Справа № 727/7348/20
Провадження № 2/727/1536/20
26 листопада 2020 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
Головуючого-судді: Одовічен Я.В.
За участю секретаря судового засідання: Кицинюка С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
Позивач звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Посилалася на те, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від спільного життя у них є одна малолітня дитина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На даний час між ними припинені подружні стосунки, рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26.12.2017 року шлюб між ними було розірвано.
Донька проживає разом із нею та перебуває на її утриманні.
З моменту фактичного припинення шлюбних відносин відповідач матеріально їй та дитині не допомагає, участі у вихованні дитини не приймає.
Вона самостійно не в змозі утримувати дитину.
Також позивач вказувала на те, що з моменту розірвання шлюбних стосунків, відповідач не надає жодної допомоги, а також не бере участі в утриманні та виховання їхньої доньки. Домовитися з відповідачем в усному порядку немає можливості, оскільки він свідомо ухиляється від добровільної сплати аліментів, саме тому вона прийняла рішення про звернення до суду з позовом про стягнення аліментів у примусовому порядку.
Просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки у твердій грошовій сумі у розмірі по 2500 гривень щомісячно до її повноліття.
Відповідачем відзиву на позов подано не було.
Представник позивача у судове засідання не з'явилась. У поданій до суду заяві позов підтримала. Просила справу розглянути у її відсутності, позовні вимоги - задовольнити.
Відповідач також у судове засідання не з'явився. Звернувся до суду з заявою, в якій просив розглянути справу у його відсутності, позов визнав повністю.
Дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26.12.2017 року шлюб між сторонами було розірвано (а.с.11-12).
Від шлюбу у сторін є одна малолітня дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.10).
Відповідач ОСОБА_2 записаний як батько в свідоцтві про народження дитини, запис про батьківство не оспорював.
Таким чином, між сторонами виникли сімейні правовідносини, які детально врегульовані Сімейним кодексом України.
Зокрема, за змістом ст.7 Кодексу сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Частинами першою та другою статті 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу).
Згідно з частиною другою статті 150 СК України визначено, що батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
У відповідності до ст.180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Положеннями ст.181 Кодексу визначено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
З урахуванням наведеного суд вважає, що в даному випадку аліменти повинні бути визначені у твердій грошовій сумі.
Згідно ст. 184 Сімейного кодексу України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовились про інше.
Відповідно до ч.1 ст.182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, інші обставини, що мають істотне значення.
Доказів працевлаштування відповідача та одержання ним доходів суду надано не було. Проте суд приймає до уваги, що ОСОБА_2 у поданій до суду заяві позов визнав повністю.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік", прожитковий мінімум на дітей віком від до 6 років на місяць складає 1859 гривень, на дітей віком від 6 до 18 років - 2318 гривень.
Одночасно частиною другою статті 182 СК України в редакції від 08.07.2017 року встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що на даний час з урахуванням положень ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» становить 929 грн. 50 коп.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку платника аліментів.
Статтею 2 Конвенції Організація Об'єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989 року, яка була підписана Україною 21 лютого 1990 р, та ратифікована Постановою Верховної Гади Української РСР від 27 лютого 1991 року № 7К9-Х1І «Про ратифікацію Конвенції про права дитини» передбачено, що держави-учасниці поважають і забезпечують всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, яка перебуває в межах їх юрисдикції, без будь-якої дискримінації, вживають всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дитини від усіх форм дискримінації або покарання на підставі статусу, діяльності, висловлюваних поглядів чи переконань дитини.
У статті 3 Конвенції Організація Об'єднаних Націй визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини, а держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя.
Положеннями ст. 27 Конвенції про права дитини визначено, що батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Стаття 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Відповідно до принципу № 4 Декларації прав дитини - дитині мають належати права: на здорове зростання і розвиток, на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.
Аналогічні положення закріплені частиною першою ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», згідно якої батьки мають право та зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний, моральний розвиток.
Суд також враховує ту обставину, що відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, обов'язок по утриманню дитини є рівною мірою як для батька так і для матері і, відповідно до цієї норми, на позивачці також лежить обов'язок по утриманню дитини.
З огляду на зазначене, а також враховуючи принципи захисту та піклування про дітей, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, стягнувши із відповідача аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дитини у твердій грошовій сумі у розмірі по 2500 гривень щомісячно, оскільки відповідач такий розмір аліментів визнає.
Керуючись ст.ст. 180-183,184,191 Сімейного кодексу України, ст.ст. 4, 5, 10, 18, 133, 259, 263-265, 273, 430 ЦПК України суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі по 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень щомісячно, починаючи з 07.09.2020 року і до повноліття дитини.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп.
Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий - суддя: _________________ Одовічен Я.В.