Справа № 185/1020/20
Провадження № 2/185/1869/20
25 листопада 2020 року м.Павлоград
Суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Врона А.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина.
Пред'явлену позовну заяву ухвалою суду від 10 березня 2020 року було залишено без руху, оскільки вона була подана без додержання вимог передбачених ЦПК України, надано п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, який обчислюється з дня вручення копії ухвали.
Копія ухвали від 10 березня 2020 року неодноразово надсилалась позивачу на адресу вказану у позовній заяві, однак поштові повідомлення були повернуті на адресу суду за закінченням терміну зберігання.
Позивачем клопотання про продовження встановленого судом процесуального строку для усунення недоліків позову відповідно до ст.127 ЦПК України подано не було.
За змістом пунктів 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, у разі відсутності адресата поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику за закінченням встановленого строку зберігання.
В той же час, до повноважень місцевих судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання місцевим судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 01 квітня 2019 року в справі №9901/811/18 (адміністративне провадження № П/9901/911/18).
Копія ухвали від 10 березня 2020 року надсилалась позивачу на його електронну адресу, зазначену в позові.
Отже, враховуючи те, що копія ухвали про залишення позовної заяви без руху направлялась на електронну адресута адресу, зазначену позивачем у позовній заяві, однак, поштові відправлення повернулись до суду з відмітками "за закінченням терміну зберігання", суд вважає позивача належним чином повідомленим про залишення позовної заяви без руху, а також про спосіб і строк усунення недоліків позовної заяви.
Одночасно, суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Так, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі “Смірнова проти України”).
При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Тобто, зазначаючи в позовній заяві свою поштову адресу позивач мав усвідомлювати, що на вказану адресу судом буде здійснюватися направлення поштової кореспонденції, та відповідно був зобов'язаний здійснити всі залежні від нього заходи з метою належного її отримання.
Таким чином, суд приходить до висновку, що судом було використано всі можливі засоби для повідомлення ОСОБА_1 про постановлення ухвали від 10 березня 2020 року.
Отже, протягом встановленого судом строку позивач вказані в ухвалі суду недоліки не усунула.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Керуючись ст. 185, 260 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина - повернути позивачу.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання до Дніпровського апеляційного суду апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.
Учасник справи, якому ухвалу не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.
Ухвала знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя: А. О. Врона