17.11.2020 Справа № 920/541/20
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А. за участі секретаря судового засідання Галашан І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області в порядку загального позовного провадження матеріали справи № 920/541/20
за позовом: Керівника Сумської місцевої прокуратури (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, буд. 79, email: sumy.prok@pso.gp.gov.ua) в інтересах держави в особі позивача: Управління капітального будівництва і дорожнього господарства Сумської міської ради (40000, м. Суми, вул. Петропавлівська, буд. 91, ідентифікаційний код 00433331, email: ukb@smr.gov.ua),
до відповідачів: 1) Приватного акціонерного товариства «Сумбуд» (40000, м. Суми, вул. Петропавлівська, буд. 86, ідентифікаційний код 14017843),
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Маркет» (40000, м. Суми, вул. Петропавлівська, буд. 86, ідентифікаційний код 31814196),
про стягнення 520 565,45 грн.
за участі представників учасників справи:
прокурор - Васянович М.В. згідно посвідчення від 01.10.2020 № 057218,
позивача - не з'явився,
відповідачів - Ємельяненко С.В згідно ордеру серії ВМ № 1009445 від 01.02.2019,
Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.
Прокурор звернувся до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі позивача, в якій просить суд стягнути у солідарному порядку з Приватного акціонерного товариства «Сумбуд» (м. Суми, вул. Петропавлівська, буд. 86, ідентифікаційний код 14017843) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Маркет» (м. Суми, вул. Петропавлівська, буд. 86, ідентифікаційний код 31814196) на користь Управління капітального будівництва та дорожнього господарства (вул. Петропавлівська, буд. 91, м. Суми, на рахунок міського бюджету по КБК 24170000 «Надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту» (одержувач платежу Сумська міська ОТГ/24170000, номер рахунку UА488999980314121921000018540, код одержувача платежу 37970593, банк одержувача Казначейство України (ЕАП), МФО 8999998) упущену вигоду спричинену неукладанням договору про залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвиток інфраструктури м. Суми під час будівництва багатоквартирного житлового будинку за адресою: п-т М. Лушпи, буд. 5 корп. 22 в м. Суми у сумі 520 565,45 грн.; а також стягнути з відповідачів витрати по сплаті судового збору в сумі 7 808,00 грн на користь Прокуратури Сумської області.
Прокурор в обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачі, як замовники будівництва, не звернулись до позивача з відповідною заявою та не уклали відповідний договір пайової участі, кошти пайової участі до місцевого бюджету не сплачували, чим порушили вимоги статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Ухвалою суду від 09.06.2020 постановлено відкрити провадження у справі № 920/541/20 та призначити підготовче засідання на 04.08.2020, 10:30.
04.08.2020 підготовче засідання не відбулося у зв'язку із відпусткою судді Джепи Ю.А. (з 03.08.2020 по 14.08.2020 включно), що унеможливлювало розгляд справи, однак не було підставою для проведення повторного автоматизованого розподілу справи.
Відповідно частини тринадцятої до статті 32 ГПК України справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута тим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Враховуючи факт виходу судді Джепи Ю.А. з відпустки та положення частини тринадцятої статті 32 ГПК України, суд ухвалою від 17.08.2020 призначив підготовче засідання у справі № 920/541/20 в судове засідання на 10.09.2020, 10:00 з повідомленням учасників справи, а ухвалою від 10.09.2020 у цій справі постановлено відкласти підготовче засідання на 22.10.2020, 10:30.
22.09.2020 від керівника Сумської місцевої прокуратури надійшла відповідь на відзив від 22.09.2020 № 34-40762вих-20, відповідно до якої проти позиції, викладеної у відзиві відповідача заперечує, посилаючись на те, що відповідачами не надано доказів будівництва під'їзних шляхів за адресою: м. Суми, пр-т М. Лушпи, 5, поза межами їх земельної ділянки, та просить суд задовольнити позов в повному обсязі.
22.10.2020 від представника відповідачів надійшло клопотання від 22.10.2020 № б/н про поновлення строку на подання відзиву та відзив на позов від 17.08. 2020 № 17/8,6, відповідно до якого, представник зазначає, що відповідачі не погоджуються з прокурором в частині проведених розрахунків, оскільки ним не враховано пункт 5 статті 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а відтак розмір пайової участі у розвитку інфраструктури має бути зменшений на суму її кошторисної вартості.
Також від представника відповідачів надійшло клопотання від 22.10.2020 № б/н про зупинення провадження у справі у зв'язку із вирішенням питання щодо прийняття до комунальної власності під'їзної дороги до об'єкта будівництва відповідачів.
Протокольною ухвалою від 22.10.2020, яка, відповідно до частини п'ятої статті 233 ГПК України занесена до протоколу судового засідання, суд задовольнив клопотання представника відповідачів від 22.10.2020 № б/н про поновлення строку відповідно до статті 119 ГПК України та долучив відзив на позов від 17.08.2020 № 17/8,6 до матеріалів справи.
А також, протокольною ухвалою від 22.10.2020, яка, відповідно до частини п'ятої статті 233 ГПК України занесена до протоколу судового засідання, судом відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідачів від 22.10.2020 № б/н про зупинення провадження у справі з огляду на відсутність зазначеної представником відповідачів у заяві підстави для зупинення провадження у господарській справі у переліку, визначеному статтями 227, 228 ГПК України.
Відповідно до вимог частини другої статті 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Враховуючи, що судом було вчинено всі дії в межах підготовчого провадження з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, суд ухвалою від 22.10.2020 постановив закрити підготовче провадження у справі № 920/541/20 та призначити справу до судового розгляду по суті на 17.11.2020, 11:30.
Прокурор у справі в судовому засіданні по суті 17.11.2020 позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник позивача у судове засідання по суті не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений судом належним чином 28.10.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернуто на адресу суду відділенням поштового зв'язку.
Представник відповідачів у судовому засіданні по суті усно зазначив, що проти задоволення позовних вимог прокурора заперечує з підстав, наведених у відзиві на позов.
Згідно зі статті 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Відповідно до статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник.
Суд вважає за доцільне зазначити, що учасникам справи надано достатньо часу для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів. Приймаючи до уваги наведене та принципи змагальності і диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за відсутності представника позивача.
Судовий процес на виконання статті 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.
В судовому засіданні по суті 17.11.2020 на підставі статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Позивачем на підставі акту готовності об'єкта до експлуатації від 13.05.2019 видано сертифікат серії СМ № 162191341205, яким засвідчено готовність до експлуатації об'єкта, а саме: десяти поверхового багатоквартирного житлового будинку за адресою: проспект М. Лушпи, 5, корп. 22 в м. Суми.
Відповідно до вказаного сертифікату замовниками будівництва є відповідачі.
05.10.2016 рішенням сесії Сумської міської ради № 11-61-М затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Суми (надалі - Порядок), який діяв на час до та на час реєстрації відповідачем декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Згідно з пунктом 10 акту готовності об'єкта до експлуатації від 13.05.2019 кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією складає 15864,1 тис. грн. Про здійснення витрат на придбання земельної ділянки в декларації не зазначено.
У пункті 12 акту готовності об'єкта до експлуатації від 13.05.2019 зазначено, що між Управлінням капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради та замовниками будівництва (відповідачами у справі) 21.10.2018 укладено договір про залучення коштів пайової участі, за яким згідно платіжного доручення № 2115 від 16.11.2018 сплачено кошти у повному обсязі.
Згідно інформації, наданої з Департаменту фінансів, економіки та інвестицій Сумської міської ради за платіжним дорученням № 2115 від 16.11.2018 першим відповідачем перераховано 52351 грн 79 коп. В той же час, за інформацією позивача договір про залучення пайової участі відповідачами та інші договори по об'єкту будівництва за адресою: проспект М. Лушпи, 5, корп. 22 в м. Суми, не укладалися.
Згідно листа КП «Міськводоканал» Сумської міської ради інформація про виконання технічних умов при будівництві десяти поверхового багатоквартирного житлового будинку за адресою: проспект М. Лушпи, 5, корп. 22 в м. Суми, відсутня.
Відповідно до інформації, наданої Департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради від 05.05.2020, звернень від відповідачів щодо передачу у комунальну власність територіальної громади м. Суми об'єктів інфраструктури, розташованих за адресою: проспект М. Лушпи, 5, корп. 22 в м. Суми, не надходили.
У той же час, в житловому будинку по проспекту М. Лушпи, 5, корп. 22 в м. Суми, придбано квартири за кошти Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд молодіжному будівництву» на загальну суму 1 541 169,00 грн.
Таким чином, розмір пайової участі у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури м. Суми, який мали сплатити відповідачі склав 634 564,00 грн, оскільки договір не укладено, то названа сума являється упущеною вигодою, яку б Сумська міська рада могла б отримати при укладенні відповідного договору. У той же час, у зв'язку із будівництвом квартир за державні кошти сума пайової участі підлягає зменшенню на 61 646,76 грн. Крім того, у зв'язку зі сплатою першим відповідачем 52351,79 грн, сума коштів пайової участі підлягає зменшенню на вказану суму.
Таким чином, розмір пайової участі у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури м. Суми, який мали сплатити відповідачі у справі складає 520 565,45 грн.
Прокурор під час вивчення інформації у сфері регулювання містобудівної діяльності було встановлено зазначені обставини. Прокурор звертався до позивача з метою спонукати щодо стягнення вказаних коштів у судовому порядку. Оскільки позивач не вчинив відповідних дій, то прокурор звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до статей 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами.
Відповідачами належними та допустимими доказами не спростовано доводів прокурора. Тому вказані вище обставини є такими, що встановлені судом на підставі наданих прокурором доказів (а.с. 16-44).
В той же час, відповідачі стверджують, що під час розрахунку не було включено розмір кошторисної вартості транспортних мереж, зокрема вартість будівництва під'їзної дороги збудованої за межами земельної ділянки відповідача, будівництво якої передбачено пункту 2.10 технічних умов, на загальну суму 2490958,00 грн. Вартість будівництва підтверджена актами виконаних робіт. За таких обставин розмір пайової участі, що розрахований прокурором, підлягає зменшенню на всю суму.
Суд не погоджується з зазначеними твердженнями відповідачів та не приймає їх до уваги, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 5 статті 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (редакція, що діяла до 01.01.2020) передбачено, якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об'єкти передаються у комунальну власність.
Суд погоджується з твердженням прокурора, що відповідачами не надано доказів будівництва під'їзних шляхів за адресою: м. Суми, пр-т М. Лушпи, 5, поза межами їх земельної ділянки. З наданих до відзиву документів про виконання будівельних робіт при будівництві інженерних мереж (влаштування під'їзних шляхів) за адресою: м. Суми, пр-т Михайла Лушпи, 5, неможливо встановити, яку суму коштів відповідачі витратили на будівництво під'їзних шляхів саме до корпусу 22.
Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
Стосовно порушення інтересів держави діями відповідача.
Як стверджує прокурор, обов'язок замовника взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом сплати коштів пайової участі встановлено укладеним договором. Тому несплата замовниками до міського бюджету м. Суми коштів пайової участі є порушенням інтересів держави, що виражається в ненадходженні належних коштів до місцевого бюджету з метою їх подальшого використання для забезпечення завдань і функцій держави та місцевого самоврядування. Позивачем - суб'єктом владних повноважень, нездійснено захисту інтересів держави. Тому прокурор звернувся до суду із позовом для захисту інтересів держави в особі позивача, відповідно до статті 131-1 Конституції України.
Суд погоджується з доводами прокурора та приходить до висновку, що незважаючи на встановлені порушення та тривалість їх існування, позивач будь-яких заходів на усунення порушень до моменту звернення прокурора з позовом не вжив.
Отже, оскільки позивач не здійснив захист інтересів держави, то існує необхідність їх захисту прокуратурою та наявні, визначені законом підстави, для звернення прокурора до суду з даним позовом.
Щодо позовних вимог.
Відповідно до статтей 526, 530 ЦК України та статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог закону та у встановлений у зобов'язанні строк.
Згідно з частинами першою - п'ятою статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції чинної на момент виникнення спірних правовідносин) замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Відповідно до частини дев'ятої статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції чинної на момент виникнення спірних правовідносин) договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Аналогічну норму наведено у пункті 5.1 Порядку.
Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури м. Суми сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.
Згідно з пунктом 3.2.2 Порядку розмір пайової участі у розвитку інфраструктури м. Суми із урахуванням інших передбачених законом відрахувань становить для багатоповерхових житлових будинків - 4 % загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта.
Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачі, як замовники будівництва, з відповідною заявою до позивача не звертались, відповідний договір пайової участі не уклали, кошти пайової участі до місцевого бюджету не сплачували. Тому вимоги прокурора про стягнення з відповідачів на користь позивача 520 565,45 грн є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат між сторонам.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що судом позовні вимоги прокурора до відповідачів задоволені, то на відповідачів покладаються витрати прокурора із сплати судового збору.
Керуючись статтями 123, 129, 185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути у солідарному порядку з Приватного акціонерного товариства «Сумбуд» (вул. Петропавлівська, 86, м. Суми, 40000, код 14017843) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Маркет» (вул. Петропавлівська, 86, м. Суми, 40000, код 31814196) на користь Управління капітального будівництва і дорожнього господарства Сумської міської ради (вул. Петропавлівська, 91, м. Суми, 40000, код 00433331) на рахунок міського бюджету по КБК 24170000 «Надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту» (одержувач платежу Сумська міська ОТГ/24170000, номер рахунку UA488999980314121921000018540, код одержувача платежу 37970593, банк одержувача Казначейство України (ЕАП), МФО 8999998) упущену вигоду, яка спричинена не укладенням договору про залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвиток інфраструктури м. Суми під час будівництва багатоквартирного житлового будинку за адресою: проспект М. Лушпи, 5 корп. 22 в м. Суми у сумі 520 565,45 грн (п'ятсот двадцять тисяч п'ятсот шістдесят п'ять гривень 45 коп.).
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Сумбуд» (вул. Петропавлівська, 86, м. Суми, 40000, код 14017843) на користь Сумської обласної прокуратури (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, буд. 33, код 03527891) 3 904,24 грн (три тисячі дев'ятсот чотири гривні 24 коп.) витрат по сплаті судового збору.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Маркет» (вул. Петропавлівська, 86, м. Суми, 40000, код 31814196) на користь Сумської обласної прокуратури (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, буд. 33, код 03527891) 3 904,24 грн (три тисячі дев'ятсот чотири гривні 24 коп.) витрат по сплаті судового збору.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256, 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Повні реквізити сторін зазначені у пунктах 2-4 резолютивної частини цього рішення.
Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 27 листопада 2020 року.
Суддя Ю.А. Джепа