грн - 33726,35 грн).
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
З урахуванням наведеного, законодавством встановлено принцип повного відшкодування шкоди, яка завдана майну юридичної особи.
Як підтверджено матеріалами справи, 05.08.2017 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: автомобіля «Mercedes», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 », під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Mercedes», державний номерний знак « НОМЕР_1 », під керуванням ОСОБА_2 .
Вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля згідно з актом виконаних робіт від 22.09.2017 становила 52930,16 грн.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» страхова сума - це грошова, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - це грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договором майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
У пункті 17 договору добровільного страхування наземного транспорту № 091936 від 24.05.2017 сторони погодили, що при пошкодженні ТЗ внаслідок страхового випадку розмір збитків визначається шляхом складання кошторису вартості відновлення ТЗ (кошторису збитків), в який включається вартість запасних частин, деталей, обладнання та матеріалів, що підлягають заміні, без урахування експлуатаційного зносу, а також вартість ремонтних робіт на підставі рахуну СТО.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Аналогічні положення містить стаття 993 ЦК України.
Виходячи з нведеного, страховик внаслідок виконання обов'язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває прав кредитора в частині фактично сплаченого страхового відшкодування. При цьому деліктне зобов'язання не припиняється, але відбувається заміна сторони у цьому зобов'язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик.
Стаття 27 Закону України «Про страхування» та стаття 993 ЦК України передбачає перехід парва вимоги до страховика, де перехід фактично означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно - від потерпілої особи у деліктному зобов'язанні до страховика.
Як установлено судом, у відповідності до умов договору добровільного страхування наземного транспорту № 091936 від 24.05.2017, у зв'язку із настанням 05.08.2017 страхового випадку (ДТП), позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 49690,16 грн, що підтверджується платіжним дорученням № ЗР077513 від 15.12.2017.
Винним у вчиненні ДТП, яке сталося 05.08.2017 та у зв'язку з яким позивач виплатив 49690,16 грн. страхового відшкодування, є ОСОБА_1 .
Страховиком транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , є ПрАТ «СК «Еталон».
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Згілно зі ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
У силу приписів ст. ст. 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у спорах, пов'язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальними.
Таким чином, ПАТ «Страхова компанія «Еталон», як страховик винної у ДТП особи, зобов'язаний відшкодувати завдані останньою збитки третій особі (у даному випадку - позивачу) в обсязі, визначеному Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та відповідно до договору страхування, укладеному з особою, що застрахувала свою цивільно-правову відповідальність.
Як встановлено судом, відповідно до рахунку-фактури № 2012673 від 22.09.2017 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mercedes», державний номерний знак « НОМЕР_1 » склала 52930,16 грн.
Згідно з п. 2.3. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (далі Методика), вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.
Відповідно до п. 2.4. Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разу пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазначти власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Згідно з п. 2.3. Методики фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану колісного транспортного засобу унаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос ураховується як втрата вартості колісного транспортного засобу, що виникає в процесі його експлуатації.
Відповідно до п. 7.38. Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників колісних транспортних засобів, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД.
Згідно з п. 1.6. Методики строк експлуатації - період часу від дати виготовлення КТЗ до дати його оцінки.
Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу автомобіль «Mercedes», державний номерний знак « НОМЕР_1 » було виготовлено у 2013 році, тобто на момент настання дорожньо-транспортної пригоди пошкодженому транспортному засобу було більше 3 років, внаслідок чого страховиком винної особи було застосовано коефіцієнт фізичного зносу, який склав 0,7.
При розрахунку страхового відшкодування ПрАТ «СК «Еталон» було застосовано коефіцієнт фізичного зносу, внаслідок чого виплачено ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» страхове відшкодування в сумі 33726,35 грн.
Отже, сума різниці між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням становить 15963,81 грн (49690,16 грн - 33726,35 грн).
Порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність встановлено статтею 1194 ЦК України, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
З урахуванням наведеного, страховик винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодовує вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, а різницю між фактичною вартістю ремонту та страховим відшкодуванням на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6-691 цс 15, постанові Верховного суду у складі судової палати Касаційного цивільного суду № 686/17155/15-ц від 03.10.2018).
Враховуючи вищенаведене, у відповідача виник обов'язок сплати на користь позивача грошові кошти у сумі 15963,81 грн (різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою за полісом АК2151594).
Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.
Підсумовуючи вищенаведене, суд задовольняє позов приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" про стягнення збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у сумі 15963,81 грн.
Відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача повністю.
Керуючись ст. ст. 231, 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ВАНТ" ЛТД (41100, м. Шостка, вул. Привокзальна, 1А, код ЄДРПОУ 23047599) на користь приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44, код ЄДРПОУ 24175269) 15963 грн. 81 коп. (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят три гривні 81 копійка) завданих збитків в порядку регресу та судові витрати у розмірі 2102 грн. 00 коп. (дві тисячі сто дві гривні 00 копійрк).
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 27.11.2020.
Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Суддя В.В. Яковенко